Постанова

від 30.11.2023 по справі 159/5250/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/5250/23 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В. Провадження № 22-ц/802/1100/23 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним виловом риби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Волинській області, за апеляційною скаргою позивача Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Ковельська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним виловом риби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Волинській області.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2023 року позов Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним виловом риби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Волинській області повернуто позивачу.

Роз`яснено Ковельській окружній прокуратурі, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Не погоджуючись з вказаним судовий рішенням, позивач Ковельська окружнапрокуратура вінтересах державив особіКолодяжненської сільськоїради Ковельськогорайону Волинської подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає помилковим висновок суду про не доведеність підстав для представництва прокурором інтересів суб`єкта владних повноважень, в інтересах якого подана дана позовна заява. Просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, щоз позову та додатків до нього не вбачається обґрунтування звернення з позовом до суду прокурора та необхідності захисту саме за ініціативою прокурора, посилання на неподання позову сільською радою не є належною підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Такий висновок суду зроблений з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

З матеріалів справи слідує, що на адресу Ковельської окружної прокуратури був скерований Управлінням державного агентства меліорації та рибного господарства лист, у якому повідомляється, що станом на 05.05.2023 року перебувають матеріли адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 85 КУпАП України, вчинених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які своїми діями завдали збитки рибним запасам України на загальну суму у розмірі 130543 гривень. Згідно рішень Ковельського міськрайонного суду Волинської області від січня 2023 року та від грудня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було визнано винними та накладено штраф, проте питання відшкодування збитків не розглядалось. Тому відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору, просять здійснити подачу цивільного позову щодо стягнення збитків та представити законні інтереси держави.

Листом Ковельської обласної прокуратури на адресу Колодяжненського сільського голови повідомлено, що Ковельською окружною прокуратурою Волинської області в інтересах держави в особі Колодяжненської сільської ради буде внесено позовну заяву до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним виловом риби (а.с. 31).

Листом Колодяжненської сільської ради на адресу Ковельської окружної прокуратури повідомлено, що не заперечують та просять пред`явити позовну заяву про відшкодування шкоди Ковельською окружною прокуратурою (а.с. 34).

Вказаний позов до суду був поданий прокуратурою 13 вересня 2023 року, про що свідчить відмітка на позовній заяві.

Таким чином, перед зверненням до суду керівником окружної прокуратури виконано вимоги частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, що підтверджується відповідним листом на адресу Колодяжненському сільському голові ОСОБА_3 .

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Також, у частині третій статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду вирішувала такі питання: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18; від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі №923/560/18; від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, та зазначила, що: відповідно до частини третьої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва .

Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина третя статті 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, заявою або скаргою.

Зважаючи на зазначені положення закону, обґрунтування підстав та вимог позовної заяви, виконання прокуратурою вимог, щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність повноважень у прокурора для звернення до суду із позовом в інтересах держави у цій справі.

Колегія суддів приходить до висновку, що прокурор відповідно до статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, а саме з огляду на неподання компетентним органом позову, що свідчить про бездіяльність щодо захисту інтересів держави, отже, неналежне виконання ним своїх повноважень, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам законодавства.

Підставою для звернення з цим позов є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом - Колодяжненською сільською радою Ковельського району Волинської області.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до вимог статті 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом не відповідає обставинам справи.

Оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначені обставини враховані не були, то відповідно до вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду

Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області задовольнити.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2023 року в даній справі скасувати.

Цивільну справу за позовом Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним виловом риби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Волинській області - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення.

Головуючий-суддя:

Судді: