Постанова

від 29.11.2023 по справі 192/1980/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8158/23 Справа № 192/1980/21 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у. Дніпро апеляційну скаргу Приватного підприємства «МАГ» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «МАГ» про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди, скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки (суддя першої інстанції Щербина Н.О. повний текст рішення складено 11 липня 2023 року),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства «МАГ» про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, в якому просила розірвати Договір оренди землі № 79, скасувати державну реєстрацію оренди земельної ділянки та припинити право оренди відповідача на спірну земельну ділянку.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «МАГ» про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки задоволено.

Розірвано Договір оренди землі № 79 від 22 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «МАГ», зареєстрований Солонянською державною нотаріальною конторою 28 січня 2017 року (номер запису про інше речове право: 18780075, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33636195 від 31 січня 2017 року).

Припинено право оренди Приватного підприємства «МАГ» на земельну ділянку, кадастровий номер 1225086200:01:006:0021 (площею 6,2168 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Дніпропетровська область, Солонянський район, Промінська сільська рада), яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право: 18780075, дата державної реєстрації: 28 січня 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33636195 від 31 січня 2017 року, державний реєстратор Солонянської державної нотаріальної контори - Супруненко Алла Миколаївна.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225086200:01:006:0021 (площею 6,2168 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Дніпропетровська область, Солонянський район, Промінська сільська рада), яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право: 18780075, дата державної реєстрації: 28 січня 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33636195 від 31 січня 2017 року, державний реєстратор Солонянської державної нотаріальної контори - Супруненко Алла Миколаївна.

Стягнути з Приватного підприємства «МАГ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ПП «МАГ» Мулько А.В. та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно є необґрунтованим у зв`язку із тим, що місцевий суд поверхнево з`ясував обставини справи, надав перевагу доказам сторони позивача і неправомірно відхилив аргументи відповідача.

Мотивує скаргу тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що всі дії позивачки були направлені на навмисне розірвання договору.

Вказує, що об`єкт оренди був переданий орендодавцем орендатору, відповідно до чинного законодавства, із моменту державної реєстрації, з 28.01.2017 року, а оренда плата вноситься щорічно до 30 грудня поточного року та позивачка не зазначає конкретних періодів несплати йому орендної плати та із врахуванням положень про строк позовної давності мова може йти про 2019-2020 роки.

ОСОБА_2 просив рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП «МАГ» був укладений Договір оренди землі № 79, відповідно до якого була передана в оренду відповідачу земельна ділянка, кадастровий номер 1225086200:01:006:0021, загальною площею 6,2168 га, що належить орендодавцю на підставі Державного акту серії IV-ДП № 039700 від 23 січня 2003 року та яка розташована на території Промінської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області строком на 49 років (а.с.40-42).

Позивачка є власником земельної ділянки та має право вимагати від відповідача сплати орендної плати в якості виконання обов`язків за Договором оренди землі № 79 від 22 грудня 2014 року.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір оренди землі № 79 був зареєстрований 28 січня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису № 18780566 (а.с.43). Тобто право оренди за спірним Договором оренди у орендаря відповідача по справі, виникло з моменту державної реєстрації, як і обов`язок здійснювати виплату орендної плати.

Тому в період з 2014 року, тобто з часу укладання Договору оренди по день його державної реєстрації у ПП «МАГ» не виникало обов`язку сплачувати оренду, у зв`язку з чим суд не приймає посилання позивача про порушення його прав за вказаний період.

Розглядаючи позовні вимоги в частині несплати оренди в період за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки суд зазначає наступне.

Пунктами 9 - 11 Договору оренди землі № 79 передбачено форму та розмір орендної плати, а саме: згідно п. 9 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі з видачею готівкою за видатковим ордером з удержанням прибуткового податку, а саме 3 491 гривень, або у натуральній формі зернових 2500 кг, соняшника 200 кг, соломи 1000 кг після збору врожаю з доставкою або само вивозом або транспортом орендаря за погодженням сторін, оранка землі 0,25 га та сплачується відповідно до п. 11 Договору у строк не пізніше 30 грудня поточного року.

Пунктом 34 Договору оренди передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с.40-42).

З наданих позивачкою доказів судом з`ясовано, що згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2021 року (а.с.45) є відомості про сплачені податки за 2018, 2019 роки, а за період 2020-2021 роки інформація відсутня.

З наданих відповідачем квитанцій про прийняття Державною фіскальною службою України Податкових розрахунків за період 2017-2021 роки та платіжних доручень про сплату прибуткового податку та військового збору за вказаний період (а.с.63-89) на думку суду встановлено, що вказані докази підтверджують лише виконання ПП «МАГ» як орендарем вимог Податкового кодексу України та не доводять факт сплати оренди за вказаний період.

На підтвердження виконання обов`язку зі сплати оренди за 2017-2019 роки відповідач надав суду Відомість № 6 про виплату оренди за 2017 рік, Відомість на виплату грошей № 11 від 21 грудня 2018 року та Відомість на виплату грошей № 7 від 24 грудня 2019 року (а.с.56-58).

Згідно Висновку експерта № 4322-22 від 11 січня 2023 року у вказаних Відомостях підписи виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього її підпису (а.с. 202 зворот).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач в порушення укладеного Договору оренди землі № 79 від 22 грудня 2014 року систематично (більше двох разів) не виконував свої обов`язки щодо нарахування та виплати позивачці орендної плати за вказаним Договором.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 124ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громади і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки із орендарем.

Згідно зі ст.13ЗаконуУкраїни"Прооренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.16Закону України"Прооренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст.626ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтями 6, 627ЦКУкраїни закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору, насамперед, передбачає неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини та можливість вільного вибору особою, яка бажає укласти договір, майбутнього контрагента, а також можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають.

Відповідно до ч. 1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексуУкраїни також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 31 Закону України"Прооренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Судом встановлено, що правовідносини з Договору оренди землі № 79 виникли між сторонами, а згідно розписки позивачка отримала грошові кошти у ОСОБА_3 , який не є стороною спору. Крім того, можливість зарахування орендної плати в рахунок погашення зобов`язань за договором позики повинна бути оформлена у письмовій формі, як умова Договору оренди землі, зокрема шляхом укладання додаткової угоди до нього.

В той же час матеріалами справи не містять доказів укладання таких письмових змін до Договору оренди землі № 79 або будь-яких інших письмових договорів щодо зарахування орендної плати за іншими зобов`язаннями - судом не встановлено, а сторони на такі факти не посилаються.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції жодним чином не мотивував відхилення доводів відповідача про те, що незважаючи на несплату орендної плати у 2017 2019 роках, орендар повністю погасив свою заборгованість у 2020 та у 2021 році до звернення із позовом до суду, є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (із змінами) передбаченно, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1статті 15вказаного вищеЗакону передбачено,що істотнимиумовами договоруоренди земліє: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);дата укладеннята строкдії договоруоренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2 статті 25 вказаного вище Закону передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до частини 1 статті 32 вказаного вище Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18, провадження № 61-8798 св19.

Доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «МАГ» про те, що позивачем не здійснено розрахунку орендної плати, яку йому необхідно сплатити, не надано доказів нормативної грошової оцінки землі, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 9 Договору оренди землі № 79 від 22 грудня 2014 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі не менш 3% нормативної грошової оцінки землі з видачею готівкою за видатковим ордером з удержанням прибуткового податку, а саме 3491 грн., або у натуральній формі: зернових 2500 кг, соняшника 200 кг, соломи 1000 кг після збору врожаю з доставкою або само вивозом або транспортом орендаря за погодженням сторін, оранка землі 0,25 га.

Як вбачається із пункту 10 вказаного вище договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Пунктом 11 вказаного вище Договору передбачено, що орендна плата вноситься не пізніше 30 грудня поточного року.

Доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «МАГ» про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що всі дії позивача були направлені на навмисне розірвання договору, є безпідставними, оскільки частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «МАГ» про те, що оскільки об`єкт оренди був переданий орендодавцем орендатору із моменту державної реєстрації, тобто із 28 січня 2017 року, а орендна плата вноситься щорічно до 30 грудня поточного року та позивач не зазначає конкретних періодів несплати йому орендної плати, то із врахуванням положено про строк позовної давності, мова може йти про 2019, 2020 роки, є безпідставними, оскільки порушення прав позивача є триваючим, оскільки земельна ділянка йому не повернута.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 374, 375,381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МАГ» залишити без задоволення.

Рішення Солонянськогорайонного судуДніпропетровської областівід 04липня 2023рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2023 року.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська