Постанова

від 21.11.2023 по справі 380/8886/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/8886/23 пров. № А/857/17948/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівМатковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаряПославського Д.Б.,

представника апелянта Стецюренко І.С.,

представника позивача Пащинська А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Лунь З.І. у м. Львові) у справі № 380/8886/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000111/2 від 28.10.2022

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Ці документи містили достовірні числові дані, які підтверджували вартість придбаних товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000111/2 від 28.10.2022.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/000111/2 від 28.10.2022 не відповідає встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому визнав його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари це обумовлювало необхідність запитувати від декларанта/уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості. У додатково наданих декларантом документах виявлено наступні розбіжності:

у поданому замовленні на перевезення вказана вартість надання послуг разом із завантаженням, що свідчить про те, що завантаження здійснювалось за рахунок покупця;

банківський платіжний документ № 106 від 21.10.2022 виписаний на суму 35820 Євро, яка не відповідає вартості задекларованої партії товарів. У графі призначення платежу зазначено контракт № 338 від 22.03.2022 та проформу інвойс № 09 від 12.08.2022. Проформа-інвойс № 09 від 12.08.2022 не надана.

прайс-лист містить посилання на інвойс № 42833 від 21.10.2022, що свідчить про його видачу після оформлення рахунку-фактури (що суперечить суті прайс-листа, як пропозиції до продажу товарів).

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв`язку неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Вказує, що проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 26 (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III.

Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Флексорес» (ідентифікаційний код 38953610) зареєстроване як юридична особа 28.10.2013. Основним видом діяльності підприємства є виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код за КВЕД 20.30) на власних виробничих потужностях. Позивач є одним із найбільших в Україні виробників лакофарбової продукції для друку харчової упаковки, також реалізуємо продукцію власного виробництва і на експорт.

ТОВ «Флексорес» (Покупець) та ТОВ «POLIMED COM SRL» (Румунія) (Продавець) уклали контракт купівлі-продажу № 338/22.03.2022. За умовами цього контракту Продавець продає Покупцю плівки до поліграфії (митний код 3920202900)(товар) відповідно до Специфікацій, в яких вказуються асортимент, назва, кількість та ціна товару. Специфікації надаються у Додатках до даного Контракту і є його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 3.1 Контракту поставки проводяться згідно з правилами «Інкотермс 2010», EXW Бістріца, Румунія.

Пунктом 4.2. Контракту визначено, що ціна товару включає вартість пакування, маркування, витрати на мито для експорту та підготовку всіх необхідних документів для здійснення експорту.

Пунктом 5.1 Контракту встановлено, що покупець сплачує 100% вартості товару на умовах передоплати.

На виконання контракту та на підставі специфікації (загальна сума 359881,19 Євро), рахунку-фактури (інвойс) № 42833 від 21.10.2022 ТОВ «Флексорес» (декларація на фірмову бланку компанії Polimed COM SRL про неправильне зазначення в інвойсі Контракту; правильним є Контракт купівлі-продажу №338 від 22.03.2022)придбало товар «Плівка СРР-універсальна поліпропіленова, різної ширини та товщини, ціна за одиницю/кг 1,99 Євро.

ТОВ «Флексорес» 26.10.2022 подало до митного оформлення митну декларацію UA209140.2022.113445, в якій заявлено митну вартість товару «плівка трьохшарова, виготовлена з неорієнтованого пропілену (СРР), не з`єднана з іншими матеріалами, завтовшки не більш як 0.10мм…» Митна вартість, визначена декларантом за основним методом « 1» ціною договору (контракту) у розмірі 35981,19 Євро.

До цієї митної декларації декларант додав такі документи на підтвердження митної вартості товарів: пакувальний лист № 42833 від 21.10.2022, фактура (рахунок) № 42822 від 21.10.2022, автотранспортна накладна А№ 081405 від 21.10.2022, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR/1 від 24/10/2022, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 10006 від 25.10.2022, довідка про підтвердження вартості перевезення від 25.10.2022, контракт № 338 від 22.03.2022 з додатками, договір про перевезення ЗУТ1468 від 15.07.2019, інформація про позитивні результати державних видів контролю від 24.10.2022, копія митної декларації країни відправлення 22ROCJ0400У0031248 від 24.10.2022 та митну декларацію UA209140.2022.113445 від 26.10.2022.

ТОВ «Флексорес» звернулося до незалежного експерта Білобран С.З. для проведення товарознавчого дослідження з визначення вартісних характеристик товару при ввезені на митну територію України без нарахування митних платежів і зборів, який поступає до ТОВ «Флексорес» по контракту № 338 від 22.03.2022 та інвойсу № 42833 від 21.10.2022. Експерт ОСОБА_1 провів дослідження товару «плівка трьохшарова, виготовлена з неорієнтованого пропілену (СРР), не з`єднана з іншими матеріалами, завтовшки не більш як 0.10мм; прозора, без друку товщиною 25 та 30 мікрон, код товару УКТЗЕД 3920 202900», країна походження -Румунія за одиницю виміру станом на жовтень 2022 р. (на час проведення дослідження), який поступає на адресу ТОВ «Флексорес» від фірми -POLIMED COM SRL по контракту № 338 від 22.03.2022 за межами території України з вирахуванням витрат на їх доставку до кордону України (митної території України) без нарахування митних платежів та зборів, при перетині митного кордону України. Експерт дійшов висновку, що ринкова вартість товару може складати дол. США без ПДВ/кг (з округленням): плівка 0, 10мм: UNIVERSAL FILM - CPP POLIPROPІLENA, прозора, без друку, товщиною 25 мікрон, країна походження Румунія віж 1 ,737 до 2, 027; плівка 0,10мм: UNIVERSAL FILM - CPP POLIPROPULENA, прозора, без друку, товщиною 30 мікрон, країна походження Румунія віж 1, 737 до 2, 027.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України позивачу встановлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: Рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); Якщо рахунок оплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; За наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити , необхідні для ідентифікації ввезеного товару; Транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; Якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; Договір (угоду, контракт із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; Рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); Виписку з бухгалтерської документації; Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; Копія митної декларації країни відправлення; Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

Позивач додатково на вимогу відповідача долучив рахунок-фактуру № 42833 від 21.10.2022; платіжне доручення № 106 від 21.10.2022; рахунок на транспортні послуги № 10006 від 25.10.2022, довідку вартості транспортних послуг б/н від 25.10.2022, замовлення на транспортні послуги № Romania 410 від 14.10.2022; прайс-лист № 42833 від 21.10.2022; експортну декларацію від виробника (Румунія) на одержувача товару в Україні № 22ROCJ0400E0031248 від 24.10.2022; висновок експерта № 22/1/226 від 27.10.2022.

Додатково позивачем подано декларацію до рахунку-фактури від 21.10.2022, де постачальник пояснив допущені в інвойсі неточності, завіривши таку інформацію своїм підписом та печаткою: допущена помилка в номері контракту. Також позивачем подано документи про оплату попередніх поставок по даному контракту та видаткові накладні на подальший продаж імпортованої продукції в Україні.

Щодо решти пунктів запитуваних відповідачем документів позивач надав письмові пояснення, а саме: - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - немає, відтак такі документи не подавалась; згідно з умовами контракту страхування товару не здійснювалось; договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - відсутні, відтак не подавались; платежі третім особам на користь продавця не проводились; платежі про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) не проводились.

Відповідач вважав, що у додатково поданих документах виявлено такі розбіжності: у поданому замовленні на перевезення вказана вартість надання послуг разом із завантаженням, що свідчить про те, що завантаження здійснювалось за рахунок покупця; банківський платіжний документ № 106 від 21.10.2022 виписаний на суму 35820 Євро, яка не відповідає вартості задекларованої партії товарів; у графі «призначення платежу» зазначено контракт № 338 від 22.03.2022 та проформу інвойс № 09 від 12.08.2022, проформа інвойс не надана; прайс-лист містить посилання на інвойс № 42833 від 21.10.2022, що свідчить про його видачу після оформлення рахунку-фактури (що суперечить суті прайс-листа, як пропозиції до продажу).

В результаті чого відповідач прийняв Рішення про коригування № UA209000/2022/000111/2 від 28.10.2022, де в графі 33 зазначено, що зважаючи на викладене відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України у зв`язку із ненаданням декларантом документів згідно з переліком або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Проведено консультації згідно зі ст. 57 Митного кодексу України. Застосовано метод 2Ґ, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала декларація UA 100320/2022/319105 від 19.10.2022 р. - 2, 31 дол. США за кг, замість заявленим декларантом по контракту 1, 99 євро за кг.

Позивач вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6, 7 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

Так, заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема, фактура (рахунок) №42833 від 21.10.2022 року, контракт №338 від 22.03.2022, специфікацію, декларацію компанії Polimed COM SRL dsl 21/10/2022, платіжне доручення від 21.10.2022,замовлення на перевезення, рахунок на виконання транспортних послуг, довідку вартості транспортних послуг, прайс лист до інвойса, експортну декларацію країни відправлення, проформу інвойс.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Як видно з матеріалів справи, а саме з специфікації до договору, рахунку-фактури (інвойс), то в цих документах вказано вартість товару «плівка універсальна пропіленова(СРР)», (вартість 35981,19 Євро), зазначена ціна товару за одиницю (кг) 1,99 Євро.

Суд також встановив, що на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи відповідача в задекларованій митній вартості товару позивач на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митної декларації UA209140/2022/113445, додатково долучив рахунок-фактуру № 42833 від 21.10.2022; платіжне доручення № 106 від 21.10.2022; рахунок на транспортні послуги № 10006 від 25.10.2022, довідку вартості транспортних послуг б/н від 25.10.2022, замовлення на транспортні послуги № Romania 410 від 14.10.2022; прайс-лист № 42833 від 21.10.2022; експортну декларацію від виробника (Румунія) на одержувача товару в Україні №22ROCJ0400E0031248 від 24.10.2022; висновок експерта № 22/1/226 від 27.10.2022, платіжний документа від 21.10.2022, а також письмові пояснення.

Щодо аргументів митниці про те, що поданому замовленні на перевезення вказана вартість разом із завантаженням, що на думку відповідача свідчить, що завантаження здійснювалося за рахунок покупця, то такі спростовуються листом перевізника ПАТ ТЕК «Західукртранс» від 17.07.2023 №2-НД, в якому зазначено, що даний суб`єкт господарювання здійснював навантажувальні роботи, вартість яких складає 5000 грн.

Щодо цього ж аргументу відповідача, то суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до умов Контаркту (п.4.2) у ціну товару не входить вартість завантажувальних робіт, що додатково стпростовує означений аргумент митниці.

Щодо твердження митниці, що банківський платіжний документ № 106 від 21.10.2022 виписаний на суму 35820 Євро, що не відповідачє вартості задекларованої партії товарів, то таке спростовується Актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та компанією Polimed COM SRL, з якого видно, що між позивачем та його контрагентом провадиться тривала господарська діяльність і за період на кінець 2022 року між господарюючими суб`єктами відсутня будь-яка заборгованість.

Крім цього, компанія Polimed COM SRL подала декларацію від 18.04.2023 про те, що позивач здійснив повну оплату всіх поставок згідно з контрактом № 338 від 22.03.2022. Також компанія Polimed COM SRL підтвердила у цій декларації, що «оплата в розмірі 35820,00Євро, що надійшла ві ТОВ «Флексорес» згідно з платіжним дорученням № 106 від 21.10.2022 є оплатою за товар, що пізніше поставлений ТОВ «Флексорес» по інвойсу № 42833 від 21.10.2022 загальною вартістю 35981, 19Євро. Різниця вартості товару в інфойсі та платіжному дорученні підлягала доплаті з боку ТОВ «Флексорес» з майбутніми поставками. Ватість товару, відображену в інвойсі № 42833 від 21.10.2022 в розмір 1, 99Євро підтверджують».

Щодо аргументів митниці, що у графі призначення платежу зазначено контракт № 338 від 22.03.2022 та проформу інвойс № 09 від 12.08.2022; проформа інвойс від 12.08.2022 не надана, то суд зауважує, що у п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною, при цьому ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та надалі може змінюватись.

Так, з норми п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України можна зробити висновок, що проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо).

Предметом Контракту №338 від 22.02.2022 є поставка товару за відповідну оплату.

Відтак, відповідач безпідставно вимагав у позивача рахунок-проформу та оцінював її разом з іншими документами з метою визначення митної вартості.

Щодо аргументів митниці, що прайс-лист містить посилання на інвойс № 42833 від 21.10.2022, що свідчить про його видачу після оформлення рахунку-фактури (що суперечить суті прайс-листа, як пропозиції продажу товару), то в частині визначення митної вартості прайс-лист не є визначальним документом, якщо брати до уваги його зміст у сукупності з іншими, наданими позивачем до митного оформлення доказами. Крім того, прайс-лист є документом довільної форми, до якого чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту.

Отже, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їхню вартість, відповідачем не доведено.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім цього, згідно з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.

Щодо таких доводів, Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020 у справі №260/718/19; 27.04.2020 у справі №140/804/19).

Відтак, колегія суддів вважає, що покликання відповідача на інші митні декларації з інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо, жодним чином не спростовують інформації, зазначеної в поданих до митного оформлення документах, досліджених в межах даної адміністративної справи.

Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, що має наслідком визнання його протиправним та скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 380/8886/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 30 листопада 2023 року