Постанова

від 28.11.2023 по справі 400/1733/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 400/1733/20

адміністративне провадження № К/9901/10091/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю:

представника ГУ ДПС у Миколаївській області Слюсаренко О.В.,

представника ДПС України Сологуб В.П. (у режимі відеоконфернеції),

розглянув як суд касаційної інстанції у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції справу №400/1733/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АННОНА» до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 (головуючий суддя Малих О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 (головуючий суддя Димерлій О.О., судді: Єщенко О.В., Танасогло Т.М.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АННОНА» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00002720501, №00002700501.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №400/1733/20.

Ухвалою суду від 16.10.2023 справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представником ДПС України заявлено клопотання про закриття провадження у справі, останній просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі, з огляду на те, що юридичну особу позивача припинено. Заявником надано суду витяг з ЄДР про припинення Товариства з обмеженою відповідальність «ВЕСТТРЕЙДСЕРВІС».

Доказів у підтвердження правового зв`язку припиненого товариства та позивача на вимогу суду заявником клопотання не надано.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати у задоволенні клопотання представника ДПС України про закриття провадження у справі відмовлено.

Представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, посилаючись на недослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі та неповне встановлення обставин у справі, ненадання їм правової оцінки, просив касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Аннона» (далі також ТОВ ТД «Аннона») звернулося до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі також ГУ ДПС) від 06.03.2020 №00002700501 та №00002720501.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у перевіряємому періоді Товариством отримано на банківські рахунки кошти від підприємства ТОВ Компанія «Український будівельник» на загальну суму 122' 195' 890,15грн. без ПДВ. Позивач зазначає, що між ТОВ Торговий дім «Аннона» та ТОВ Компанія «Український будівельник» було укладено Договір про співпрацю, відповідно до умов якого позичав отримав зазначені кошти як поворотну фінансову допомогу. Так, у зв`язку з тим, що операція з отримання позивачем поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, така операція не є об`єктом оподаткування ПДВ. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу та правового підтвердження правомірності свого твердження, що позивачем було здійснено переоформлення прав власності та здійснено операцію з постачання товарів на вартість цілісного майнового комплексу ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» ТОВ Компанія «Український будівельник». Отже, якщо перевіркою не було встановлено операцій ТОВ Торговий дім «Аннона» із зазначеним контрагентом, то об`єкт оподаткування у позивача відсутній. На думку позивача, висновки Акту перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначив, що до перевірки не було надано будь-яких доказів того, що позивач отримував грошові кошти від ТОВ Компанія «Український будівельник» за договором про співпрацю. Крім того, позивачем у перевіряємий період було здійснено операцію з постачання товарів (передача права на розпорядження цілісного майнового комплексу), що є об`єктом оподаткування ПДВ. Але позивачем не визначено податкові зобов`язання з суми вартості майнового комплексу, яке було передано іншому суб`єкту господарювання шляхом переоформлення права власності на нього та перевіркою не встановлено наявність такого об`єкту на балансі підприємства. Також, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Охорона «Респект».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податковий орган не довів суду належними та допустимими доказами відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, неправомірність укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання. Суди дійшли висновку, що твердження відповідача про те, що оформлено припинення права власності на придбаний згідно з договором купівлі-продажу цілісний майновий комплекс ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» без ПДВ на користь ТОВ Компанія «Український будівельник» - не відповідає дійсності, не підтверджено належними і допустимими доказами.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 ст.188, п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України, процесуального права, зокрема: ст.72-76, 90, 242. 246 КАС України, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. Податковий орган вказує, що судами не надано належної оцінки доводам ГУ ДПС, оскаржувані рішення базуються виключно на позиції Товариства. Судами залишено поза увагою, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували, що ТОВ ТД «АННОНА» отримувало грошові кошти від ТОВ КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІЕЛЬНИК» у якості фінансової допомоги. Згідно даних договору про співпрацю ТОВ ТД "АННОНА" отримувало грошові кошти від ТОВ КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИК" на виконання ремонтних робіт. Таким чином, позивач повинен був визначити податкові зобов`язання з ПДВ і відповідно до дат зарахування коштів на розрахунковий рахунок, скласти податкові накладні та зареєструвати їх. Крім того, суди не правильно встановили обставини щодо того, що позивачем передано цілісний майновий комплекс іншому суб`єкту господарювання шляхом переоформлення права власності, перевіркою не встановлено наявність такого об`єкту на балансі позивача, що підтверджується балансом, таким чином в порушення податкового законодавства, позивачем не визначено податкове зобов`язання з суми вартості ЦМК, не складено і не зареєстровано податкову накладну. На думку відповідача, судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, не надано належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, що призвело до прийняття необґрунтованих судових рішень.

