Рішення

від 31.10.2023 по справі 907/491/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/491/17 (907/441/20)

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи підприємця Минда Юрія Васильовича в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорній М.В. №02-01/3613 від 23.06.2020

до ОСОБА_1 , м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння з метою повернення до складу ліквідаційної маси

у межах справи №907/491/17 за заявою фізичної особи ОСОБА_3 , смт. Чинадієво, Закарпатська область (ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

про банкрутство

За участю представників:

позивач - не з`явився

від позивача в особі - Беляновський Роман Юрійович, арбітражний керуючий - в режимі відеоконференції

від відповідача - Міщенко Ольга Олександрівна, адвокат

від 3-х осіб відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2022 було відкладено підготовче засідання на 22 лютого 2022 року.

Проте, судове засідання призначене на 22.02.2022 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у щорічній відпустці з 22.02.2022 року згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/1-к від 22.02.2022 року.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що тривалість розгляду справи повинно відповідати розумним строкам. Таку розумність треба оцінювати у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див. рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Вергельський проти України» (Vergelskyy v. Ukraine, заява № 19312/06).

Такими критеріями у розумінні суду наразі є те, що внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30-ть діб, а у подальшому 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року, та в подальшому Указом Президента України від 12.08.2022, затвердженого Законом № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - до 21 листопада 2022.

Ухвалою від 28.02.2022 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з запровадженням воєнного стану в Україні в межах розумного строку.

Ухвалою суду від 09.11.2022 року у справі 907/491/17 призначено керуючим реалізацією майна боржника Минда Юрій Васильович (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) арбітражного керуючого Беляновського Романа Юрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1874 від 09.01.2019 року.

Ухвалою суду від 13.12.2022 року призначено підготовче засідання на 24.01.2023 р.

Ухвалою суду від 24.01.2023 року відкладено розгляд справи по суті на 01.03.2023 р.

Ухвалою суду від 01.03.2023 відкладено розгляд справи по суті на 23.03.2023 р.

Проте, судове засідання призначене на 23.03.2023 року о 11:00 год. не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області.

Ухвалою суду від 23.03.2023 відкладено розгляд справи на 25.04.2023 р.

Ухвалою суду від 25.04.2023 відкладено розгляд справи на 31.05.2023 р.

Ухвалою суду від 31.05.2023 відкладено розгляд справи на 04.07.2023 р.

До дати судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування представника на лікарняному.

На день судового засідання, керуючим реалізацією майна боржника повідомлено про неможливість взяття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції через некоректну роботу системи «Електронний суд».

Ухвалою суду від 04.07.2023 відкладено розгляд справи на 22.08.2023 р.

Ухвалою суду від 22.08.2023 відкладено розгляд справи на 19.09.2023 р.

Ухвалою суду від 19.09.2023 відкладено розгляд справи на 03.10.2023 р.

Ухвалою суду від 03.10.2023 відкладено розгляд справи на 31.10.2023 р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та відповіді на відзив посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що в процесі виконання своїх повноважень арбітражним керуючим встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу від 16.01.2007 р. за №162 ОСОБА_3 прийняв у власність нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу, що складає 89,0% готовності з нaлежною до нього земельною ділянкою (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення підприємницької діяльності.

В подальшому 26 січня 2007 року між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 укладено договір №13228/1 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 307 700,00 євро. Згідно п. 1.1. Розділу 1 Договору, напрямки використання кредиту: для добудови та ремонту нерухомого майна. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, ОСОБА_3 надано банківській установі в іпотеку земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (Договір іпотеки від 19.02.2007 р. за №580).

07 березня 2014 року між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги №115, згідно якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №13228/1.

В подальшому, арбітражному керуючому стало відомо, що спірні об`єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка вибули з власності ОСОБА_3 , у зв`язку із проведеною 22.06.2017р. реалізацією ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» предметів іпотеки згідно договору від 19.02.2007р. за №580, в порядку та у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

3 відомостей отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що станом на сьогодні право власності на об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 (підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу; серія та номер: 4760, виданий 21.07.2017р.).

Разом з тим, арбітражний керуючий звертає увагу на те, що ухвaлою Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2017р. у справі №907/491/17 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ФОП Минди Ю. В. до розгляду, заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби. Накладено арешт на майно, що нaлежить ФОП Минді Ю. В., за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 22.02.2006 р. ОСОБА_3 зареєструвався фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності - технічне обслуговування та ремонт автомобілів (Код КВЕД 50.20). Як уже зазначaлось вище, ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» надано ОСОБА_3 кредит в сумі 307 700,00 євро для добудови та ремонту нерухомого майна. 3 огляду на викладене вбачається, що земельна ділянка та об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . передано в іпотеку з підстав, пов`язаних із здійсненням Боржником підприємницької діяльності.

Крім того, представник позивача зауважує, що ФОП Минда Ю. В. при зверненні до суду із заявою про банкрутство в порядку передбаченому приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», повідомив кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про таке звернення (докази наявні в матеріалах справи).

Таким чином за доводами арбітражного керуючого з огляду на що, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», які були на той час проінформовані про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду, реалізувало спірні об`єкти за наявності прямої на це заборони, оскільки наявність арештів майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Також представник позивача у поданих письмових поясненнях зазначає, що з офіційного веб-сайту Національного Банку України встановлено, що згідно рішення про передання в управління активів за №19 від 17.01.2014р., непродані активи та перелік незадоволених вимог кредиторів ліквідованого Банку (ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер») передано ПП «Група компаній «ІНСЕ». 3 цього ж сайту встановлено, що 02 квітня 2015 року Національним банком України і прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу. Непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано юридичній особі Приватне підприємство «Група компаній «ІНСЕ». Вказане також підтверджується інформацією наданою НБУ.

У зв`язку з чим представник позивача ставить під сумнів правомірність укладення та законність існування договору купівлі-продажу права вимоги №115 від 07.03.2014р. укладеного між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уже після передачі усіх непроданих активів ВАТ «Селянський комерційний банк Дністер» до ПП «Група компаній «ІНСЕ».

Таким чином представник позивача вважає, що наявні підстави для витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння з метою повернення до складу ліквідаційної маси.

Відповідач - ОСОБА_1 , м. Ужгород щодо задоволення позову заперечує.

В обґрунтування своєї позиції наголошує на тому, що у відповідності до п.1.1. договору №1322811 про надання споживчого кредиту від 26.01.2007 року, укладеного між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та фізичною особою ОСОБА_3 , останньому надано кредит в сумі 307700,00 євро для добудови та ремонту нерухомого майна. В якості забезпечення виконання зобов`язань за даним споживчим кредитним договором, фізичною особою, громадянином України, ОСОБА_3 згідно договору іпотеки від 19.02.2007 року за p.№580 передано банку в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880800:01:007:0001, та об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу (89% готовності).

Представник відповідача, вважає, що під час укладення кредитного договору та договору іпотеки ОСОБА_3 діяв як фізична особа, а не як суб`єкт підприємницької діяльності та не в межах здійснення ним підприємницької діяльності. При цьому, отриманий кредит є споживчим та не надавався ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, умови споживчого кредитного договору та договору іпотеки свідчать, що зобов`язання ОСОБА_3 перед ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» є цивільно-правовими та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, отже спірне нерухоме майно не підлягає включенню до ліквідаційної маси банкрута.

Таким чином, за доводами представника відповідача арешт накладений ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2017 р. не поширюється на предмет іпотеки.

У зв`язку з вищенаведеним вважає, що 22.06.2017 року ТОВ «ФК Довіра та гарантія» було правомірно звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.06.2017 року з ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за р.№5762.

У зв`язку з чим представник відповідача зауважує, що Відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем об`єкту незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу (89% готовності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки, загальною площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880800:01 :007:0001.

Разом з тим, представник відповідача вказує на те, що об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу 89,0% готовності, який знаходився за адресото: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1282840121248, та був розташований на земельній ділянці площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, був демонтований відповідачем ще 29.01.2020 року, що підтверджується актом знесення (демонтажу знищення) нерухомого майна від 29.01.2020 року. Також такого об`єкта речових прав як земельна ділянка (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001) не існує, що підтверджується даними Державного земельного кадастру України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно така земельна ділянка не може бути витребувана від відповідача. Що також на думку представника відповідача, зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог.

14.09.2023 р. представником позивача подано відповідь на відзив та 22.10.2020 письмові пояснення до відповіді на відзив, в яких, зокрема, вказує на те, що за результатами проведеної інвентаризації та огляду, інвентаризаційною комісією підписано Акт візуального обстеження інвентаризації об`єктів нерухомого майна, що належать ФОП Минді Ю. В. (наявний в матеріалах справи про банкрутство). В зазначеному акті міститься фото комплексу пневмосервісу 89,0 % готовності, зовнішній вигляд якого ідентичний зовнішньому вигляду відображеному у фототаблиці станом на 26.06.2020.

Також представник позивача зауважує, що вже після відкриття провадження у справі за позовною заявою ліквідатора, а саме 14.07.2020 приватним нотаріусом Парамоновим О. В. проведено державну реєстрацію магазину з продажу автозапчастин, 56,4% готовності та виробничого цеху з складськими приміщеннями, 65,5% готовності розташованих на поділених земельних ділянках з кадастровими номерами 2124880300:11:011:0289 та 2124880300:11:011:0288. Проте, Відповідачкою не проведено державної реєстрації припинення права власності на комплекс пневмосервісу 89,0 % готовності у зв`язку з його знищенням, не внесено змін до записів Державного реєстру речових прав щодо адреси незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якому воно розташоване.

Крім того, зауважує, що в ході розгляду судової справи на адресу ліквідатора надійшов лист Баранинської сільської «ОТГ» від 26.08.2020р. за №601, яким повідомлено, що жодних дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2124880300:01:007:0001 Баранинська сільська рада не надавала. Інформацією щодо проведення знесення (демонтажу, знищення) зазначеного в запиті майна сільська рада не володіє.

У поданих суду 02.06.2021 р. додаткових поясненнях по суті спору, представник відповідача вказує на те, що при укладенні ОСОБА_1 вищевказаних договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.07.2017 року за p.№4760 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.07.2017 року за p.№4761 з продавцем ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В. було перевірено відсутність обтяжень та заборон відчуження на нерухоме майно за даними реєстру речових прав на нерухоме майно. Продавець ОСОБА_2 мав всі передбачені Законом повноваження на відчуження спірного майна. Договори купівлі-продажу були укладені у належній формі, встановленій законом, містили всі суттєві умови та по них відбулося виконання. Таким чином, ОСОБА_1 вжила усіх розумних заходів, виявила обережність та обачність для з`ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна та відсутність будь-яких зареєстрованих обтяжень та обмежень відчуження майна. Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про законність та добросовісність набуття права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, яке на момент його придбання не було обтяжено будь-якими зобов`язаннями.

Третіми особами які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача письмово викладеної позиції з приводу позовних вимог не подано.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 31.10.2023 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору купівлі-продажу від 16.01.2007р. за №162 ОСОБА_3 -прийняв у власність нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу, що складає 89,0% готовності з нaлежною до нього земельною ділянкою (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

26 січня 2007 року між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 укладено договір №13228/1 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 307 700,00 євро.

Згідно п. 1.1. Розділу 1 Договору, напрямки використання кредиту: для добудови та ремонту нерухомого майна.

За умовами п. 2.1 Договору у якості забезпечення зобов`язання Позичальник надає земельні ділянки: площею 0,0480га, яка знаходиться в АДРЕСА_3 , що належить майновому поручителю Приватному підприємцю ОСОБА_4 , та площею 0, 1900 га, яка знаходиться в АДРЕСА_3 , що майновому поручителю Приватному підприємцю Минда Василю Юрійовичу, з розташованим на них об`єктом будівництва, загальна вартість майна згідно складає експертних оцінок 2 879 900,51 грн.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, ОСОБА_3 за умовами договору іпотеки від 19.02.2007 р. за №580 надано банківській установі в іпотеку земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №2-3514/10) вбачається, що 24 вересня 2010 року ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» звернулося до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.01.2007р. за №13228/1 про надання споживчого кредиту. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2011р. задоволено позов з уточненими позовними вимогами ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по договору про надання споживчого кредиту. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за договором №13228/1 про надання споживчого кредиту від 26.01.2007р. заборгованість в розмірі 199 841 євро та 65 євроцентів та 209 362 гривні, що в перерахунку по курсу НБУ становить 2 З 1 1 690,76 грн. шляхом звернення на майно. Звернуто стягнення на предмет застави згідно договору застави від 20.06.2007р.

07 березня 2014 року між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги №115, згідно якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №13228/1.

Ухвaлою Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2017р. у справі №907/491/17 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ФОП Минди Ю. В. до розгляду, заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби. Накладено арешт на майно, що нaлежить ФОП Минді Ю. В., за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

22.06.2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу нерухомого майна. За яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відчужило на користь ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва комплекс пневмосервісу, що складає 89,0% готовності з нaлежною до нього земельною ділянкою (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

20.07.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу нерухомого майна за умовами якого, ОСОБА_2 як продавець передав, а ОСОБА_1 , як покупець прийняла у власність об`єкт незавершеного будівництва комплекс пневмосервісу, що складає 89,0% готовності що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

21.07.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки за умовами якого, ОСОБА_2 як продавець передав, а ОСОБА_1 , як покупець прийняла у власність земельну ділянку площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Баранинці, автодорога Київ-Чоп.

Позивач вважає, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», які були на той час проінформовані про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду, реалізувало спірні об`єкти за наявності прямої на це заборони, оскільки наявність арештів майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст. ст.316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Стаття 387 ЦК України, передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору купівлі-продажу від 16.01.2007 за №162 ОСОБА_3 придбав у власність нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу, що складає 89,0% готовності з належною до нього земельною ділянкою (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення підприємницької діяльності.

26 січня 2007 року між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ОСОБА_3 укладено Договір №13228/1 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 307 700,00 євро. Згідно п. 1.1. Розділу 1 Договору, напрямки використання кредиту: для добудови та ремонту нерухомого майна.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, ОСОБА_3 надано банківській установі в іпотеку земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (Договір іпотеки від 19.02.2007р. за №580).

З Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №2-3514/10) вбачається, що 24 вересня 2010 року ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» звернулося до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.01.2007р. за №13228/1 про надання споживчого кредиту. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2011р. задоволено позов з уточненими позовними вимогами ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по договору про надання споживчого кредиту. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за договором №13228/1 про надання споживчого кредиту від 26.01.2007р. заборгованість в розмірі 199 841 євро та 65 євроцентів та 209 362 гривні, що в перерахунку по курсу НБУ становить 2 311 690,76 грн. шляхом звернення на майно. Звернуто стягнення на предмет застави згідно договору застави від 20.06.2007р.

07 березня 2014 року між ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги № 115, згідно якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №13228/1.

В подальшому, спірні об`єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка вибули з власності ОСОБА_3 , у зв`язку укладенням 22.06.2017р. між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.06.2017 предмету іпотеки згідно Договору іпотеки від 19.02.2007р. за №580, в порядку та у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

До зазначеного клопотання долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0101408814988, на яке посилається ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як на підставу виконання ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Проте, з даним твердженням погодитись не можна, оскільки, ОСОБА_3 повідомлено, що жодної вимоги/повідомлення/заяви щодо наміру ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернути стягнення на предмет іпотеки ним отримано не було та жодні повідомлення про вручення не підписувалися.

В свою чергу, направлена, але не отримана Боржником вимога/повідомлення/заява щодо наміру звернути стягнення на предмет іпотеки, не може бути підставою для посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки, адже згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (чинної на момент проведення 22.06.2017 реєстраційної дії), іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

З наведеної вище норми законодавства випливає, що Іпотекодержатель, який не повідомив боржника, Іпотекодавця про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, фактично позбавив їх права виконати основне зобов`язання у тридцятиденний строк, тим самим захистивши своє право власності на предмет іпотеки та припинивши його відчуження, в порядку ч. 9 ст. 38, ч. 1 ст. 42 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, якщо в повідомленні про вручення поштового відправлення не проставлений підпис боржника про отримання цього повідомлення, констатувати про виконання вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не можна, воно не є належним доказом направлення повідомлення про усунення порушення та погашення заборгованості.

Також, на повідомленні містяться наліпки з штрих-кодами, за допомогою яких ДП «Укрпошта» відстежує рух рекомендованих повідомлень. За даними ДП «Укрпошта», дані про відправлення №0101408814988 та №8964000334489 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. (інформація з веб-сайту ДП «Укрпошта» додається).

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (який діяв на момент порушення провадження у справі №907/491/17), ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.

Стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порівняно з приписами ст. 215 ЦК України, розширює підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства, або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Застосування принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницької діяльності, є обов`язковим (постанова від 30.01.2019 у справі №910/6179/17).

Права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно з моменту порушення справи про банкрутство (Постанова від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14)

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.

Завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.

З моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно (Постанова від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14) http: //reyestr. court. gov. иа/Revi ew/78650674..

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.

Отже, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника відкрито 14.06.2017, що підтверджується Ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі №907/491/17. Даною ухвалою судом накладено арешт на майно боржника та заборонено йому відчужувати належні йому об`єкти власності.

Отже, відчуження оспорюваних об`єктів - нерухоме майно та земельну ділянку за Договором купівлі-продажу 22.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» грубо порушує вимоги Закону оскільки на момент такої реєстрації ФОП Минду Юрія Васильовича було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

22.06.2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відчужило на користь ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва комплекс пневмосервісу, що складає 89,0% готовності з нaлежною до нього земельною ділянкою (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

20.07.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна - пневмосервіс, що складає 89,0% готовності з нaлежною до нього земельною ділянкою (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Прамонов О.В. за реєстровим №4760 та №4761.

У подальшому відповідачем надано суду докази про те, що об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервіс 89,0% готовності, який знаходився за адресото: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1282840121248, та був розташований на земельній ділянці площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, був демонтований відповідачем ще 29.01.2020 року, що підтверджується актом знесення (демонтажу знищення) нерухомого майна від 29.01.2020 року.

Відповідно до висновку Акту технічного обстеження від 22.10.2018 року, складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд Яремко М.С:., завершення будівництва иезавершеного будівництвом (готовність 89%) комплексу пневмосервісу на автодорозі Київ-Чоп, км.790+750 в селі Баранинці Ужгородського району, неможливе. Всі основні несучі конструкції об`єкта відповідають категорії технічного стану « 4» аварійний. Рекомендовано обстежуваний об`єкт ліквідувати.

На теперішній час відповідачем ОСОБА_1 здійснюється будівництво наступних об`єктів нового будівництва: магазину з продажу автозапчастин, 56,4% готовності, по АДРЕСА_4 на земельній ділянці з кадастровим номером 2124880300:11:011:0289;- виробничого цеху з складськими приміщеннями, 65,5% готовності, по АДРЕСА_4 на земельній ділянці з кадастровим номером 2124880300:11:011:0288.

Будівництво магазину з продажу автозапчастин, по АДРЕСА_4 на земельній ділянці з кадастровим номером 2124880300:11 :011 :0289, здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених наказом від 17.07.2019 р. №41/08-19; змін до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених наказом від 10.07.2020 року №41/1/08-19; повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), ЗКО61192801005 від 07.10.2019 року.

Будівництво виробничого цеху з складськими приміщеннями по АДРЕСА_4 на земельній ділянці з кадастровим номером 2124880300: ] 1:011:0288, здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених наказом від 17.07.2019 року №40/08-19, повідомлення про початок виконаних будівельних робі що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), 3К061200281537 від 28.01.2020 року.

З огляду на вищенаведене вбачається та підтверджується фактичними обставинами, що на теперішній час такого об`єкту нерухомого права як об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу 89,0% готовності, який знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , фізично не існує, він є знесеним.

Також, на теперішній час такого об`єкта речових прав як земельна ділянка (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001) не існує, що підтверджується даними Державногo земельного кадастру України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідач вказує на добросовісність набуття ним спірного майна у власність.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №5023/1704/12).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися (постанова Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №907/62/20).

Стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №522/1029/18 від 26.01.2020).

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Верховний Суд у постанові від 22.02.2022 по справі №44/459-б наголосив, що в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання доручення Міністерства юстиції України від 15.07.2020 за №3091/19.5.1/32-20 Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) проведено перевірку організації нотаріальної діяльності приватним нотаріусом Швецем Р.О., а саме, щодо посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна за реєстровим №5762 від 22.06.2017.

Проведеною перевіркою виявлено певні недоліки, допущені приватним нотаріусом Швецем Р.О. при посвідчені вищезазначеного договору, зокрема, в наданих матеріалах відсутня інформація щодо повідомлення іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу іпотекодержателем.

В пункті 3 договору купівлі-продажу нерухомого майна зазначено, що продавець стверджує, що він за 30 днів до укладення договору письмово повідомив ОСОБА_3 про свій намір укласти договір купівлі-продажу предметів іпотеки.

Водночас, в матеріалах справи, направлених до суду Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Київ) листом від 20.10.2020 року за №33086/б-20, наявне Свідоцтво, видане 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною за реєстровим №6332, яким підтверджується факт направлення 09 липня 2014 року приватним нотаріусом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на адресу ОСОБА_3 , згідно якої останнього як іпотекодавця попереджено про наявну заборгованість перед Товариством у розмірі 2090632,34 грн. та намір Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (іпотекодержателя) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, а також незавершене будівництво, комплекс пневмосервісу 89,0% готовності, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодержателем та покупцем або реєстрацію права власності на предмет іпотеки, за вибором іпотекодержателя на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається зі змісту даного Свідоцтва, вказана заява приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною була надіслана поштою рекомендованим листом 09 липня 2014 року. Вказана заява вручена 12 липня 2014 року, що посвідчується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 84 Закону України «Про нотаріат» нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Отже, свідоцтво, видане 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною за реєстровим №6332, є належним та допустимим доказом повідомлення ОСОБА_3 (Іпотекодавця) про намір ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (Іпотекодержатель) укласти договір купівлі-продажу, що в подальшому стали підставою для посвідчення приватним нотаріусом Швець Русланом Олеговичем договору купівлі-продажу від 22.06.2017 за №5762.

При цьому, аналізуючи поведінку покупця майна за договором купівлі-продажу від 20.07.2017 р., судом встановлено, що при укладенні ОСОБА_1 вищевказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 21.07.2017 року за p.№4760 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.07.2017 року за p.№4761 з продавцем ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В. було перевірено відсутність обтяжень та заборон відчуження на нерухоме майно за даними реєстру речових прав на нерухоме майно. Продавець ОСОБА_2 мав всі передбачені Законом повноваження на відчуження спірного майна. А договори купвлі-продажу виконані.

Крім того, судом встановлено, що об`єкт незавершеного будівництва, комплекс пневмосервісу 89,0% готовності, який знаходився за адресото: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1282840121248, та був розташований на земельній ділянці площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, був демонтований відповідачем ще 29.01.2020 року, що підтверджується актом знесення (демонтажу знищення) нерухомого майна від 29.01.2020 року. Також такого об`єкта речових прав як земельна ділянка (площа 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001) не існує, що підтверджується даними Державного земельного кадастру України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, за наявності встановлених обставин відсутності частини майна та добросовісної поведінки відповідача, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для застосування положень передбачених ст. 388 ЦК України та як наслідок про відмову у задоволенні позовних вимог, щодо витребування майна.

Також, з огляду на наведене позовна вимога про зобов`язання державного реєстратора, зареєструвати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) земельну ділянку, площею 0,1063 га, кадастровий номер 2124880300:01:007:0001, а також незавершене будівництво, комплекс пневмосервісу 89,0 % готовності, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . задоволенню не підлягає.

Проте, як уже зазначалося судом, позивачем не додано до матеріалів справ належних та допустимих доказів на підтвердження того, що предмет спору та майно, належне відповідачу це один і той самий, незмінний об`єкт. За відсутності доказів суд позбавлений можливості ідентифікувати спірне майно та встановити відповідність об`єкта.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17.

Судом встановлено, що під час набуття відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на указаний об`єкт було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Окрім того, варто відмітити, що набуття відповідачем права власності на майно мало оплатний характер.

Відповідач не міг передбачити наявність спору щодо такого майна, оскільки в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент прийняття відповідачем майна у власність були відсутні відомості щодо обтяжень цього майна; власником майна було зареєстровано фізичну особу ОСОБА_2 .

Окрім того, на час переходу права власності на майно було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Окрім того, відповідач не був учасником справи №907/491/17 та не міг бути обізнаним про прийняте судове рішення у даній справі.

Відтак, у момент переходу права власності до відповідача, сторонами правочину було дотримано всі вимоги законодавства.

У постановах від 20.03.2019 у справі №521/8368/15-ц та від 18.03.2020 року у справі №199/7375/16-ц Верховний Суд, посилаючись на те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, дійшов висновку про те, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача на користь міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна судом враховано, що відповідач набув право власності на майно у відповідності до вимог чинного законодавства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування у відповідача майна у порядку статей 387, 388 ЦК України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи підприємця Минда Юрія Васильовича в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чорній М.В. №02-01/3613 від 23.06.2020 до ОСОБА_1 , м. Ужгород за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія, м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння з метою повернення до складу ліквідаційної маси, а також вимога про зобов`язання державного реєстратора, зареєструвати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) спірне майно задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.12.2023

Суддя О. Ф. Ремецькі