Рішення

від 28.11.2023 по справі 195/1664/23

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/1664/23

2/195/400/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

(заочне)

28.11.2023 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Скрипченко Д.М., за участю секретаря судового засідання Левкович Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна, а саме: зняти арешт, що був накладений на майно, обтяження за №11232689 від 31.05.2011 року, реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 25987667 від 27.05.2011 року, винесеної Відділом державної виконавчої служби Томаківського РУЮ, об`єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону, номер запису обтяжень 11232689.

В обґрунтування позовних вимог позивач у справі, ОСОБА_1 посилається на те, що при зверненні до нотаріуса, йому в усній формі було повідомлено, що відносно нього відкрито виконавче провадження №25987667 відповідно до якого був накладений арешт на майно, обтяження за №11232689 від 31.05.2011 року, реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 25987667 від 27.05.2011 року, винесеної Відділом державної виконавчої служби Томаківського РУЮ, об`єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

На запит позивача від 20.04.2023 року Томаківський відділдержавної виконавчоїслужби уНікопольському районіДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції (м.Одеса),листом від 24.04.2023 року № 28.26-28/64597277, позивачу було повідомлено, що виконавче провадження №25987667 було завершено 19.10.2011 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (відсутність у боржника майна), №606-XIV від 21.04.1999 року (стара редакція Закону), та дане виконавче провадження вже знищено.

Даним листом повідомлено, що відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, та те що на сьогодні виконавче провадження не відкрито, заборгованість за позивачем відсутня, однак, арешт з майна, на сьогоднішній день не знятий.

В зв`язку з цим позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, та на підставі зібраних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження , суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост. 16 ЦК Українитаст. 4 ЦПК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що позивач у справі, ОСОБА_1 вирішив реалізувати належне йому нерухоме майно. Проте, приватний нотаріус повідомив, що під час перевірки на наявність заборон або арешту майна за даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено арешт належного йому майна, тому відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, вчинення нотаріальних дій затримується до зняття арешту.

З питанням звільнення майна з під арешту він звернувся до Томаківського відділудержавної виконавчоїслужби уНікопольському районіДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції (м.Одеса),і на звернення отримав листа від 24.04.2023 року за вих. №28.26-28/6459, в якому повідомляється, що виконавче провадження №25987667 було завершено 19.10.2011 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (відсутність у боржника майна), №606-XIV від 21.04.1999 року (стара редакція Закону), та дане виконавче провадження вже знищено.

Відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 41Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини».

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.08.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» у п. 4 роз`яснив, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини. Стаття 16ЦКУкраїни передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Ст.ст.316,317,319ЦКУкраїни регламентовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а,ст.321 ЦК України, - що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Статтею 391ЦКУкраїни передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до вимог ч.ч.1,2ст.56 ЗУ «При виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). А, відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 та ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить саме їй, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження,) накладеного на майно позивача, порушується його право власності, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, оскільки суду не надано відомостей щодо правомірності накладення арешту на майно позивача, або ж наявності стосовно нього виконавчого провадження, в якому він є боржником.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить суд не стягувати з відповідача на користь позивача судовий збір, тому суд вважає можливим звільнити відповідача від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.16,19,76-89,247,263,264,274-279 ЦПК України, ст.ст.16,316-317,391 Цивільного кодексу України, ст.ст.56,59,60 Закону України "Про виконавче провадження", -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Томаківського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна, - задовольнити.

Зняти арешт, що був накладений на майно, обтяження за №11232689 від 31.05.2011 року, реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 25987667 від 27.05.2011 року, винесеної Відділом державної виконавчої служби Томаківського РУЮ, об`єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону, номер запису обтяжень 11232689.

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн., залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат відповідача у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Суддя: Д. М. Скрипченко