Ухвала

від 29.11.2023 по справі 600/7147/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 листопада 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/7147/23-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Ванчиковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасувати пункт 2 рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п.2 рішення сесії Ванчиковецької сільської ради №137-14/21 від 21.12.2021р., яким передано у комунальну власність Ванчиковецької сільської ради земельну ділянку площею 0,97 га кадастровий номер 7323088300:02:008:0179 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в селі Тарасівці Ванчиковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області;

- зобов`язати Ванчиковецьку сільську раду передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,97 га кадастровий номер 7323088300:02:008:0179 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в селі Тарасівці Ванчиковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Ухвалою суду від 13.11.2023р. позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням інших причин поважності пропуску строку звернення до суду та надання доказів їх поважності.

24 листопада 2023 року адвокатом Сімків Є.В. подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій вказує, що 02.05.2022р. позивач звернулась до суду та була відкрита адміністративна справа №600/1793/22-а, допомогу в оформленні позову надавав юрист СТОВ "Тарасівці" Чебан В., однак позивачем не усунуто недоліки позовної заяви на виконання ухвали суду про залишення її позову без руху, у зв`язку з чим 26.06.2022р. судом позовну заяву було повернуто. Заявник зазначає, що позивачу не було відомо про це рішення суду і матеріали позову були повернуті їй лише в червні 2023 року. Позивач вважає, що обставина пропуску строку для звернення до суду виникла не з її вини, а скоріше з вини інших осіб, які своєчасно не повідомили останню про необхідність усунення недоліків, тримали матеріали у себе, при цьому запевняли, що все добре, рішення у справі прийнято. Окрім цього, позивач вважає, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків, у зв"язку з чим просить поновити строк звернення до суду.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення строків звернення до суду, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №473/2236/17.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зауважує, що позивач, який подає позов до суду зобов`язаний цікавитись ходом та результатами розгляду його справи, окрім цього суд звертає увагу, що позов у справі №600/1793/22-а поданий позивачем особисто, будь-яких даних про уповноваження інших осіб на ведення її справи та отримання матеріалів по справі згідно відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" немає, зокрема і щодо юриста ОСОБА_2 . Відтак, позивач особисто відповідальна за невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху і як наслідок повернення її позову.

Суд наголошує, що заявником не зазначаються причини з яких позивач більше року зволікала із повторним зверненням до суду, не цікавилась результатами вирішення її справи №600/1793/22-а.

Слід зазначити, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Тобто, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.

Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2019 у справі №820/4188/18.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.

Таким чином, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду протягом встановленого законом строку. Доводи щодо ймовірної несумлінності юриста та інших осіб не можуть, на переконання суду, обґрунтовувати пасивну поведінку позивача та зволікання із захистом свого порушеного права.

Щодо доводів заяви, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року та подальше його продовження є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом і судом суд зазначає наступне.

Зокрема, суд зауважує, що наслідки, пов`язані з повномасштабним вторгнення Російської Федерації на територію України, мають відповідати умовам поважності причин для поновлення таких строків.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який діє по сьогоднішній день.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Натомість, доводи, наведені у заяві позивача не свідчать про конкретні перешкоди для звернення до суду з даним позовом під час воєнного стану. У заяві не наведено, які конкретні негативні наслідки склались саме для позивача та відповідно які стали перешкодою для вчасного звернення до суду. Враховуючи забезпечення у Чернівецькій області протягом дії воєнного стану відносно стабільного функціонування підприємств, установ, організацій, суд вважає, що такі доводи позивача не обґрунтовують поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтування заяви позивача, суд вважає недостатнім посилання в заяві про поновлення пропущеного строку на факт дії воєнного стану на території України та негативні наслідки, які є загальними для всіх громадян, підприємств, установ, організацій та інших закладів чи юридичних осіб на території України, адже воєнний стан не є перешкодою для здійснення правосуддя, не є підставою для зупинення судового процесу.

За таких обставин, оцінивши доводи, наведені у позовній заяві щодо строків, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, що свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом неповажними.

За приписами частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву повернути позивачу.

2.Роз`яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.О. Кушнір