Постанова

від 30.11.2023 по справі 520/7418/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 р. Справа № 520/7418/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 22.06.23 по справі № 520/7418/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо продовження оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення (додаткової винагороди) ОСОБА_1 згідно підпункту 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" від 19.06.2022 №2308-ІХ; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення, яке відраховувалось на оподаткування військового збору доходів у вигляді грошового забезпечення (додаткової винагороди), починаючи з 19.06.2022 по теперішній час згідно підпункту 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" від 19.06.2022 №2308-ІХ; визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо продовження оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення (додаткової винагороди) ОСОБА_1 згідно підпункту 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" від 19.06.2022 №2308-ІХ; зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення, яке відраховувалось на оподаткування військового збору доходів у вигляді грошового забезпечення (додаткової винагороди), починаючи з 19.06.2022 по теперішній час згідно підпункту 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" від 19.06.2022 №2308-ІХ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне встановлення та недоведеність обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач у складі свого підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України несе бойове чергування з 07.03.2022 по теперішній час на стратегічному об`єкті «Зміївська ТЕС» Харківської області, виконує завдання по охороні і обороні та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України. Зазначає, що перебування на вищезазначеному об`єкті вже передбачає прийняття позивачем у складі свого підрозділу безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Вказує, що позивач з 25.02.2022 по 30.04.2022 включно отримував додаткову винагороду у розмірі 100000 тисяч гривень, а з 01.05.2022 по теперішній час отримує 30000 тисяч гривень пропорційно дням несення служби з відрахуванням ставки військового збору 1,5% щомісячно. Стверджує, що хоч надана відповідачем до суду першої інстанції довідка від 15.05.2023 №537 містить факти підробки та не повні дані, але там чітко вказано, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в м.Харків, Харківської області та Луганської області. Зауважує, що надання достовірних даних у довідці про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України покладається на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року без змін. Зазначає, що правові підстави для застосування абз. 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України виникли саме 17.03.2023 року. Вказує, що довідка від 15.05.2023 №537 складена військовослужбовцями відділення кадрів і підписана начальником відділення кадрів. Стверджує, що не надходило жодних скарг на складання рапортів про участь військовослужбовців роти охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, а також жодних скарг на складання рапортів на виплату додаткової винагороди від самого ОСОБА_1 . Просить поновити строк подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відповіді на відзив Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України позивач повністю не погоджується із твердженнями відповідача, наголошує на тому, що весь час з 25.02.2022 бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Вказує, що відповідальність за надання документів стосовно статусу позивача лежить на відповідачу. Вказує на пропуск строку подання відзиву на апеляційну скаргу та наявність підстав для залишення відзиву без розгляду.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги.

Що стосується клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також обґрунтувань позивача, які викладені ним у відповіді на відзив в цій частині, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.6 ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року по справі №520/7418/23. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, копію ухвали суду від 01.09.2023 року відповідач отримав 11.09.2023 року, а тому строк для надання відзиву, враховуючи приписи ч.6 ст.120 КАС, закінчувався 18.09.2023 року.

В свою чергу, відзив на апеляційну скаргу направлено до суду через систему "Електронний суд" 19.09.2023 року.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач послався на те, що внаслідок злочинних дій військовослужбовців російської федерації, 05.03.2022 р. по місцю постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 був нанесений авіаційний ракетно-бомбовий удар. Факт авіаційного ракетно-бомбового удару по пункту постійної дислокації Відповідач є загальновідомим, з приводу цього удару зареєстроване кримінальне провадження в ЄРДР 42022221750000035 від 05.03.2022 р. Вказує, що підрозділи відповідача виконують бойові завдання з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій, а органи управління, з метою захисту від повітряних ракетних ударів, розосереджені по місту Харкову, що також в достатній мірі перешкодило оформленню документів, необхідних для складання цього відзиву на апеляційну скаргу.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку, зокрема і на подання відзиву на апеляційну скаргу, можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Так, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та триває й досі.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що у зв`язку із введенням з 24.02.2022 р. на території України воєнного стану, військова частина відповідно до покладених на неї функцій та завдань здійснює заходи щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, а також здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення.

За змістом ст.1 Закону України Про правовий режим воєнного стану воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст.1 Закону України Про Збройні Сили України, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч, охорону повітряного простору держави та підводного простору в межах територіального моря України, у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст.3 Закону, військові частини входять до структури Збройних Сил України.

Тобто, скаржник входить до складу Збройних Сил України, яка переведена на воєнний стан.

Враховуючи вказані скаржником обставини, направленість дій відповідача на подання відзиву на апеляційну скаргу, незначний термін пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу (1 день), та те, що строк на подання цього відзиву припав на дію воєнного стану в Україні, колегія суддів вважає причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу є поважними, тому, клопотання підлягає задоволенню, а строк на подання відзиву - поновленню.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі під час проведення загальної мобілізації оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 у Військовій частині НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України в період з 25.02.2022.

Згідно довідки від 15.05.2023 №537, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_1 в період з 25.02.2022 по 30.04.2022, 14.08.2022, 20.08.2022, 11.09.2022, 15.11.2022, 16.12.2022, 29.12.2022, 14.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Харків, Харківській області, Луганській області.

Позивач звернувся із заявою від 28.12.2022 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо продовження оподаткування військовим збором щомісячного грошового забезпечення позивача з 19.06.2022, однак відповіді не отримав.

05.02.2023 позивач звернувся із аналогічною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області.

Листом від 15.02.2023 №156/К/20-40-24-07-07 Головне управління ДПС у Харківській області надало роз`яснення ОСОБА_1 з приводу звільнення від оподаткування військовим збором на підставі внесених змін до Податкового кодексу України Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ, а також повідомило позивача, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (докази направлення вказаного листа адресату містяться в матеріалах справи).

Не погоджуючись із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління ДПС у Харківській області щодо продовження оподаткування військовим збором його доходів у вигляді грошового забезпечення (додаткової винагороди) з 19.06.2022 по теперішній час згідно пп. 1.7 п. 16-1 п. 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що дає право на пільги з оподаткування військовим збором, допущення Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України протиправної бездіяльності щодо оподаткування грошового забезпечення позивача військовим збором та існування причинно-наслідкового зв`язку між цим.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Суд надає оцінку спірним правовідносинам, які виникли до звернення позивача до суду з цим позовом, а тому досліджуваний період служби позивача та її оплати (оподаткування) обмежений судом датою подання позову у даній справі (по 04.04.2023 року), оскільки КАС України не передбачає можливості звернення з вимогами на майбутнє.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).

Відповідно до пп. 14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПК України), заробітна плата для цілей цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

До всіх виплат, право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.

Надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, суд робить висновок, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для врахування при розгляді даної справи.

Відповідно до пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1-164.2.18 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім визначених у статті 165 ПК України, що передбачені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (підпункт 165.1.10 пункту 165.1 статті 165 ПК України).

Абзацом першим підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 3 і 4 пункту 170.13 прим. 1 статті 170 ПК України.

Законом України від 18.06.2015 №548-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" доповнено підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Законом України від 19.06.2018 року №2463-VIII «Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо відносин, пов`язаних із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях абзац другий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладено у наступній редакції: «Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції (далі АТО) та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі РФ) у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац 2 підпункту 1.7 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2015 №1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором».

У постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №650 від 22.08.2018) вказано наступне.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

Установити, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:

- в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;

- у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.

Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

З аналізу наведених правових норм слідує висновок, що до введення в Україні режиму воєнного стану, чинним законодавством були передбачені пільги з оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, які розповсюджувалися на осіб, які беруть безпосередню участь: 1) в антитерористичній операції; 2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС). На підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь, законодавством визначався відповідний перелік документів для підтвердження такого статусу.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався.

Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану» (далі Закон №2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: Підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: "У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".

У зв`язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Пунктом 1, 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону від 19.06.2022 №2308-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Кабінету Міністрів України невідкладно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Отже, Законом від 19.06.2022 №2308-ІХ, який набув чинності 09.07.2022, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.

Суд звертає увагу, що вимоги підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану був визначений Постановою №244 від 17.03.2023 року, згідно з якою до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 №1161 Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором (Офіційний вісник України, 2016 р., № 3, ст. 187; 2018 р., № 68, ст. 2308) внесені зміни, а саме:

Назву постанови викласти в такій редакції:

1.Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

2. У постановляючій частині:

1) після абзацу третього доповнити постанову новими абзацами такого змісту:

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253, № 58, ст. 3463, № 82, ст. 5035; 2023 р., № 13, ст. 778), особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати..

У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим;

2) абзац шостий після слів операції Об`єднаних сил (ООС) доповнити словами , здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Отже, тільки із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Наведені положення Постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 не можуть бути застосовними при вирішенні даного спору, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття вказаного нормативно-правового акту.

Таким чином, суд констатує, що Закон України від 19.06.2022 №2308-ІХ, яким прийнятий пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ був визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023 року у Постанові №244 від 17.03.2023.

Відтак, у спірному періоді діяли тільки норми Закону №2308-ІХ.

Зважаючи, що у спірному періоді був відсутній порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором відповідно до змін внесених у Податковий кодекс України Законом №2308-ІХ, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений права на отримання пільги з оподаткування військовим збором, встановленої цим Законом.

Законом №2308-ІХ встановлено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців Національної гвардії України, на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29 (далі по тексту - Окреме доручення) (застосовується з 01.06.2022), під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та інше.

За відсутності нормативно-правового акту, яким у спірному періоді визначався порядок підтвердження безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, суд вважає застосовним у спірних правовідносинах роз`яснення, наведені в Окремому дорученні Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 15.05.2023 №537, ОСОБА_1 в період з 25.02.2022 по 30.04.2022, 14.08.2022, 20.08.2022, 11.09.2022, 15.11.2022, 16.12.2022, 29.12.2022, 14.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у м. Харків, Харківській області, Луганській області.

Зважаючи на те, що відповідачем підтверджено, що позивач безпосередньо брав участь у бойових діях 14.08.2022, 20.08.2022, 11.09.2022, 15.11.2022, 16.12.2022, 29.12.2022, 14.01.2023, відтак на думку суду, позивач має право на компенсацію сум військового збору за вказані періоди.

Інші докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача, що правові підстави для застосування абз. 3 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України виникли саме 17.03.2023 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Закон України від 19.06.2022 №2308-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану» набрав чинності 09.07.2022 року. У зв`язку з відсутністю порядку підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором відповідно до змін, внесених у Податковий кодекс України Законом №2308-ІХ, позивач не може бути позбавлений права на отримання пільги з оподаткування військовим збором, встановленої цим Законом.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд, керуючись положеннями частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне обрати спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого за серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року за безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого за серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року за безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Харківській області щодо продовження оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення (додаткової винагороди) ОСОБА_1 згідно підпункту 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" від 19.06.2022 №2308-ІХ, та зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення, яке відраховувалось на оподаткування військового збору доходів у вигляді грошового забезпечення (додаткової винагороди), починаючи з 19.06.2022 по теперішній час згідно підпункту 1.7. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" від 19.06.2022 №2308-ІХ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України.

Підпунктом 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Суд зазначає, що обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб покладається на роботодавця, який здійснює нарахування заробітної плати (грошового забезпечення) і відповідно нарахування та утримання до бюджету і соціальних фондів.

Відповідно до п.16-1 ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.2 - 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ встановлено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно з п.171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Отже, так як грошове забезпечення військовослужбовця з метою оподаткування розглядаються як заробітна плата і входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, то воно підлягає оподаткуванню податковим агентом - працедавцем на загальних підставах.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), само зайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Головним управлінням ДПС у Харківській області порушено права позивача в спірних правовідносинах.

За вказаних обставин, заявлені позовні вимоги до Головного управління ДПС у Харківській області не підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 по справі № 520/7418/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо оподаткування військовим збором доходів у вигляді грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого за серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року за безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого за серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року за безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк