Рішення

від 01.12.2023 по справі 910/13309/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2023Справа № 910/13309/23

За позовом Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТИЛЬ ГРУП»

про стягнення 255 574, 10 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТИЛЬ ГРУП» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 255 574, 10 грн збитків.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 15, 16, 525, 526, 610, 626, 627, 629, 638, 936, 949 Цивільного кодексу України та ст. 20, 173, 193, 202, 224, 225 Господарського кодексу України мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором відповідального зберігання № 23/12/21 від 22.12.2021 в частині повного та своєчасного повернення майна, чим завдано позивачу збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

07.09.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

11.10.2023 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 18.10.2021 та письмове підтвердження, чи не змінилася, станом на день надання підтвердження, ціна позову.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, місто Київ, вулиця Котельникова Михайла, будинок 51.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 12.09.2023 був повернутий з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13309/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 між позивачем (надалі - поклажодавець) та відповідачем (надалі - зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 23/12/21 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, найменування, вартість та кількість якого вказується в актах приймання-передачі майна (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, відповідальне зберігання за цим договором є безоплатним. Пунктом 2.1. договору, сторони, зокрема, передбачили, що зберігач зобов`язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору; нести відповідальність за втрату або ушкодження майна поклажодавця, що знаходиться у зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до закінчення його зберігання; повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору, зокрема, визначено, що поклажодавець зобов`язаний: письмово повідомити зберігача про дату передачі майна на зберігання. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Згідно з п. 4.2. договору, зберігач зобов`язаний відшкодувати поклажодавцю збитки в разі втрати (нестачі) майна - в розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає.

Відповідно до п. 4.4. договору, сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2022 (п. 6.11 договору).

22.12.2021, поклажодавець передав, а зберігач прийняв майно на загальну суму 5 211 928, 72 грн (4 343 237, 39 грн (без ПДВ) + 868 654, 79 грн (ПДВ 20 %). Актом приймання-передачі майна (додаток № 1 до договору) від 22.12.2021 сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та суму без ПДВ майна, що передається зберігачу за договором відповідального зберігання. Даний акт підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

20.12.2022 зберігач повернув/передав/використав, а поклажодавець прийняв/погодив майно на загальну суму 4 956 354, 64 грн (4 130 295, 53 грн (без ПДВ) + 826 059, 11 грн (ПДВ 20 %). Актом приймання-передачі майна від 20.12.2022 сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та суму без ПДВ майна, що повертається поклажодавцю за договором відповідального зберігання. Даний акт підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

З огляду на це, позивач звернувся з претензією щодо невиконання умов договору вих. № 79/1.1 від 21.07.2023 з вимогою повернути майно, найменування, вартість та кількість якого вказувалась в актах приймання-передачі майна (додаток № 1 до договору) та яке не було передано поклажодавцеві, відповідно до списку-опису відсутнього майна (додаток до даної претензії) або відшкодувати вартість втраченого майна.

У відповідь на зазначену вище претензію, відповідач листом вих. № 178 від 02.08.2023 повідомив позивача про те, що свої зобов`язання компанія сумлінно виконувала до виникнення форс-мажорних обставин 24.02.2022, а саме до початку військової агресії зі сторони Російської Федерації проти України, в зв`язку з чим, в період з лютого по березень 2022 року доступ співробітників до компанії був обмежений. Вказує, що після доступу на об`єкт та проведення візуальної ревізії матеріалів, що перебували на майданчику, та на момент огляду, були відсутні прожектори з діодами LEDVANCE FL PFM 290W/4000 KASYM у кількості 10 шт, в результаті чого, відповідач звернувся до Голосіївського управління поліції з заявою про злочин від 12.07.2023, з посиланням на п. 4.4. договору вважає це обставиною, яка звільняє його від відповідальності. Також в листі відповідач зазначає, що ним дійсно не виконано зобов`язання щодо відповідального зберігання майна, але він здійснив всі заходи щодо розшуку та повернення такого майна.

Отже, неповернутим за договором відповідального зберігання залишилось майно, а саме: світлодіодні прожектори LEDVANCE FL PFM 290W/4000 KASYM кількістю 10 шт. на загальну суму 255 574, 10 грн.

Проте, відповідно до видаткової накладної № 90 від 22.12.2021 та акту приймання-передачі майна від 22.12.2021 вартість одного такого прожектора складає 21 297, 84 грн без ПДВ. За вказаною видатковою накладною та актом приймання-передачі майна, які підписані та скріплені печатками з обох сторін, сума для сплати, з урахуванням 20 % ПДВ, за 112 прожекторів складає 2 862 430, 14 грн. Отже, ціна 1 шт. прожектора разом з ПДВ - 25 557, 41 (2 862 430, 14 грн : 112 прожекторів).

Виходячи з викладеного вище, вартість 10 світлодіодних прожекторів з урахуванням ПДВ складає 255 571, 10 грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором відповідального зберігання в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму грошових коштів у розмірі 255 574, 10 грн, що є вартістю неповернутого майна.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Судом встановлено, що відповідачем, на виконання умов договору, прийнято від позивача на зберігання майно, згідно з актом приймання-передачі, що є додатком № 1 до договору на загальну суму 5 211 928, 72 грн.

Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1. договору, сторони, передбачили, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього.

Як убачається з матеріалів справи, 20.12.2022 відповідач повернув, а позивач прийняв майно на загальну суму 4 956 354, 64 грн.

Проте, майно, а саме: світлодіодні прожектори LEDVANCE FL PFM 290W/4000 KASYM вартістю 21 297, 84 грн за 1 шт. без ПДВ та 25 557, 41 грн з ПДВ згідно видаткової накладої № 90 від 22.12.2021, у кількості 10 шт. на загальну суму 255 574, 10 грн відповідач не повернув, що підтверджується останнім у листі, копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом враховано, що строк дії договору закінчився 31.03.2022.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Разом з тим, відповідач в повному обсязі не виконав зобов`язання повернути майно позивачу за договором відповідального зберігання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання зобов`язань за договором відповідального зберігання, в зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість в розмірі вартості втраченого майна - 255 574, 10 грн. Вказане підтверджується самим відповідачем у листі вих. № 178 від 02.08.2023.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно з п. 4.2. договору, зберігач зобов`язаний відшкодувати поклажодавцю збитки в разі втрати (нестачі) майна - в розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стосовно тверджень відповідача в листі вих. № 178 від 02.08.2023, з посиланням на п. 4.4. договору, про звільнення його від відповідальності, в зв`язку з тим, що зникли з майданчику світлодіодні прожектори LEDVANCE FL PFM 290W/4000 KASYM у кількості 10 шт, в результаті чого відповідач звернувся до Голосіївського управління поліції з заявою про злочин від 12.07.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4.4. договору, сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження факту того, що порушення зобов`язання за договором відбулось не з його вини та те, що останнім було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині повернення переданого на зберігання майна, приймаючи до уваги, що доказів сплати вартості втраченого майна відповідачем у порядку передбаченому ГПК України суду не надано та заборгованість не спростована, як і не надано доказів відсутності вини у втраті майна, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача вартості неповернутого позивачу майна в сумі 255 574, 10 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Відтак, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми грошових коштів у розмірі 255 574, 10 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО СТИЛЬ ГРУП» (03115, місто Київ, вулиця Михайла Котельникова, будинок 51, ідентифікаційний код 41758091) на користь Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон» (03188, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 9, ідентифікаційний код 04539931) суми грошових коштів у розмірі 255 574 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 10 коп. та 3 833 (три тисячі вісімсот тридцять три) грн 64 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань