Постанова

від 29.11.2023 по справі 212/4786/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9457/23 Справа № 212/4786/23 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 212/4786/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 вересня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі АТ «Кривбасзалізрудком») Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, в обґрунтування якого зазначив, що він з 03 лютого 1997 року по 07 листопада 2006 року перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Суха Балка», і працював у шкідливих умовах підземним прохідником, підземним заступником начальника дільниці, підземним начальником дільниці. В подальшому з 16 листопада 2006 року по 03 жовтня 2013 року перебував у трудових відносинах з відповідачем АТ «Кривбасзалізрудком» і працював у шкідливих умовах підземним заступником начальника дільниці, підземним начальником дільниці, заступником директора з виробництва. 03 жовтня 2013 року позивач звільнився з підприємства відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Висновком МСЕК від 25 квітня 2012 року позивачу первинно було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25%, у зв`язку з професійними захворюваннями хронічне обструктивне захворювання легень, туговухість, безстроково.

У зв`язку із отриманим профзахворюванням у позивача змінилося життя, погіршилася його якість, що завдає йому моральних страждань. Позивача турбують задишка при незначному фізичному навантаження, утруднене дихання, сильний сухий приступоподібний кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальна слабкість, підвищення втома, запаморочення, головний біль. Позивача турбує приглухуватість, яка супроводжується певним зниженням слуху, під час якого позивач не чує слова, що приносить чимало дискомфорту, відчуває незручність, що негативно впливає на його повсякдення життя. У зв`язку з професійним захворюванням позивач змушений багато часу проводити у лікарнях, під час лікування він змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків. Проте стан здоров`я позивач лише погіршується, і розуміння цього негативно впливає на його психологічний стан.

Розмір моральноїшкоди позивачоцінює всумі 100000грн.та просивсуд стягнутиз відповідача ПрАТ «Суха Балка» не свою користь 60000 грн., а з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» - 40000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто зПрАТ «СухаБалка» накористь ОСОБА_1 в рахуноквідшкодування моральноїшкоди 60000грн.без урахуванняутримання податкуз доходівфізичних осібта іншихобов`язкових платежів.Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» та АТ «Кривбасзалізрудком», з кожного окремо, на користь держави судовий збір у сумі по 1 073 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Зокрема зазначає, що при укладання трудового договору позивач був повідомлений про умови праці, наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та усвідомлював можливість ушкодження здоров`я. Тож позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим.

Вважає, що судом залишено поза увагою роз`яснення викладені в п. 3 Пленуму Верховного Суду України у Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Судом надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішення судупершої інстанціїне оскарженов частинізадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 про стягненняз АТ «Кривбасзалізрудком» моральної шкоди в розмірі 40000 грн., тому, відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 03 лютого 1997 року по 07 листопада 2006 року перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Суха Балка», і працював підземним прохідником, підземним заступником начальника дільниці, підземним начальником дільниці, відповідно, і 07 листопада 2006 року був звільнений з підприємства ПрАТ «Суха Балка» за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, з 16 листопада 2006 року по 03 жовтня 2013 року перебував у трудових відносинах з відповідачем АТ «Кривбасзалізрудком», і працював підземним заступником начальника дільниці, підземним начальником дільниці, заступником директора з виробництва, відповідно, та був звільнений з підприємства відповідача 03 жовтня 2013 року, за власним бажанням, в зв`язку з виходом на пенсію за віком, згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с.13-22).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 березня 2012 року, складеного на ПАТ «Кривбасзалізрудком», встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст. ( з легким зниженням слуху), із зазначенням причин його виникнення: робота протягом 15 років в умовах пилу, концентрація якого перевищувала ГДК та шуму, рівень якого перевищував ГДР (а.с.23-26).

Згідно пункту 16 даного Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 01 лютого 2007 року по теперішній час начальником підземної дільниці, заступником директора шахти з виробництва на шахті ім. Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком» та ПАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 перебував на робочих місцях, на яких через несистематичне використання комплексу пилеподавлення і незабезпечення нормативного провітрювання запиленість повітря робочої зони перевищувала ГДК. Також перебував поблизу працюючого обладнання, яке внаслідок конструктивних недоліків, було джерелом шуму, рівень якого перевищував ГДР. Працюючи також з 03 лютого 1997 року по 07 листопада 2006 прохідником, заступником начальника підземної дільниці та начальником підземної дільниці ШБУ і шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», з 16 листопада 2006 року по 25 січня 2007 року начальником дільниці ШБУ ВАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 виконував роботи, які, згідно інформаційної довідки про його умови праці, підготовленої Жовтневою райСЕС № 205 від 05 листопада 2010 року та санітарно-гігієнічної характеристики про його умови праці, підготовленої ДЗ «Тернівська райСЕС м. Кривого Рогу» № 2/2-576 від 04 березня 2011 року, теж характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК та шумом, рівень якого перевищував ГДР.

В пункті 19 вказаного Акту зазначено, що особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є адміністрація ШБУ і шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», ШБУ і шахти ім. Леніна ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» і сам ОСОБА_1 на посаді гірничого майстра, заступника начальника дільниці, начальника дільниці, заступника директора шахти з виробництва у період його праці на цих підприємствах.

Внаслідок зазначено вище захворювання позивач ОСОБА_1 , 25 квітня 2012 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25 %, з яких 15% по ХОЗЛ, 10% по туговухості, без встановлення групи інвалідності, з 17 квітня 2012 року, безстроково. Також визначено потреби у додаткових видах допомоги: медикаментозне лікування, ВМП, обмеженні праці по лінії ЛКК, що підтверджується копією довідки МСЕК серії 10 ААА № 073656 (а.с.33).

Суд, задовольняючи позов позивача до відповідача ПрАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, обґрунтовано виходив з доведеності позивачем позовних вимог в цій частині та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і воно пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, ст. 173 КЗпП, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди та погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України,забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першоїст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з п. 16 Акту причиною виникнення хронічних професійних захворювань позивача, зокрема, є робота позивача в період 03 лютого 1997 року по 07 листопада 2006 прохідником, заступником начальника підземної дільниці та начальником підземної дільниці ШБУ і шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка»

Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача на своєму підприємстві, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Так, у зв`язку з захворюванням позивач втратив своє здоров`я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни в його організмі, переносить постійні болі, курси лікування забирають багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Суха Балка» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення професійного захворювання від 05 березня 2012 року встановлено порушення відповідачем ПрАТ «Суха Балка» законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн.

Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції, прийнявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 9 роки 9 місяців на ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 25 %, без встановлення групи інвалідності, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вірно визначив розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «Суха Балка» у сумі 60 000 грн, що є справедливим у даній ситуації.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «Суха Балка» про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: