Постанова

від 21.11.2023 по справі 440/4517/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Удовіченко С.О.

21 листопада 2023 р.Справа № 440/4517/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал Божківський елеватор» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року у справі № 440/4517/22 задоволено вимоги адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал Божківський елеватор» (далі ТОВ «Альфа-Капітал Божківський елеватор») до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі ДПС України) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Так, судовим рішенням визнано протиправними та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.12.2021 року № 3564853/40729824 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.11.2021 року № 2, № 3564851/40729824 про відмову у реєстрації податкової накладної від 05.11.2021 року № 18, № 3564852/40729824 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06.11.2021 року № 21, складених та поданих на реєстрацію в ЄРПН ТОВ «Альфа-Капітал Божківський елеватор».

Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 01.11.2021 року № 2, від 05.11.2021 року № 18, від 06.11.2021 року № 21 складені ТОВ «Альфа-Капітал Божківський елеватор», датою їх фактичного подання.

Судом проведено розподіл судових витрат - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «Альфа-Капітал Божківський елеватор» витрат по сплаті судового збору у розмірі 7443 грн.

02.09.2022 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи № 440/4517/22 (а.с. 256).

Згідно штампу вхідної кореспонденції Другого апеляційного адміністративного суду 19.10.2022 року зареєстровано апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року по справі № 440/4517/22.

24.10.2022 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/4517/22.

10.11.2022 року ГУ ДПС у Полтавській області звернулось до суду з клопотанням про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області - залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року по справі № 440/4517/22 - залишено без змін.

В обґрунтування клопотання контролюючим органом зазначено, що Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «Альфа-Капітал Божківський елеватор» витрати по сплаті судового збору у сумі 7443 грн. Разом з тим, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року у справі № 440/4517/22 є таким, що не набрало законної сили, оскільки на означене рішення 27.07.2022 року подано апеляційну скаргу.

Заперечуючи проти вимог заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у письмових поясненнях ТОВ «Альфа-Капітал Божківський елеватор» зазначає, що рішення відповідно до якого видавався виконавчий документ є чинним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року заяву ГУ ДПС України у Полтавській області, ДПС України про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі № 440/4517/22 за позовом ТОВ «Альфа-Капітал Божківський елеватор» до ГУ ДПС в Полтавській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Суд дійшов висновку, що станом на день видачі виконавчого листа з огляду на приписи статті 255 КАС України рішення суду вважалося таким, що набрало законної сили, оскільки апеляційне провадження за апеляційною скаргою не було відкрите, ухвала про витребування справи до Полтавського окружного адміністративного суду не надходила. У зв`язку з цим станом на день видачі виконавчого листа у суду не було підстав вважати, що рішення суду не набрало законної сили, а виконавчий лист видано помилково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року та прийняти нове рішення, яким визнати виконавчий документ таким, що підлягає скасуванню.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у клопотанні про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

У письмових поясненнях позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 р., «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобовя`зувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.ч. 2, 4 ст. 372 КАС України).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами 1, 2 ст. 374 КАС України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за судовим рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за судовим рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі судове рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Тобто, чинним законодавством чітко визначено перелік підстав, за наявності яких можливо визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Так, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року по справі № 440/4517/22 у встановленому законом порядку набрало законної сили 13.03.2023 року, та у добровільному порядку ГУ ДПС у Полтавській області не виконано.

Колегія суддів зазначає, що заявником не вказано підстав, передбачених ст. 374 КАС України для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, заявник не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами наявність матеріально-правових або процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Також судом не встановлено інших причин, які б давали суду правові підстави для визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 121, 249, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 30 листопада 2023 року.