Ухвала

від 28.11.2023 по справі 160/23292/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 листопада 2023 р.Справа №160/23292/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» про забезпечення позову у справі №160/23292/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №005268 від 30.08.2023 року та №005269 від 30.08.2023 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000 грн. та 51 000 грн. та закрити справи про адміністративне правопорушення про притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій зазначити кого саме позивач вважає відповідачем (-чами) у цій справі та до кого спрямовує свої позовні вимоги, а також всі його реквізити передбачені п.2 ч. 5 ст. 160 КАС України (місцезнаходження, поштовий індекс та ідентифікаційний код цієї (цих) особи (осіб) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти), а у разі зазначення у якості відповідачів двох окремих осіб - зміст позовних щодо кожного з них, а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 18.09.2023 року позивачем 17.10.2023 року усунуті означені недоліки позовної заяви та подано до суду уточнену позовну заяву, в якій у якості відповідача останнім визначено Державну службу України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та вказано їх реквізити відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23292/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 23.11.2023 року.

Також вищевказаною ухвалою суду витребувано у відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області завіреним належним чином копії документів на підставі яких прийнято оскаржувані постанови №005268 від 30.08.2023 року та №005269 від 30.08.2023 року.

16.11.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив у справі.

17.11.2023 року до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення стягнення у виконавчому провадженні №73313768, Друге Правобережне відділення державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відкритому на підставі виконавчого документа - постанови відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №005269 від 30.08.2023 року, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №160/23292/23.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначається, що оскільки на час звернення позивача до суду з позовом про оскарження постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №005269 від 30.08.2023 року та з заявою про забезпечення цього позову виконавчою службою вчиняються дії з примусового виконання оскаржуваної постанови і це безпосередньо може вплинути на матеріальний стан заявника через можливість накладення арешту на його майно, кошти та інші цінності і подальшого звернення на них стягнення задля забезпечення виконання спірної постанови, що, в свою чергу, може призвести до ускладнення та/або унеможливлення ефективного поновлення порушених оскаржуваною постановою прав і законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» у разі задоволення судом позову про визнання такої постанови протиправною та її скасування, а також, враховуючи, що оскарження спірної постанови не зупиняє її виконання, позивач просить задовольнити подану ним заяву та забезпечити позов шляхом вказаним у цій заяві.

Відповідно до приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про наявність підстав для її задоволенні у повному обсязі, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Судом встановлено, що позивачем, зокрема, оскаржується постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №005269 від 30.08.2023 року, винесена Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області в особі начальника такого відділу (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука, про накладення на ТОВ «Технопарк 1» адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000,00грн. на підставі абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.п.32-35 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт зупиняється в силу закону лише у разі подання в установлений строк скарги на таку постанову до Укртрансбезпеки і таке зупинення триває виключно до розгляду останньою скарги по суті.

Водночас, ані Порядок №1567, ані Закон України «Про автомобільний транспорт» не передбачають зупинення виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт у разі її оскарження у судовому порядку.

Натомість, ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Отже, спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №005269 від 30.08.2023 року, винесена Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області в особі начальника такого відділу (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука, є виконавчим документом і пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом.

Судом також встановлено, що відповідач реалізував свої повноваження щодо звернення спірної постанови до примусового виконання та подав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №005269 від 30.08.2023 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області в особі начальника такого відділу (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука, на примусове виконання до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.11.2023р. відкрито виконавче провадження №73313768 з виконання постанови №005269 від 30.08.2023 року, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті про стягнення штрафу у сумі 51000,00грн. з боржника ТОВ «Технопарк 1».

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 р. заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені ст.34 Закону України Про виконавче провадження.

Так, згідно з ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії";

8) затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) якщо стягувач включений до плану санації;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку";

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що ані Порядком №1567, ані Законом України «Про автомобільний транспорт», ані ст.34 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. не передбачено зупинення дії та виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт у разі її оскарження у судовому порядку.

Водночас, передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (п.2 ч.1 ст. 34 Закону).

Згідно із частиною 4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зважаючи на те, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою про накладення штрафу і не має намір сплачувати у добровільному порядку накладений на нього цією постановою штраф, на даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання. Тим більше, що, як зазначалося вище, державним виконавцем вже винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання цієї постанови. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що розглядається.

Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, стверджувати на даний час про це неможливо, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог про її скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо наявності реальної загрози спричинення значної шкоди його правам та загрози істотного ускладнення виконання рішення суду та здійснення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, якщо таке рішення буде прийнято на його користь, у разі невжиття зазначених у заяві заходів забезпечення позову.

При вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті і жодним чином не завдасть шкоди правам та інтересам відповідачів.

Суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі Беєлер проти Італії, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваних постанов та зупинення стягнення по цим виконавчим документам.

При цьому вжиті заходи забезпечення позову є своєчасними, відповідають предмету позову, а також є співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а їх невжиття може унеможливити ефективний захист прав позивача, призвести до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Зважаючи на те, що з 13.11.2023р. по 26.11.2023р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці, а також з урахуванням акта про часткову відсутність електропостачання в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023р., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Технопарк 1 про забезпечення позову у справі №160/23292/23 розглянуто та постановлено відповідну ухвалу першого робочого дня.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» про забезпечення позову у справі №160/23292/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити у повному обсязі.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №005269 від 30.08.2023р., винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті в особі начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука, про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» (ЄДРПОУ 37375098, місцезнаходження: вул. Романа Шухевича, буд.64, м. Дніпро, 49000) адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000,00грн., яке здійснюється у виконавчому провадженні №73313768, що перебуває в провадженні Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до набрання судовим рішенням у справі №160/23292/23 законної сили.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.156 КАС України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи згідно з ч.8 ст.154 КАС України.

Суддя: О.М. Турова