Постанова

від 29.11.2023 по справі 580/1037/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1037/22 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2021 №0677439-2406-2318.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що судом не було враховано, що обчислення податкового зобов`язання правомірно здійснювалося відповідачем виходячи з площі комплексу, зазначеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, підкреслює, що судом помилково вказано на звільнення належних позивачу на праві власності комплексу будівель від сплати податку на нерухоме майно на підставі пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки будівлі комплексу не можуть бути віднесені до будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі і без змін рішення суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що в апеляційній скарзі відсутні доводи, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, який встановив належність будівель до об`єктів сільськогосподарського виробництва та вказав на неправильність проведених контролюючим органом розрахунків податкового зобов`язання.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.05.2012 №13858439 ОСОБА_1 є керівником Селянського (фермерського) господарства «Юлія», основний вид діяльності 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно договору дарування комплексу нежитлових будівель від 21.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедратою-Скляр Н.М. та зареєстрованим у реєстрі за №1716, ОСОБА_1 як дарувальник передав у власність ОСОБА_2 як обдаровуваного комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 1167,5 кв.м., що складається з диспетчерської «А», загальною площею 25,7 кв.м., контори «Б», загальною площею 179,8 кв.м., ганку «б, б-1, б-2», складу «В», загальною площею 134,0 кв.м., майстерні «Г», загальною площею 193 кв.м., профілакторія «Д», загальною площею 387,8 кв.м, гаражу-майстерні «Е», загальною площею 141 кв.м., котельні «Ж», загальною площею 45,7 кв.м., вбиральні «М», підвалу «П», загальною площею 60,5 кв.м., воріт 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), розташований на земельній ділянці площею 1,6161 га, яка перебуває в комунальній власності, кадастровий номер земельної ділянки 7122881600:02:001:0239 (далі - комплекс).

Згідно відомостей технічного паспорта на сільськогосподарські будівлі (інвентаризаційна справа № 9-20) від 08.01.2020 та експертного висновку АС7 № 1932206 від 18.12.2019, затвердженого в. о. директора Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві С.В. Васько, належні позивачу нежитлові приміщення за своїм функціональним призначенням використовуються таким чином: диспетчерська (код ДКБС 1271.9) склад для зберігання отрутохімікатів та мікробіологічних засобів, станція біологічного захисту рослин; контора (код ДКБС 1271.9) склад для зберігання мінеральних добрив, отрутохімікатів та мікробіологічних засобів; склад (код ДКБС 1271.3) для зберігання зерна; майстерня (код ДКБС 1271.9) ремонтні майстерні сільськогосподарської техніки; профілакторій (код ДКБС 1271.3) для зберігання зерна; гараж-майстерня (код ДКБС 1271.9) гараж для зберігання сільськогосподарських машин та реманенту, ремонтні майстерні; котельня (код ДКБС 1271.9) виробничий склад для зберігання запасних частин для сільськогосподарської техніки.

Матеріали справи свідчать, що ГУ ДПС у Черкаській області 22.11.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0677439-2406-2318, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як фізичній особі, яка є власником нерухомого майна, за 2020 рік у сумі 86 664,10 грн.

Вважаючи згаданий вище індивідуальний акт протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом з вимогою про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що комплекс у розумінні вимог чинного законодавства є нерухомим майном сільськогосподарських товаровиробників, а тому не належить до об`єктів оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Крім того, суд підкреслив, що в порушення приписів п. 266.8 ст. 266 ПК України до розрахунку податкового зобов`язання було включено місяць припинення права власності позивача на комплекс. Окремо суд зауважив, що обчислення податкового зобов`язання здійснювалося з неправильно визначеної відповідачем площі комплексу.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Приписи пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначають, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому за правилами пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Згідно пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно абз. 2 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має у власності землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 68-71) та з Державного земельного кадастру (а.с. 72-73). Позивач є єдиним засновником Селяінського (фермерського) господарства «Юлія», предметом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Крім того, ФГ «Юлія» на праві оренди використовує земельну ділянка з кадастровим номером 7122881600:02:001:0239, на якій розташований комплекс.

Судовою колегією враховується, що фермерське господарство, в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Отже, С(Ф)Г «Юлія» є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні наведених вище положень чинного законодавства, що також підтверджується наявними у матеріалах справи та описаними вище документами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Як було зазначено вище, нежитлові будівлі, що входять до комплексу, який належав позивачу на праві власності до 21.07.2020, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що підтверджується, зокрема, експертним висновком АС7 №1932206 від 18.12.2019. Указані будівлі використовувалися позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Разом з тим, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, що входять до комплексу, який належав позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення, адже обмежився лише посиланням на те, що з огляду на їх назву такі будівлі не можуть бути віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що, як було встановлено вище, обставинам справи не відповідає. Також ГУ ДПС у Черкаській області не надано доказів, що ОСОБА_1 впродовж 2020 року використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності, спосіб.

Суд першої інстанції, поміж іншим, враховуючи норми пп. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПК України обґрунтовано зауважив, що до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення безпідставно включені місяці, починаючи з липня 2020 року, адже, як було встановлено вище, право власності ОСОБА_1 на комплекс припинилося 21.07.2020.

Крім того, суд першої інстанції правильно вказав на неправильність обчислення відповідачем площі нерухомого майна, виходячи з 1 334,5 кв м замість 1 167,5 кв м, адже згідно інформаційної довідки від 23.02.2022 №301005481 у розділі «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна» площа комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2014234771228) складає 1 167,5 кв м. Запис же, згідно якого загальна площа комплексу складає 1 334,5 кв м, було погашено 24.01.2020 на підставі перенесення до Державного реєстру речових прав №2014234771228, що, на переконання колегії суддів, не надавало можливості ГУ ДПС у Черкаській області використовувати відповідні відомості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нежитлові будівлі, які належали позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відтак і про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2021 №0677439-2406-2318.

У контексті викладеного, судова колегія зазначає, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували наявність підстав для відмови у задоволенні позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.В. Карпушова