Рішення

від 30.11.2023 по справі 240/5823/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/5823/23

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАНСОІЛ -2009" про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом, в якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАНСОІЛ -2009" податкову заборгованість в сумі 20483,80 грн та здійснити стягнення з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТАНСОІЛ -2009" є платником податків та має податкову заборгованість у розмірі 20483,80 грн, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). У зв`язку із несплатою податкової заборгованості у добровільному порядку, управління просить стягнути з відповідача таку заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вказана ухвала 14.03.2023 направлена на адресу відповідача: вул. Київська, 79, Житомир, 10001.

24.04.2022 до суду повернувся поштовий конверт з відміткою про причини невручення «за закінченням терміну зберігання ».

Суд зазначає, що згідно з пунктом 4 частини шостоїстатті 251 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною одинадцятоюстатті 126 КАС Українипередбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з пунктами 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17.

Таким чином, належно повідомлений відповідач не скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України № 2755- IV від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 ПК України - податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 8.1. та 8.2. ст. 8 вказаного Кодексу передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.

Відповідно до пп. 9.1.2. п.9.1. ст. 9 ПК України - податок на доходи фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України , платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Кодексу.

Згідно з пп. 49.18.4. п. 49.18. ст. 49 Кодексу передбачено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.

Відповідно до п.п.162.1.1. п. 162.1. ст. 162 ПК України чітко регламентовано, що платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.п. 163.1.1. п. 163.1. ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, відповідач має податковий борг у розмірі 20 483,80 грн, в тому числі -штрафних санкцій - 2083,80 грн , зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) що підтверджується зведеним розрахунком доданим до позовної заяви.

Відповідно до п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, базовий (податковий) звітний період дорівнює календарному року.

Згідно з п.п.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Абзацом першим п.59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області відповідно до положень ст.59 ПК України на адресу відповідача: , яка значиться у ідентифікаційних даних, які містяться в матеріалах справи надсилалася податкова вимога форми "Ф" від 07.04.2016 №90-17.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Позивачем на підтвердження суми заборгованості відповідача додано до позовної заяви зведений розрахунок сум податкового боргу, згідно з яким заборгованість відповідачки складає 20483,80 грн.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2023 у справі №160/13436/22.

У той час, слід відмітити, що у межах розгляду даної справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Разом з тим, такий принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Під час судового розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідач не подала до суду жодних заперечень на позовну заяву, як наслідок не ставить під сумнів правомірність нарахування податкового боргу, який заявлений контролюючим органом до стягнення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу та стягнення такої заборгованості в сумі 20483,80 грн з відповідача .

Враховуючи положення ч.2 ст.139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 44096781) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАНСОІЛ -2009" (вул. Київська, 79,Житомир,10001, код ЄДРПОУ 38274072) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТАНСОІЛ -2009" на користь держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області податковий борг у розмірі 20483,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова