Постанова

від 21.11.2023 по справі 908/2852/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Харків Справа № 908/2852/15

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

відповідача Бондарев В.В.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» (1787Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2023 у справі № 908/2852/15 (повний текст якого складено та підписано 11.08.2023 в приміщенні господарського суду Донецької області суддею Черновою О.В.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест», м. Дружківка арбітражного керуючого Сиволобова М.М. №01-16/176 від 11.05.2023

до відповідача Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС», м. Київ

про визнання недійсним правочину (спростування майнових дій) боржника,

в межах справи №908/2852/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест», м. Дружківка Донецької області,

ліквідатор Сиволобов М.М.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа № 908/2852/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест», м. Дружківка Донецької області.

Ухвалою господарського суду 04.06.2015 була порушена справа №908/2852/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» відповідно до ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура санації боржника.

24.06.2015 за номером 19476 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест».

Постановою господарського суду Донецької області від 07.08.2018 ТОВ «Карпатибудінвест» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру по справі строком на 12 місяців.

08.08.2018 за номером 53412 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудвінвест» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

12.05.2023 електронною поштою до суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М. До суду надійшла заява №01-16/176 від 11.05.2023 до відповідача Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС», м. Київ про визнання недійсним правочину (спростування майнових дій) Боржника в межах справи №908/2852/15 про банкрутство ТОВ «Карпатибудінвест», за змістом якої ліквідатор просить:

- прийняти до розгляду в межах справи №908/2852/15 про банкрутство ТОВ «Карпатибудінвест» заяву про визнання недійсним правочину Боржника;

- спростувати майнові дії (визнати недійсними правочини) Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» (ідентифікаційний код 36404613, місцезнаходження: Україна, 84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Машинобудівників, буд. 34 Б) зі здійснення грошових перерахувань (оплат) на користь Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» (ідентифікаційний код 39356889, місцезнаходження: 01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 73) в загальній сумі 1118859,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2023 у справі № 908/2852/15 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест», м. Дружківка арбітражного керуючого Сиволобова М.М. №01-16/176 від 11.05.2023 до Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС», м. Київ про визнання недійсним правочину (спростування майнових дій) боржника задоволено частково.

Визнано недійсними правочини Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вул. Машинобудівників, буд. 34Б, ідентифікаційний код 36404613) з перерахування грошових коштів на користь Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 73, ідентифікаційний код 39356889) у загальному розмірі 1014207,00грн за період з 04.06.2015 по 19.06.2018.

Стягнуто з Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 73, ідентифікаційний код 39356889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вул.. Машинобудівників, буд. 34Б, ідентифікаційний код 36404613) грошові кошти у загальному розмірі 1014207,00 грн.

Стягнуто з Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 73, ідентифікаційний код 39356889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» (84205, Донецька область, місто Дружківка, вул. Машинобудівників, буд. 34Б, ідентифікаційний код 36404613) судовий збір у розмірі 4865,90 грн.

Громадська спілка «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині визнання недійсним правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» з перерахування грошових коштів на користь Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» у загальному розмірі 1014207,00 грн. за період з 04.06.2015 по 19.06.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в цій частині.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2023 у справі № 908/2852/15 в частині стягнення з Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» грошових коштів у загальному розмірі 1014207,00 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М., №01-16/176 від 11.05.2023 в цій частині без розгляду.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. ст. 162, 164, 172, 174 ГПК України та не залишено позовну заяву без розгляду з підстав несплати судового збору у встановленому законом розмірі. Так, розмір судового збору за вимогою щодо стягнення з Громадської спілки Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України ДОНБАС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатибудінвест перераховані в межах спростованих майнових дій (недійсних правочинів) грошові кошти в розмірі 1 118 859 гривень 00 коп. (майнова вимога), регулюється підпунктом 1 пункту 2 частини другої ст.4 ЗУ «Про судовий збір» та складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в гривневому виразі складає 16782,89 грн. Доказів про сплату судового збору за майновою вимогою або клопотання відстрочити або розстрочити сплату судового збору, Ліквідатор не надав, судом першої інстанції.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки об`єднання Ліквідатором в своїй заяві немайнової вимоги (спростування майнових дій) та майнової вимоги (стягнути грошові кошти) не відповідають вимогам ГПК України та ст. 20 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції було надано невірну оцінку щодо погодження майнових дій Боржника зборами комітету кредиторів, оскільки комітет кредиторів схвалив дії керуючого санацією Макарова О.В. щодо перерахування благодійної допомоги відповідачу в майбутньому з обмеженням загальної суми до 5 млн. грн., тому відсутні підстави для визнання діяльності Макарова О.В. та арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. протиправною.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції було невірно застосовано норми закону щодо позовної давності, оскільки строк звернення Ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М., з заявою до відповідача, Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС», про визнання недійсним правочину (спростування майнових дій) Боржника сплинув в 2020 році та вказана заява подана через 3 роки після спливу строку позовної давності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» (1787Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2023 у справі № 908/2852/15 та призначено справу до розгляду на 17.10.2023.

12.09.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Сиволобова М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 оголошено про перерву у розгляді справи до 21.11.2023.

В судове засідання, призначене на 21.11.2023, з`явився представник відповідача, представники інших учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників сторін.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 04.06.2015 порушено провадження у справі №908/2852/15 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» відповідно до ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура санації боржника строком на шість місяців; призначено керуючим санацією боржника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» м. Дружківка Макарова Олександра Володимировича; призначено розпорядником майна в процедурі санації боржника арбітражного керуючого Ареф`єва Антона Юрійовича.

24.06.2015 за номером 19476 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство ТОВ «Карпатибудінвест».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Карпатибудвінвест».

На засіданні комітету кредиторів було прийнято рішення, оформлене протоколом б/н від 05.10.2015, схвалити попередні дії керуючого санацією боржника Макарова О.В. щодо перерахування благодійних внесків на користь ГС «Донбас» як такі, що не порушують прав та інтересів боржника та його кредиторів; надати згоду керуючому санацією боржника Макарову О.В. на перерахування благодійних внесків на користь ГС «Донбас» в межах процедури санації на суму, яка в сукупності становитиме не більше 5 000 000,00 грн за весь період санації.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.10.2015 задоволено клопотання голови комітету кредиторів №20/10/15 від 20.10.2015; затверджено схвалений комітетом кредиторів (протокол №2 засідання комітету кредиторів від 19.10.2015) план санації ТОВ «Карпатибудінвест» у редакції від 16.10.2015; продовжено строк процедури санації боржника до 29.10.2016; зобов`язано керуючого санацію по закінченню встановленого судом строку процедури санації надати суду звіт керуючого санацією щодо виконання плану санації та інше.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.11.2016 затверджені зміни до плану санації боржника, що схвалені на засіданні комітету кредиторів 17.10.2016 (протокол №7 від 17.10.2016); продовжений строк процедури санації ТОВ «Карпатибудінвест» до 04.12.2016; продовжений строк повноважень керуючого санацією Макарова О.В. і розпорядника майна - арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю.

У зв`язку з невиконанням плану санації, постановою господарського суду Донецької області від 07.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» визнано банкрутом і введено процедуру його ліквідації; строком на 12 місяців; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ареф`єва Антона Юрійовича.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2020 у справі № 908/2852/15 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. задоволено частково. Відсторонено арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. від виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест». Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» арбітражного керуючого Сиволобова М.М. Зобов`язано арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. передати ліквідатору банкрута Сиволобову М.М. протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали бухгалтерську та всю іншу документацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» печатки і штампи, матеріальні та всі інші цінності.

Відповідно до виписки про рух грошових коштів боржника за поточним банківським рахунком № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ», боржником здійснювалися перерахування грошових коштів у вигляді благодійних внесків на користь Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» за період з 26.12.2014 по 19.06.2018 в загальній сумі 1118859,00грн, а саме:

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №2158 від 26.12.2014 в сумі 27000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №3 від 16.01.2015 в сумі 1365,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №4 від 16.01.2015 в сумі 10,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №6 від 19.01.2015 в сумі 800,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №8 від 26.01.2015 в сумі 225,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №9 від 09.02.2015 в сумі 300,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №12 від 20.02.2015 в сумі 7360,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №1 від 23.02.2015 в сумі 15000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №2 від 25.02.2015 в сумі 1140,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №9 від 03.03.2015 в сумі 1162,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №13 від 04.03.2015 в сумі 1930,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №11 від 04.03.2015 в сумі 2200,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №19 від 11.03.2015 в сумі 10000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №24 від 12.03.2015 в сумі 1090,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №27 від 13.03.2015 в сумі 200,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №38 від 18.03.2015 в сумі 4790,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №44 від 20.03.2015 в сумі 30080,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №165 від 01.10.2015 в сумі 70000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №171 від 07.10.2015 в сумі 30747,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №172 від 08.10.2015 в сумі 7000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №181 від 15.10.2015 в сумі 11660,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №184 від 16.10.2015 в сумі 2150,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №187 від 22.10.2015 в сумі 43000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №12/01 від 12.01.2015р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №209 від 02.12.2015 в сумі 67000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №211 від 03.12.2015 в сумі 88000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №215 від 07.12.2015 в сумі 8000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №216 від 09.12.2015 в сумі 65000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №226 від 18.12.2015 в сумі 16000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №231 від 22.12.2015 в сумі 4800,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №235 від 24.12.2015 в сумі 10000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №234 від 24.12.2015 в сумі 16700,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №236 від 25.12.2015 в сумі 10000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №239 від 28.12.2015 в сумі 2500,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням № 11 від 29.03.2017 в сумі 15000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №19 від 03.04.2017 в сумі 70000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №37 від 25.04.2017 в сумі 8000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №42 від 10.05.2017 в сумі 96500,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №43 від 13.05.2017 в сумі 20000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №57 від 23.05.2017 в сумі 2500,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №53 від 23.05.2017 в сумі 8900,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №58 від 24.05.2017 в сумі 2700,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №61 від 25.05.2017 в сумі 2500,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №62 від 30.05.2017 в сумі 35500,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №78 від 20.06.2017 в сумі 54500,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №95 від 19.07.2017 в сумі 91000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №132 від 01.09.2017 в сумі 13050,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №133 від 05.09.2017 в сумі 4000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №154 від 23.10.2017 в сумі 26000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №174 від 27.11.2017 в сумі 11000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №182 від 13.12.2017 в сумі 1500,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №189 від 27.12.2017 в сумі 5000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №191 від 28.12.2017 в сумі 15000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №202 від 15.01.2018 в сумі 13000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №203 від 16.01.2018 в сумі 1000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №206 від 26.01.2018 в сумі 2400,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №208 від 29.01.2018 в сумі 3000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №210 від 02.02.2018 в сумі 1000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №209 від 02.02.2018 в сумі 7600,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №211 від 06.02.2018 в сумі 1900,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №219 від 22.02.2018 в сумі 6000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №220 від 23.02.2018 в сумі 11000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №221 від 27.02.2018 в сумі 27000,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ»,

перерахунок грошових коштів за платіжним дорученням №233 від 19.06.2018 в сумі 5100,00грн з призначенням платежу «благодійний внесок, згідно листа №23/12 від 23.12.2014р., без ПДВ».

Ліквідатор арбітражний керуючий Сиволобов М.М. вказує, що дії боржника з перерахування грошових коштів за період з 26.12.2014 по 19.06.2018 підпадають під критерії недійсності правочинів, визначені статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, вчинені у підозрілий період (протягом однорічного періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство), та у період стійкої неплатоспроможності боржника, коли у боржника не було достатньо майна для розрахунків з кредиторами. А також такі перерахування грошових коштів продовжувалися після відкриття провадження у справі банкрутство, у той час, коли заборгованість перед кредиторами погашена не була. За таких обставин, за позицією ліквідатора, боржник не мав права здійснювати безоплатне відчуження майнових активів, тому наявні всі підстави для визнання правочинів з перерахування коштів відповідачу недійсними, тому звернувся до суду з заявою про спростування майнових дій (визнання недійсними правочинів) боржника зі здійснення грошових перерахувань (оплат) на користь Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» в загальній сумі 1 118 859,00грн.

Відповідач Громадська спілка «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» проти заяви ліквідатора заперечує, в обґрунтування заперечень вказує, що за подання відповідної заяви ліквідатором не сплачено судовий збір у належному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір». Також відповідач вказує на невідповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України процедур банкрутства об`єднання ліквідатором немайнової вимоги (спростування майнових дій) та майнової вимоги (стягнути грошові кошти), оскільки розгляд майнових вимог, які впливають на ліквідаційну масу боржника, розглядаються шляхом подання позовної заяви за правилами ГПК України та за результатами такого розгляду суд ухвалює рішення.

Відповідач також заперечує щодо протиправної поведінки останнього, вказує, що Громадська спілка «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» є неприбутковою громадською організацією, яка з 2014 року здійснювала діяльність, пов`язану з адаптацією ВПО. У період з 26.12.2014 по 19.06.2018 загальна сума благодійної допомоги, яка надійшла відповідачу, склала 13714094,46грн, вказані кошти витрачені на реалізацію мети громадської спілки, зокрема, на заходи щодо надання допомоги людям похилого віку, людям з обмеженими можливостями, підтримки жінок, дітей та сприяння розвитку талановитої молоді; соціально-просвітницькі заходи, допомога ВПО та місцевих жителів з територій Донецької області, постраждалих від російської агресії та прилеглих територій; на участь у розвитку інфраструктури громад; на сприяння реалізації демократичних перетворень. Інша частина витрат спрямована на адміністративні витрати відповідача, виплату заробітної плати співробітникам громадської спілки та оплату податків.

Кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітталсервіс» проти заяви ліквідатора також заперечує, вказує, що комітет кредиторів схвалив дії керуючого санацією Макарова О.В. щодо перерахування благодійної допомоги відповідачу в майбутньому з обмеженням загальної суми до 5 млн. грн., що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів від 05.10.2015, тому відсутні підстави для визнання діяльності ОСОБА_1 та арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. протиправною. Також кредитор вказує, що спростування майнових дій не відповідає інтересам кредиторів, оскільки відповідач є неприбутковою громадською організацією, жодного рухомого та нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано, тому вірогідність фактичного отримання коштів від відповідача є низькою. Також, за позицією кредитора, стягнення коштів з неприбуткової організації є аморальним.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 41 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство) встановлено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Відповідно до приписів статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов`язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого, з дня введення в дію Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Разом з тим, у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства урегульовано лише фактично подальший розгляд справ про банкрутство, відповідні приписи за своєю галузевою приналежністю є нормою процесуального права, яка не стосується жодним чином норм матеріального права, що містяться у цьому нормативно-правовому акті.

Приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.

Враховуючи, що спірні майнові дії (перерахування грошових коштів на користь відповідача) вчинялися у період з 26.12.2014 по 19.06.2018, до таких правовідносин застосовуються приписи статті 20 Закону про банкрутство.

Поряд з цим, оскільки п.4 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства містить норму процесуального права, відповідно до якої за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення, враховуючи, що з відповідною заявою ліквідатор звернувся 12.05.2023 (після набрання чинності КУпБ), за результатами розгляду такої заяви суд ухвалює рішення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Тож розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.

Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

За правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/45/20), інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 04.06.2015 порушено провадження у справі №908/2852/15 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» відповідно до ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура санації боржника строком на шість місяців; призначено керуючим санацією боржника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» м.Дружківка Макарова Олександра Володимировича; призначено розпорядником майна в процедурі санації боржника арбітражного керуючого Ареф`єва Антона Юрійовича

Метою визнання недійсним правочину зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є встановлення факту укладення правочину у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 цього Закону.

Колегією суддів встановлено, що спірні майнові дії боржника вчинялися як протягом одного року, що передували порушенню справи про банкрутство (у період з 26.12.2014 по 03.06.2015), так і після відкриття провадження у справі про банкрутство (у період з 04.06.2015 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство) по 19.06.2018).

Період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

Отже, майнові дії з перерахування грошових коштів у період з 26.12.2014 по 03.06.2015 вчинені у «підозрілий період».

Судам при розгляді спорів в порядку статті 20 Закону про банкрутство належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна завідомо призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

При цьому, слід зауважити, що презумпція сумнівності правочинів, вчинених у підозрілий період, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2022 у справі №905/814/20.

Колегією суддів встановлено, що протягом року до відкриття провадження у справі № 908/2852/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» останнім перераховано 104 652,00 грн на користь відповідача у якості благодійних внесків згідно з платіжними дорученнями №2158 від 26.12.2014, №3 від 16.01.2015, №4 від 16.01.2015, №6 від 19.01.2015, №8 від 26.01.2015, №9 від 09.02.2015, №12 від 20.02.2015, №1 від 23.02.2015, №2 від 25.02.2015, №9 від 03.03.2015, №13 від 04.03.2015, №11 від 04.03.2015, №19 від 11.03.2015, №24 від 12.03.2015, №27 від 13.03.2015, №38 від 18.03.2015, №44 від 20.03.2015.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Так, перерахування благодійних внесків за своєю правовою природою є одностороннім правочином та характерною рисою такого правочину є його безоплатність.

Сам лише факт безоплатності таких правочинів, що відповідає їх суті, а також їх вчинення у «підозрілий період», не може бути підставою для визнання їх недійсними.

У поданій заяві ліквідатором не доведено, що такі перерахування грошових коштів до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника призвели до неплатоспроможності боржника, або вчиненні з метою уникнення сплати боргів кредиторам, а є лише припущеннями ліквідатора.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відмову у спростуванні майнових дій (визнанні недійсними правочини) з перерахування на користь відповідача 104 652,00 грн у якості благодійних внесків згідно з платіжними дорученнями №2158 від 26.12.2014, №3 від 16.01.2015, №4 від 16.01.2015, №6 від 19.01.2015, №8 від 26.01.2015, №9 від 09.02.2015, №12 від 20.02.2015, №1 від 23.02.2015, №2 від 25.02.2015, №9 від 03.03.2015, №13 від 04.03.2015, №11 від 04.03.2015, №19 від 11.03.2015, №24 від 12.03.2015, №27 від 13.03.2015, №38 від 18.03.2015, №44 від 20.03.2015.

Щодо перерахування грошових коштів на користь відповідача за період з 04.06.2015 (з дня відкриття провадження у справі про банкрутство боржника) по 19.06.2018, колегія суддів зазначає про таке.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 04.06.2015 порушено провадження у справі №908/2852/15 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» відповідно до ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура санації боржника строком на шість місяців.

При цьому, зі змісту ухвали господарського суду від 04.06.2015 вбачається, що до заяви про порушення справи про банкрутство боржником надано таблицю кредиторської заборгованості боржника та перелік кредиторів ТОВ «Карпатибудінвест» на загальну суму 323 149 615,57 грн, яку боржник повністю визнає та зазначає, що такі зобов`язання не виконані до теперішнього часу у зв`язку з відсутністю у ТОВ «Карпатибудінвест» достатніх майнових активів для виконання. Як вбачається з доданих до заяви документів, загальна сума вимог кредиторів, які погодили план санації боржника, надали згоду на проведення санації боржника та на призначення керуючим санацією керівника ТОВ «Карпатибудінвест» Макарова О.В. перевищує 50% кредиторської заборгованості (довідка станом на 01.04.2015).

На засіданні комітету кредиторів було прийнято рішення, оформлене протоколом б/н від 05.10.2015, яким схвалено попередні дії керуючого санацією боржника Макарова О.В. щодо перерахування благодійних внесків на користь ГС «Донбас» як такі, що не порушують прав та інтересів боржника та його кредиторів; надати згоду керуючому санацією боржника Макарову О.В. на перерахування благодійних внесків на користь ГС «Донбас» в межах процедури санації на суму, яка в сукупності становитиме не більше 5 000 000,00 грн за весь період санації.

Надалі ухвалою господарського суду від 29.10.2015 затверджено схвалений комітетом кредиторів (протокол №2 засідання комітету кредиторів від 19.10.2015) план санації Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» м. Дружківка у представленій суду редакції від 16.10.2015.

В представленому суду плані санації, схваленому зборами кредиторів 19.10.2015, передбачені такі заходи з відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів (п.7 плану санації), як:

- відстрочка сплати кредиторської заборгованості на 2 роки та розстрочення на 5 років щомісячними пропорційними платежами від загальної суми заборгованості кожного кредитора шляхом укладання мирової угоди;

- укладання нових контрактів на виконання робіт та надання послуг за основними профілями діяльності підприємства, маркетингові заходи щодо повного відновлення виробничого циклу в нових ринкових умовах, придбання корпоративних прав в інших підприємствах шляхом купівлі цінних паперів та часток в господарських товариствах, при необхідності поповнення оборотних коштів за рахунок кредитування, а також освоєння додаткових напрямків діяльності підприємства. Основна мета заходів нарощування обсягів виробництва, отримання необхідного рівня грошового фінансування для сплати коштів згідно графіку розстрочення заборгованості;

- оновлення виробничих фондів, в тому числі, при необхідності, закупівля нових засобів виробництва, товарно-матеріальних цінностей, транспортних засобів та спецтехніки, включаючи на умовах лізингу;

- економія фондів підприємства, в тому числі можливе скорочення штату та чисельності працівників;

- створення за необхідності нових робочих місць, виробничих потужностей, орієнтованих на нові умови ведення господарської діяльності.

Основними напрямками плану санації є оперативна і фінансова реструктуризація підприємства (п.7.1. плану санації).

Основним напрямом заходів, які пропонуються до застосування, є зменшення витрат боржника, збільшення доходу та створення умов для ефективного використання його виробничого потенціалу(п.7.2. плану санації).

Здійснення заходів щодо відновлення платоспроможності боржника передбачається в наступні строки:

1. ліквідація дебіторської заборгованості протягом 6 місяців;

2. впровадження нових видів діяльності протягом 1-3 кварталів;

3. впровадження нових технологій виробництва протягом 1-3 кварталів;

4. погашення заборговані згідно п.5.10 плану санації «Порядок і термін погашення вимог кредиторів».

Планом санації як однією з обов`язкових умов, визначених ч.1 ст.29 Закону, передбачається погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.

Також, планом санації передбачається ряд заходів, направлених на покращення існуючої кадрової політики підприємства. Необхідність забезпечення відновлення платоспроможності підприємства передбачає забезпечення єдиної фінансової політики на основі централізації управління фінансовими ресурсами.

Фінансова реструктуризація та реструктуризація активів, як основні напрямки з відновлення платоспроможності підприємства включають:

- стягнення дебіторської заборгованості;

- маркетингові заходи в реалізації послуг;

- укладання мирової угоди.

Стягнення дебіторської заборгованості, як захід з відновлення платоспроможності боржника, має своєю метою здійснення заходів, направлених на примусове стягнення заборгованості перед боржником.

Укладання мирової угоди передбачається відносно вимог кредиторів четвертої та шостої черг, на загальну суму 274 552 101,84 грн. Основною умовою мирової угоди є відстрочка на два роки та розстрочка на п`ять років вимог кредиторів четвертої черги (у повному обсязі) у розмірі 274 309 167,47грн та шостої черги (у повному обсязі) у розмірі 242 934,37грн.

Окрім того, під час проведення заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства та в подальшому та ТОВ «Карпатибудінвест» м. Дружківка планується здійснення існуючих видів діяльності, а також впровадження нових.

Погашення вимог кредиторів першої черги передбачено протягом року з дати затвердження плану санації згідно графіку, складеного у відповідності до вимог ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як вбачається з плану санації, на момент складання плану санації вимоги першої черги (заборгованість з заробітної плати та нараховані суми внесків) складають 1 823 426,03грн, вимоги третьої черги (податки) складають 143 785,89грн, вимоги четвертої черги складають 323 149 615,57грн.

Відповідно до ч. 8 статті 26 Закону про банкрутство та до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про обрання голови комітету; скликання зборів кредиторів; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом; звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора); підготовку та укладення мирової угоди; схвалення плану санації боржника, змін та доповнень до нього у випадках, передбачених цим Законом; визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; інші питання, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.8 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про 1) обрання голови комітету; 2) скликання зборів кредиторів; 3) звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; 3-1) визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; 5) надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута; 6) внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; 7) інші питання, передбачені цим Кодексом.

Отже, комітет кредиторів до схвалення плану санації, всупереч приписам закону щодо компетенції комітету зборів, приймає рішення про розпорядження майном боржника.

При цьому, надалі схвалений план санації не містив заходів щодо перерахування грошових коштів на користь відповідача в якості благодійних внесків, а навпаки містив заходи щодо зменшення витрат боржника, ліквідації заборгованості, виплати заробітної плати.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що перерахування грошових коштів на користь відповідача після відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» вчинялися всупереч меті процедури банкрутства, всупереч умовам затвердженого плану санації, і по суті є безоплатним відчуженням боржником свого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Донецької області від 07.08.2018 боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Колегією суддів встановлено, що станом на 07.08.2018 заходи, передбачені в затвердженому судом плані санації, не виконані, платоспроможність боржника не відновлена, у зв`язку з чим процедура санації підлягає припиненню.

Наведене зумовлює висновок, що боржник, маючи заборгованість з виплати заробітної плати, невиконані зобов`язання перед кредиторами та недостатність майна для покриття їх вимог, вчиняв односторонні правочини з безоплатного відчуження майна всупереч умовам затвердженого плану санації та на шкоду кредиторам.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Колегія суддів зазначає, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

При цьому, оскільки кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2023р. у справі № 904/648/22).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової або взагалі безоплатно, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Такі дії хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог кредиторів.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2020р. у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020р. у справі №904/4262/17, від 22.04.2021р. у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021р. у справі №904/7905/16).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спірні односторонні безоплатні правочини з перерахування грошових коштів у період після відкриття провадження у справі вчинені в порушення умов плану санації та суперечать меті процедури санації, призвели до зменшення обсягу платоспроможності боржника, здійснювалися за наявності непогашеної кредиторської заборгованості та на шкоду майновим інтересам кредиторів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання правочинів з перерахування грошових коштів на користь відповідача у загальному розмірі 1 014 207,00 грн за період з 04.06.2015 по 19.06.2018 недійсними на підставі абз.2 ч. 1 статті 20 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 статті 20 Закону про банкрутство у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Враховуючи, що правочини з перерахування грошових коштів на користь відповідача у загальному розмірі 1014207,00грн за період з 04.06.2015 по 19.06.2018 визнано недійсними, вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 014 207,00 грн є обґрунтованим на підставі ч.2 статті 20 Закону про банкрутство.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення заперечень відповідача щодо необхідності звернення окремо з позовною заявою про стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки вищенаведений механізм повернення майна передбачений безпосередньо приписами статті 20 Закону про банкрутство, який закріплює специфічні способи захисту порушених прав саме у справах про банкрутство.

Також відповідачем заявлено вимогу про застосування строків позовної давності, на що колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Колегія суддів зазначає, що і в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. Тож, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.

Отже, при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, від 28.05.2019 у справі № 5015/118/11, від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17, від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

Враховуючи наведене, у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого про визнання недійсними правочинів, укладених боржником днем початку перебігу позовної давності є день вчинення таких правочинів (подібний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).

Крім того колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX внесені доповнення до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України №540-IX від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, продовжено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023.

Тобто, станом на 12.05.2023 (дата звернення ліквідатора з заявою про визнання недійними правочини боржника) на території України діяв карантин.

З урахуванням наведених обставин, позовна давність продовжена на строк дії карантину щодо вимог, закінчення позовної давності за якими припадає на 12.03.2020.

На підставі викладеного, колегія суддів встановила, що за вимогами про визнання недійсними правочинів з перерахування грошових коштів, вчинених відповідно до платіжних доручень №165 від 01.10.2015, №171 від 07.10.2015, №172 від 08.10.2015, №181 від 15.10.2015, №184 від 16.10.2015, №187 від 22.10.2015, №209 від 02.12.2015, №211 від 03.12.2015, №215 від 07.12.2015, №216 від 09.12.2015, №226 від 18.12.2015, №231 від 22.12.2015, №235 від 24.12.2015, №234 від 24.12.2015, №236 від 25.12.2015, №239 від 28.12.2015, трирічний строк позовної давності сплив.

Однак, за вимогами про визнання недійсними правочинів з перерахування грошових коштів, вчинених відповідно до платіжних доручень №11 від 29.03.2017, №19 від 03.04.2017, №37 від 25.04.2017, №42 від 10.05.2017, №43 від 13.05.2017, №57 від 23.05.2017, №53 від 23.05.2017, №58 від 24.05.2017, №61 від 25.05.2017, №62 від 30.05.2017, №78 від 20.06.2017, №95 від 19.07.2017, №132 від 01.09.2017, №133 від 05.09.2017, №154 від 23.10.2017, №174 від 27.11.2017, №182 від 13.12.2017, №189 від 27.12.2017, №191 від 28.12.2017, №202 від 15.01.2018, №203 від 16.01.2018, №206 від 26.01.2018, №208 від 29.01.2018, №210 від 02.02.2018, №209 від 02.02.2018, №211 від 06.02.2018, №219 від 22.02.2018, №220 від 23.02.2018, №221 від 27.02.2018, №233 від 19.06.2018, закінчення трирічного строку позовної давності припадає на дію карантину, а тому продовжується на строк дії такого карантину, та станом на дату звернення ліквідатора з відповідною заявою за вказаними вимогами строк позовної давності не сплив.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор заявив клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення із заявою про визнання недійсними правочини боржника, в обґрунтування чого посилається на те, що причинами пропуску строку позовної давності є конкретні недобросовісні та протиправні дії керуючого санацією боржника Макарова О.В. та бездіяльність попереднього ліквідатора боржника Ареф`єва А.Ю., які не лише не вживали дій для захисту майнових інтересів боржника, а й приховували незаконні угоди (майнові дії). У період перерахування грошових коштів повноваження керуючого санацією здійснював директор Макаров О.В., а розпорядником майна був арбітражний керуючий Ареф`єв А.Ю. За позицією ліквідатора ОСОБА_2 керуючий санацією Макаров О.В. не був зацікавлений у відновлені платоспроможності боржника в процедурі санації, оскільки систематично вчиняв протиправні дії з виведення майна боржника на шкоду кредитора, тому неможливо очікувати від останнього таких дії, як звернення до суду з вимогою про визнання правочинів недійсними. Як вказує ліквідатор Сиволобов М.М., останнього призначено ліквідатором у справі 18.11.2020, а попереднього ліквідатора Ареф`єва А.Ю. було зобов`язано передати новому ліквідатору усю документацію боржника. Вимоги ухвали суду арбітражним керуючим Ареф`євим А.Ю. не виконані. За позицією ліквідатора ОСОБА_2 , боржник, інтереси якого представляв керуючий санацією Макаров О.В. та в подальшому Ареф`єв А.Ю. не мав можливості здійснювати ефективний захист своїх інтересів, та позовна давність пропущена з поважних причин.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4-5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Водночас ЄСПЛ у свої рішеннях неодноразово звертав увагу, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Гнучкість механізму застосування позовної давності означає можливість для суду врахувати різноманітні особливості конкретної справи при визначенні початку, перебігу та закінчення позовної давності.

Тлумачення частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України свідчить, що під поважними причинами пропуску позовної давності слід розуміти такі обставини, що з об`єктивних незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц).

Закон не наводить перелік причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі 904/3405/19.

Верховний Суд у постановах від 07.09.2021 у справі №906/730/18 та від 30.11.2021 у справі №910/256/20 наголосив, що позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Тому на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було дотримано або пропущено з поважних причин. При цьому суд повинен встановити початок перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання/недотримання строків позовної давності, має зробити висновок про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. При цьому саме об`єктивні причини повинні бути враховані судом, які вказують на об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №908/1846/17 зазначив, що вирішення питання щодо визнання поважними причини пропуску позовної давності перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для визнання їх поважними. Разом з тим, якщо пропуск позовної давності має місце зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності.

Таким чином, аналіз вищенаведених правових висновків Верховного Суду, а також судової практики ЄСПЛ, дає підстави для висновку, що у процесі прийняття рішення про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності слід виходити з того, що по-перше, вихід за межі строку давності має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; по-друге, оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; по-третє, обставини, із-за яких був пропущений строк, є поважними, об`єктивними, непереборними та не залежати від волі та поведінки особи.

Матеріалами справи підтверджується, що з моменту відкриття провадження у справі №908/2852/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» призначено керуючим санацією директора боржника Макарова Олександра Володимировича та розпорядником майна в процедурі санації боржника арбітражного керуючого Ареф`єва Антона Юрійовича.

Керуючим санацією боржника директором Макаровим О.В. вчинялися односторонні правочини з перерахування грошових коштів, які судом визнані недійсними, та як встановлено колегією суддів, такі правочини вчинені в порушення плану санації та майнових інтересів кредиторів.

Такі обставини зумовлюють висновок, що керуючий санацією боржника директор Макаровим О.В. діяв не в інтересах відновлення платоспроможності боржника та виконання плану санації, а відтак, останнім не здійснювався ефективний захист та охорона прав боржника.

Відповідно до постанови господарського суду від 07.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» визнано банкрутом і введено процедуру його ліквідації; строком на 12 місяців; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ареф`єва Антона Юрійовича.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2020 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. задоволено частково. Відсторонено арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. від виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест». Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

Відстороняючи арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. від виконання обов`язків ліквідатора, судом встановлено, що після визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» банкрутом та призначення ліквідатора у справі (07.08.2018) ліквідатором не було подано жодного разу звіт про проведену ним роботу із зазначенням вжитих заходів щодо пошуку майна, доказів проведення інвентаризації активів, аналізу фінансового стану боржника, доказів формування ліквідаційної маси банкрута, реєстру вимог кредиторів, що є грубим порушенням приписів ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства. Ліквідатор Ареф`єв А.Ю. наслідком своєї бездіяльності порушив строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест». За таких обставин, враховуючи встановлені колегією суддів порушення ліквідатором вимог чинного законодавства з питань банкрута, вимог суду щодо належного звітування про свою діяльність, з метою недопущення заподіяння шкоди кредиторам та боржнику, суд ухвалив відсторонити арбітражного керуючого Ареф`єва А.Ю. від виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест».

Отже, неналежне виконання арбітражним керуючим Ареф`євим А.Ю. обов`язків ліквідатора підтверджено ухвалою господарського суду від 18.11.2020.

Колегія суддів зазначає, що невиконання арбітражним керуючим Ареф`євим А.Ю. вимог ухвали суду від 18.11.2020 в частині передання ліквідатору банкрута Сиволобову М.М. бухгалтерської та всієї іншої документації Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест» є об`єктивною перешкодою у виконанні арбітражним керуючим Сиволобовим М.М. обов`язків ліквідатора боржника.

За наведених обставин, колегією суддів встановлено, що особи, які діяли від імені боржника (Макаров О.В., ОСОБА_3 ) не здійснювали ефективний захист прав боржника, не виконували належним чином покладені обов`язки керуючого санацією та ліквідатора відповідно, а отже колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку давності поважними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатибудінвест», м. Дружківка арбітражного керуючого Сиволобова М.М. №01-16/176 від 11.05.2023 до Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС», м. Київ про визнання недійсним правочину (спростування майнових дій) боржника.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що з урахуванням прохальної частини заяви про визнання недійсними правочинів боржника, даний спір є майновим, а тому суд першої інстанції повинен був застосувати пп. 1 п. 2 ч. 2 ст.4 ЗУ Про судовий збір. Як наслідок, на думку апелянта, недотримання пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір призвело до порушення ч. 1 ст. 174 ГПК України, у зв`язку із не залишенням заяви про визнання недійсними правочинів боржника без руху.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка була сформована за наслідком звернення з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, якою повернуто заяву про визнання недійсними правочинів боржника без розгляду, у зв`язку із несплатою судового збору як за майновий спір.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2023 у справі № 908/3413/21 (908/2262/22) виклала наступну позицію: 29. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позовна заява кредитора ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства-боржника, про визнання недійсним договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення речового права набувача спірного майна на об`єкти нерухомого майна надійшла в межах розгляду справи про банкрутство як один зі способів захисту прав кредиторів боржника у процедурі банкрутства.

30. Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ «господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

31. Статтею 42 КУзПБ законодавець встановлює, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство ,якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

32. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що Законом України «Про судовий збір» окремо встановлено ставки судового збору за подання позовних вимог у звичайному позовному провадженні та при зверненні з позовними вимогами у справі про банкрутство.

33. Учасники провадження у справі про банкрутство у випадку звернення з позовними вимогами у межах провадження у справі про банкрутство сплачують судовий збір відповідно до підпункту десятого пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», зокрема, за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство судовий збір становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

34. В той час як відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої за подання заяви майнового характеру до цивільного суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також при поданні позовної заяви немайнового характеру для фізичних осіб судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а для юридичної особи чи фізичної особи підприємця - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону «Про судовий збір»).

35. Отже зміст правовідносин щодо сплати судового збору фізичними особами при зверненні з позовними вимогами до суду загальної юрисдикції та до господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство є різним. Такі правовідносини є неподібними.

Крім того вимоги сформовані в заяві таким чином, щоб повернути майно на користь боржника-ТОВКарпатибудінвест,а не заявника (ліквідатора).

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу позивача, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Вимоги, викладені в заяві про визнання недійсними правочинів боржника, що спрямовані на повернення майна боржнику ТОВ Карпатибудінвест - є немайновими, оскільки такі вимоги не направлені на «збагачення» заявника-ліквідатора, яке можна оцінити вартісно.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновком об`єднаної палати КГС, викладеним у постанові від 02.12.2020 у справі №905/105/20 та викладена в постанові КГС ВС від 21 грудня 2020 року у справі № 905/98/20.

Подання до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника входить в повноваження ліквідатора (абз. 12 ч. 1ст. 61 КузПБ).

Аналізуючи зміст ст. 4 ЗУ Про судовий збір, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, судом першої інстанції не було порушено норми права, про які зазначає апелянт. Натомість, правильно перевірено заяву на відповідність вимогам ст. ст.162,164ГПК України, а тому підстави для залишення заяви без руху, повернення були відсутні.

Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст. 20 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів зазначає наступне.

На думку апелянта, об`єднання ліквідатором в заяві немайнової вимоги (спростування майнових дій) та майнової вимоги (стягнути грошові кошти) не відповідають вимогам ГПК України та ст. 20 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Апелянт навів свої доводи, що немайнові вимоги (спростування майнових дій) розглядаються судом за заявою арбітражного керуючого (ліквідатора) або конкурсного кредитора та за результатами такого розгляду суд виносить ухвалу. Натомість майнові вимоги, які впливають на ліквідаційну масу Боржника, то такі вимоги розглядаються шляхом подання позовної заяви в межах справи про банкрутство, за правилами ГПК України та за результатами такого розгляду суд ухвалює рішення.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справ про банкрутство здійснюється за правилами ГПК України, проте з урахуванням вимог КУзПБ. А тому для розгляду даного спору необхідно враховувати норми спеціального кодифікованого закону КУзПБ. Частинами 3-4 ст. 42 КУзПБ передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення. Вимога щодо стягнення грошових сум сформована на підставі прямої норми ч. 3 ст. 42 КУЗПБ, тобто як результат застосування наслідків недійсності правочинів.

Щодо позиції апелянта про надання судом першої інстанції невірної оцінки щодо погодження майнових дій Боржника зборами комітету кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на норми, які визначають компетенцію та обсяг повноважень комітету кредиторів: ч. 8 ст. 26 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ст. 48 КУзПБ.

Проте, з переліку, передбаченого даними нормами, не вбачається такого права комітету кредиторів як вирішення долі майна боржника, в тому числі шляхом його відчуження. Апелянт акцентує увагу на процедурі погодження умов продажу майна боржника у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації (п.5 ч. 8 ст. 48 КУзПБ). Але прийняття комітетом кредиторів рішення, що оформлене протоколом б/н від 05.10.2015, а саме схвалення попередніх дій керуючого санацією боржника Макарова О.В. щодо перерахування благодійних внесків на користь ГС «Донбас» як таких, що не порушують прав та інтересів боржника та його кредиторів; надання згоди керуючому санацією боржника Макарову О.В. на перерахування благодійних внесків на користь ГС «Донбас» в межах процедури санації на суму, яка в сукупності становитиме не більше 5 000 000,00 грн. за весь період санації не є тим самим, що і погодження умов продажу майна боржника у процедурі санації.

Безоплатне відчуження майна боржника у розмірі 1 014 207,00 грн на користь третьої особи, в той час як кредиторська заборгованість боржника, яка визнана останнім, станом на дату порушенням судом провадження у справі про банкрутство боржника (04.06.2015) складала 323 149 615, 57 грн., на думку апеляянта є підозрілим, і, як наслідок, підпадає під всі ознаки для застосування підстав недійсності правочинів за ст.42 КУзПБ.

Проте, колегія суддів зазначає, що апелянт помилково застосувує до спірних правовідносин ст. 44 КУзПБ, в якій визначаються наслідки введення процедури розпорядження майном, а саме заборону боржникові у цій процедурі без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету) вчиняти значні правочини та здійснювати продаж істотних активів Боржника. Колегія суддів звертає увагу, що у справі про банкрутство № 908/2852/15 не було введено процедуру розпорядженням майном. Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.06.2015 була введена саме процедура санації боржника. Крім того, коли комітет кредиторів приймав рішення 05.10.2015, діяли вимоги ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, яким не передбачено в переліку повноважень комітету кредиторів (ч. 8 ст. 26) такого права, як погодження значних правочинів, крім як погодження умов продажу майна боржника в процедурі санації.

Натомість, особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків (ч.5ст.42КУзПБ).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно та в повній мірі встановлено обставини справи, які мають значення для справи, оскільки в оскаржуваному рішенні також враховано невиконання керуючим санацією своїх повноважень належним чином та як наслідок недотримання умов самого плану санації.

Щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не було зазначено в переліку платіжних доручень, за якими сплинув строк позовної давності, платіжне доручення № 181 від 15.10.2015, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково не було зазначено платіжного доручення № 181, що не впливає на прийняте по суті рішення: не зазначивши самої накладної, суд першої інстанції, тим не менш, вірно вирахував суму до стягнення.

Щодо тверджень апелянта про невірне застосування судом норм закону щодо позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Строк позовної давності було пропущено з поважних причин, що докладно зазначено судом першої інстанції при розгляді клопотання позивача вих. № 01-16/195 від 05.06.2023 про визнання поважними причини пропуску строків позовної давності для звернення із заявою про визнання недійсними правочинів Боржника у справі № 908/2852/15.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із аналізом та висновками суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської спілки «Програма сприяння відродженню та інтеграції сходу України «ДОНБАС» (1787Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2023 у справі № 908/2852/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2023 у справі № 908/2852/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 01.12.2023.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко