Вирок

від 30.11.2023 по справі 619/5179/23

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/5179/23

провадження № 1-кп/619/339/23

ВИРОК

іменем України

30 листопада 2023 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2 розглянув у відкритому судовомузасіданні кримінальне провадження №22022040000000412 від 19.11.2022 за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Дніпропетровська,громадянин України,освіта середня, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого; у вчиненнізлочину,передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 1111 КК України,за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження: прокурораОСОБА_4 обвинуваченогоОСОБА_3 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У жовтні 2022 року (більш точну дату та час не встановлено) у ОСОБА_3 , який тимчасово мешкав за адресою: АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території Донецької області, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, а саме в постачанні лікарських засобів, медичних препаратів та товарів народного вжитку для реалізації в приватних аптечних мережах та окупаційних закладах охорони здоров`я.

В подальшому, у період з 10.11.2022 по 15.11.2022 ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Фарм-експрес» (код ЄДРПОУ 40369587) з пропозицію придбати партію товару медичних препаратів та інших товарів медичного призначення з відстрочкою платежу для нібито реалізації на території міста Дергачі Харківської області.

22 листопада 2022 року ОСОБА_3 у місті Дніпро, точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, завантажив в орендований ним вантажний транспортний засіб медичні препарати та інші товарами медичного призначення отримані від ТОВ «Фарм-експрес» та переслідуючи злочинні цілі направлені на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території міста Донецьк та області, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора - російською федерацією перевіз отриманий товар до міста Дергачі Харківської області для подальшого транспортування на тимчасово окуповану території Донецької області.

В період часу з 24.11.2022 по 08.12.2022, ОСОБА_3 , діючи умисно та добровільно, реалізуючи заплановані протиправні дії в провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території міста Донецьк та області, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора - російською федерацією здійснив дві спроби перетину державного кордону України з російською федерацією в пунктах пропуску Гоптівка (н.п. Гоптівка Харківської області)/Нехотєєвка (н.п. Нехотєєвка рф) та Стрілеча (н.п. Стрілеча Харківської області)/Журавлівка (н.п. Журавлівка рф).

У зв`язку із постійними обстрілами приграничної території Харківської області та загрози окупації вказаної території окупаційними військами російської федерації свої протиправні дії, направлені на переміщення медичних препаратів та інших товарів медичного призначення для провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором на тимчасово окупованій території Донецької області, ОСОБА_3 закінчити не зміг.

В подальшому, не відмовляючись від своїх протиправних дій, ОСОБА_3 , діючи умисно та добровільно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на передачу матеріальних ресурсів та провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території Донецької області, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, прийняв рішення здійснити спробу на виїзд до неконтрольованої, тимчасово окупованої території Донецької області через н.п. Василівка Запорізької області, після чого злочинні дії останнього були припиненіспівробітниками Управління СБ України у Дніпропетровській області.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , які виразилися у незакінченому замаху на передачу матеріальних ресурсів та провадження господарської діяльності з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території Донецької області, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 1111 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Вина обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченою не оспорюються.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого щодо обвинуваченого ОСОБА_3 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення під час судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 1111 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження містять відомості на підтвердження того, щообвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненому злочині та всі обставини, які ставляться йому у провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Згідновисновків, які містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03липня 2019 року (кримінальне провадження № 288/1158/16-к), під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, у них містяться відомості про повідомлення обвинуваченим ОСОБА_3 органу досудового розслідування обставин вчинення злочину, які б не були встановлені ними на підставі показань свідків та інших доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення ОСОБА_3 визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням відомостейпро особу ОСОБА_3 установлено,що вінраніше не судимий,на облікуу лікаряпсихіатра інарколога неперебуває.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, щопокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого та наслідків дій винного, який свою вину у вчиненні злочину визнав повністю.

У судовому засіданні прокурор просив застосувати статтю 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком і не застосовувати до обвинуваченого конфіскацію майна.

Відповідно до статті 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Отже,призастосуванні положеньст.75КК Україниконфіскація майнаяк додатковепокарання неможе бутипризначена.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 183/163/14 (провадження № 51-3549км18).

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 1111 ККУкраїниу виді позбавлення волі в межах санкції цієї частини, з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк десять років без конфіскації майна, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України покарання за замах на злочин не може перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого відповідною частиною статті КК України.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , можливість виправлення без відбування покарання, суд дійшов висновку про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст. 75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на нього обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст.76 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Ухвалами слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від: 12 травня 2023 року (справа № 204/7142/23, провадження № 1-кс/204/1796/23); 12 травня 2023 року (справа № 204/7143/23, провадження № 1-кс/204/1797/23); 15 березня 2023 року (справа №204/2594/23, провадження № 1-кс/204/773/23); 15 травня 2023 року (справа №204/7144/23, провадження № 1-кс/204/1798/23); 15 травня 2023 року (справа №204/7140/23, провадження № 1-кс/204/1795/23), накладено арешт на майно.

У судовому засіданні прокурор просив речові докази по справі, на які накладено арешт відповідно до зазначених ухвал слідчого судді та які знаходяться на зберіганні у власників (законних володільців) - вважати їм повернутими.

Крім того, прокурор просив речові докази, які були вилучені під час проведення обшуків відповідно до ухвал слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від: 11 квітня 2023 року (справа № 204/5433/23, провадження №1-кс /204/1360/23); від 11 квітня 2023 року (справа № 204/5435/23, провадження №1-кс /204/1361/23); 11 квітня 2023 року (справа № 204/5436/23, провадження № 1-кс /204/1362/23); 16 лютого 2023 року (справа № 204/2143/23, провадження № 1-кс/204/664/23); 16 лютого 2023 року (справа № 204/2146/23, провадження № 1-кс/204/667/23); 16 лютого 2023 року (справа № 204/2144/23, провадження № 1-кс/204/665/23); 16 лютого 2023 року (справа № 204/2142/23, провадження № 1-кс/204/663/23), та які знаходяться на зберіганні у власників (законних володільців) - вважати їм повернутими.

З огляду на зазначене та з урахуванням обставин справи вказане майно, яке було арештовано відповідно до ухвал слідчого судді, а також майно, яке було вилучено під часпроведення обшуківта якезнаходяться назберіганні увласників (законнихволодільців) належитьвважати їмповернутими.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15 ч. 4 ст. 1111 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк десять років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності зі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт майна, застосований відповідно до ухвал слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від: 12 травня 2023 року (справа № 204/7142/23, провадження № 1-кс/204/1796/23); 12 травня 2023 року (справа № 204/7143/23, провадження № 1-кс/204/1797/23); 15 березня 2023 року (справа №204/2594/23, провадження № 1-кс/204/773/23); 15 травня 2023 року (справа №204/7144/23, провадження № 1-кс/204/1798/23); 15 травня 2023 року (справа №204/7140/23, провадження № 1-кс/204/1795/23), скасувати.

Речові докази по справі, на які накладено арешт відповідно до ухвал слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від: 12 травня 2023 року (справа № 204/7142/23, провадження № 1-кс/204/1796/23); 12 травня 2023 року (справа № 204/7143/23, провадження № 1-кс/204/1797/23); 15 березня 2023 року (справа №204/2594/23, провадження № 1-кс/204/773/23); 15 травня 2023 року (справа №204/7144/23, провадження № 1-кс/204/1798/23); 15 травня 2023 року (справа №204/7140/23, провадження № 1-кс/204/1795/23), які знаходяться на зберіганні у власників (законних володільців), - вважати їм повернутими.

Речові докази, які були вилучені під час проведення обшуків відповідно до ухвал слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від: 11 квітня 2023 року (справа № 204/5433/23, провадження №1-кс /204/1360/23); від 11 квітня 2023 року (справа № 204/5435/23, провадження №1-кс /204/1361/23); 11 квітня 2023 року (справа № 204/5436/23, провадження №1-кс /204/1362/23); 16 лютого 2023 року (справа № 204/2143/23, провадження № 1-кс/204/664/23); 16 лютого 2023 року (справа № 204/2146/23, провадження № 1-кс/204/667/23); 16 лютого 2023 року (справа № 204/2144/23, провадження №1-кс/204/665/23); 16 лютого 2023 року (справа № 204/2142/23, провадження №1-кс/204/663/23), які знаходяться на зберіганні у власників (законних володільців), - вважати їм повернутими.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1