Постанова

від 29.11.2023 по справі 620/7640/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7640/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Соломко І.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «РЕМДОР-БУД» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «РЕМДОР-БУД» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «РЕМДОР-БУД» (далі - Позивач, ПП «РЕМДОР-БУД») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України (далі - відповідачі, ГУ ДПС у Чернігівській області, ДПС України) у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Чернігівській області від 10.05.2023 року № 8784605/34464368 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.04.2023року №17;

- зобов`язати ДПС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.04.2023 року №17, датою її подання;

- стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «РЕМДОР-БУД» є юридичною особою, суб`єктом господарювання, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, здійснено відповідний запис.

Позивач здійснює види діяльності за КВЕД 42.11 будівництво доріг і автострад, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Так, під час здійснення господарської діяльності, між ПП «РЕМДОР-БУД» (Постачальник) та ПП «КАШТАН» (Покупець) укладено договір поставки № ДГ-18/04/2023 від 18.04.2023 року.

Відповідно за умовами договору, ПП «РЕМДОР-БУД» зобов`язувалося поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язувався, згідно умов цього Договору, прийняти та оплатити товар суміші асфальтобетонні гарячі і теплі дрібнозерністі, тип Б марка І, код ДК 021:201544110000-4 Конструкційні матеріали.

На виконання умов вказаного договору, ПП «КАШТАН», здійснило попередню оплату за товар в сумі 1 012 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 168 750,00 грн.

У свою чергу, за правилом першої події та, у зв`язку з виникненням податкових зобов`язань, ПП «РЕМДОР-БУД» було складено податкову накладну № 17 від 20.04.2023 року на загальну суму 1 012 500,00 грн., в т. ч. ПДВ 168 750,00 грн.

Між тим, відповідно до квитанції про зупинення від 01.05.2023 №9093722542, податкова накладна позивача № 17 від 20.04.2023 року на загальну суму 1 012 500,00 грн. була прийнята, натомість реєстрація зупинена.

Підставою зупинення податковим органом зазначено:

«Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК № 17 від 20.04.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 2715, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

28.04.2023 року, на виконання п. 201.16.2. ПК України, позивач надіслано на адресу контролюючого органу повідомлення № 6 про подання пояснень та копій документів щодо ПН № 17.

Однак, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Чернігівській області від 10.05.2023 №8784605/34464368 ПП «РЕМДОР-БУД» відмовлено у реєстрації податкової накладної № 17 від 20.04.2023 року, з підстав ненадання / частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку (далі по тексту - оскаржуване рішення).

10.05.2023 позивачем подана скарга на оскаржуване рішення до ДПС України, за результатом розгляду якої в задоволенні скарги відмовлено, а рішення від 10.05.2023 № 8784605/34464368 залишено без змін.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що платником не надано документи стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, а тому податковим органом правомірно визнано отримані підтверджуючі документи як такі, що надані в обсязі недостатньому для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування, до якої застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201,16 ст.201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 (далі по тексту - Порядок № 1165) та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520 (далі - Порядок № 520).

Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Правовими положеннями п. 201.1 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз.5 п. 201.10 ПК України).

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями Порядку № 1165 визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено ПН відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 10-11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Суд дослідивши обставини справи в межах спірних правовідносин та надані, в якості доказів, первинні документи позивача, які містяться в матеріалах справи, зазначає наступне.

Податкова накладна № 17 від 20.04.2023 року складена ПП «РЕМДОР-БУД» на виконання зобов`язань в межах господарських правовідносин з ПП «КАШТАН» (контрагент позивача).

За правилами першої події, які визначні податковими нормами п.187.1 ст. 187, ПП «РЕМДОР-БУД» склало та подало на реєстрацію податкову накладну № 17 від 20.04.2023 року.

Між тим, квитанцією від 01.05.2023 року контролюючим органом, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної позивача було зупинено.

Як вбачається з пояснень ПП «РЕМДОР-БУД», які містяться в матеріалах справи та досліджені судом в повному обсязі, останнім подано контролюючому органу повідомлення №6 від 28.04.2023 року з додатком копії платіжної інструкції № 1298 від 20.04.2023 року, яка підтверджує отримання передплати контрагентом позивача в розмірі 1 012 500,00 грн. (а.с.29).

Копія вказаної платіжної інструкції № 1298 від 20.04.2023 року було подано позивачем, як додаток до позовної заяви, проте судом першої інстанції помилково не взято її до уваги, оскільки вона підтверджує виконання вимог п. 3.2 та 4.1 договору поставки № ДГ-18/04/2023 від 18.04.2023 року, укладеного між ПП «РЕМДОР-БУД» (Постачальник) та ПП «КАШТАН» (Покупець).

Так, відповідно до п.3.2 вказаного договору передбачено, що загальна сума договору (тобто загальна вартість (ціна) поставленого за цим договором товару) становить 1 012 500,00 грн., в тому числі 168 750,00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за відвантажений товар здійснюються Замовником в національній валюті України шляхом перерахування 100% коштів на поточний рахунок постачальника.

Тобто, в даному випадку ПП «КАШТАН» виконало умови укладеного договору з позивачем та здійснило оплату 100% коштів для початку здійснення господарської діяльності.

У свою чергу, податковий орган зупиняючи податкову накладну ПП «РЕМДОР-БУД» № 17 від 20.04.2023 року у квитанції про зупинення не зазначило чіткий перелік документів, які необхідно подати позивачу для реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з витягу з протоколу від 02.05.2023 року, який відповідачем додано до відзиву на позовну заяву, ГУ ДПС у Чернігівській області зазначено, що ПП «РЕМДОР-БУД» не надано документи щодо транспортування матеріалів, сертифікати на придбання сировини, готову продукцію, не надано акти звірки з контрагентом та/або оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 для повноти визначення податкових зобов`язань у податковій накладній, недостатньо інформації щодо наявності основних засобів необхідних для ведення господарської діяльності (а.с.59-60).

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що поза увагою суду залишилися вказані обставини та недосліджені в повному обсязі, оскільки відсутність певного витребуваного переліку податковим органом від позивача, ставить останнього у правову невизначеність, і порушує законні права та інтереси останнього.

Крім того, належних доказів направлення ГУ ДПС у Чернігівській області вказаного з витягу протоколу від 02.05.2023 року ПП «РЕМДОР-БУД» матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Суд першої інстанції помилково не взяв вищезазначене до уваги та не надав правової оцінки, що вимоги податкового органу щодо надання зазначеного переліку первинних документів не може бути виконано позивачем через те, що платіжна інструкція № 1298 від 20.04.2023 року підтверджує тільки отримання передплати від контрагентом ПП «КАШТАН» в розмірі 1 012 500,00 грн., а не виконання умов договору позивачем.

Так, в якості доказів зазначеного, позивачем надано копію акту звірки, який сформовано 11.05.2023 року, і який містить дані станом на 30.05.2023 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 361 за 01.04.2023-11.05.2023 року (а.с.30-31), товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №350, акт № 350 приймання-здавання товару (а.с.44-45).

Між іншим, вказані документи вимагав контролюючий орган для здійснення реєстрації податкової накладної № 17 від 20.04.2023 року, станом на 02.05.2023 року, під час винесення протоколу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані документи позивач фізично не міг надати контролюючому органу, оскільки деякі з них були сформовані вже після прийняття оскаржуваного рішення, а про вимогу надати інші документи наявні у позивача, останньому було невідомо, через відсутність певного переліку вимог податкового органу під час зупинення податкової накладної 01.05.2023 року.

З огляду на вказані обставини, обґрунтованими є доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, що станом на момент направлення позивачем податкової накладної № 17 від 20.04.2023 року до податкового органу, транспортування матеріалів, за умовами договору, ще не здійснювалось позивачем, сертифікати не оформлювалися.

У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства, інших документів для виписки та реєстрації податкової накладної ПК України не вимагає.

Верховним Судом в постанові від 05.01.2021 року по справі №640/11321/20 (№К/9901/32767/20) зазначено, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характеру цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу (п.53).

Дослідивши матеріали справи, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкової накладної № 17 від 20.04.2023 року, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, якими відмовлено позивачу в реєстрації в ЄРПН вищезазначеної податкової накладної, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, адже відповідач не був позбавлений можливості після отримання наданих позивачем документів дослідити правочини, які укладалися між позивачем та його контрагентом, і винести законне та обґрунтоване рішення. Проте, зазначене контролюючим органом здійснено не було.

Відповідно до пункту 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН у разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року в справі №560/435/19 (ЄДРСР 86504198) зазначено, що конкретний перелік документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

У свою чергу, відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. У разі спору щодо правомірності рішення суб`єкт владних повноважень може посилатися тільки на ті обставини, що зазначені у рішенні як підстава його прийняття. Не зазначення в рішенні цих обставин тлумачиться на користь висновку про його неправомірність. З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації ПН не відповідає критерію обґрунтованості.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №826/9457/18 (ЄДРСР 85803891) зазначено, що надаючи правову оцінку прийнятим податковим органом рішенням, суди також повинні з`ясувати, чи містять вони конкретну інформацію щодо причин та підстав для їх прийняття, із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справах №620/3556/18 (ЄДРСР 81857391), №815/2791/18 (ЄДРСР 81858145), від 14.05.2019 у справі №817/1356/18 (ЄДРСР 81727808), від 22.04.2019 у справі №2040/5445/18 (ЄДРСР 81366622).

Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №1740/2004/18 (ЄДРСР 83105330), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (ЄДРСР 81858144), від 25.10.2019 у справі №0340/1834/18 (ЄДРСР 85207548), від 12.11.2019 у справі №816/2183/18 (ЄДРСР 85574619).

Отже, в даному випадку суд зазначає, що використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що оскаржуване рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Чернігівської області від 10.05.2023 року № 8784605/34464368 про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 17 від 20.04.2023 є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно зупинено реєстрацію податкової накладної позивача і протиправно винесено оскаржуване рішення про відмову у реєстрації вказаної податкової накладної в ЄРПН, адже контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, при цьому, сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складено спірні податкові накладні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 року в справі № 300/148/19.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо висновків суду першої інстанції та аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суд апеляційної інстанції не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Враховуючи зазначене, суд дотримується позиції, яка викладена в рішенні Європейського суду з прав людини, у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що в даному випадку, визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 10.05.2023 року № 8784605/34464368, є належним способом захисту порушеного права позивача.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну ПП «РЕМДОР-БУД» від 20.04.2023 року №17, датою її подання, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі по тексту - Порядок № 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Протиправність рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 10.05.2023 року №8784605/34464368 свідчить про наявність законних підстав для зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну ПП «РЕМДОР-БУД» від 20.04.2023 року №17, датою її подання в ЄРПН.

У зв`язку з викладеним, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання зареєструвати відповідну податкову накладну, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: прийняв оскаржуване рішення за відсутності в матеріалах справи податкової накладної від 20.04.2023 року №17, та неправильно застосував норми матеріального права, надавши оцінку господарським відносинам між позивачем та його контрагентом, які не є предметом спору в даній справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову, та 4026,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на задоволення позовних вимог, вказаний судовий збір в розмірі 6710,00 грн. підлягає поверненню позивачу пропорційно з кожного відповідача в розмірі 3355,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «РЕМДОР-БУД» - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «РЕМДОР-БУД» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 10.05.2023 року № 8784605/34464368 про відмову в реєстрації податкової накладної від 20.04.2023 року №17.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Приватного підприємства «РЕМДОР-БУД» від 20.04.2023 року №17, на загальну суму 1 012 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 168 750,00 грн., датою реєстрації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Приватного підприємства «РЕМДОР-БУД» (ЄДРПОУ 34464368), витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3355,00 грн. (три тисячі триста п`ятдесят п`ять грн.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного підприємства «РЕМДОР-БУД» (ЄДРПОУ 34464368), витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3355,00 грн. (три тисячі триста п`ятдесят п`ять грн.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 29.11.2023 року