Рішення

від 28.11.2023 по справі 577/5549/23

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/5549/23

Провадження № 2/577/1259/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп цивільну справу за позовною заявою виконавчого комітету Бочечківської сільської ради Конотопського району Сумської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач виконавчий комітет Бочечківської сільської ради Конотопського району Сумської області як орган опіки та піклування звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків, стягнути з відповідача аліменти на його утримання. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 21.09.2012 року, в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.10.2015 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано. Батьки досягли згоди, що дитина залишиться проживати з матір`ю. З жовтня 2015 року батько ОСОБА_3 жодного разу не бачив сина, не спілкувався з ним, не цікавився його вихованням, навчанням та розвитком, так як тривалий час перебував у місцях позбавлення волі. Під час неодноразових відвідувань комісійно даної родини було встановлено, що ОСОБА_5 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 займаються вихованням сина ОСОБА_4 та його матеріальним забезпеченням. Натомість ОСОБА_3 , не провідував свого сина, не піклувався про фізичний та духовний розвиток дитини, не допомагав матеріально. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся ОСОБА_6 , незабаром, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір ОСОБА_5 . На даний час дитина знаходиться в Ульянівській спеціалізованій школі, де створені всі умови для навчання та виховання малолітнього ОСОБА_4 , даний навчальний заклад виховує та навчає за спеціальною програмою для відповідної категорії дітей. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалося питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , який був запрошений, однак відповідач в телефонному режимі повідомив, що перебуває в м. Києві та не має можливості приїхати. Згідно листа КЗ Сумської обласної ради «Ульянівська спеціальна школа» № 583 від 24.07.2023 року, ОСОБА_3 не відвідував свого сина. Враховуючи наведене, вважає, що доцільно позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти на його утримання.

Представники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 , кожен окремо, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечють, просять відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 наполягає, що бажає виховувати свого сина ОСОБА_4 і прикладає для цього всі зусилля.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23.10.2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 9).

З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Духанівка Конотопського району Сумської області (а.с. 17).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною - інвалідом, законним представником якого є ОСОБА_5 (а.с. 13).

З копії обліково-статистичної карти дитини № НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у службі у справах дітей Бочечківської сільської ради Конотопського району Сумської області (а.с. 14, 15).

Згідно копії довідки № 215 від 20.072023 року наданої виконкомом Бочечківської сільської ради Конотопського району Сумської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживав разом з матір`ю до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 . Згідного господарської книги № 3, особового рахунку № НОМЕР_4 , власником вказаного будинку була його бабуся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . З дня смерті матері ОСОБА_9 знаходиться в комунальному закладі Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна школа». Батько, ОСОБА_3 зі слів сусідів, участі у вихованні сина не приймав, аліментів не сплачував (а.с. 18).

З листа комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна школа» № 583 від 24.07.2023 року вбачається, що батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня вищезазначеного закладу, ОСОБА_3 не відвідував малолітню дитину в закладі. Станом здоров`я та навчанням дитини цікавилася рідна тітка учня ОСОБА_10 , забирала хлопця на вихідні та канікулярні дні до себе (а.с. 19).

Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади № 2023/006385690 від 15.08.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 16).

З акту обстеження умов проживання від 26.07.2023 року вбачається, що працівниками відділу «Служба у справах дітей» Конотопської міської ради Сумської області було здійснено виїзд за фактичним місцем мешкання ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 , встановлено, що житло розміщено на 4 поверсі п`яти поверхового будинку, яке складається з однієї кімнати. Умови для проживання дитини відсутні (а.с. 22).

Згідно характеристики наданої ЖРЕП "Житлосервіс" № 391 від 27.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно проживає за адресою АДРЕСА_2 . Скарг від сусідів не надходило. Іншої інформації ЖРЕП "Житлосервіс" не володіє (а.с. 37).

Рішенням виконавчого комітету Бочечківської сільської ради Конотопського району Сумської області № 120 від 17.08.2023 року затверджений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітета Бочечківської сільської ради Конотопського району Сумської області № 120 від 17.08.2023 року вбачається, що доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с. 7, 8).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Посилання на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини в судовому засіданні так і не було встановлено, та те, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Крім того, не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представниками позивача не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

ВСС України у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В даній постанові суд касаційної інстанції підкреслив наступне, що при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини. Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України». З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення ним від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

Суд також критично оцінює висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо свого сина ОСОБА_2 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердженням факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).

Суд також приймає до уваги, що відповідач виявляє бажання піклуватися про свою дитину та судом не встановлено фактів умисного його ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення ним будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення їй будь-якої моральної чи фізичної шкоди, то суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України для позбавлення його батьківських прав, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, його слід попередити, що у разі продовження такої поведінки він буде позбавлений батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 164, 165, 180-183 СК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Бочечківської сільської ради Конотопського району Сумської області (код ЄДРПОУ 41826674, 41635 с. Бочечки Конотопського району Сумської області, вул. Тракторна, 2) як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Буток Т. А.