Постанова

від 27.11.2023 по справі 278/4174/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/4174/22 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 29 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/4174/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про визнання довіреності недійсною

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Токовенко Олексій Володимирович

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року,ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М.

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати недійсною довіреність від 30 березня 2019 року, яка видана позивачем ОСОБА_2 для здійснення державної реєстрації на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що в середині березня 2019 року вона звернулася до ОСОБА_2 із пропозицією укласти Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), домовившись, що строк користування земельною ділянкою складатиме 49 років, а вартість оренди 9000,00 доларів США. Обговоривши всі умови, вони погодили, що ОСОБА_1 надасть довіреність відповідачу, на підставі якої останній здійснить державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також оригінали документів, що підтверджують право власності.

30 березня 2019 року позивач надала відповідачу довіреність з метою проведення державної реєстрації на право користування земельною ділянкою та оригінали документів, що підтверджують право власності. 27 червня 2019 року було між сторонами укладено договір емфітевзису, відповідно до якого позивач отримала кошти у розмірі 9000,00 доларів США.

07 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 (третьої особи) пропозицію про укладання Основного договору оренди земельної ділянки.

Позивач вважає, що, оскільки вона ніяких угод стосовно передачі в оренду вищезазначеної земельної ділянки з третьою особою не укладала, грошові кошти від неї не отримувала, тому наміру укладати Основний договір оренди земельної ділянки не має. Крім того, у зв`язку із утриманням і неповерненням відповідачем документів на право власності на земельну ділянку, нею було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, за результатами якого 19 лютого 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за №12022065410000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 357 КК України відносно відповідача.

Вважає, що відповідач за попередньою домовленістю з третьою особою шляхом шахрайських дій, введення позивача в оману, скориставшись довірливістю обманим шляхом отримавши від неї довіреність на розпорядження належною їй земельною ділянкою, всупереч інтересам та проти її волевиявлення, уклали фіктивний Попередній договір оренди земельної ділянки, про що позивачу не було відомо і своєї згоди на укладення якого вона не давала.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 30 березня 2019 року вона надала довіреність ОСОБА_2 для здійснення державної реєстрації на право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та оригінали документів, що підтверджують її право власності на земельну ділянку. 27 червня 2019 року між сторонами укладено договір емфітевзису, після чого позивач отримала кошти у розмірі 9000,00 доларів США, про що свідчить розписка. Зазначає, що ніяких перемовин з відповідачем про надання згоди на підписання договору оренди земельної ділянки з третіми особами остання не надавала. Єдине, що було погоджено між вказаними сторонами це те, що після прийняття Закону, який дозволить продаж земель сільськогосподарського призначення, позивачка готова буде її продати. 07 вересня 2021 року позивач отримала від ОСОБА_3 пропозицію про укладання Основного договору оренди земельної ділянки. Позивач зазначає, що між нею та третьою особою ніяких угод стосовно передачі в оренду вищезазначеної земельної ділянки укладено не було, грошові кошти в сумі 9000,00 доларів США від третьої особи не отримувала.

Вказує, що будь-які перемовини стосовно вчинення дій з належною їй земельною ділянкою між сторонами не відбувалися, скориставшись її довірливістю та обманним шляхом, відповідач та третя особа отримали від неї довіреність та уклали фіктивний Попередній договір оренди земельної ділянки, на укладання якого вона своєї згоди не надавала. Довіреність була надана нею виключно для проведення реєстрації договору емфітевзису, який укладений між нею та відповідачем 27.06.2019 року. Однак відповідач, скориставшись її довірливістю, без її погодження, здійснив дії, направленні всупереч її інтересам.

Позивач та її представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Від ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без його участі.

Треті особи ОСОБА_3 та приватний нотаріус в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. на перше судове засідання надійшла до суду заява, в якій останній просив розглянути дану справу без його присутності.

За приписами ст.372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8064 га (кадастровий номер: 1822082500:01:000:0058), яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, згідно договору дарування від 22.10.2005 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії АА №892011 від 12.12.2005 року (а.с.13-16).

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 надала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим №1825, якою уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися (продати, передати в іпотеку, здати в оренду, тощо) за ціну та на умовах йому відомих належною їй земельною ділянкою площею 1,8064 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області з кадастровим номером: 1822082500:01:000:0058 (а.с.12).

До позовної заяви долучено копію розписки від 30.03.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 отримала 9000 доларів США за земельну ділянку 1,84 га в Зарічанській сільській раді від ОСОБА_2 (а.с.21)

27 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за умовами якого власник ОСОБА_1 надала землекористувачу ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 1,8064 га з кадастровим номером 1822082500:01:000:0058, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.17-20).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007528232021 від 06.09.2021 року вбачається, що 25.07.2019 року було зареєстровано земельний сервітут на земельну ділянку площею 1,8064 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0058, яка знаходиться на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області; вид сервітуту: право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); підстава для встановлення земельного сервітуту: 25.07.2019 року № 32618702; строк дії сервітуту: договір укладено на 49 років (а.с.22-27).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зібрані докази в їх сукупності не доводять існування обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

За статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18.

За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі № 710/475/20-ц.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частини перша, друга статті 238 ЦК України).

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій в редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії).

Як передбачено главою 4 розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім`я однієї особи або кількох осіб за усним зверненням довірителя. У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії, які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають. У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). У довіреностях, виданих на ім`я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в адвокатському об`єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об`єднання)- підпункт 2.5. пункту 2 главою 4 розділу ІІ. Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій порядку вчинення нотаріальних дій.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії, дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону «Про нотаріат», що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса, в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії, у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи на вчинення нотаріальної дії - глава 3, 4 розділу 1 Загальні положення Порядку вчинення нотаріальних дій.

Як передбачено главою 6 розділу 1 Загальні положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Судом встановлено, що довіреністю від 30.09.2019 року позивач уповноважила представника ОСОБА_2 , зокрема, розпоряджатися (продати, передати в іпотеку, здати в оренду, тощо) за ціну та на умовах йому відомих належною їй земельною ділянкою площею 1,8064 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області з кадастровим номером: 1822082500:01:000:0058. ОСОБА_1 текст цієї довіреності прочитано, перевірено та добровільно особисто підписано, відповідно до її дійсного наміру.

Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрована в реєстрі за №1825. Довіреність підписана у присутності нотаріуса, особу довірителя встановлено, дієздатність перевірено.

Згідно з частинами першоютретьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

За статтею 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, і сам факт обману. Крім того, обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку до позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту введення її оману, здійснення відповідачем та третьою особою шахрайських дій при оформленні довіреності від 30.09.2019 року.

Встановивши, що довіреність 30.09.2019 року, яка видана позивачем та якою вона уповноважила ОСОБА_2 на представництво перед третіми особами від її імені щодо розпоряджання належною їй земельною ділянкою, посвідчена нотаріусом та зареєстрована у реєстрі, відповідає вимогам статті 203 ЦК України, а саме: волевиявлення учасника правочину було вільним і відповідало її внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, видана позивачем при повному усвідомленні значення своїх дій, розумінні всіх обставин, які мають істотне значення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання вказаної довіреності недійсною.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,інтереси якоїпредставляє адвокатТоковенко Олексій Володимирович залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 травня 2023 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2023 року.

Головуючий Судді