Постанова

від 08.11.2023 по справі 908/2454/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2454/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Кам`янської селищної ради Пологівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 року у справі №908/2454/19 (суддя Науменко А.О., повний текст рішення складений 06.07.2023 року)

за позовом: Фізичної особи-підприємця Хайло Сергія Петровича, Запорізька область, Пологівський район, с. Мар`янівка

до відповідача: Кам`янської селищної ради Пологівського району Запорізької області, смт. Кам`янка, Пологівський район, Запорізька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про визнання додаткової угоди укладеною,-

ВСТАНОВИВ:

06.09.2019 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Хайла Сергія Петровича до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання укладеною додаткової угоди від 27.03.2019 року про поновлення договору оренди землі від 03.09.2004 року земельної ділянки площею 30,3214 га, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області, кадастровий номер 2322784400:04:002:0102, що зареєстрований в Куйбишевському райвідділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 30.05.2005 № 1, в редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані наступними доводами:

Між сторонами довгий період існують орендні відносини, претензій до позивача щодо невиконання умов договору оренди землі у орендодавця не було.

Вирішивши використати своє переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з відповідним листом-повідомленням про намір продовжити (поновити) дію договору, у задоволенні якого було відмовлено.

Не дивлячись на невірне зазначення Головним управлінням об`єкта оренди та неправомірність і незаконність висунутих претензій, відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» позивач вдруге звернувся до відповідача з листом-повідомленням про намір продовжити (поновити) дію договору, додавши підписаний проект додаткової угоди, в якій передбачив істотні умови відповідно до зауважень Головного управління, викладених в листі від 28.02.2019 року ( вихідний №31-8-0.6-1070/2-19), яку було відхилено незаконно.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області замінено на його правонаступника - Кам`янську селищну раду Пологівського району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 25216735; адреса: вул. Центральна, 56, смт. Кам`янка, Пологівський район, Запорізька область, 71001) та залучено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №908/2454/19 від 03.07.2023 року позов задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду від 27.03.2019 року про поновлення договору оренди землі від 03.09.2004 (земельна ділянка площею 30,3214 га, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області, кадастровий номер 2322784400:04:002:0102, що зареєстрований в Куйбишевському райвідділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 30.05.2005 № 1 у редакції, наведеній позивачем та викладеній у резолютивній частині рішення.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач декілька разів звертався до відповідача. При першому зверненні він завчасно направив Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого додав проект додаткової угоди. При повторному звернення позивач запропонував максимальний дозволений законодавством розмір орендної плати - 12% нормативно-грошової оцінки ділянки, але відповідач у порушення ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» у місячний термін лист позивача належним чином не розглянув.

Також суд зазначив, що спірна земельна ділянка на даний час належить до земель комунальної власності, а її розпорядником є Кам`янська селищна рада, яка є правонаступником відповідача, а тому повинна виступати стороною додаткової угоди та є актуальним відповідачем.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Кам`янська селища рада Пологівського району Запорізької області звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- Кам`янська селищна рада не є правонаступником Головного управління Дерджгеокадастру у Запорізькій області, оскільки на момент подання позовної заяви земельна ділянка належала до державної форми власності та її розпорядником було ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області;

- на момент винесення рішення господарським судом у даній справі була утворена Кам`янська селищна військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, і в силу приписів Закону України «Про правовий режим воєнного стану» начальник цієї військової адміністрації не має право укладати з ФОП Хайлом Сергієм Петровичем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі терміном більшим ніж на 1 рік, що не було враховано судом першої інстанції.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А.(доповідач), судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Після надходження справи на адресу Центрального апеляційного господарського суду, ухвалою від 28.08.2023 року апеляційна скарга залишена без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.11.2023року.

У судове засідання представники не з`явилися, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

08.11.2023року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача колегія суддів зазначає наступне:

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та подовженого по теперішній час.

Позивач - ФОП Хайло Сергій Петрович знаходиться у селищі Мар`янівка Пологівського району Запорізької області на території, яка тимчасово окупована.

Про відсутність можливості належного повідомлення позивача свідчить довідка «Укрпошти» про причини повернення посилання від 10.09.2023 року з якої вбачається, що вручення поштової кореспонденції не можливо оскільки адресат знаходиться на тимчасово окупованій території.

Вся інформація щодо руху справи знаходиться на на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://cag.court.gov.ua/sud4876.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення «Бараона проти Португалії», «Хосце проти Нідерландів», «Бочан проти України»).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини та розглядає дану справу за відсутності сторін.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2004 року між Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Хайлом Сергієм Петровичем (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 30,3214 га, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського району) Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2322784400:04:002:0102 (далі договір від 03.09.2004).

Вказаний договір зареєстровано в Куйбишевському райвідділі ЗРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 30.05.2005 за № 1.

Відповідно до розділу «Строк дії договору» договір від 03.09.2004 укладено на 5 років.

30.01.2009 року Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Хайлом Сергієм Петровичем (орендарем) укладено додаткову угоду про внесення змін до договору від 03.09.2004, згідно з якою внесено зміни, зокрема, до розділу «Строк дії договору», а саме: абзац 1 викладено в такій редакції «Договір укладено на строк 10 років з моменту державної реєстрації цієї угоди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Вказану додаткову угоду зареєстровано у Куйбишевському райвідділі Запорізької регіональної філії ДП ЦДЗК 20.07.2009 за № 0409271000016.

Отже, 20.07.2019 року закінчився строк дії договору від 03.09.2004 року.

Листом від 22.01.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з відповідним клопотанням про намір продовжити (поновити) дію договору, до якого було долучено проект додаткової угоди до договору оренди землі від 03.09.2004 року.

Листом-повідомленням № 31-8-0.6-1070/2-19 від 28.02.2019 року позивача на його лист від 22.01.2019 (вхідний № 31-495/0/1-19) Головним управлінням було повідомлено, що Головне управління заперечує проти поновлення договору оренди землі від 03.09.2004 року, зареєстрованого 30.05.2005 року за №1 (земельна ділянка з кадастровим номером 2323388800:13:004:0001, загальна площа 30,0007 га, яка розташована на території Тимошівської сільської ради, Михайлівського району, Запорізької області). Договір буде вважатися припиненим 06.03.2019 року.

27.03.2019 року позивач вдруге звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-клопотанням про намір продовжити (поновити) дію договору, додавши підписаний проект додаткової угоди, в якій передбачив істотні умови відповідно до зауважень Головного управління, викладених в листі від 28.02.2019 року (вихідний №31-8-0.6-1070/2-19), який направлено на ім`я в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з долученням додатків, а саме:

1) додаткової угоди від 27.03.2019 б/№ про внесення змін до договору оренди землі від 03.09.2004 № б/н (зареєстрований 30.05.2005 за № 1) на двох аркушах в трьох примірниках;

2) копії договору від 03.09.2004 (зареєстрований 30.05.2005 за № 1);

3) копії додаткової угоди від 30.01.2009 № б/н про внесення змін до договору від 03.09.2004, зареєстрована 20.07.2009 за №0409271000016)

4) довідки від 11.03.2019 № 191, виданої виконкомом Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського району), Запорізької області;

5) довідки від 11.03.2019 № 192, виданої виконкомом Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського району), Запорізької області.

Головне управління листом № 31-8-0.6-2179/2-19 від 26.04.2019року повідомило позивача про заперечення у поновленні договору від 03.09.2004року, зареєстрованого 30.05.2005року за № 1 (зі змінами), земельна ділянка площею 30,3214 га, кадастровий номер земельної ділянки 2322784400:04:002:0102, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Більмацького району Запорізької області, та зазначило, що орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю на умовах, визначених договором.

Викладені обставини слугували підставою для звернення ФОП Хайла С.П. з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до п.1 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами ч.ч.1, 9 ст.93 цього Кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.2 цього Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У ст. 33 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень.

При цьому, в ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря має розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень направити повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином, що орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

Заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без зазначення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни тощо.

Отже, положення наведених вище норм встановлюють механізм погодження умов, на яких договір оренди землі може бути продовжений, порядок узгодження розбіжностей, що виникли між сторонами чинного договору оренди стосовно майбутнього продовження відповідних правовідносин та прямо передбачають можливість усунути в межах встановленого терміну розбіжності, що виникли під час відповідного листування.

Сама по собі обставина неподання орендарем тих чи інших документів під час першого звернення, не є достатньою підставою для відмови в поновленні договору оренди, за умови дотримання всіх передбачених Законом приписів до спливу строку дії договору.

Як було вірно зазначено місцевим господарським судом, жодна норма не містить імперативного припису щодо необхідності подання орендарем саме під час первісного звернення з повідомленням про намір продовжити договір оренди тих чи інших доказів та права орендодавця відмовити у законних вимогах орендаря з огляду на ненадання таких документів.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивач завчасно направив Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області лист-клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого додав проект додаткової угоди.

Головне управління, не погодившись із запропонованими умовами пролонгації договору, виклало свої зауваження у листі від 28.02.2019 року вихідний №31-8-0.6-1070/2-1 щодо неповноти наданих документів, строку договору та розміру орендної плати. Одночасно в зазначеному листі орендодавець зазначив на заперечення проти поновлення договору оренди (том 1 а.с.31-32).

Як вказано вище, приписи ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» унормовують саме порядок узгодження умов договору, про поновлення якого звертається орендар, а неподання орендарем тих чи інших документів під час першого звернення, не є достатньою підставою для відмови в поновленні договору оренди, за умови дотримання всіх передбачених Законом приписів до спливу строку дії договору.

Встановлено, що 27.03.2019 року позивач вдруге звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-клопотанням про намір продовжити (поновити) дію договору, додавши необхідні документи, зокрема, підписаний проект додаткової угоди, в якій передбачив істотні умови відповідно до зауважень Головного управління, викладених в листі від 28.02.2019року вихідний №31-8-0.6-1070/2-19 продовження договору на 7 років, орендна плата 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Оскільки об`єктом договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, цільове призначення якої - товарне сільськогосподарське виробництво, що вбачається із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, то законодавчо чітко визначено укладення договору оренди щодо такої земельної ділянки на строк не менше семи років.

Позивачем при звернення з листом-повідомленням від 27.03.2019 року про зміну умов договору у частині строку дії договору було обрано найменший строк, що передбачений Законом.

Більш того, відповідач не міг заперечувати в сторону зменшення строку дії договору, оскільки це суперечить вказаним приписам Закону.

Також, згідно з п. п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У даному випадку, звертаючись з проектом додаткової угоди, позивач запропонував максимальний дозволений законодавством розмір орендної плати - 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач, в порушення приписів ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в місячний термін лист позивача належним чином не розглянув, заперечення до проекту угоди про поновлення договору оренди землі, запропонованого вдруге позивачем, не надіслав, обмежившись посиланням на раніше надісланий лист про відмову в продовженні договору.

Мотивуючи свою відмову у поновленні договору оренди, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області послалося на недосягнення згоди щодо істотних умов договору та ухилилось від участі у передбаченому Законом процесі врегулювання розбіжностей щодо умов продовження чинного договору оренди, чим безпідставно позбавило позивача, як добросовісного користувача, права на продовження договору оренди, що свідчить про протиправність такої відмови та, відповідно, правомірність вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є правильним та ефективним.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо визнання укладеною додаткової угоди від 27.03.2019 року про поновлення договору оренди землі від 03.09.2004 року у запропонованій ним редакції та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.151 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, окрім іншого, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 цього Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» (в редакції від 16.10.2020) Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру повинна була забезпечувати передачу з 17.11.2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.12.2010 № 11-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Більмацькій селищній територіальній громаді передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1507,9340 га, які розташовані на території Більмацької селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Відповідно до акту приймання-передачі від 08.12.2020року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області передало із державної власності, а Більмацька селищна територіальна громада Пологівського району Запорізької області прийняла у комунальну власність Більмацької селищної територіальної громади земельні ділянки загальною площею 1507,9340 га згідно з додатком.

Земельна ділянка, що є предметом спірного договору оренди, має кадастровий номер: 2322784400:04:002:0102, та відповідно до вищезазначених наказу та акту була передана у комунальну власність (п. 89 додатків до названих документів).

27.05.2021 року набув чинності Закон України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». Відповідно до п. 58 вищеназваного закону розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України був доповнений п. 24 такого змісту:

«…З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними..».

Внаслідок набрання законної сили вказаним законом, земельна ділянка, яка є предметом розгляду даної справи, змінила свою форму власності з державної на комунальну. Отже, наразі спірна ділянка належить до земель комунальної власності, а її розпорядником є орган місцевого самоврядування в особі відповідної Більмацької селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області.

Також, відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 06.10.2021 № 1799-ІХ селище міського типу Більмак Пологівського району Запорізької області було перейменовано на селище міського типу Кам`янка.

Таким чином, Більмацька селищна рада була перейменована на Кам`янську селищну раду.

Згідно з ч.1 ст.52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи вищенаведені обставини та факт заміни Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на його правонаступника Кам`янську селищну раду Пологівського району Запорізької області, стороною додаткової угоди має виступати саме актуальний відповідач. Тому місцевий господарський суд, при викладенні змісту додаткової угоди у резолютивній частині рішення та розподілі судових витрат, обґрунтовано врахував законодавчі зміни та виходив із правонаступництва відповідача у справі.

З цих підстав доводи скаржника про те, що Кам`янська селищна рада не є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не знайшли свого підтвердження та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У розумінні положень ч. 5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам сторін, які не заявлялися до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом.

Таким чином, враховуючи, що доводи стосовно того, що на момент винесення рішення господарським судом була утворена Кам`янська селищна військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, і в силу приписів Закону України «Про правовий режим воєнного стану» начальник цієї військової адміністрації не має права укладати з ФОП Хайлом Сергієм Петровичем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі терміном більшим ніж на 1 рік, не заявлялися у суді першої інстанції та не розглядалися ним. Тому такі доводи не можуть бути враховані апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що наведені судом мотивування є необґрунтованим, оскільки правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства

За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кам`янської селищної ради Пологівського району Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області 03.07.2023 у справі №908/2454/19 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 01.12.2023.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Ю.Б.Парусніков