Рішення

від 01.12.2023 по справі 910/12339/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2023Справа № 910/12339/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/12339/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс»

про стягнення 190564,31 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 190564,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок придбання позивачем (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ») майна АТ «К.Енерго» за лотом №71 на аукціоні UA-PS-2021-08-10-000016-3 заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533579 від 16.10.2009 у розмірі 190564,31 грн, має бути сплачена відповідачем на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12339/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 20Б.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2009 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (у подальшому перейменована на ПАТ «Київенерго», з 01.01.2019 на АТ «Київенерго», з 09.08.2019 на АТ «К.Енерго») (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» (далі - абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1533579 (далі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно пункту 2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2 договору сторони погодили, що абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору (пункт 5.3 договору).

За умовами пункту 6.3.4 договору абонент несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку №4 договору.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією стороною (пункт 8.1 та 8.4 договору).

Пунктами 1 та 1.1 додатку №1 до договору «Обсяги постачання теплової енергії «Абоненту» (далі - додаток №1) сторони погодили, що енергопостачальна організація відпускає абоненту в період з 04.02.2010 по 31.12.2010 року теплову енергію в гарячій воді в межах Qрік 403,1 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ - 0,741 Гкал/годину, в тому числі на опалення Qo - 0,167 Гкал/годину, на вентиляцію Qв - 0,491 Гкал/годину, на гаряче водопостачання (ГВП) Qгв - 0,220 Гкал/годину, на ГПВ по середньогодинному тепловому навантаженню Qгв год - 0,083 Гкал/годину та на ГПВ по середньодобовому тепловому навантаженню Qгв добу - 0,664 Гкал/добу.

Згідно з пунктом 1.4 додатку №1 розподілом теплової енергії в гігакалоріях по кварталам (для абонентів без приладів обліку - розрахунково: для абонентів з приладами обліку - згідно заявленої величини): І квартал - 187,9 Гкал, в тому числі: січень - 69,9 Гкал, лютий - 62,5 Гкал, березень - 55,5 Гкал; ІІ квартал - 55,2 Гкал, в тому числі квітень - 30,3 Гкал, травень - 12,7 Гкал, червень 12,2 Гкал; ІІІ квартал - 38,9 Гкал, в тому числі липень - 12,8 Гкал, серпень 12,6 Гкал, вересень 13,5 Гкал, IV квартал - 121,1 Гкал, в тому числі жовтень - 15,2 Гкал, листопад 42,8 Гкал, грудень - 63,1 Гкал.

Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку №1 дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця: надання звіту в МВРТ №1 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень. При відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік.

Додатком №3 до договору «Тарифи на теплову енергію» (далі - додаток №3) сторони погодили, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.06.09 №758 за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ: для опалення 563,46 грн (100%); для гарячого водопостачання 563,46 грн (100%) та для вентиляції 563,46 грн (100%).

Згідно пунктів 3 та 4 додатку №3 можливе змінення тарифів в період дії договору. Розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

У пункті 2 додатку №4 до договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» (далі - додаток №4) визначено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб сплати споживаємої теплової енергії.

Пунктом 5 додатку №4 сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. №63 розрахункова група, тел. 287-77-64 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до довідки дані про будинках (спорудах) ТОВ «Планета Житло-Сервіс», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж АК «Київенерго» станом на 16.10.2009, послуги надавалися до приміщення в будинку, за адресою: бул. Тараса Шевченка, 27.

01.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» було укладено додаткову угоду до договору №1533579 від 16.10.2009 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до договору №1533579 від 16.10.2009 на постачання теплової енергії у гарячій воді, зокрема змінити номер договору з 1533579 на №7533579.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів розірвання договору у встановленому порядку, або визнання його недійсним, суд дійшов висновку про те, що договір був чинний у спірний період.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2021 року згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» на підставі протоколу № 1/2021 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" від 14.09.2021), на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн.

Згідно з актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 року Акціонерним товариством "К.Енерго" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 з придбання майна банкрута - Акціонерного товариства "К.Енерго" за лотом №71, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн.

У витязі з додатку №1 до акту про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71, який відбувся 25.08.2021 року, зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» за договором №7533579 у розмірі 190564,31 грн.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Указані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18.

З огляду на викладене, суд відзначає, що за результатами аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі і на заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» за договором №7533579 від 16.10.2009 у розмірі 190564,31 грн, а отже права та обов`язки у матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.Енерго» (колишні назви АЕК «Київенерго», ПАТ «Київенерго» та АТ «Київенерго») до його правонаступника - ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (нова назва ТОВ «Київенерго-Борг»).

Відтак, з огляду на відсутність відомостей про оскарження результатів аукціону, суд приходить до висновку, що позивач став новим кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №7533579 від 16.10.2009 року та набув право вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 190564,31 грн.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №7533579 від 16.10.2009 у період з грудня 2017 по квітень 2018 включно, не в повному обсязі розрахувався за поставлену теплову енергію у зв`язку з чим станом на 01.07.2023 виник борг у розмірі 190564,31 грн, що підтверджується обліковими картками: за період з грудень 2017 року по квітень 2018 року включно та довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію ТОВ «Планета Житло-Сервіс» за період з 01.10.2009 по 01.01.2021.

При цьому, питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми).

Про належне виконання Акціонерною енергопостачальною компанію «Київенерго» (у подальшому перейменоване на ПАТ «Київенерго», з 01.01.2019 на АТ «Київенерго», з 09.08.2019 на АТ «К.Енерго») своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення ним умов договору постачання теплової енергії.

Тоді як, відповідач свого обов`язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, у зв`язку з чим виник борг за надані послуги в розмірі 190564,31 грн, який не спростований відповідачем під час розгляду справи.

19.07.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості №1148, в якій повідомив відповідача про зміну кредитора у зобов`язані, яке виникло за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №7533579 від 16.10.2009 та вимагав сплатити наявну заборгованість у розмірі 190564,31 грн на рахунок позивача, втім відповідач вказану вимогу залишив без відповіді, а наявну заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу приписів частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила).

Частинами 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Пунктом 2 додатку №4 до договору визначено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, у рахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб сплати споживаємої теплової енергії.

Відповідно до пункту 5 додатку №4 сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. №63 розрахункова група, тел. 287-77-64 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту умов договору з додатками, строк виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за договором на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов`язку щодо оплати наданих за договором послуг не виконав.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання зобов`язань за договором щодо постачання відповідачу теплової енергії.

При цьому, суд зазначає, що облікові картки (табуляграми) за період з грудня 2017 по квітень 2018 (включно) відповідач не підписав, водночас доказів належного виконання відповідачем умов пункту 5 додатку № 4 до договору матеріали справи не містять, як і не містять доказів мотивованої відмови споживача від підписання таких облікових карток (табуляграм) або ж заперечень щодо відомостей відображених у них за фактичне споживання теплової енергії.

Таким чином, факт відсутності підписаних сторонами облікових карток (табуляграм) не є підставою для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання теплової енергії.

При цьому, судом враховано, що згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198) споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Проте, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відключення від теплопостачання приміщення в будинку, за адресою: бул. Тараса Шевченка, 27, а тому відповідач за умови споживання теплової енергії, має відшкодувати її вартість.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання визначених умовами договору послуг постачання теплової енергії та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Разом з цим, позивач, на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду справи №910/12339/23, вирішити питання про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 190564,31 грн, з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту фактичного виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд зазначає, що при вирішенні даного спору позивачем не було заявлено про стягнення 3% річних за загальний період прострочення з початку виникнення обов`язку відповідача по сплаті заборгованості, а визначення щодо нарахування 3% річних з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні, який невідомо коли настане, й не є відкладальною умовою у даній справі, суперечить меті судового рішення відповідно до норм чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» про стягнення 190564,31 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Житло-Сервіс» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 20Б; ідентифікаційний код 34692975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код 32826328) основний борг у розмірі 190564 (сто дев`яносто тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 2858 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 46 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2023.

Суддя Т.В. Васильченко