Рішення

від 02.08.2023 по справі 910/4309/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2023Справа № 910/4309/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук K.M., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (вул. Навроцького буд. 33, м. Львів, 79034)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Будсервіс ЛТД" (пров. Жуковського Василя, буд. 15, кор. 3, м. Київ, 03022)

про стягнення 1 584 016,46 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат Будсервіс Лтд» про стягнення 1 584 016,46 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 23760,25 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором про оренду опалубки № 09/12-2021-1-ІНШ-ІП/Б1 від 09.12.2021 року в частині не повернення останнім у визначений договором строк предмету оренди, у зв`язку з чим у орендаря виник обов`язок з відшкодування вартості переданої в оренду та неповернутої опалубки у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4309/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 31.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 року у зв`язку з нез`явленням в судове засідання уповноваженого представника відповідача та ненадання останнім відзиву на позовну заяву відкладено підготовче засідання на 12.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/4309/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.08.2023 року.

У судове засідання з розгляду справи по суті 02.08.2023 року уповноважені представники позивача та відповідача не з`явилися.

Доказів отримання позивачем ухвали суду від 12.07.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0105494831917, в якому зазначено, що станом на 25.07.2023 року поштове відправлення «вручено особисто».

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494831925.

Окрім того, відповідач додатково повідомлений шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, а саме: magnatbsltd@gmail.com, копії ухвали суду від 12.07.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у справі № 910/4309/23, факт отримання якої 18.07.2023 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

Про поважні причини неявки в судове засідання уповноважених представників позивача та відповідача суд не повідомлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду також не надходило.

Поряд із цим суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 14.04.2023 року, а також які визначені в ухвалі суду від 31.05.2023 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченими частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача на час проведення судового засідання 02.08.2023 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач та відповідач не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники ТОВ "Прогрес Д.Ф." та ТОВ "Магнат Будсервіс ЛТД" не прибули в судове засідання з розгляду справи по суті, суд здійснював розгляд справи 02.08.2023 року виключно за наявними матеріалами, за відсутності представників позивача та відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 09.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (позивач у справі, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнат Будсервіс ЛТД» (відповідач у справі, орендар за договором) укладено Договір № 09/12-2021-1-ІНШ-ІП/Б1 про оренду опалубки (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується передати Орендареві у користування за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток до цього Договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.7 Договору Місце використання опалубки: об`єкт будівництва «Комплексна забудова в межах IV, V, 2 п.к. ІІІ, 2 п.к. VIII мікрорайонів у багатофункціональному житловому районі на проси. Правди (навпроти з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва» (IV мікрорайон).

Розділами 1 - 7 Договору сторони узгодили предмет договору, права та обов`язки сторін, плата за користування опалубкою та порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору, порядок повернення обладнання орендарем тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктами 5.1, 5.2 Договору, останній вступає в силу у момент підписання його Сторонами, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань та повного фінансового розрахунку. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Вказаний Договір підписаний представниками орендаря і орендодавця та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2 Договору об`єктом оренди є обладнання (опалубка). Загальна вартість кожного комплекту опалубки вказується у відповідному акті приймання-передачі.

Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що комплект опалубки має бути переданій Орендареві протягом 5 робочих днів після оплати Орендарем орендної плати за перший календарний місяць оренди (за відповідну кількість календарних днів, поточного місяця) та засвідчується підписанням відповідного акту приймання-передачі. У зв`язку з наведеним, дата підписання договору та дата підписання акту приймання-передачі по різним комплектам опалубки можуть не співпадати.

За умовами пункту 1.3 Договору підписання належним представником Орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі Орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення Орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне використання два комплекти опалубки, на підтвердження чого між орендодавцем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі обладнання, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- акт №1 приймання-передачі від 10.12.2021 року про передачу у користування комплекту опалубки загальною вартістю 841 394,53 грн., вартість оренди опалубки за 1 день - 2 498,95 грн., розмір застави - 0,00 грн.;

- акт №2 приймання-передачі від 20.12.2021 року про передачу у користування комплекту опалубки загальною вартістю 742 621,93 грн., вартість оренди опалубки за 1 день - 2 260,96 грн., розмір застави - 0,00 грн.

Загальна вартість переданого в оренду обладнання складає 1 584 016,46 грн.

За змістом вказаних актів судом встановлено засвідчення сторонами відсутність при прийманні опалубки пошкоджень та перебування опалубки у технічно справному стані.

Факт отримання обладнання (опалубки) в оренду, його характеристики та подальше користування сторонами не заперечувались.

При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами Договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування обладнанням для його використання на об`єкті будівництва, що, в свою чергу, породжує обов`язок відповідача сплачувати плату за користування орендованим майном.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до пункту 3.1 Договору за користування опалубкою Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату.

Згідно з пунктом 3.3 Договору загальна сума орендної штати становить: сумарну вартість орендної плати за весь період користування Орендарем орендованим майном (включно по день повернення опалубки Орендодавцю за актом приймання-передачі). Ціна оренди опалубки за добу вказана в актах приймання-передачі. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом множення ціни оренди опалубки за добу на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки у відповідному місяці.

Поряд із цим, станом на час розгляду справи доказів наявності претензій позивача як орендодавця з питань здійснення оплати, та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості відповідача з орендної плати за користування відповідачем майном в матеріалах справи відсутні.

Доказів наявності на момент реалізації сторонами правовідносин за спірним Договором та звернення ТОВ «Прогрес Д.Ф.» до орендаря з відповідними листами, вимогами, претензіями щодо питання невчасного здійснення оплати за передане в оренду майно сторонами суду не надано.

Отже, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору № 09/12-2021-1-ІНШ-ІП/Б1 про оренду опалубки від 09.12.2021 року в частині здійснення оплати орендної плати орендодавцем не є предметом дослідження у даній справі.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 2.2 Договору Орендар зобов`язаний повернути опалубку Орендодавцеві не пізніше 31 січня 2022 року або в інший узгоджений Сторонами термін за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт приймання-передачі (повернення).

Згідно з пунктом 6.11 Договору підтвердженням факту повернення орендованого майна Орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) обладнання. До підписання Сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні Орендаря та не повернуто Орендодавцю.

Докази того, що сторони узгодили інший термін повернення майна з оренди за Договором в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, враховуючи умови пункту 2.2 Договору відповідач зобов`язаний був повернути позивачу орендоване майно у строк до 31.12.2022 року.

Зобов`язанням згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, відповідач у визначені Договором строки повернення орендованого майна - комплекту опалубки загальною вартістю 841 394,53 грн. та комплекту опалубки загальною вартістю 742 621,93 грн., всього вартістю 1 5484 016,46 грн., не здійснив.

Частина 1 статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).

Зокрема, обов`язок з повернення орендодавцеві предмету оренди у визначений строк у тому ж стані та комплектації, у якому останній був переданий в оренду, визначений умовами п.п. «ж» п. 2.2 Договору.

Окрім цього, відповідно до пункту 4.2.1 Договору у випадку втрати опалубки Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцеві повну вартість втраченої опалубки, передбачену в акті приймання-передачі до даного Договору. Під втратою розуміється неповернення Орендарем комплекту опалубки протягом 10-ти та більше календарних днів з моменту закінчення терміну, передбаченого підпунктом ж) пункту 2.2. Договору, або дати підписання акту приймання-передачі (повернення), чи пошкодження опалубки з вини Орендаря, яке призвело до унеможливлених користування опалубкою в подальшому.

Аналіз змісту пункту 4.2.1 Договору свідчить, що сторонами передбачено умови, недотримання яких зі сторони орендаря має наслідком виникнення у останнього обов`язку з відшкодування орендодавцю вартості предмета оренди, зокрема, втрата опалубки.

Отже сторони, керуючись закріпленим статтями принципом свободи договору, самостійно врегулювали свої відносини при визначенні такої умови Договору як втрата предмету оренди (чим фактично є неповернення орендарем орендованого майна) та узгодили у пункті 4.2.1 Договору випадки (умови) виникнення у орендодавця права на відшкодування повного обсягу понесених внаслідок втрати предмету оренди витрат, що узгоджується та відповідає змісту свободи договору, яка є основною із засад цивільного законодавства.

Відтак, умовою виникнення у позивача як орендодавця права на стягнення вартості неповернутого обладнання, погодженого сторонами у пункті 4.2.1 Договору, є наявність обставин щодо неповернення орендарем майна у визначений строк, а саме протягом 10-ти календарних днів з моменту закінчення терміну оренди обладнання - до 10.01.2023 року.

Натомість, за умови неповернення об`єкту оренди вартістю 1 584 016,46 грн., відповідач також не здійснив відшкодування повної вартості втраченої опалубки.

Таким чином, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач свої зобов`язання щодо повернення з оренди обладнання (опалубки) загальною вартістю 1 584 016,46 грн. та/або відшкодування у встановлений Договором строк його повної вартості, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі вартості втраченої опалубки у сумі 1 584 016,46 грн., яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту повернення позивачу орендованого майна (опалубки) за відповідним актом приймання-передачі (повернення) обладнання або факту відсутності боргу з відшкодування вартості втраченого опалубку, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору оренди опалубку №09/12-2021-1-ІНШ-ІП/Б1 від 09.12.2021 року та/або його окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором оренди на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості відповідача з відшкодування повної вартості втраченої опалубки за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

За таких обставин, оскільки передбачений Договором строк користування обладнанням сплинув 31.12.2022 року, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди з повернення обладнання у встановлений строк - протягом 10 календарних днів після закінчення строку оренди, наслідком чого є обов`язок відшкодувати позивачу повну вартість втраченої опалубки, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів здійснення відшкодування вартості втраченої опалубки відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 584 016,46 грн. вартості неповернутого з оренди обладнання за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Будсервіс ЛТД" (пров. Жуковського Василя, буд. 15, кор. 3, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 33692010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (вул. Навроцького буд. 33, м. Львів, 79034; код ЄДРПОУ 39006413) 1 584 016 (один мільйон п`ятсот вісімдесят чотири тисячі шістнадцять) грн. 46 коп. основного боргу та 23 760 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2023 року.

Суддя А.М. Селівон