Постанова

від 30.11.2023 по справі 550/179/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 р.Справа № 550/179/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17.10.2023 (головуючий суддя І інстанції: Хоменко Д.Є.) по справі № 550/179/21

за позовом ОСОБА_1

до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Диканському, Карлівському, Машівському, Полтавському, Решетилівському, Чутівському районах та м. Полтаві управління з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Каньшиної Олени Костянтинівни

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- скасувати постанову від 04.02.2021 №1195ДК/0009По/08/01/-21 головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Диканському, Карлівському, Машівському, Полтавському, Решетилівському, Чутівському районах та м. Полтаві управління з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, Каньшиної О.К. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є користувачем земельної ділянки площею 16,6000 га за кадастровим номером 5325483000:00:002:0199 на підставі договору оренди від 18.03.2016 та додаткової угоди до нього. Вказує, що відповідачем не доведено використання нею земельної ділянки не за цільовим призначенням, а отже відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Також посилається на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, не зазначення в постанові часу вчинення правопорушення, посилань на пояснення свідків, які мали бути присутніми під час її складання та на докази, якими б підтверджувався факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 20.04.2021 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/1333/21.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 24.05.2023 поновлено провадження у справі № 550/179/21 з огляду на ухвалення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі № 440/1333/21.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 17.10.2023 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог зазначає про невірне надання судом оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, не врахування обставин встановлених постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі № 440/1333/21, а саме неправомірності проведеної Держгеокадастром перевірки, на підставі якої отримані докази та складена спірна постанова.

Також, не надання судом належної оцінки додатковій угоді від 04.09.2019 до договору оренди земельної ділянки від 18.03.2016, в якій сторонами була узгоджена зміна виду використання земельної ділянки з «сінокосіння та випасання худоби» на «рілля», що свідчило про наявність у позивача права оброблювати ґрунт орендованої земельної ділянки.

При цьому, зауважує, що саме зміни цільового призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення, при обробці нею ґрунту механічним способом не відбулось.

Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Диканському, Карлівському, Машівському, Полтавському, Решетилівському, Чутівському районах та м. Полтаві управління з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_2 (далі - відповідачі) не надали відзиви на апеляційну скаргу.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач подала клопотання про розгляд справи за її відсутністю. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з наданням додаткового часу для підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та визнається заявником, копія ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою отримана ним 23.11.2023, судове засідання призначено на 30.11.2023, а тому колегія суддів вважає, що у Держгеокадастру було достатньо часу для надання відзиву на апеляційну скаргу.

В свою чергу, колегія суддів ураховує особливості розгляду даної категорії справи, визначені параграфом 2 глави 11 КАС України, зокрема, ч. 5 ст. 286 КАС України якою передбачено строк розгляду справи судом апеляційної інстанції - 10 днів, а ч. 3 ст. 268 КАС України - можливість такого розгляду за відсутності учасника справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять необхідні докази для вирішення цієї справи, а також приймаючи до уваги скорочені терміни розгляду справи, встановлені ст. 286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС Українисправа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.11.2020 року №1195-ДК державним інспектором у сфері державного контролю за використання та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Каньшиною О.К. проведено перевірку, за наслідками якої складено:

акт обстеження земельної ділянки від 09.12.2020 №1195-ДК/0606/АО/10/01/-20;

акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 09.12.2020 №1195-ДК/1069/АП/09/01/-20 (а.с. 50-52);

припис від 04.02.2021 №1195-ДК/0020Пр/03/01/-21 про усунення порушень земельного законодавства у тридцятиденний термін шляхом приведення документів на земельну ділянку у відповідність до законодавства, або повернення земельної ділянки до земель комунальної власності (а.с. 14-15).

протокол про адміністративне правопорушення від 04.02.2021 №1195-ДК/0009П/07/01/-21

постанову про накладення адміністративного стягнення №1195-ДК/0009По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності заст. 53 КУпАПу вигляді штрафу в сумі 170,00 грн. (а.с. 9-13).

Згідно постанови, ОСОБА_1 порушила вимоги земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки площею 16,6000 га (сіножаті) з кадастровим номером 5325483000:00:002:0199, що розташована на території Скороходівської селищної ради Чутівського району Полтавської області не за цільовим призначенням. На земельній ділянці проведено обробіток ґрунту механічним способом.

Також зазначено, що земельна ділянка площею 16,6000 га (сіножаті) перебуває в користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 18 березня 2016 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3 (померлий) та додаткової угоди від 04 вересня 2019 року до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 18.03.2016, укладеною між Скороходівською селищною радою та ОСОБА_1 (спадкоємиця), терміном на 7 (сім) років. Дата державної реєстрації речового права від 02.12.2016 року.

Відповідно пункту 14 вищезазначеного договору оренди землі, земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і випасання худоби.

Обов`язком орендаря є використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватися при цьому вимог земельного, екологічного та санітарно-епідеміологічного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі ( п. 30 договору оренди).

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (пункт 42 договору оренди землі).

Згідно з відомостями Державного земельногокадастру трансформацію складу угідь земельної ділянки з сіножатей в ріллю не зареєстровано.

Відповідно наданих пояснень від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 не заперечує факт розорення (обробіток ґрунту механічним способом) земельної ділянки.(а.с.9-10)

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення позивачемст. 53 КУпАПдоведений належними доказами. Постанову винесено в порядку та у спосіб встановленому законодавством, в межах повноважень.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 91, пункт «а» частини першої статті 96 ЗК України). Аналогічний обов`язок визначений в абзаці десятому статті 35 Закону «Про охорону земель».

Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону «Про землеустрій» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункти «а» і «ж» частини першої статті 19 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення (абзац другий частини першої статті 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (абзаци перший - четвертий, шостий - сьомий частини третьої статті 20 ЗК України).

З огляду на вказані приписи і власник, і користувач земельної ділянки зобов`язані використовувати її за цільовим призначенням, зокрема для того, щоби забезпечити збереження землі, її ресурсів, надр і їх законне та раціональне використання. Такий обов`язок не є ілюзорним. Його порушення може тягнути відповідні негативні наслідки. Зміна цільового призначення приватної земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України, на іншу може здійснюватися на підставі замовленого власником проєкту землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Відповідно до ч. 1ст. 22 ЗК Україниземлями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності закріплені вст. 35 Закону України «Про охорону земель», відповідно до якої, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;

сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів;

своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;

забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до п. «ґ» ч. 1ст. 211 ЗК Українигромадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Згідно ізст. 53 КУпАПвикористання земель не за цільовим призначенням тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 246 КУпАПпередбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно дост. 283 КУпАПпостанова має містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Також постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про, зокрема, дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно дост. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1ст. 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зіст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі, що позивач має в користуванні земельну ділянку площею 16,6000 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0199, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Скибівської сільської ради Чутівського району на підставі договору оренди землі від 18.03.2016 та додаткової угоди від 04.09.2019, укладеної між Скороходівською селищною радою та ОСОБА_1 (спадкоємцем) терміном на 7 років. Дата державної реєстрації речового права від 02.12.2016, що підтверджується договором оренди та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 8, 102-104).

Цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки станом на 07.11.2019 є "для сінокосіння та випасання худоби", про що вказано у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

09.12.2020 відповідачем проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної та комунальної власності щодо земельної ділянки площею 16,6000 га з кадастровим номером 5325483000:00:002:0199, яка розташована на території Скороходівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, за наслідками якої складено акт обстеження земельної ділянки, акт перевірки.

В актах обстеження земельної ділянки та перевірки від 09.12.2020 державним інспектором зазначено про використання ОСОБА_1 земельної ділянки не за цільовим призначенням, що виразилось у проведенні обробітку ґрунту на ній механічним способом.

На підставі вищенаведених документів, 04.02.2021 Держгеокадастру складено припис, протокол про адміністративне правопорушення та спірну постанову щодо ОСОБА_1 .

В якості доказів підтвердження факту правопорушення : використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, а саме проведення обробітку ґрунту механічним способом судом першої інстанції враховано зазначені докази, як належні та допустимі.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивачем оскаржувався в судовому порядку, наказ про призначення перевірки від 26.11.2020 та складений за її наслідками припис від 04.02.2021 №1195-ДК/0020Пр/03/01/-21.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі № 440/1333/21, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис №1195-ДК/0020Пр/03/01/-21 від 04.02.2021 державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру у Полтавській області головного спеціаліста Каньшиної О.К.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив порушення Держгеокадастру процедури проведення перевірки, за наслідками якої складені 09.12.20 акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки , 04.02.21 склали протокол, постанову та припис.

Суд апеляційної інстанції встановив, що посвідчення (направлення) на перевірку не видавались саме на момент складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства 09.12.2020, перевірка проведена за відсутності позивача чи його представника, які не були обізнані про її призначення. Зазначені обставини підтверджуються відсутністю на момент проведення такого заходу підписів позивача у акті обстеження земельної ділянки та у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, крім того не заперечуються Держгеокадастром. Зазначив, з посиланням на постанову Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №823/922/17, що з розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ч. 5 ст. 7 Закону України №877-V призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, порушення органом державного нагляду процедури проведення перевірки є наслідком визнання доказів, отриманих за наслідками такої перевірки недопустимими.

Натомість, згідно частин 1, 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Колегія суддів зазначає, що використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.02.21 та спірній постанові від 04.02.21 фактично ґрунтуються на даних акту обстеження земельної ділянки від 09.12.2020.

Враховуючи, що судовим рішенням від 02.11.2021 у справі № 440/1333/21 встановлена неправомірність перевірки, призначеної наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.11.2020 №1195-ДК, тому докази, одержані під час її проведення не є належними та допустимими в розумінні статей 73, 74 КАС України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її приналежність до відповідної категорії земель, а також відповідного способу використання.

В якості способу використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, Держгеокадастру посилається на акт обстеження земельної ділянки від 09.12.2020 (а.с. 50-51).

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №39 від 07.02.2020 року "Про бланки Держгеокадастру" наказано Департаменту державного земельного кадастру, Департаменту землеустрою, використання та охорони земель, Департаменту кадрової політики та персоналу, Департаменту контролю за використанням та охороною земель, Департаменту топографо-геодезичної і картографічної діяльності, Управлінню державної експертизи, Відділу звернень громадян та доступу до публічної інформації, Сектору контролю використовувати бланки, що додаються .

Додатком 11 до цього наказу є форма Акту обстеження земельної ділянки, який, серед іншого, містить обов`язкові для заповнення графи "за участю", "у присутності", "посада, прізвище, ім`я та по батькові керівника юридичної особи чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, свідків, які були присутні при обстеженні земельної ділянки", "підписи осіб, які були присутні при обстеженні земельної ділянки", а також графи для зазначення відомостей про отримання копії акту.

Проте, у порушення вимог наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №39 від 07.02.2020 року "Про бланки Держгеокадастру" обов`язкова для заповнення графи «за участю», «у присутності», «місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються», посада, прізвище, ім`я та по батькові керівника юридичної особи чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, що перевіряється, свідків, які були присутні при перевірці», «підписи осіб, які були присутні при перевірці», акту обстеження земельної ділянки від 09.12.2020 не заповнені.

При цьому, як вже зазначалось, акт обстеження складений за відсутності позивача чи свідків, доказів повідомлення позивача про необхідність прибуття за місцем обстеження відповідачем не надано, отже не є належним доказом в підтвердження факту використання ОСОБА_1 земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки одержаний під час перевірки, проведеної з порушенням вимог законодавства.

Інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення ст. 53 КУпАП відповідачами ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до частин 1-2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та відсутність інших доказів вини позивача, суд апеляційної інстанції виходить з того, що факт вчинення позивачем порушення ст. 53 КУпАП відповідачами не доведено, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 04.02.2021 підлягає скасуванню.

Натомість, суд першої інстанції не врахував вищенаведених обставин, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Решта доводів апеляційної скарги не впливають на висновки суду апеляційної інстанції. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно дост. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідност.317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 6ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 454,00 грн та апеляційної скарги 1620,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Проте, відповідно до ч. 5ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання апеляційної скарги до сплати підлягав судовий збір у розмірі 681,00 грн.

Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно дост. 139 КАС Українина користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 135,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Керуючись ст.ст.286, 308,310,315,317,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17.10.2023 по справі № 550/179/21 Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову від 04.02.2021 №1195ДК/0009По/08/01/-21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1 135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова