Рішення

від 01.12.2023 по справі 910/14841/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2023Справа № 910/14841/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кублич грейн»

до Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича

про стягнення 255 005,41 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кублич грейн» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича про стягнення 255 005,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору складського зберігання зерна №21/20 від 21.10.2020 у частині оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 255 005,41 грн, з яких: 125 468,56 грн основного боргу, 10 617,66 грн 3% річних, 57 023,66 грн інфляційних втрат та 61 895,53 грн пені.

За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кублич грейн» (Зберігач, Зерновий склад) та Фермерським господарством Токарчука Володимира Мефодійовича (Поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна №21/20 від 21.10.2020 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Поклажодавець передає Зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур, урожаю 2020 року (надалі - «Зерно») за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості та якості зерна, що надійшло від Поклажодавця і засвідчується складськими документами, а Зерновий склад за плату зобов`язується прийняти таке Зерно для зберігання, при необхідності довести його до необхідних кондицій та умов зберігання, на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п.3.2. Договору оформлення приймання Зерна проводиться на підставі оригіналу товарно-транспортних накладних, оформлених належним чином Поклажодавцем, в яких «Вантажоотримувач» є Поклажодавцем, відповідно даного Договору, та посвідчень і протоколів згідно п.4.3.3.

Згідно з п.3.4. Договору на підтвердження приймання партії Зерна, протягом наступного робочого дня Зерновий склад видає Поклажодавцю другий примірник реєстру накладних (форми № ЗХС-З, ЗХС-4) та складську квитанцію, просте або подвійне складське свідоцтво (залежно від вимог Поклажодавця), згідно з формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11 квітня 2003 року (надалі - «складський документ»). В складських документах зазначаються попередньо-розрахункові показники якості зерна та попередньо-розрахункова кількість Зерна. Формування реєстру накладних та виписка Складського документа здійснюється виключно на підставі оригіналу дійсного Договору зберігання, підписаного Сторонами та скріпленого печатками.

Пунктами 5.1. - 5.3. Договору визначено, що Поклажодавець сплачує Зерновому складу вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в Додатках до цього Договору (п.5.1.).

Розрахунки за надані послуги за цим Договором здійснюється до проведення видачі Зерна або його переоформлення, відповідно до виставлених Зерновим складом рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг) в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість (п.5.2.).

Оплата здійснюється не пізніше 3-х банківських днів від дати пред`явлення Зерновим складом рахунку за надані послуги. Відсутність у Поклажодавця оригіналу рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно цього Договору, не звільняє його від обов`язку своєчасної оплати вартості послуг Зернового складу (п.5.3.).

Тарифи на послуги складу містяться у Додатку №1 до Договору.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

За приписами частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Судом встановлено, що Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв товар, що підтверджується Складськими квитанціями №72 від 22.10.2020, №70 від 20.10.2020, №80 від 26.10.2020, №94 від 27.10.2020, №91 від 26.10.2020, №100 від 28.10.2020, №101 від 28.10.2020, №113 від 04.11.2020 та №121 від 05.11.2020.

Зберігач надав, а Поклажодавець прийняв послуги загальною вартістю 125 468,25 грн, що підтверджується Актами надання послуг №580 від 31.10.2020 на суму 93 937,76 грн та №681 від 30.11.2020 на суму 31 530,80 грн, які скріплені підписами та печатками сторін.

У подальшому, Зберігач звернувся до Поклажодавця з претензією №266 від 21.10.2022 в якій вимагав негайно перерахувати 125 468,56 грн, однак, як зазначає позивач, відповідач претензію не задовольнив та відповіді не надав.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору складського зберігання зерна №21/20 від 21.10.2020 у частині оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути 255 005,41 грн, з яких: 125 468,56 грн основного боргу, 10 617,66 грн 3% річних, 57 023,66 грн інфляційних втрат та 61 895,53 грн пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено Договір №21/20 від 21.10.2020, відповідно до умов якого зберігач зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

На виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги загальною вартістю 125 486,56 грн.

Відповідно до п.5.3. Договору оплата здійснюється не пізніше 3-х банківських днів від дати пред`явлення Зерновим складом рахунку за надані послуги. Відсутність у Поклажодавця оригіналу рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно цього Договору, не звільняє його від обов`язку своєчасної оплати вартості послуг Зернового складу.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, суд, враховуючи умови п. 5.3. Договору дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг на суму 125 468,56 грн є таким, що настав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 125 468,56 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 125 468,56 грн, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 617,66 грн 3% річних та 57 023,66 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, перевіривши розрахунок та 3% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 10 617,66 грн 3% річних та 57 023,66 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 61 895,53 грн пені.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.4. Договору при несплаті вартості послуг в термін вказаний в п. 5.3. Договору, Зерновий склад має право звернутись до Поклажодавця з вимогою щодо сплати заборгованості та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення оплати.

Згідно з п. 6.11. Договору у разі несвоєчасної оплати за надані Зерновим складом послуги, Поклажодавець несе відповідальність, встановлену у ст. 625 Цивільного кодексу України та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Сторони від виконання договірних зобов`язань та відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що ним здійснено нарахування штрафних санкцій за період з 14.09.2022 по 14.09.2023 на суму 93 937,76 грн та за період з 14.09.2022 по 14.09.2023 на суму 31 530,80 грн.

Разом з тим, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 ГК України та п. 7 Прикінцевих положень ГК України, суд зазначає, що обґрунтованими періодами нарахування пені є періоди з 14.09.2022 (як визначено позивачем) по 30.06.2023 (скасування карантину).

Відтак, зробивши перерахунок пені, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені у 61 895,53 грн підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 49 843,67 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича (03164, місто Київ, вул. Булаховського Академіка, будинок 2, офіс 5; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кублич грейн» (23818, Вінницька обл., Теплицький р-н, селище Кублич, вулиця Залізнична, будинок 12; ідентифікаційний код: 40856467) 125 468 (сто двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 56 коп. основного боргу, 10 617 (десять тисяч шістсот сімнадцять) грн 66 коп. 3% річних, 57 023 (п`ятдесят сім тисяч двадцять три) грн 66 коп. інфляційних втрат, 49 843 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сорок три) грн 67 коп. пені та 3 644 (три тисячі шістсот сорок чотири) грн 30 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева