Рішення

від 29.11.2023 по справі 185/8564/21

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/8564/21

Провадження № 2/185/70/23

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні у місті Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом доТовариства зобмеженою відповідальністю«ДЖЕРЕЛО»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_2 ,про визнанняправа власності,в якомупросить суд визнати право власності на майнові права ОСОБА_1 , а саме, на об`єкт нерухомості металевий ангар № 2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , територія птахоферми, що знаходиться на балансі ТОВ «ДЖЕРЕЛО».

В обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики № 2 від 17 серпня 2016 року у сумі 226274 (двісті двадцять шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 25 коп., яка складається з 200 000 грн. - основного боргу, 7134 грн. 25 коп. - 3% річних від простроченої суми, 19140 грн. - інфляційних витрат. Рішенням суду встановлено, що договір позики № 2 від 17 серпня 2016 року був укладений між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 , яка, як директор, діяла від імені ТОВ "Джерело", (позичальник), відповідно до якого сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення позики із-за відсутності грошових коштів, розрахунок за цим договором буде здійснюватися, основними засобами, зазначеними на балансі ТОВ "Джерело" (металевий ангар №2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , територія птахоферми) при згоді позичальника, який має право з цього моменту розпочати юридичне переоформлення металевого ангару № 2 у приватну власність позикодавця. Тому, вважає, що має право на визнання за нею права власності на зазначений об`єкт нерухомості. У зв`язку з чим, позивачка вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, відповідно до наданої заяви, просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити на підставах та доводах, зазначених у позові. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечувала.

Представник відповідача ТОВ «ДЖЕРЕЛО», третя особа - ОСОБА_2 до суду не з`явилися, були повідомлені належним чином про розгляд справи, проте, причини неявки суду не відомі.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року, по цивільній справі № 205/4300/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Джерело про стягнення грошових коштів, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість за договором позики № 2 від 17 серпня 2016 року у сумі 226274 (двісті двадцять шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 25 коп., яка складається з 200 000 грн. - основного боргу, 7134 грн. 25 коп. - 3% річних від простроченої суми, 19140 грн. - інфляційних витрат; судові витрати по справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

В обґрунтування зазначеного рішення суду, суддя посилалася на те, що ОСОБА_2 , яка працює директором юридичної особи ТОВ «Джерело», не виконала свої зобов`язання за договором позики № 2 від 17 серпня 2016 року, чим утворила заборгованість за зазначеним договором, яка і підлягала стягненню на користь ОСОБА_1 .

Крім того, судом при розгляді цивільної справи № 205/4300/18, встановлено наступне.

17 серпня 2016 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 , яка як директор діяла від імені ТОВ "Джерело", (позичальник) був укладений договір позики №2 відповідно до умов якого, позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав позичальникові гроші в сумі 200000 грн. Передачу грошей було здійснено під час підписання цього договору. Підписанням цього договору позичальник підтверджує отримання ним від позикодавця грошової суми у зазначеному вище розмірі без написання окремої розписки, договір є безпроцентним, повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 17 серпня 2017 року (пункти 1,2,3 договору позики).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є керівником органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" та має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності у тому числі підписувати договори.

Згідно п. 5 договору позики позичальник підтверджує позикодавцеві, що отримана сума буде використана для подальшого розвитку бізнесу та поповнення поголів`я птиці.

Тобто, грошові кошти отримані від позивача призначались ТОВ "Джерело" для здійснення підприємницької діяльність з метою одержання прибутку.

Позичальник підтвердив позикодавцеві, що при несвоєчасному поверненні позики із-за відсутності грошових коштів розрахунок буде здійснюватися, основними засобами, зазначеними на балансі ТОВ "Джерело" (металевий ангар №2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , територія птахоферми) при згоді позичальника, який має право з цього моменту розпочати юридичне переоформлення металевого ангару №2 у приватну власність позикодавця. Для цього позичальник зобов`язаний, згідно умови договору позики, передати всі необхідні документи та провести незалежну експерту оцінку Металевого ангару №2, та протокол згоди співвласників ТОВ "Джерело" на відчуження основних засобів металевого ангару. (п.6 договору позики).

Заочне рішення суду набрало законної сили 02.07.2019 року.

Крім того, як вбачається з постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року по цивільній справі№ 205/4300/18 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Пузанової Олександри Мар`янівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 , на виконанні у Павлоградському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (державний виконавець Пузанова О.М.) знаходиться на виконанні виконавчий лист № 205/4300/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 228536,99 грн., ВП № 59809972, що підтверджується інформацією з АСВП від 06.08.2021, та державним виконавцем здійснюються примусові заходи щодо виконання вищезазначеного рішення суду.

Вищезазначене свідчить про те, що на даний час між ОСОБА_1 , як стягувачем, та ОСОБА_2 , як боржником, тривають правовідносини з приводу примусового виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з ч.1, п.1 ч. 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з частинами 3, 4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Частиною 10 ст. 440 ЦПК України передбачено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

У РішенніКонституційного СудуУкраїни від13грудня 2012року №18-рп/2012зазначено,що обов`язковевиконання судовогорішення єнеобхідною умовоюреалізації конституційногоправа кожногона судовийзахист,тому державане можеухилятися відвиконання свогопозитивного обов`язкущодо забезпеченнявиконання судовогорішення задляреального захистута відновленнязахищених судомправ ісвобод,законних інтересівфізичних таюридичних осіб,суспільства,держави.Позитивний обов`язокдержави щодозабезпечення виконаннясудового рішенняпередбачає створенняналежних національнихорганізаційно-правовихмеханізмів реалізаціїправа навиконання судовогорішення,здатних гарантуватиздійснення цьогоправа таобов`язковістьсудових рішень,які набрализаконної сили,що неможливобез їхповного тасвоєчасного виконання.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Джерело» про визнання права власності, посилається на договір позики № 2 від 17 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 , яка, як директор, діяла від імені ТОВ "Джерело", (позичальник), відповідно до якого сторони передбачили, що у разі несвоєчасного повернення позики із-за відсутності грошових коштів, розрахунок за цим договором буде здійснюватися, основними засобами, зазначеними на балансі ТОВ "Джерело" (металевий ангар №2, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Слов`янська, буд. 40, територія птахоферми) при згоді позичальника, який має право з цього моменту розпочати юридичне переоформлення металевого ангару №2 у приватну власність позикодавця.

Зазначене свідчить про те, що за своєю правовою природою, у правовідносинах за договором позики № 2 від 17 серпня 2016 року, має місце забезпечення виконання боргового зобов`язання, за договором позики, у вигляді певного нерухомого майна. Проте, відповідно до положень параграфу 6 глави 49 Цивільного Кодексу України, сторони не дотримались, визначених законом, вимог щодо належного оформлення забезпечення виконання зобов`язання, яке у майбутньому, у передбаченому законом порядку, надавало б право позикодавцю звернути стягнення на предмет застави.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості ( ст. 1046 ЦК України).

Тоді як, підстави набуття права власності чітко визначені діючим законодавством, та не можуть випливати із договору позики, предметом якого є грошові кошти.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Наведе свідчить про те, що у позивачки відсутні законні підстави для визнання права власності у судовому порядку.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач ТОВ «Джерело», місцезнаходження: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Привовчанське, вул. Шкільна, буд. 32, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03048154.

Третя особа ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя В.М. Бондаренко