Рішення

від 01.12.2023 по справі 903/1069/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2023 року Справа № 903/1069/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна, м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства Форест-Україна, м. Луцьк

про стягнення 222 033 грн 99 коп

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16.10.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СМО Україна до Приватного підприємства Форест-Україна про стягнення 222 033 грн 99 коп, з яких: 180 000 грн 00 коп основного боргу, 16 916 грн 53 коп пені, 1 196 грн 22 коп 3% річних, 23 921 грн 24 коп штрафу та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки № 100723/1 від 10.07.2023 зобов`язань по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 18.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено відповідача, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 23.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57).

Строк для подання відзиву - по 06.11.2023.

Відповідач ПП "Форест - Україна" у відзиві № 22-8-7 від 30.10.2023 (надісланий поштовим зв`язком 31.10.2023) провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн. 00 коп. просить закрити у зв`язку з оплатою (платіжна інструкція № 1267 від 13.10.2023), відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 16 916.53 грн пені, 1196,22 грн 3 % річних та 23 921,24 грн штрафу, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині, адже згідно усної домовленості між сторонами строк оплати товару у відповідача станом на дату пред`явлення позову ще не настав.

Відзив відповідач отримав 01.11.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с. 67).

Строк для подання відповіді на відзив - по 06.11.2023.

Відповідь на відзив на адресу суду не надходила.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відповіді на відзив позивача, закінчення строку на її подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

10.07.2023 між ТОВ СМО Україна (постачальник) та ПП Форест - Україна (покупець) укладено договір № 100723/1 поставки (а.с. 10-13).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору № 100723/1 поставки від 10.07.2023.

Згідно умов договору постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати товар в асортименті і кількості, які визначені у замовленні покупця (усному, письмовому, електронному, факсимільному тощо) та за цінами, зазначеними у видатковій накладній на товар та оплатити (п. 1.1). Товар має бути поставлений покупцеві не пізніше за термін, вказаний в замовленні (усному, письмовому, електронному, факсимільному тощо). Про дату готовності товару до відвантаження постачальник повідомляє покупця факсом, або по електронній пошті або іншим зручним для обох сторін способом за домовленістю сторін (п. 5.1). Загальна ціна договору складається з сум, зазначених у рахунках фактурах, які надані на підставі замовлення (п. 6.1). Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставлених постачальником рахунку фактури (п. 7.1). Покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, виписаного на підставі замовлення покупця шляхом перерахування 100% оплати на поточний рахунок постачальника протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку, якщо інші умови оплати не визначені сторонами усно або у Специфікаціях, додаткових угодах тощо. Сторони допускають можливісь часткової/повної післяоплати за поставлений товар (п. 7.3). Покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення платежу виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення (п. 9.2). У випадку прострочення покупцем платежу більш ніж на 30 календарних днів останній зобов`язується сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості товару (п. 9.3). Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 (п. 12.1). Договір є пролонгований на кожний наступний календарний рік, якщо сторони не виявили бажання припинити договір. Одна із сторін, яка виявила бажання не продовжувати дію договору на наступний рік, повинна повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за один календарний місяць, тобто до 01 грудня поточного року. У разі невиконання цієї умови, строк дії договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 12.2).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Згідно п. 3 Специфікації № 1 від 13.07.2023 до договору поставки № 100723/1 від 10.07.2023 встановлено, що сторони домовились, що оплата товару за цією специфікацією здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку фактури, отриманого від постачальника (в тому числі засобами електронного зв`язку, зокрема електронною поштою) на умовах часткової передплати наступним чином: 500000,00 гривень (перший платіж), Покупець оплачує протягом б (шести) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури після підписання Специфікації; 511224,81 гривень (остаточний платіж), покупець оплачує після повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1 111 568 грн 81 коп, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними № 243 від 23.08.2023, № 246 від 24.08.2023, № 260 від 01.09.2023 (а.с. 14-18).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 931 568 грн 81 коп, що підтверджується виписками по рахунку (а.с. 24-44).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 7.3 договору? п. 3 Специфікації сторони передбачали попередню оплату товару, однак з можливістю післяоплати. Позивач поставив товар без попередньої оплати, строк післяоплати умовами договору не встановлений, отже відповідач мав провести оплату товару після його прийняття та підписання видаткових накладних.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно відзиву відповідача від 30.10.2023 відповідачем здійснено оплату 13.10.2023 боргу в сумі 30 000 грн 00 коп, у зв`язку з чим провадження у даній частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача становить 150 000 грн. 00 коп, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Усна домовленість про оплату товару у жовтні 2023 року не підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 196 грн. 22 коп. 3% річних за період з 24.08.2023 по 13.10.2023.

Суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що підставними та підлягають до стягнення з відповідача 1 090 грн. 52 коп. 3 % річних, з яких:

- на суму 406 212,41грн. за період з 25.08.2023 по 30.08.2023 - 200,32 грн.;

-на суму 372 468,41 грн. за період з 31.08.2023 по 11.09.2023 367,37 грн.;

-на суму 172 468,41 грн. за період з 12.09.2023 по 18.09.2023 99,23 грн.;

-на суму 239 212,41 грн. за період з 19.09.2023 по 26.09.2023 157,29 грн.;

-на суму 200 000,00 грн. за період з 27.09.2023 по 05.10.2023 147,95 грн.;

-на суму 180 000,00 грн. за період з 06.10.2023 по 13.10.2023 118,36 грн.

Судом враховано дата підписання видаткових накладних відповідачем, тобто прийняття товаро-розпорядчих документів, оплачена відповідачем 13.07.2023, 20.07.2023, 18.08.2023, 23.08.2023, 31.08.2023, 12.09.2023, 27.09.2023, 06.102023 заборгованість в сумі 931 568 грн 81 коп, а нарахування проведено на суму поставки, яка підтверджена накладними.

У позові на суму 105 грн. 70 коп. 3% річних слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначенні строку нарахування.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 9.2 договору покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення платежу виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку прострочення покупцем платежу більш ніж на 30 календарних днів останній зобов`язується сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% від вартості товару.

Позивач просить стягнути з відповідача 16 916 грн. 53 коп. пені, нарахованої за період з 24.08.2023 по 13.10.2023 та 23 921 грн. 24 коп. - 10 % штрафу.

Суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що підставні є 23 921 грн. 24 коп. - 10 % штрафу та 15 353 грн. 75 коп. пені, згідно такого розрахунку:

- на суму 406 212,41грн. за період з 25.08.2023 по 30.08.2023 2938,08 грн.;

-на суму 372 468,41 грн. за період з 31.08.2023 по 11.09.2023 5388,04грн.;

-на суму 172 468,41 грн. за період з 12.09.2023 по 18.09.2023 1379,75 грн.;

-на суму 239 212,41 грн. за період з 19.09.2023 по 26.09.2023 2097,20грн.;

-на суму 200 000,00 грн. за період з 27.09.2023 по 05.10.2023 1972,60грн.;

-на суму 180 000,00 грн. за період з 06.10.2023 по 13.10.2023 1578,08 грн.

У позові на суму 1 562 грн. 78 коп. пені слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначенні періодів нарахування пені.

Однак суд вважає за можливе зменшити нараховану пеню до 50% від заявленої суми.

При цьому суд враховує, що в силу дії частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013.

З огляду на що, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, ступінь виконання зобов`язань (понад 80%), зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення зобов`язання має слугувати компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов`язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу та пені в повному обсязі призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу до 50 %, тобто про стягнення з відповідача 11 960 грн 62 коп штрафу, 7 676 грн 88 коп пені.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 2 855 грн 48 коп відповідно до ст.ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі на суму 30 000 грн. 00 коп. закрити.

3. Стягнути з Приватного підприємства Форест-Україна (вул. Скорика Мирослава, будинок 12, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 37320080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМО Україна" (вул. Підгаєцька, 13А, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 40924167)

- 150 000 грн 00 коп заборгованість, 11 960 грн 62 коп штрафу, 7 676 грн 88 коп пені, 1 090 грн. 52 коп 3% річних та 2 855 грн 48 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 173 583 грн 50 коп (сто сімдесят три тисячі п`ятсот сімдесят три грн 50 коп).

4. У позові на суму 21 305 грн 97 коп. відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяКравчук А. М.