Позивачем подано до суду відзив на касаційну скаргу податкового органу. Як вважає позивач, відповідачем не наведено належних підстав для касаційного перегляду судових рішень в частині правової оцінки епізодів господарської діяльності позивача. Фактичними підставами для оскарження судових рішень відповідач вказує незгоду з наданням оцінки судами зібраним у справі доказам, що має на меті спонукати Верховний Суд здійснити переоцінку таких доказів, у свою чергу, згадане не відповідає процесуальному закону і суперечить сутності інституту касаційного оскарження. Таким чином, на думку позивача, касаційну скаргу не можна вважати обґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій - незаконними, такими, що підлягають скасуванню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 11.01.2020 по 28.01.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТД «Аннона» за період діяльності з 01.01.2016 по 30.09.2019, у тому числі з питання дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2018 по 30.09.2019, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2019.

За результатами перевірки складено акт № 115/14-29-05-01/36384049 від 04.02.2020 (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлено, зокрема, порушення ТОВ ТД «Аннона»:

п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п. 189.1 ст.189, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45' 585' 845грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2018 року 2' 166' 666грн.; за листопад 2018 року - 18' 166' 667грн.; за грудень 2018 року - 24'949' 563грн.; за січень 2019 року - 100983грн.; за лютий 2019 року - 100983грн.; за квітень 2019 року - 100983грн.;

п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: підприємством не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ 45' 282' 896грн., в тому числі: за жовтень 2018 року на суму ПДВ 2' 166' 666грн.; за листопад 2018 року - 18' 166' 667грн.; за грудень 2018 року - 24' 949' 563грн.

На підставі Акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення №00002720501, яким ТОВ ТД «Аннона» визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 45' 585' 845грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 11' 396' 461,25грн.;

податкове повідомлення-рішення №00002700501, яким ТОВ ТД «Аннона» визначено суму штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних в розмірі 22' 641' 448грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено в Акті перевірки контролюючим органом, грошові кошти отримані ТОВ ТД «Аннона» від ТОВ Компанія «Український будівельник» на виконання ремонтних робіт. Відповідач вважає, що грошові кошти у розмірі 125' 062' 308,26грн. є оплатою товарів/послуг.

Таким чином, згідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України позивач повинен був визначити податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до дат зарахування коштів на розрахунковий рахунок від ТОВ Компанія «Український будівельник», скласти податкові накладні та зареєструвати їх відповідно до вимог чинного законодавства України.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що 22.09.2016 між ТОВ ТД «Аннона» та ТОВ Компанія «Український будівельник» було укладено Договір про співпрацю № 22.09/16-ІН.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору, предметом вказаного договору є скоординована діяльність сторін по виконанню Суднобудівного контракту № 003/DSO/UKR від 07.02.2007 року, а також по ремонту до приведення у морехідний стан Морського портового буксиру «Океан» класу КМ (*) UL R3 tug, 1969 року та ремонту Несамохідного плавучого доку, 1988 року (реєстраційний номер 153) до приведення його у нормальний робочий стан.

У п. 2.1 вказаного договору зазначено, що ТОВ ТД «Аннона» є замовником Суднобудівного контракту № 003/DSO/UKR від 07.02.2007 року, а також має в іпотеці Морський портовий буксир «Океан» класу КМ (*) UL R3 tug, 1969 року та Несамохідний плавучий док, 1988 року (реєстраційний номер 153).

Так, ТОВ ТД «Аннона» у перевіряємому періоді отримало грошові кошти від ТОВ Компанія «Український будівельник» за Договором про співпрацю від 22.09.2016 №22.09/16-IH, що підтверджується позивачем.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ ТД «Аннона» не є виконавцем даного контракту, як убачається зі змісту Суднобудівного контракту №003/DSO/UKR від 07.02.2007,

Судами вказано, що на момент отримання грошових коштів ТОВ ТД «Аннона» від ТОВ Компанія «Український будівельник», Морський портовий буксир «Океан» класу КМ (*) UL R3 tug, 1969 року та Несамохідний плавучий док, 1988 року (реєстраційний номер 153) знаходився у іпотеці позивача. В подальшому, як убачається з Договору купівлі продажу цілісного майнового комплексу ПАТ «Миколаївський суднобудівельний завод «Океан», зазначені об`єкти перейшли у власність ТОВ ТД «Аннона».

За умовами Договору про співпрацю № 22.09/16-ІН ТОВ Компанія «Український будівельник» не придбавала жодних товарів, робіт чи послуг, зокрема за умовами Суднобудівного контракту № 003/DSO/UKR від 07.02.2007, а також робіт з ремонту до приведення у морехідний стан Морського портового буксиру «Океан» класу КМ (*) UL R3 tug, 1969 року та ремонту Несамохідного плавучого доку, 1988 року (реєстраційний номер 153) до приведення його у нормальний робочий стан.

Мотивуючи судові рішення, суди посилаються на листування між ТОВ ТД «Аннона» та ТОВ Компанії «Український будівельник», з якого слідує, що сторони Договору про співпрацю від 22.09.2016 № 22.09/16-ІН тлумачать його умови наступним чином:

кошти, перерахування яких було передбачено за Договором про співпрацю № 22.09/16-ІН від 22.09.2016 (150 000 000 грн.) від ТОВ Компанії «Український будівельник» на користь ТОВ ТД «АННОНА», та які фактично були перераховані (125 062 308,26 грн.) не є коштами на виконання ремонтних робіт, не призначались для здійснення будь-яких ремонтних робіт;

зазначені кошти є фінансовою допомогою, що була надана ТОВ Компанією «Український будівельник».

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що у ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції належні докази на підтвердження своєї позиції щодо здійснення між ТОВ ТД «Аннона» та ТОВ Компанія «Український будівельник» господарської операції.

Судами констатовано, що за таких обставин відсутні підстави для висновку про вчинення позивачем господарської операції з ТОВ Компанія «Український будівельник» щодо постачання товарів та/або надання послуг. У зв`язку з чим, у ТОВ ТД «Аннона» відсутній обов`язок з визначення податкових зобов`язань по ПДВ відповідно до дат зарахування коштів на розрахунковий рахунок від ТОВ Компанія «Український будівельник», а також складення податкових накладних та реєстрації їх відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Необхідно враховувати, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Касаційним судом установлено, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки доводам податкового органу, що позивачем документально не підтверджено отримання грошових коштів від ТОВ КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИК" за Договором про співпрацю в якості фінансової допомоги, до Договору не укладались додаткові угоди або інші документи щодо змін умов договору в частині його предмету та основних умов. Поза увагою судів залишились аргументи податкового органу в частині необхідності дослідження виписок банку по розрахунковому рахунку по контрагенту ТОВ КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИК" за Договором від 22.09.2016 ТОВ ТД "АННОНА" отримало грошові кошти в сумі 125'062'308,26грн. із зазначенням підстави платежу "Перерахування коштів по Договору №22.09/16-ІН від 22.09.2010, без ПДВ", що на думку, відповідача жодним чином не підтверджує позицію позивача про отримання останнім саме фінансової допомоги.

Суд касаційної інстанції вважає частково підтвердженими доводи відповідача, що суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень не взяли до уваги, що під час перевірки та під час судового розгляду справи позивач жодними доказами не спростовує висновки податкового органу, при цьому, судами констатовано, що фактично кошти позивач отримав по Договору про співпрацю у якості фінансової допомоги.

Крім того, у цій справі, за наслідками проведеної перевірки податковий орган встановив, що цілісний майновий комплекс ПАТ «Миколаївський суднобудівельний завод «Океан» було передано позивачем іншому суб`єкту господарювання шляхом переоформлення права власності на зазначений об`єкт.

Згідно до даних, отриманих із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ ТД «Аннона», 21.12.2018 оформлено припинення права власності на придбаний згідно із Договором купівлі-продажу від 03.12.2018 №2592 цілісний майновий комплекс ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» на користь ТОВ Компанія «Український будівельник» на загальну суму 122 195 890,15 грн., без ПДВ.

При визначенні позивачу сум грошових зобов`язань, контролюючий орган виходив із загальної вартості цілісного майнового комплексу ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан».

З оскаржуваних судових рішень слідує, що 03.12.2018 між ТОВ ТД «Аннона» та ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» на загальну суму 122'195'890,15грн., без ПДВ.

Суди посилались на те, що згідно Договору купівлі-продажу від 03.12.2018 № 2592 до складу цілісного майнового комплексу ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» увійшло нерухоме майно, земельна ділянка, рухоме майно, запаси, незавершене виробництво, дебіторську заборгованість, що перелічено в Додатку 1 вказаного Договору.

Поряд з цим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з понад 7000 одиниць майна у складі цілісного майнового комплексу, придбаного позивачем за Договором купівлі-продажу від 03.12.2018 № 2592 на загальну суму 122 195 890,15 грн., без ПДВ, міститься інформація лише про 25 окремих об`єктів нерухомості, які входили до складу ЦМК ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан».

Таким чином, суди вважали, що 28.12.2018 позивачем припинено право власності саме на вказані 25 об`єктів нерухомості, які є лише окремими складовими ЦМК ПАТ «МСЗ Океан».

Суди не убачали, що окремі об`єкти нерухомості ЦМК ПАТ «МСЗ Океан» було передано саме ТОВ Компанія «Український будівельник» шляхом переоформлення права власності. Судами вказано, що будь-яких інших документів або інформації, на підтвердження зазначеної позиції податкового органу, відповідачем не надано.

На підставі наведеного, суди констатували необґрунтованість доводів відповідача стосовно припинення у позивача права власності на ЦМК ПАТ «МСЗ Океан».

Разом з тим, касаційний суд за наслідками розгляду доводів касаційної скарги вважає, що судами не враховано аргументи відповідача, не надано їм оцінку, якими податковий орган обґрунтовує свою позицію, зокрема, що згідно Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу позивач отримав у власність цілісний майновий комплекс ПАТ "МСЗ "Океан". Перевіркою встановлено факт оформлення припинення права власності на придбаний позивачем цілісний майновий комплекс на користь ТОВ КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИК".

Судами залишено поза увагою доводи відповідача, що перевіркою не встановлено наявність такого об`єкту на балансі підприємства, що як вказує відповідач, підтверджується Балансом (Звіт про фінансовий стан). Згаданим доказам судами правову оцінку не надано, документи не підлягали судовому дослідженню. Відповідач стверджує, суди не врахували, що докази підтверджують відчуження цілісного майнового комплексу, а не окремих його об`єктів.

Також, у цій справі згідно Акту перевірки податковий орган дійшов висновку , що позивачем здійснено безпідставне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Охорона «Респект», реальність придбання та фактичність використання яких у межах господарської діяльності, а також зв`язок з господарською діяльністю підприємства перевіркою не встановлено, не підтверджені відповідними документами, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій на загальну суму 302 949,00 грн.

Суди попередніх інстанцій вказали, що на підтвердження фінансово-господарських відносин між ТОВ ТД «Аннона» та ТОВ Охорона «Респект», позивачем до суду першої інстанції надано Договір «Про надання послуг з фізичної охорони об`єкта» від 20.02.2018 № ФДН-021/18.

Згідно до умов зазначеного Договору, ТОВ Охорона «Респект» зобов`язується виконати комплекс заходів щодо охорони, об`єктом якої є територія ПАТ «МСЗ Океан», яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, Заводська площа, 1.

Також, матеріали справи містять Банківські виписки з особового рахунку ТОВ ТД «Аннона», Акти надання послуг № ФДН-021/18.

На виконання вимог протокольної ухвали апеляційного суду, позивачем до суду надано сканкопію Додатку до Договору від 20.02.2018 № ФДН-021/18, у якому міститься інформація щодо Дислокації охоронних постів ТОВ Охорона «Респект» по забезпеченню охорони території ПАТ «МСЗ Океан», а також Схему розміщення постів охорони ТОВ Охорона «Респект» на території ПАТ «МСЗ Океан», Плани розташування особового складу ТОВ Охорона «Респект». Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів убачається суть наданих послуг та об`єктів, які охоронялись, скільки людей в якості охоронців фактично виконували зазначені послуги та згідно до якого графіку із зазначенням встановленого часу.

Таким чином, суди вважали, що ТОВ ТД «Аннона» надано всі наявні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом. Позивачем доведено реальний характер господарських операцій з ТОВ Охорона «Респект».

Суд касаційної інстанції у взаємозв`язку з вищевикладеним вважає необхідним вказати, що дослідженню підлягають обставини з урахуванням доводів відповідача щодо безпідставного документального оформлення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "ОХОРОНА "РЕСПЕКТ" та віднесення витрат підприємства з послуг охорони території об`єкта, який, як зазначає відповідач, не належить позивачу, з огляду на його відчуження.

Як встановив суд касаційної інстанції, у цій справі висновки зроблено судами без дотримання вимог норм процесуального права, зокрема норм статті 90 КАС України. Згідно з частинами третьою, четвертою цієї статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів доходить висновку, що обставини справи мають бути встановлені належним чином з урахуванням документів та наданих сторонами доказів, оцінених у їх сукупності.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін є сутністю офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Ненадання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування таких рішень з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 340, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №400/1733/20 скасувати.

Передати справу №400/1733/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова