Постанова

від 30.11.2023 по справі 520/19305/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 р. Справа № 520/19305/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД С-ГРУП" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.11.21 по справі № 520/19305/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД С-ГРУП"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД С-ГРУП", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00/3821/0901 від 23.03.2021р., винесене Головним управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, Головним управління ДПС у Харківській області була проведена фактична перевірка ТОВ ТД С-ГРУП з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів за період з 01.07.2019 року по день закінчення перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС-ГРУП" (вул. Повздовжня, буд. 4, м. Харків, 61085, код ЄДРПОУ 38383471) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що ліцензія на зберігання пального потрібна тільки для стаціонарних ємностей, тобто тих, які мають місце (територію) розташування. Отже, викладений у рішенні від 30.11.2021 року висновок, що «зберігання пального за своїм змістом охоплює процеси отримання, зливу, переміщення вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження - розвантаження; реалізації, а також використання у власній господарській діяльності, у тому числі в механізмах, обладнання, устаткуванні», свідчить про неправильне тлумачення закону судом першої інстанції.

Представник позивача зазначає, що факт використання ТОВ «ТД С-ГРУП» у перевіряємий період вантажної техніки у кількості 54 одиниць із об`ємом паливних баків 44690л також підтверджується Актом приймання дизельного палива № 1 від 28.07.2020р. та наказом директора ТОВ «ТД С-ГРУП» № 280721/1 від 28.07.2020 року, відповідно до якого дизельне паливо, отримане за Договором поставки № 01 /08-19-2-ДП від 01.08.2019р., не зберігалось, а одразу використовувалось для роботи вказаних транспортних засобів.

Представник позивача наголошує, що дизельне пальне видавалось ТОВ «БЕЛОИЛ КОМОДІТІ» на підставі п.4.1 Договору поставки № 01/08-19-12-ДП від 01.08.2019р. згідно видаткової накладної № 328 від 28.07.2020р. безпосередньо з паливозаправника бензовозу одразу у паливні баки орендованих транспортних засобів, які заправлялись за кошти Позивача відповідно до п.2 Договору про надання послуг СТОВ «МРІЯ» з перевезення вантажів від 28.05.2020р. № 29, що автоматично виключає зберігання у період з 01.04.2020р. по 22,09.2020р. пального в розумінні положень ст. 1 Закону України від 19.12.1995р. № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» і свідчить про відсутність у ТОВ «ТД С-ГРУП» обов`язку та підстав для отримання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

На переконання представника позивача, що враховуючи наявність у матеріалах справи первинних та господарських документів щодо розподілу, переміщення та використання у власній господарській діяльності пального, отриманого 28.07.2020 за АН від 28.07.2020 № 492 на вказані у переліку автомобілі у кількості 54 одиниць із об`ємом паливних баків 44690л, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову з посиланням на інформацію ІС «Податковий блок» та Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРПСЕ) без зазначення конкретних доказів та підтверджуючих ці докази документів.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що місце зберігання пального є як приміщення, так і територія на митній території України, на якій розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються в процесах вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження - розвантаження, зберігання, реалізації пального. А зберігання пального за своїм змістом охоплює процеси отримання, зливу, переміщення, вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження - розвантаження, реалізації, а також використання у власній господарській діяльності, у тому числі в механізмах, обладнання, устаткуванні.

Представник відповідача зазначає, що ТОВ «ТД С - ГРУП» визнало факти отримання пального за вказаними акцизними накладними та повідомило, що воно використовується у власній господарській діяльності при наданні транспортних послуг з перевезення вантажів на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ», а відвантажувалось безпосередньо до паливних баків вантажівок. Однак, будь - яких первинних документів щодо розподілу, переміщення та використання пального, технічної та дозвільної документації щодо місць обігу (зберігання) пального та проведення небезпечних робіт, а також ліцензій на право зберігання пального, роздрібної торгівлі або оптової торгівлі ним не надано.

Крім того, ТОВ «ТД С - ГРУП» не надавалось до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20 - ОПП від 29.07.2020, а саме: транспортних засобів, які використовувались на підставі договору оренди.

Представник відповідача наголошує, що ТОВ «ТД С - ГРУП» у період з 28.07.2020 по 15.09.2020 не отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Відповідна ліцензія отримана позивачем лише 22.09.2020 № 20370414202001609 терміном дії з 23.09.2020 до 23.09.2025.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за результатами проведення перевірки складено Акт перевірки № 2934/20-40-09-01-08/38383471 від 22.02.2021 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійснення виробництва і обігу підакцизних товарів.

Податковим органом були встановлені порушення ч. 1 ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» було встановлено перевіряючими за даними повідомлення ТОВ «ТД С-ГРУП» про об`єкти оподаткування (перелік яких наведений у таблиці 1 на сторінці 3 акту), договору про надання послуг з перевезення вантажів від 28.05.2020р. № 29 з СТОВ «МРІЯ» (код ЄДРПОУ 30378024) та фактичних даних з ЄРАН та СЕАРП. Крім того, на сторінці 4 акту зазначено про ненадання до перевірки документів, що підтверджують оприбуткування, розподіл та використання пального у кількості 38 088,02 літри (акцизна накладна від 28.07.2020р. № 492), отриманого від ТОВ «БЕЛОЙЛ КОМОДІТІ» (код ЄДРПОУ 41197323), що перевищує загальний об`єм паливних баків транспортних засобів, визначених підприємством станом на 29.07.2020р. для здійснення послуг по перевезенню вантажів СТОВ «МРІЯ» за договором від 28.05.2020р. № 29.

Позивачем у встановлені законодавством строки подано заперечення на акт та копії всіх документів щодо оприбуткування пального, його розподілу, переміщення, використання у власній господарській діяльності які підтверджують відсутність порушення ст. 15 Закону № 481., на які ТОВ «ТД С-ГРУП» отримало відповідь від 23.03.2021р. № 9726/6/20-40-09-01-15.

В якості заходів досудового врегулювання даного спору, позивачем подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 00/3821/0901 від 23.03.2021р. з дотриманням вимог Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2015р. за № 1617/28062. Рішенням, ДПС України від 02.07.2021р. № 14917/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення - рішення № 00/3821/0901 від 23.03.2021р. залишене без змін, а скарга без задоволення. Вказане рішення обґрунтовано тим, що ТОВ «ТД С-ГРУП» отримана ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер 20370414202001609, дійсна з 23.09.2020р. по 23.09.2025р.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення за своїм характером не обґрунтованим як нормативно, так і документально, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що при проведенні перевірки та реалізації її матеріалів контролюючий орган діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Положеннями цієї глави ПК України встановлюється чітке розмежування щодо порядку проведення окремих видів перевірок, зокрема, й щодо місця проведення податкових перевірок.

Так, згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з`ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об`єктів, які використовуються господарюючим суб`єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.

Таким чином, на відміну від фактичної перевірки документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів. Натомість проведення фактичної перевірки не передбачає контролю за нарахуванням і сплатою податків.

Колегія суддів звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 380/13375/21.

Також, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19 вже висловлювався про те, що фактична перевірка може проводитися як за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, так і за місцем розташування господарських та інших об`єктів права власності такого платника.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це:

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;

А згідно із підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, зокрема, при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

За приписами підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

А пунктом 230.1 статті 230 ПК України визначено, що акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

А підпунктом «б» підпункту 230.1.2 цього пункту встановлено, що платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Невчинення зазначених дій тягне за собою визначену законодавством відповідальність.

Так, відповідно до пункту 117.3 статті 117 ПК України здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, -

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

А згідно із пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки у справі, що переглядається, колегія суддів вважає, що під час проведення перевірки контролюючим органом не було з`ясовано та не вказано де позивач провадить свою діяльність.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що фактична перевірка позивача не була проведена за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а була проведена за місцезнаходженням платника податків ТОВ "ТД С-ГРУП": Україна, 61085, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Поздовжня, буд. 4.

Слід зазначити, що під час проведення перевірки відповідачем не було з`ясовано місцезнаходження і перевірено об`єкти за місцем провадження позивачем своєї діяльності, оскільки у акті перевірки зазначено, що пальне ТОВ "ТД С-ГРУП" зберігає за адресою: пр-т Льва Ландау, 171 м. Харків, загальна ємність резервуарів складає 25000 літрів.

Окрім того, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що фактично у справі було проведено виїзну документальну позапланову перевірку, щодо якої в ПК України передбачено окремий порядок її ініціювання й проведення. Більше того, у ході проведення цієї перевірки, було досліджено лише надані, на запит відповідача (т. 2 а. с. 68-69), позивачем документи.

Як свідчать встановлені обставини цієї справи, спірна фактична перевірка не була проведена за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а саме за адресою: пр-т Льва Ландау, 171 м. Харків де й розташовані резервуари для зберігання пального ємністю 25000 літрів, а була проведена за місцезнаходженням платника податків ТОВ "ТД С-ГРУП": Україна, 61085, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Поздовжня, буд. 4.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно виїзду за місцем зберігання пального, вказаного у наявній ліцензії позивача - пр-т Льва Ландау, 171 м. Харків контролюючим органом здійснено не було.

В контексті викладених обставин та за наведеного правового регулювання місцем проведення фактичної перевірки у цій справі мало б бути фактичне місцезнаходження ємностей, у яких здійснюється зберігання пального. Їх наявність чи відсутність та здійснення операцій з пальним, яке знаходиться/знаходилось у цих ємностях, підлягали перевірці.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що встановлення обставин, зокрема, щодо проведення контрольного заходу не лише не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а і не за місцем розташування господарських та інших об`єктів права власності такого платника свідчить про допущення податковим органом під час фактичної перевірки порушень положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Наведений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду встановлена судами протиправність наслідків податкової перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень, з огляду на що до аналізу решти доводів апеляційної скарги колегія суддів не переходить.

Такі правові висновки відповідають доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача з підстав порушення вимог законодавства щодо проведення перевірки, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Наведений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19 та від 02 березня 2023 року у справі № 380/13375/21.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року по справі № 520/19305/21, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення №942 від 05.10.2021 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 3000 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення №997 від 10.01.2022 року та 405 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення №1033 від 22.07.2022 року.

Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 5675 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД С-ГРУП" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 по справі № 520/19305/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД С-ГРУП" (вул. Повздовжня, буд. 4, м. Харків, 61085, код ЄДРПОУ 38383471) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00/3821/0901 від 23.03.2021р., винесене Головним управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД С-ГРУП" (вул. Повздовжня, буд. 4, м. Харків, 61085, код ЄДРПОУ 38383471) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва