Постанова

від 29.11.2023 по справі 902/553/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29 листопада 2023 року Справа № 902/553/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Люлик Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дельта Плюс» на рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2023, повний текст якого складено 16.08.2023, у справі №902/553/23 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техбудмеханіка-Спецконтракт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дельта Плюс»

про стягнення 500 750,76 грн заборгованості по розрахунках, пені,

інфляційних втрат та річних,-

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техбудмеханіка-Спец-контракт» (надалі в тексті ТзОВ «Техбудмеханіка-Спецконтракт») звернулося до господарсь-кого суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Агро Дельта Плюс» (надалі в тексті ТзОВ «Агро Дельта Плюс») 500750,76 грн по розрахунках, з яких: 280 000,00 грн заборгованості по розрахнуках та 136 317,81 грн пені згідно укладеного договору, а також 74 858,95 грн інфляційних втрат та 9 574 грн -3% річних.(арк. справи 1-5).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.08.2023 у справі №902/553/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТзОВ «Агро Дельта Плюс» на користь ТзОВ «Техбудмеханіка-Спецконтракт» 280000,00 грн основного боргу, 68158,90 грн пені, 74858,95 грн інфляційних втрат, 9574,00 грн -3% річних та 7511,26 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 68158,90 грн пені відмовлено на підставі ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.(арк.справи 122-125).

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за виконані роботи провів частковий розрахунок, що в свою чергу призвело до утворення заборгованості в сумі 280000,00 грн. Крім того, місцевий суд дійшов висновку про правомірність нарахованих 74 858,95 грн інфляційних втрат та 9 574,00 грн -3% річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

В частині стягнення пені суд першої інстанції скориставшись правом, наданим йому ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, зменшив на 50% розмір нарахованої Позивачем пені для забезпечення балансу інтересів обох сторін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення господарського суду Він-ницької області від 08.08.2023 у даній справі в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.(арк.справи 158-160).

Апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник покликається на настання форс-мажорних обставин у зв`язку з повномасштабним вторгненням, що зумовило тимчасове припинення діяльності ТзОВ «Агро Дельта Плюс».

На думку Апелянта, суд першої інстанції повинен був запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору, запропонувати сторонам знайти найкраще рішення, переко-нати учасників справи у необхідності оздоровлення відносин та демонстрації поваги один до одного.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Відповідача та призначено справу до розгляду на 29.11.2023. (арк.справи 181).

На адресу суду від представника Відповідача Люлика Р.І. надійшли: 31.10.2023 заява про вступ у справу як представника та 21.11.2023 заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, які були задоволені апеляційним судом.(арк.справи 183-184, 189-190).

29.11.2023 на адресу суду надійшло клопотання, в якому ТзОВ «Техбудмеханіка-Спец-контракт» просить розглядати справу без участі представника Позивача за наявними в матеріалах справи доказами та відмовити в задоволенні апеляційної скарги Відповідача за безпідставністю.(арк.справи 191).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.11.2023 представник ТзОВ «Агро Дельта Плюс» підтримав доводи та вимоги скарги, просив суд скасувати рішення та прийняти нове, про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2021 ТзОВ «Техбудмеханіка-Спецконтракт»- підрядником та ТзОВ «Агро Дельта Плюс»-замовником укладено Договір підряду №242 (надалі в тексті Договір) на виконання демонтажних робіт (Договір), згідно з п.1.1 якого відповідно до умов цього Договору підрядник зобов`язується якісно та у встановленні строки виконати комплекс демонтажних робіт (надалі робіт) відповідно до Технічного завдання (Додаток 1 до Договору) на об`єкті «Реконструкція готелю «Південний Буг» (надалі об`єкт), який знаходиться за адресом: м.Вінниця, площа Героїв Чорнобиля, 1, а замовник передати наявну у нього технічну документацію стосовно об`єкту, прийняти завершені роботи та оплатити їх в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Договірна вартість робіт (договірна ціна), обсяги та розцінки погоджені сторонами у Додатку №2 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Договірна вартість робіт становить 3640000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 606666,67 грн.(п.2.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що оплата робіт за Договором проводиться наступним чином:

- після підписання Договору протягом 5 банківських днів від дати виставлення підрядником рахунку замовник сплачує аванс в розмірі 1000000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 166666,67 грн;

- подальшу оплату замовник здійснює з урахуванням наданого авансу щомісячно впродовж 3 банківських днів після підписання замовником Акту приймання виконаних робіт, які оформлю-ються та подаються підрядником щомісячно у порядку, визначеному п.5.1 Договору.

Згідно п.5.1 Договору здавання-приймання виконаних робіт оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт (надалі Акт), що готується підрядником на підставі Акту визначення обсягів виконаних робіт за місяць, в якому представники сторін, відповідальні за організацію та нагляд за виконанням робіт підтверджують їх фізичні обсяги. Акт подається замовнику у двох примірниках щомісячно не пізніше третього числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Не пізніше 3 робочих днів з дня отримання від підрядника зазначених в п.5.1 цього Договору документів замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані підряд-ником роботи, шляхом підписання Акту або направляє підряднику письмову відмову від прийняття робіт, на підставі якої сторони впродовж двох днів складають дефектний акт з переліком зауважень, що мають бути усунені підрядником в погоджений в такому акті строк. Після усунення підрядником зауважень замовник підписує Акт та оплачує роботу в порядку, встановленому Договором.(п.5.2. Договору).

Якщо після зазначеного в п.5.2 Договору строку замовник не підпише надані підрядником Акти і не надасть мотивованої відмови, роботи вказані в Акті, вважаються виконаними підрядни-ком якісно без зауважень та прийнятими замовником і мають бути оплачені ним в строк, виз-начений п.3.2.2 та п.3.2.3 Договору.

У випадку невиконання або виконання не у повному обсязі умов цього Договору, які привели до затримки розрахунків або строків виконання робіт, передбачених цим Договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню/штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний день затримки. Сплата штрафних санкцій, у будь-якому випадку, не звільняє сторони від обов`язку належного виконання зобов`язань за цим Договором.(п.7.3, 7.4 Договору).

Договір, включно із додатками до нього, набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.(п.10.6 Договору).(арк. справи 7-12).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Договору ТзОВ «Техбуд-механіка-Спецконтракт» виконано обумовлені роботи на загальну суму 1 350 000 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін Актами приймання виконаних будівельних робіт року за листопад 2021 року та лютий 2022 року:

- від 30.11.2021 на суму 200 000 грн в т.ч. ПДВ;

- від 16.02.2022 на суму 1 150 000 грн в т.ч. ПДВ.(арк.справи 13-14).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за виконані роботи провів частковий розрахунок на суму 1 070 000 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку Позивача:

- 07.12.2021 - 100 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 09.12.2021 - 100 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 24.12.2021 - 250 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 30.12.2021 - 250 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 08.02.2022 - 100 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 21.02.2022 - 190 000 грн в т.ч. ПДВ;

- 07.02.2023 - 80 000 грн в т.ч. ПДВ.(арк.справи 15-21).

Вважаючи, що неоплатою решти вартості проведених робіт на суму 280 000 грн Відповідач завдав шкоди правам Позивача, останній звернувся з позовом до господарського суду. Позивач також нарахував та заявив до стягнення з Відповідача 136 317,81 грн пені, 74858,95 грн інфляційних втрат та 9 574 грн -3% річних та внаслідок прострочення виконання зобов`язання.(арк.справи 22-24).

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Вінницької області позов задоволено частково.(арк.справи 122-125).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляцій-ний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є заборгованість та штрафні санкції за договором підряду.

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов-язання у ст.11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосу-вання господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення 01.11.2021 Договору між сто-ронами виникли відносини підряду, оскільки такі відносини відповідають дефініції ст.837 ЦК України: коли одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки предметом даного договору є виконання комплексу демонтажних робіт на об`єкті «Реконструкція готелю «Південний Буг» колегія суддів вважає, що між сторонами виникли відносини саме будівельного підряду.

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пуско-налагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Cуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.(ст.193 ГК України).

Аналогічно, згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов-язаний негайно повідомити про це підрядника.(ст.853 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що свої зобов`язання за Договором в частині виконання робіт Позивач виконав у повному обсязі, що стверджується підписаними обома сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1 350 000,00 грн, в тому числі: Актом від 30.11.2021 на суму 200000,00 грн та Актом від 16.02.2022 на суму 1150000,00 грн.(арк.справи 14-15).

При цьому, матеріали справи містять банківські виписки на загальну суму 1 070 000,00 грн, які свідчать про часткову оплату Відповідачем вартості виконаних робіт.(арк.справи 16-21).

З огляду на встановлене, сума основного боргу підтверджена наявними в матеріалах справи доказами становить 280 000,00 грн (1350000,00 1070000,00 = 280 000,00 грн).

Твердження Скаржника про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо дії форс-мажорних обставин відхиляється апеляційним судом з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та накази про надання відпусток без збереження заробітної плати працівникам ТзОВ «Агро Дельта Плюс», як на докази підтвердження існування форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним договірних зобов`язань.

Згідно з ч.1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

За приписами статей 6.10, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (надалі Регламент) якщо уповноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обста-вини непереборної сили).

Надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встанов-леному законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин або лист ТПП України не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України не лише засвідчує форс-мажорні обставини, але й їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Поруч з тим, Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Сертифікат Торгово-промислової палати України підтверджує, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (поста-нова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №908/1198/22).

Натомість, в матеріалах справи відсутній, а Відповідачем не надано суду відповідного сертифікату, який би стверджував, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов`язань за договорами поставки.

Щодо наказів про надання працівникам Відповідача відпусток без збереження заробітної плати, то дані розпорядчі документи є внутрішніми, тому не можуть підтверджувати наявність форс-мажорних обставин, що звільняють Скаржника від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

Тому з мотивів, викладених вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої до стягнення вимоги в сумі 280 000,00 грн.

Крім того, Позивач заявив до стягнення додаткові вимоги.

Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Перевіривши з підстав ст.625 ЦК України розрахунок додаткових вимог, колегія суддів вважає, що обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача є 74 858 грн 95 коп. інфляційних втрат та 9574 грн 00 коп. -3% річних.

Щодо присудженої до стягнення пені, розмір якої зменшено з ініціативи суду на 50 %, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіряючи правомірність вимоги Позивача щодо стягнення пені, колегія суддів звертає увагу, що згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов-язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.(п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно зі ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).(ч.4 ст.231 ГК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо правомірності вимоги і суми нарахованої пені.

Щодо зменшення місцевим судом на 50% суми нарахованої пені, колегія суддів зазначає, що згідно ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.

Крім того, ч.3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм, на переконання колегії суддів випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значних збитків для іншого господарюючого суб`єкта, то з урахуванням інтересів боржника суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що розмір можливого зменшення штрафних санкцій законодавчо не врегульований, тому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини:

- ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання за Договором (основний борг погашено майже на 80%);

- пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (постанова КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22);

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять;

- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (пеня становить близько 50% заявленого основного боргу).

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, що остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Колегія суддів вважає, що зменшення розміру пені на 50% в даному випадку є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладені обставини в сукупності, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% з 136317,81 грн до 68158,90 грн.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Відповідача про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку щодо обґрунтованості заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дельта Плюс» на рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2023 у справі №902/553/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287-289 ГПК України.

3. Матеріали справи №902/553/23 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.