Рішення

від 30.11.2023 по справі 451/1307/23

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

30 листопада 2023 рокуСправа №451/1307/23 Провадження № 2/451/362/23

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Радехові в залі суду цивільну справу №451/1307/23 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

13 вересня 2023 року адвокат Марків Назар Васильович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

У позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 . Дід позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його онука ОСОБА_1 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, що встановлено Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 14 березня 2022 року у справі №451/47/22. Після смерті ОСОБА_3 , окрім іншого, залишилося таке спадкове майно: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей житловий будинок у цілому належав спадкодавцю ОСОБА_3 та мав статус колгоспного двору, в якому померлий спадкодавець був головою та останнім членом колгоспного двору. З метою оформлення своїх спадкових прав на вищезазначений житловий будинок позивач звернулася до Радехівської державної нотаріальної контори, однак з`ясувалося, що видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, а саме на спірний житловий будинок та господарські будівлі, нотаріус не може, про що надала позивачу Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Оскільки, ОСОБА_1 не змогла реалізувати свої майнові права як спадкоємець у позасудовому порядку, у неї виникла необхідність звернутися з позовом до суду. Отож, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок, позначений літерою «А1-1», загальною площею 66,2 м. кв., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3-12).

13 вересня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.52).

Ухвалою судді від 14 вересня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.1-2).

У судове засідання представник позивача не з`явився, проте подав до суду клопотання, відповідно до якого просить розгляд справи здійснювати за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримують повністю та просять задовольнити (а.с.63).

Представник відповідача скерував суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без представника Лопатинської селищної ради, просив справу вирішити відповідно до закону (а.с.57).

З урахуванням наведеного, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи проведено за відсутності учасників справи, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов потрібно задовольнити з таких міркувань.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Поздимир Радехівського району Львівської області померла бабуся позивача ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис № 17 від 29 вересня 1994 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим повторно 8 червня 2018 року Радехівським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області (а.с.17).

Згідно із Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 21 серпня 2003 року, виданого Миколаївською сільською радою Радехівського району Львівської області, дід позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Адамівка Радехівського району Львівської області, про що зроблено актовий запис № 20 від 21 серпня 2003 року (а.с.18).

Відповідно до Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 від 3 липня 1976 року, виданого Червоноградським ЗАГС Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Червоноград Львівської області помер батько позивача - ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис №89 від 3 липня 1976 року (а.с.19).

Із Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_4 від 10 квітня 1970 року, видно, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , 23 січня 1953 року уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №2. Після укладення шлюбу присвоєно прізвище: чоловіку - « ОСОБА_3 » та дружині - « ОСОБА_2 » (а.с.20).

З Довідки про народження №А-00346 від 25 вересня 2020 року видно, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько - ОСОБА_3 (українець), мати - ОСОБА_2 (українка) (а.с.21).

Відповідно до Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 від 26 грудня 1976 року, виданого Червоноградським міським відділом ЗАГС Львівської області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Миколаїв Радехівського району Львівської області. Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_10 (а.с.22).

Згідно із Свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_6 від 17 лютого 1996 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Червоноград, ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) і ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) уклали шлюб 17 лютого 1996 року, про що зроблено відповідний актовий запис №44. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловіку та дружині - « ОСОБА_1 » (а.с.23).

З Довідки №343 від 28 грудня 2020 року, виданої старостою сіл Миколаїв, Адамівка, Стирківці Лопатинської селищної ради Радехівського району Крикавським Михайлом Івановичем , видно, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживала і була зареєстрована на АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в житловому будинку проживав і був зареєстрований чоловік ОСОБА_3 . Заповіт від імені померлої виконкомом Миколаївської сільської ради не посвідчувався (а.с.24).

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 14 березня 2022 року у справі №451/47/22 позов ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задоволено. Установлено факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини), що залишилося після смерті її діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,0665 га, кадастровий номер: 4623983000:06:000:0480 та земельну ділянку загальною площею 0,2063 га, кадастровий номер: 4623983000:07:000:0480 в порядку спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , який прийняв спадщину, але не встиг оформити своїх спадкових прав після смерті дружини - ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , і які належали ОСОБА_2 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ № 011086, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24.01.2001 за №12253. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,3911 га, кадастровий номер: 4623983000:06:000:0328 та земельну ділянку загальною площею 0,2058 га, кадастровий номер 4623983000:07:000:0328 в порядку спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №011434, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24.01.2001 за №12101 (а.с.25-28).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 301655360 від 27.05.2022, на підставі вищезазначеного Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 14 березня 2022 року у справі №451/47/22 було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4623983000:07:000:0328, загальною площею 0,2058 га. Право власності зареєстроване 25.05.2022 за ОСОБА_1 (а.с.29).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 301653631 від 27.05.2022, на підставі вищезазначеного Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 14 березня 2022 року у справі №451/47/22 було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4623983000:06:000:0480, загальною площею 2,0665 га. Право власності зареєстроване 25.05.2022 за ОСОБА_1 (а.с.30).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 301654836 від 27.05.2022, видно, що на підставі вищезазначеного Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 14 березня 2022 року у справі №451/47/22 було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4623983000:06:000:0328, загальною площею 1,3911 га. Право власності зареєстроване 25.05.2022 за ОСОБА_1 (а.с.31).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 301654268 від 27.05.2022, на підставі вищезазначеного Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 14 березня 2022 року у справі №451/47/22 було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4623983000:07:000:0480, загальною площею 0,206 га. Право власності зареєстроване 25.05.2022 за ОСОБА_1 (а.с.32).

Після смерті ОСОБА_3 , окрім вищезазначеного майна, залишилося таке спадкове майно: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинковолодіння складається з наступних об`єктів: житловий будинок, загальною площею 66,2 м. кв., позначений літерою А1-1, а також сходи - позначені літерою а2; сарай, позначений літерою Б1; огорожа - позначена №1,2 (а.с.33-38).

Відповідно до Довідки №5345 від 2 жовтня 2020 року, виданої Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, станом на 31 грудня 2012 року в КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації будинок АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований (а.с.39).

З Довідки КП ЛОР «Червоноградське міське бюро технічної інвентаризації» про технічний стан конструктивних елементів житлового будинку на АДРЕСА_1 , видно, що станом на 15 листопада 2022 року житловий будинок знаходиться в задовільному стані та встановлено його можливість надійної та безпечної експлуатації (а.с.40).

Відповідно до Зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд від 31 серпня 2023 року, виданого КП Червоноградське МБТІ, інвентаризаційна вартість будівель та споруд, а саме: житловий будинок (позначений літерою А1-1), сарай (позначений літерою Б1), господарські споруди (позначені №1, та №2), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , - складає 111 197,00 грн (а.с.41).

Рішенням виконавчого комітету Лопатинської селищної ради № 91 від 11 липня 2023 року житловому будинку, який розташований на АДРЕСА_1 , присвоєно таку адресу: АДРЕСА_1 . Відділу архітектури, будівництва, земельних відносин та екології було доручено внести інформацію про присвоєння адреси до Реєстру будівельної діяльності (а.с.42).

Згідно з Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, в межах населеного пункту житловому будинку, що розташований у Львівській області, селі Адамівка, за заявою ОСОБА_1 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.43).

З Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, винесеної Державним нотаріусом завідувачем Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області, в порядку заміщення виконуюча обов`язки завідувача Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк З.С. від 16 листопада 2022 року за № 423/02-31 видно, що гр. ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: будинок АДРЕСА_1 , відмовлено. Так, Державним нотаріусом було встановлено, що документи, які підтверджують право власності спадкодавця на вищевказане нерухоме майно - відсутні (а.с.44).

Відповідно до Довідки № 690 від 12 грудня 2022 року, виданої старостою Миколаївського старостинського округу Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, станом на 1991 рік у колгоспному дворі АДРЕСА_1 були зареєстровані наступні громадяни: голова колгоспного двору ОСОБА_3 ; дружина - ОСОБА_2 (а.с.45).

З Довідки № 691 від 12 грудня 2022 року, виданої старостою Миколаївського старостинського округу Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області видно, що станом на 1991 рік і станом на 2003 рік (момент смерті) головою колгоспного двору АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.46).

Вищезазначене також підтверджується відомостями з Погосподарської книги № 1 Миколаївської сільської ради народних депутатів на 1991 р., 1992 р., 1993 р., 1994 р., 1995 р., а саме, що станом на 1991 рік головою колгоспного двору був ОСОБА_3 (голова сім`ї) також проживала дружина - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47).

З Погосподарської книги №6 Миколаївської сільської ради народних депутатів на 2001 - 2005 р. видно, що під особовим рахунком № НОМЕР_7 зазначений член домогосподарства - ОСОБА_3 , який є останнім членом та головою колгоспного двору, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відомостях «III. Житловий будинок (квартира) в приватній власності громадян» зазначено, що житловий будинок, 1956 року побудування; матеріал стін - дерево; матеріал покрівлі - залізо (а.с.48).

З огляду на наведене вище, спадкоємець ОСОБА_1 прийняла спадкове майно після смерті свого діда ОСОБА_3 .

Таким чином, після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкові права та обов`язки переходять від спадкодавця до спадкоємця в повному обсязі.

Інших спадкоємців судом не встановлено.

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до ст. 12, 229 ЦПК України такі докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття сторонами права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Статтею 121 ЦК УРСР регламентовано, що володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий позов пред`явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, може бути пред`явлений їх батьками (усиновителями) або опікуном.

Згідно із ст. 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Відповідно до ст. 124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

За правилами ст. 125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

На підставі ст. 126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. «а», «б», «г» п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №13 від 25 грудня 1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року, передбачено, що правила ст. 563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Суд установив, що станом на 30 червня 1990 року та 15 квітня 1991 року житловий будинок АДРЕСА_1 належав до колгоспного типу двору, головою якого, був ОСОБА_3 (голова сім`ї), членом колгоспного двору була його дружина - ОСОБА_2 , які не втратили право на частку в майні двору станом на 15 квітня 1991 року, відтак кожному з них належала 1/2 частка в майні вищевказаного колгоспного двору.

Нормами п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникало відповідно до норм ст. 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

З огляду на ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР).

З огляду на наведене, а також на встановлені обставини Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 14 березня 2022 року у справі №451/47/22, які не доказуються під час розгляду цієї справи (ч. 4 ст. 82 ЦПК України), після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняв її чоловік - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте належним чином не оформив своїх спадкових прав. Після його смерті спадщину прийняла його внучка, позивач у справі - ОСОБА_1 .

Перешкодою в реалізації ОСОБА_1 її законних прав та інтересів, є те, що вона позбавлена у позасудовому порядку оформити спадщину на будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на цей будинок.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №13 від 25 грудня 1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року), Постанові Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та відповідно такі необхідно задовольнити.

У зв`язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України; на підставі ст. 41 Конституції України; п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 120, 121, 123, 124, 125, 126, 524, 525, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок позначений літерою «А1-1», загальною площею 66,2 м. кв. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники у справі.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Боровець Микола Степанович, юридична адреса: проспект Юності, 39, село Павлів, Червоноградський район, Львівська область, 80250.

Відповідач: Лопатинська селищна рада Червоноградського району Львівської області, ЄДРПОУ: 04369819, місцезнаходження: вулиця Центральна, 15А, селище Лопатин, Червоноградський район, Львівська область, 80261.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено у нарадчій кімнаті 30 листопада 2023 року.