Ухвала

від 23.11.2023 по справі 1515/2298/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1467/23

Справа № 1515/2298/12

Головуючий у першій інстанції Добров П.В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 липня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Кіровської сільської ради та правонаступника КСП «Кіровська птахофабрика» - ТОВ «Надія» про визнання права на майно, -

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Кіровської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та правонаступника КСП «Кіровська птахофабрика» - ТОВ «Надія» про визнання права на майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником майнового паю в пайовому фонді КСП «Кіровська птахофабрика». Відповідно до протоколу загальних зборів пайовиків-співвласників КСП «Кіровська птахофабрика» від 21 грудня 2001 року правонаступником КСП визначено TOB «Надія». Також згідно із вказаним протоколом пайовики КСП розділились на декілька груп.

На підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ОД-13 №428, виданого Кіровською сільською радою Комінтернівського району Одеської області від 15.01.2002, позивачу ОСОБА_2 належить майновий пай КСП «Кіровська птахофабрика» в розмірі 910,87 грн.

Також на підставі свідоцтва про право на майновий пай №452, виданого TOB «Надія» та зареєстрованого в Журналі видачі та реєстрації свідоцтв про право на майновий пай за №215 від 14.06.2000, ОСОБА_2 належить майновий пай КСП «Кіровська птахофабрика» в розмірі 369 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 05.03.2002, складеного на підставі рішення загальних зборів пайовиків-співвласників КСП «Кіровська птахофабрика» від 21.12.2001 КСП передало ОСОБА_2 частину будівлі їдальні по АДРЕСА_1 .

Згідно з виготовленим Комінтернівським РБТІ технічним паспортом станом на 20.11.2007 передане позивачу майно складається з 9/100 частин будівлі їдальні літ. «А» по АДРЕСА_1 .

Рішенням Кіровської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №139-У від 09.06.2008 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 25,58 кв.м, на якій розміщено приміщення їдальні для обслуговування приміщень, які належать громадянам згідно права на майновий пай, розташованих по АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладених обставин, ОСОБА_2 звернулась до суду та просила суд визнати за нею право приватної власності на 9/100 частин будівлі їдальні (площа приміщень 25,58 кв.м) по АДРЕСА_1 .

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 липня 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Суд визнав за ОСОБА_2 право приватної власності на 9/100 частин будівлі їдальні (площа приміщень 25,58 кв.м) по АДРЕСА_1 .

12 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 липня 2012 року, та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .. При цьому ОСОБА_1 вказує, що він не є учасником вказаної цивільної справи, однак оскаржуваним рішенням суду порушено його права, як власника пайового фонду майна КСП «Кіровська птахофабрика» в розмірі 0,09 відсотків.

Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить рекомендовані повідомлення про направлення судових повісток.

Крім того, судову повістку про виклик до суду було направлено ОСОБА_1 на вказану ним в апеляційній скарзі електронну адресу.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно (ч. ч. 2, 4-5 ст. 128 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Отже, для вручення повісток закон передбачає альтернативні способи комунікації.

Верховний Суд в постанові від 30.11.2022 по справі №759/14068/19 вказав, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Таким чином, оскільки судова повістка була направлена ОСОБА_1 на вказану ним в апеляційній скарзі електронну адресу, а також рекомендованою кореспонденцією на вказану ним адресу, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення апелянта про час та місце розгляду справи.

ОСОБА_1 , як ініціатор перегляду даної справи в апеляційному порядку зобов`язаний цікавитись відомим йому провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи та не допускати свідомих маніпуляцій для затягування судового процесу.

Судом також враховується, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 липня 2012 року тривалий час знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду, а саме з листопада 2021 року, тому ОСОБА_1 та інші учасники справи мали достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, надати суду додаткові докази чи клопотання, тобто мали можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони по справі про дату судового засіданні повідомленні належним чином та завчасно, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід закрити, за наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідно ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження рішення.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою має безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №910/2611/18, від 09 квітня 2019 року у справі №916/1717/17, від 22 травня 2019 року у справі №904/7274/17, від 03 липня 2019 року у справі №910/15668/18, від 09 липня 2019 року у справі №01/1494 (14-01/1494), від 13 жовтня 2021 року у справі №917/1697/20.

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що судове рішення стосується його прав та/або обов`язків чи інтересу, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з апеляційною скаргою, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, це означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, і про які саме.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Виходячи зі змісту даної процесуальної норми та обставин справи, апелянт, а саме ОСОБА_1 , на момент прийняття рішення не мав статус учасника справи, та відповідно до закону лише наділений правом подати апеляційну скаргу, в разі, якщо оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про його права і обов`язки та законні інтереси.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що на момент винесення рішення судом першої інстанції питання про права свободи інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ОД-13 №428, виданого Кіровською сільською радою Комінтернівського району Одеської області від 15.01.2002, ОСОБА_2 належить майновий пай КСП «Кіровська птахофабрика» в розмірі 910,87 грн.

25 березня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , були укладені договори купівлі-продажу, згідно яких ОСОБА_2 викупила належні їм на праві власності майнові паї в пайовому фонді майна «Кіровська птахофабрика», які належали їм на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП, виданих Кіровською сільською радою Комінтернівського району Одеської області.

21 грудня 2001 року, відповідно до протоколу №2 загальних зборів пайовиків -співвласників реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Кіровська птахофабрика», було розпайоване майно КСП, затверджено перелік майнових груп, та список співвласників майнових паїв та роз`яснено порядок одержання майнових паїв.

18 січня 2002 року, відповідно до протоколу №1 зборів майнової групи №2 було розподілено майно. Згідно акту приймання-передачі майна від 26 березня 2002 року ОСОБА_2 була виділена частина будівлі їдальні по АДРЕСА_1

Згідно з виготовленим Комінтернівським РБТІ технічним паспортом станом на 20.11.2007 передане позивачу майно складається з 9/100 частин будівлі їдальні літ. «А» по АДРЕСА_1 .

Рішенням Кіровської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №139-У від 09 червня 2008 року ОСОБА_2 наданий дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 25,58 кв.м, на якій розміщено приміщення їдальні для обслуговування приміщень, які належать громадянам згідно права на майновий пай, розташованих по АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідно до списку осіб майнової групи №2 в складі 59 осіб, прізвище ОСОБА_1 не значиться.

Таким чином, ОСОБА_2 реалізувала належне їй право на отримання майнового паю в натурі, що передбачено Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 липня 2012 року учасниками справи не оскаржувалось та набрало законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він також має Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серії ОД-13 №295 від 21.12.2001, частка якої визначена в розмірі 0,09 відсотків, однак дана обставина не надає йому процесуального права оскарження судового рішення, ухваленого за позовом іншого власника майнового сертифікату на отримання майнового паю в натурі.

Отже, реалізація ОСОБА_2 передбаченого законом права на отримання належного їй майнового паю в натурі, жодним чином не стосується та не порушує майнових прав на пай ОСОБА_1 ..

Згідно практики Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно цього принципу, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258-261, 362, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Комінтернівськогорайонного судуОдеської областівід 09липня 2012року посправі запозовом ОСОБА_2 до Кіровськоїсільської радита правонаступникаКСП «Кіровськаптахофабрика» -ТОВ «Надія»про визнанняправа намайно закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 29 листопада 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда