Рішення

від 30.11.2023 по справі 910/13184/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2023Справа № 910/13184/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастрі Ойл»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 393843,24 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастрі Ойл» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 393843,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем під час приймання вантажу у вагоні ЦС №51271757 по накладній №96557135 було виявлено недостачу вантажу - паливо дизельне у кількості 6714 кг, внаслідок чого позивачу завдано збитки в розмірі вартості втраченого вантажу у розмірі 393843,24 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказавши, що вагон (цистерна) надійшла у технічно справному стані, без слідів витікання чи розкрадання, що свідчить про відсутність вини відповідача, а комерційний акт складений на виявлену різницю маси вантажу при справному перевезені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2022 між «Kam System» S.R.L. (далі - Продавець) та ТОВ «Нафта Імпорт» (далі - Покупець) укладено Договір на продаж та поставку дизелю, бензину, газу №7 від 12.07.2022, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець покупає дизель, бензин, газ. (п.1.1. Договору №7 від 12.07.2022)

До вказаного Договору сторонами було складено та підписано Додаток №30М від 12.12.2022 у якому сторони, зокрема, визначили ціну, кількість та умови оплату товару.

21.10.2022 між ICS «Danube Logistics» SRL (далі - Постачальник) та ТОВ «Нафта Імпорт» (далі - Клієнт) укладено Договір на надання послуг з перевезення та зберігання №119-DL з Додатками.

Крім того, 14.01.2022 між ТОВ «Індастрі Ойл» (далі - Зберігач) та ТОВ «Нафта Імпорт» (далі - Поклажодавець) укладено Договір №14/01/2022-ХР, відповідно до умов якого Зберігач зобов`язався за винагороду надати Поклажодавцю послуги з приймання, зливу, зберігання і відпуску (відвантаження) світлих нафтопродуктів та масел протягом строку дії цього Договору. Зберігач зобов`язався за першою вимогою Поклажодавця повернути нафтопродукти Поклажодавцю або за його письмовою вказівкою здійснити налив, відпуск (відвантаження) Товару тертій особі - одержувачу.

Також, 05.01.2022 між ТОВ «Експрес-Тариф» (далі - Експедитор) та ТОВ «Нафта Імпорт» (далі - Замовник) укладено Договір транспортного експедирування №01-ТЕО, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Експедитор виконує за плату і за рахунок Замовника роботи по транспортно-експедиторському обслуговуванню експортно-імпортних та внутрішніх перевезень залізницею вантажів Замовника по території України, а також Замовник доручає Експедитору здійснюватися розрахунки з організаціями, які будуть притягнути до виконання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, на станції Джурджулешть-Порт-Експорт Молдовської залізниці засобами відправника ICS «Danube Logistics» SRL на його під`їзній колії, без участі залізниці, по накладній №96557135 у вагон ЦС №51271757 було завантажено паливо - дизельне. (графи 1, 2, 7, 15 накладної)

Отримувачем за даною накладною є - ТОВ «Індастрі Ойл», а станцією призначення - Ольшаниця Південно-західної залізниці. (графи 4, 5 накладної)

Згідно графи 18 накладної маса вантажу становить 63850 кг.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що в разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частина 1 статті 314 Господарського кодексу України передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За статтею 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту).

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

З пункту 1 Правил складання актів №334 від 28.05.2002 вбачається, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються, зокрема, комерційні акти (додаток 1 до вказаних правил).

Згідно з п.9. Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Відповідно до §2 ст.39 Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, пошкодження (псування) вантажу, прийнятого до перевезення, якщо вони сталися: 1) внаслідок обставин, яких перевізник не міг запобігти, та усунення яких від нього не залежало; 2) внаслідок неналежної якості вантажу, тари та упаковки або внаслідок особливих природних та фізичних властивостей вантажу, тари та упаковки, що спричинили їх пошкодження (псування); 3) з вини відправника чи одержувача чи внаслідок їхніх вимог, через які не можна покласти провину на перевізника; 4) з причин, пов`язаних з навантаженням або вивантаженням вантажу, якщо навантаження або вивантаження проводилося відправником або одержувачем; 5) внаслідок відсутності у вантажу тари або упаковки, необхідної для його перевезення; 6) внаслідок того, що відправник здав до перевезення предмети під неправильним, неточним чи неповним найменуванням або без дотримання умов цієї Угоди; 7) внаслідок того, що відправник навантажив вантаж у непридатний для перевезення даного вантажу вагон або контейнер; 8) внаслідок неправильного вибору відправником способу перевезення вантажу, що швидко псується, або роду вагона (контейнера); 9) внаслідок невиконання чи неналежного виконання митних чи інших адміністративних формальностей відправником, одержувачем; 10) внаслідок перевірки, затримання, конфіскації вантажу державними органами з причин, які не залежать від перевізника.

Згідно з §4 статті 39 СМГС Перевізник не несе відповідальності за нестачу: 1) вантажу, що перевозиться в тарі або в обв`язці, якщо вантаж був виданий одержувачу при повній кількості місць, у справній тарі або обв`язці та за відсутності зовнішніх ознак доступу до вмісту, які могли б з`явитися причиною нестачі вантажу; 2) вантажу, що перевозиться без тари або обв`язки, якщо вантаж був виданий одержувачу за повної кількості місць та за відсутності зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли б спричинити нестачу вантажу; 3) вантажу, якщо вантаж, занурений відправником у вагон, ІТЕ або АТС, був виданий одержувачу за справними пломбами відправника, а також без зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли б спричинити нестачу вантажу; 4) вантажу в контейнерах, занурених у вагон відправником (дверями всередину), якщо контейнери в цьому вагоні прямували без перестановки в дорозі і передані одержувачу без перевірки пломб і без зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли б спричинити нестачу вантажу; 5) вантажу, прийнятого до перевезення на відкритому рухомому складі, якщо вантаж прибув у справному вагоні без перевантаження на шляху прямування і немає ознак, які свідчили б про виникнення нестачі вантажу під час перевезення; 6) знімних або запасних частин, що знаходяться в запломбованих ІТЕ або АТС, якщо ці ІТЕ або АТС були видані одержувачу за справними пломбами відправника.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2023 на станції Могилів-Подільський АТ «Українська залізниця» були складені комерційні акти №331904/3/1 та №331904/3.

Згідно вказаних комерційних накладних вантаж завантажено відправником та при прийомі поїзда №3348 30.01.2023 та проходженні його через тензометричні ваги виявлено у цистерні №51271757, відправлення №96557135, вантаж - паливо дизельне, нестача вантажу 6800 кг. За документом значиться: тип 66, брутто - 89350 кг, маса нетто - 63850 кг, тара - 25500 кг, спосіб визначення маси - залізничні ваги. При комісійній переважуванні вище зазначеного вагона виявилося: тип 66, брутто - 83100 кг, тара з документа - 25500 кг, нетто - 57600 кг, що менше документа на 6250 кг. При комерційному огляді цистерни виявлено: зливний пристрій закручений, течі немає, є ЗПУ №4891661, люк заливної горловини закритий щільно, є ЗПУ №4891662. Всі ЗПУ справні, не порушені, відповідають документу. Цистерна в технічному стані справна. Слідів розкрадання та течі вантажу в дорозі не виявлено. Переважування здійснено на 150-тонних справних вагонних вагах.

Крім того, згідно пунктів 13, 14 наявного в матеріалах справи Акту №6 приймання нафти або нафтопрудктів за кількістю від 04.02.2023 технічних стан цистерни, пломб ЗЗП, наявність відбитків пломб ЗЗП - задовільний; наявність і стан ущільнювальних прокладок - задовільний.

Також, як вбачається з Акту експертизи №І-002 від 06.02.2023 Київської обласної Торгово-промислової палати залізничні цистерни, в тому числі №51271757 по накладній №96557135 знаходяться у технічно справному стані. Клапани надлишкового тиску на цистернах заглушені і додатково захищені, щоб уникнути доступу до них, П - подібними скобами, привареними до кришок клапанів та до цистерн за допомогою зварювання. Кришки заливних люків на цистернах щільно закриті. Пошкоджень ЗПУ на кришках заливних люків не виявлено.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування до особи такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Отже, на позивача покладений обов`язок довести наявність встановлених законом умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків.

В той же час, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не доведено, що під час перевезення мали місце неправомірні дії третіх осіб по відношенню до вантажу, наслідком чого відбулась недостача вантажу, як і не доведено, що недостача вантажу сталася з моменту його отримання від вантажовідправника та до моменту його передачі вантажоодержувачу, а також позивачем не доведено, що недостача вантажу є наслідком вини відповідача

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем у цій справі належними та допустимими доказами не доведено протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, тобто не доведено наявності всіх необхідних елементів для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 393843,24 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 30.11.2023

Суддя Я.В. Маринченко