Рішення

від 30.11.2023 по справі 501/1602/21

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 30.11.2023

Справа № 501/1602/21

2/501/617/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання наказів незаконним, їх скасування та стягнення середнього заробітку за час простою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом (а.с.2-6) в якому просить:

- наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» за №27 від 28.01.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.02.2021р. по 28.02.2021р. з розрахунку 2\3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

- Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» за №65 від 25.02.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.03.2021р. по 31.03.2021р. з розрахунку 2\3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

- Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» за №112 від 29.03.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.04.2021 по 30.04.2021 з розрахунку 2\3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

- Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» за №160 від 28.04.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.05.2021 по 30.06.2021 з розрахунку 2\3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати;

- Стягнути з Державного підприємство морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника у розмірі визначеного розрахунком починаючи з 01.02.2021 по день ухвалення рішення суду але не більше ніж до 30.06.2021;

- Стягнути з Державного підприємств морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі визначених платіжними квитанціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працює в ДП «МТП «Чорноморськ»» завідувачем виробництва їдальні автобази, а також є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ».

На підставі наказів в.о. директора Порту позивачу було оголошено простій з 01.02.2021 по 30.06.2021 з оплатою за значений період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України.

Вказані накази позивач вважає незаконними, у зв`язку з тим, що відповідно до п.3.3.27. Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ»» за час простою не з вини працівника, працівникам структурним підрозділам (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили додому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний час.

Згідно з Додатком 2 Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», простій, якщо працівник находиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час.

Враховуючи ту обставину, що позивач не писав ніякої заяви, як-то передбачено п.3.3.27 діючого Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», відповідач не мав правових підстав відправляти його додому та встановлювати заробітну плату з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Окрім того, вищезазначеними положеннями Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» в разі оголошення простою працівникам, не передбачено встановлення заробітної плати з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки а передбачено оплату з розрахунку 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний і вечірній час, а працівникам, які находяться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається з розрахунку 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час.

За вказаних обставин позивачка була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом і просила розглянути справу за її відсутності (а.с.103).

Відповідач надав відзив на позов (а.с.41-48), в якому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що накази «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу СОVІD-19» було видано на підставі оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом СОVІD-19, вжиття з цією метою профілактичних заходів, керуючись ст.34 КЗпП України, з урахуванням протоколів засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій ДП «МТП «Чорноморськ» від 04.03.2021 №1 та від 23.03.2021 №2.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVІD-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 частина перша статті 113 КЗпП України доповнена уточненням, відповідно до якого час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). З урахуванням таких змін, оскаржуваним наказом передбачено здійснення оплати з 01.09.2020 по 31.10.2020 працівникам підприємства, з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Відповідач стверджує, що оскільки, до таких змін не передбачалось те що простій не з вини працівника може бути викликаний введенням карантинних заходів, то п.3.3.27 і п.21 Додатку 2 Колдоговору ДП «МТП «Чорноморськ» (стосовно - «якщо працівник знаходиться на роботі в очікуванні роботи») не регулює порядок оплати часу простою не з вини працівника, який оголошений через введення карантину, так як Колдоговір ДП «МТП «Чорноморськ» був прийнятий в 2001 році, до введення карантинних заходів та внесення зазначених змін.

Від представника третьої особи Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» надійшли письмові пояснення на позов (а.с.37-40) в яких він підтримує та просить задовольнити в повному обсязі заявлені позивачем вимоги.

Суд, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка працює в ДП МТП «Чорноморськ» на посаді завідувача виробництва їдальні автобази, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с.12).

Позивач є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ».

28.01.2021 на підставі наказу в.о. директора Порту за №27 позивачу було оголошено простій з 01.02.2021 по 28.02.2021 з оплатою за значений період з розрахунку 2/3 середньо річної годинної ставки, відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України.

25.02.2021 на підставі наказу в.о. директора Порту за № 65 позивачу було оголошено простій з 01.03.2021 по 31.03.2021 з оплатою за значений період з розрахунку 2/3 середньо річної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

29.03.2021 на підставі наказу в.о. директора Порту за № 112 позивачу було оголошено простій з 01.04.2021 по 30.04.2021 з оплатою за значений період з розрахунку 2/3 середньо річної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України.

28.04.2021 на підставі наказу в.о. директора Порту за № 160 позивачу було оголошено простій з 01.05.2021 по 30.06.2021 з оплатою за значений період з розрахунку 2/3 середньо річної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України (а.с.13-20).

Відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно ч.1 ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до змісту ст.247 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації, разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання запровадження, перегляду та змін норм праці, вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні, тощо.

Відповідно до п.3.3.27. Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ» (а.с.21-23) за час простою не з вини працівника, працівникам структурним підрозділам (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили додому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний час.

Згідно з Додатком 2 Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ», простій, якщо працівник находиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час.

Враховуючи ту обставину, що позивачка за вище вказаними наказами не надавала відповідної заяви, як то передбачено п.3.3.27 діючого Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ», то відповідач не мав правових підстав відправляти його додому та встановлювати заробітну плату з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Окрім того, вищезазначеними положеннями Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ»» в разі оголошення простою працівникам, не передбачено встановлення заробітної плати з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки а передбачено оплату з розрахунку 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний і вечірній час, а працівникам, які находяться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається з розрахунку 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботою у нічний та вечірній час.

Відповідно до ст.43 Конституції України, Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка викладена у рішенні великої палати КС України від 28.08.2020 по справі №1-14/2020(230/20), за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови КМ України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, Спричиненої коронaвірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частини першої, третьої ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого п.2 розділ II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020р.» зазначається, що згідно зі ст.64 Конституції України, права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить ст.ст.1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Як вбачається з мотивувальних частин вище зазначених наказів «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу СОVID-19», керуючись ст.34 КЗпП України, та протоколом засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій ДП МТП «Чорноморськ» встановлення в примусовому порядку простою та оплати праці з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, відповідно до вимог ст.113 КЗпП України, викликано заходами зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом та вжиттям з цією метою профілактичних заходів.

Тобто, обмеження трудових прав позивача та гарантій передбачених ст.43 Конституції України, ст.ст.2,2-1, 21 КЗпП України та встановлення простою з оплатою праці з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, керівництвом підприємства запроваджується локальним нормативним актом, що є протизаконним та суперечить ст.ст.1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Окрім того, відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Згідно ст.21 вищезазначеного Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Таким чином, відповідач не мав законного права в односторонньому порядку змінювати положення колективного договору ДП МТП «Чорноморськ», яким передбачено письмову згоду працівника на встановлення йому оплати праці з розрахунку 2/3 часової ставки без доплати за роботу в нічний та вечірній час.

Окрім того, у відповідності до ч.3 ст.113 КЗпП України, за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Як вбачається з мотивувальної частини спірних наказів, оголошення простою застосовується у зв`язку з ризиком захворювання в тому числі і позивача коронавірусом СОVID-19.

Тобто не з вини позивачки, для неї і оточуючих його працівників, на підприємстві склалася небезпечна виробнича ситуація в результаті якої є ризик захворювання небезпечним коронавірусом СОVID-19.

Таким чином, дії відповідача про встановлення простою з оплатою праці з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки є неправомірними і такими, що суперечать ст.ст.1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, ст.ст.2 , 2-1, 21, 213 КЗпП України, ст.ст.15, 21 Закону України «Про оплату праці», положенням п.3.3.27 та п.21 Додатку діючого колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» та порушують право позивача на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирав і вільно погодився, тому вимоги в частині скасування спірного наказу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, у відповідності до вище зазначеної норми матеріального права працівник може оскаржити накази в разі з їх незгодою в три місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого прав.

Позивачка пропустила строк позовної давності на оскарження наказу керівника підприємства за №27, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України,при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до бухгалтерських довідок по Формі 2 за 2021 рік годинна ставка позивачки складає 40,18грн.

2/3 годинної ставки складає (55,35 : 3) х 2 = 26,78грн.

Таким чином за кожну годину відповідач неправомірно зменшив позивачці оплату працю на 13,39грн. (40,18 - 26,78).

У березні було 176,4р/г х 13,39грн. = 2361,99грн.

У квітні було 174,4р/г х 13,39грн.= 2361,99грн.

У травні було 143,6 р/г х 13,39грн =1922,80грн.

У червні було 160 р/г х 13,39грн =2142,40грн.

Таким чином, загальна заробітна плата, яку відповідач неправомірно не виплатив позивачу з 01.03.2021 по 30.06.2021 складає 8789,18 грн.

Ч.1 ст.141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції від 26.05.2021 (а.с.1) позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3632,00 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2724,00 грн.

Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн., оскільки позивача за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України про судовий збір.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання наказів незаконним, їх скасування та стягнення середнього заробітку за час простою, - задовольнити частково.

Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» за №65 від 25.02.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.03.2021 по 31.03.2021 з розрахунку 2\3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати.

Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» за №112 від 29.03.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.04.2021 по 30.04.2021 з розрахунку 2\3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати.

Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ»» за №160 від 28.04.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.05.2021 по 30.06.2021 з розрахунку 2\3 середньорічної годинної ставки, визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.03.2021 по 30.06.2021, в розмірі 8789,18 грн.

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2724,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя