Ухвала

від 30.11.2023 по справі 640/19270/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа №640/19270/21

адміністративне провадження № К/990/35691/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТПРОЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі №640/19270/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТПРОЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправними та скасування приписів, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

24.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТПРОЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ», подана від їх імені адвокатом Білічак Х.В., на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі № 640/19270/21.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2023 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано адвокату Білічак Х.В. строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку шляхом реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

У строк встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху представник скаржників усунув недолік, який був у ній зазначений: надіслав до суду касаційної інстанції докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просили суд:

визнати протиправними та скасувати приписи відповідача від 10.06.2021 №658/6.11.6, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАРТПРОЕКТ», та від 10.06.2021 №656/6.11.6, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ»;

зобов`язати відповідача погодити Товариству з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» проектну документацію по об`єкту «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» за адресою: вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» листом від 24.03.2020 №240320, розроблену генеральним проектувальником Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-ПРОЕКТ ГРУП», експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом, наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна будівельна експертиза» від 21.08.2018 №1180/КБ;

зобов`язати відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» дозвіл на проведення земляних робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» за адресою: вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 позов задоволено частково:

визнано протиправними та скасовано приписи відповідача від 10.06.2021 №658/6.11.6, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАРТПРОЕКТ», та від 10.06.2021 №656/6.11.6, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ»;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 задоволено апеляційну скаргу відповідача, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України та частини п`ятої статті 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржники зазначають, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має для них виняткове значення.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а" та "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Крім того, в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржники зазначають що існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», викладеного Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2023 у справі №640/8728/21.

Колегія суддів зазначає, що для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок виникнення змін в певній сфері суспільних відносин.

Разом з тим, скаржники не навели належних обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, який був висловлений у постанові від 31.01.2023 у справі №640/8728/21, зокрема, не вказали чому такий висновок є помилковим чи неефективним, а фактично висловили незгоду з вказаною правовою позицією.

Також скаржники посилаються на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статтей 5, 35 Закону України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини», статті 31 Закону України від 17.02.2011 «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495 «Про затвердження Положення про Міністерство культури України» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №640/3418/20 та від 27.02.2019 у справі №826/5755/17.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22.09.2021 у справі №640/3418/20, оскільки оскаржуване судове рішення та вищезазначена постанова Верховного Суду прийняті за різних фактичних обставин справи (зокрема у справі №640/3418/20 предметом оскарження були окремі положення містобудівних умов та обмежень), які у своїй сукупності не дозволяють встановити подібність правовідносин у цих справах та, відповідно, необхідність однакового застосування одних і тих самих положень законодавства і висловлених правових позицій щодо застосування цих положень.

Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржників на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, оскільки в постанові від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків Верховного Суду, зроблених в рамках розгляду справи №826/5755/17.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТПРОЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі №640/19270/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРТПРОЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КОМПЛЕКТ» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправними та скасування приписів, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко,

Судді Верховного Суду