Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/11002/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/11002/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Іванчука Сергія Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна корпорація українська нафтогазова група»

про стягнення 2300000 грн

за участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 Фізична особа-підприємець Іванчук Сергій Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна корпорація українська нафтогазова група» про стягнення 2000000 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №2604-1ДП поставки нафтопродуктів від 28.04.2023 в частині повної та своєчасної постави попередньо оплаченого товару, внаслідок чого, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 2000000 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення збитки у розмірі 300000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, разом з тим, подав до суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов не подав.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна корпорація українська нафтогазова група» (далі - Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Іванчуком Сергієм Васильовичем (далі - Покупець) укладено Договір №2604-1ДП поставки нафтопродуктів (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити поставлені нафтопродукті (далі - Товар). (п.1.1. Договору)

Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом, окремими партіями, відповідно до узгоджених Сторонами умов. (п.1.2. Договору)

Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, зазначаються у заявці Покупця на відвантаження нафтопродуктів та/або рахунку Постачальника. (п.1.3. Договору)

Відповідно до п.2.1. Договору заявка на відвантаження нафтопродуктів (далі - Заявка) надається Покупцем у письмовому, або електронному вигляді (за допомогою електронного листування та має містити наступну інформацію: назва нафтопродукту; кількість Товару у кілограмах; кількість літрів для завантаження; орієнтовна дата відвантаження; пункт призначення; відомості про Перевізника або іншу зазначену Покупцем особу.

Згідно з п.2.2. Договору Постачальник на основі Заявки надсилає Покупцю рахунок на оплату з зазначенням ціни та загальної вартості Партії Товару. В рахунку також зазначаються параметри якості Товару, що буде оставлений Постачальником. Якщо протягом 1 (одного) календарного дня, Покупець не надсилає заперечення щодо ціни, якості, загальної вартості Товару, вважається, що така ціна, якість є узгодженими, а рахунок підлягає оплаті в порядку передбаченому Договором.

Зобов?язання Постачальника по поставці Товару в рамках цього Договору виникає після узгодження Заявки. (п.2.3. Договору)

Відповідно до п.п.4.1.-4.3. Договору ціна Товару, що поставляється обумовлюється для кожної Партії Товару окремо та відображається у рахунках Постачальника. Згідно з пунктами Ціна цього Договору складається із загальної вартості Товару, що поставляється за цим Договором протягом терміну його дії. Зобов?язання Постачальника по поставці Товару певної вартості виникає після узгодження рахунку, в якому Сторони фіксують вартість Партії Товару, в порядку передбаченому п. 2.2. Договору, в тому числі в електронному вигляді (за допомогою електронного листування) та здійснення оплати за Товар.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що поставка Товару, в рамках цього Договору, здійснюється в порядку і в терміни, передбачені в заявці, та/або Рахунку за Базисом поставки FCA Incoterms 2020, або DAP Incoterms 2020 в місці передачі Товару, зазначеному в Заявці та/ або Рахунку.

Згідно з п.5.4. Договору датою виконання обов`язку Постачальника по поставці Товару Покупцю вважається день передачі Товару в розпорядження перевізника або іншій особі визначеній Покупцем та складанні Акту прийому-передачі Товару.

Відповідно до п.7.2. Договору розрахунки за Товар (партію Товару) здійснюються Покупцем на умовах 100% передплати на підстав рахунку Постачальника в день виставлення рахунку.

28.04.2023 сторонами було складено та підписано Додаток №1 до Договору, у якому сторони визначили, зокрема, найменування товару - важкі дистиляти (газойль)/паливо дизельне Diesel 10-PPM-EN590; кількість - 1700000 л; загальну вартість товару у розмірі 52260000 грн; попередню оплату за Товар у розмірі 2000000 грн; умови поставки - FCA м. Ізмаїл згідно «Інкотермс 2020» та визначили, що датою поставки є дата оформлення видаткової накладної, після відвантаження товару в авто покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено попередній рахунок на оплату №103 від 28.04.2023 на суму 2000000 грн, а позивачем здійснено оплату вказаного рахунку, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №181 від 28.04.2023 на суму 2000000 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статі 663 ЦК України передбачено, що Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач в порушення умов Договору не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 01.06.2023 звертався до відповідача з претензією-вимогою №77 від 01.06.2023 у якій зазначив про те, що потреба у поставці нафтопродуктів за Договором відпала та вимагав на протязі 3 календарних днів повернути суму попередньої оплати у розмірі 2000000 грн.

Відповіді на дану претензію-вимогу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, враховуючи непоставку відповідачем обумовленого товару, відсутність належного повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо передачі оплаченого Товару або неможливості вчинення цієї дії, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 2000000 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків у розмірі 300000 грн, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач вказані збитки були спричинені невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки Товару за Договором №2604-1ДП від 28.04.2023, внаслідок чого позивач був вимушений укласти новий Договір поставки нафтопродуктів №243-НПП з іншим контрагентом - ТОВ «СВ Трансгаз» у якому ціна за 1 літр палива більше на 2,20 грн.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За приписами ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій.

Позивачем на підтвердження спричинення відповідачем збитків у розмірі 300000 грн додано до матеріалів справи Договір поставки нафтопродуктів №243-НПП від 09.06.2023, Invoice №VG-230621-014 від 21.06.2023 на суму 17960,23 доларів США, Invoice №VG-230526-016 від 26.05.2023 на суму 18498,34 доларів США та Invoice №VG-230712-010 від 12.07.2023 на суму 18354,61 доларів США.

Суд зазначає, що інвойс є розрахунково - платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що будуть поставлені (або вже фактично поставлені) чи послуги, що будуть надані (або фактично надані).

В той же час, доказів, які б підтверджували сплату відповідачем грошових коштів за Договором поставки нафтопродуктів №243-НПП від 09.06.2023 та за вказаними інвойсами матеріали справи не містять, так само як і не містять доказів отримання товару за вказаним документами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Позивачем також не надано доказів, які б підтверджували неможливість позивача укласти новий договір поставки на таких самих або більш вигідних умовах щодо вартості та кількості товару, так само як і не надано доказів на підтвердження ринкової вартості спірного палива.

Отже, позивачем фактично не доведено наявності та розміру понесених збитків, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 300000 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог..

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна корпорація українська нафтогазова група» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44; ідентифікаційний код 31567415) на користь Фізичної особи-підприємця Іванчука Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму попередньої оплати у розмірі 2000000 (два мільйони) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 30.11.2023.

Суддя Я.В. Маринченко