Вирок

від 30.11.2023 по справі 489/1855/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

30 листопада 2023 р. Справа 489/1855/23

Кримінальне провадження 1-кп/489/768/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого ОСОБА_1

із секретарем судових

засідань ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 30.06.2021 Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 185, ст.70 КК України до 3 років обмеження волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва звільнений від покарання у вигляді трьох років обмеження волі, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2021, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.186 ч.2, 289 ч.1 КК України,

встановив.

В період часу з 23.45 22.10.2018 по 12.30 23.10.2018 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи біля будинку 18 А по проспекту Миру у м. Миколаєві, переслідуючи корисливі мотиви, умисно незаконно заволодів мопедом «Suzuki address 100», номер рами НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_6 , вартістю 20 000 гривен.

Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому матеріальні збитки на вказану суму.

Дії ОСОБА_5 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Також, 16.11.2018 приблизно о 19.00 ОСОБА_5 , перебуваючи на перехресті вулиці 9-та Лінія та провулку Миролюбного у місті Миколаєві, відкрито із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілого та яке виразилося у підході ОСОБА_5 ззаду до потерпілої ОСОБА_7 та захваті і утримання її руки, шляхом ривку, діючи повторно, умисно вирвав з руки потерпілої сумку, вартістю 350 гривень, в якій знаходився мобільний телефон «Samsung J 5» імеі НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , вартістю 5000 гривень, в якому знаходилась сім карта мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_4 , яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє; гаманець, вартістю 300 гривень, навушники «Phillips», вартістю 100 гривень, а всього на загальну суму 5750 гривень.

Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілій матеріальні збитки на вказану суму.

Крім того, 30.11.2018 приблизно о 23.50 ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, перебуваючи біля автомагазину «АТЛ», розташованому по вул. Космонавтів, 61 - А у місті Миколаєві, діючи повторно, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілого та яке виразилося у нанесенні ударів ногами по різним частинам тіла (точна кількість в ході досудового розслідування не встановлена, але не менше п`яти), відкрито заволоділи майном ОСОБА_8 , а саме: мобільним телефоном «Meizu PRO 6 Plus Gold», вартістю 6499 гривень imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 , вартістю 6499 гривен, в якому знаходились сім карти мобільних операторів «Київстар» № НОМЕР_7 та «Лайф» № НОМЕР_8 , які для потерпілого матеріальної цінності не представляють; шкіряним гаманцем, який для потерпілого матеріальної цінності не представляє, в якому знаходились гроші в сумі 7600 гривень, а всього спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 14099 гривень.

Після чого, ОСОБА_5 разом з невстановленою особою з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому матеріальні збитки на вказану суму.

Також, 03.12.2018 приблизно о 23.00 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 діючи повторно за попередньою змовою з невстановленою особою, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Площа Перемоги», яка розташована по проспекту Миру у місті Миколаєві, із застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілого та яке виразилося у нанесенні невстановленою особою двох ударів в голову ОСОБА_9 , після чого невстановлена особа схопила потерпілого та повалив на землю де продовжив наносити удари руками в затилок потерпілого, а ОСОБА_5 ногами в область голови, відкрито заволоділи майном останнього, а саме: мобільним телефоном «Nokia C1», вартістю 250 гривень imei: НОМЕР_9 , в якому знаходилась сім карта мобільного оператора «ВФ Україна» № НОМЕР_10 , яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє, грошовими коштами в сумі 150 гривень, а всього на загальну суму 400 гривень.

Після чого, ОСОБА_5 разом з невстановленою особою, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому матеріальні збитки на вказану суму.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_5 ОСОБА_10 та прокурор ОСОБА_3 , під час судового розгляду уклали угоду про визнання винуватості, у якій в зв`язку з беззастережним визнанням ОСОБА_5 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгодили покарання, яке має бути призначене обвинуваченому за ч.1 ст. 289 та ч.2 ст. 186 КК України, на підставі ч.1 ст. 70 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримала угоду, просила її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст. 186 КК України, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та просив угоду про визнання винуватості затвердити.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості. Крім того зазначив, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся, усвідомив протиправність своїх дій та змінив поведінку за спосіб життя.

Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 подали заяви про відсутність претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 , не заперечили проти укладення угоди та визначеного в угоді покарання.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 289, ч.2 ст. 186 КК України, є правильною.

Суд, виконавши вимоги ст.474 КПК України, вислухавши думку прокурора, захисника, та обвинуваченого, вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди, приходить до висновку, що є підстави для затвердження угоди.

Так, умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та Закону, оскільки ст. 469 КПК України допускає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо нетяжких та тяжких злочинів, якими є кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 289 та ч. 2 ст.186 КК України, за якими кримінальні правопорушення правильно кваліфіковані, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди є добровільним, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.

Крім того, обвинувачений згоден на призначення узгодженого виду і міри покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, який усвідомив скоєне та щиро розкаявся, працює неофіційно будівельником, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання цілком відповідає ступеню тяжкості та обставинам вчинених кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним затвердити угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , на підставі якої ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч.2 ст. 186 КК України, та відповідно до вимог ч.5 ст.65 КК України, призначити узгоджене сторонами покарання.

У кримінальному провадженні цивільні позови не заявлялись.

Витрати на проведення судових експертиз та інших досліджень, відсутні.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.374, 375, 475 КПК України, суд

ухвалив:

угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим - затвердити.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання:

-за ч.1 ст. 289 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі;

-за ч.1 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки.

На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на засудженого обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

-полімерний фрагмент оболонки ціпка, металевий фрагмент зі слідами зламу - знищити;

-мобільний телефон марки «Samsung J5» імеі НОМЕР_2 , НОМЕР_3 - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Головуючий: