Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/5666/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 910/5666/23

За позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Приватного підприємства «Флемонс»

про 1 319 999,74 грн

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Налапко Ю.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Грибець В.А.;

від відповідача: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Флемонс» (далі відповідач) про стягнення 1 319 999, 74 грн, з яких: 1 133 987, 94 грн основний борг, 134 240, 75 грн пеня, 39 499, 71 грн інфляційні втрати та 12 271, 34 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором оренди №21/3/1 від 14.07.2022, в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Флемонс» про стягнення заборгованості за договором оренди №21/3/1 від 14.07.2022 у розмірі 1 319 999, 74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Господарського суду Київської області .

05.06.2023 матеріали справи надійшли до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 25.07.2023.

У підготовче засідання 25.07.2023 з`явився представник позивача, відповідач у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче зсідання на 19.09.2023.

У підготовче засідання 19.09.2023 з`явились сторони, суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 17.10.2023.

17.10.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2023.

У судове засідання 31.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольною ухвалою відклав судове засідання на 21.11.2023.

21.11.2023 в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 21.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14.07.2022 між позивачем (далі орендодавець) та відповідачем (далі орендар) укладено договір оренди № 21/3/1 (далі договір) відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне цільове користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно орендодавця, а саме: частина тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний номер 00000020, довжиною 390 погонних метрів, та частина вугільного складу, інвентарний номер 00005376, площею 27000 кв. м, яке розташоване за адресою: вулиця Промислова 1Ґ, місто Українка, Обухівський район, Київська область.

Згідно із пп.1.2., 1.3. договору цільове призначення об`єкта оренди - для перевалювання вантажів. Ринкова вартість об`єкта оренди визначена виходячи із вартості частини тимчасового вугільного причалу-залізобетонного довжиною 390 погонних метрів та частини вугільного складу площею 27000 кв. м, зазначеній у висновках про вартість майна звіту № 1, № 2, складених 09.06.2022 пропорційно площі об`єкта оренди та дорівнює 10 387 779, 00 грн без ПД.В, а саме:

- частина тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний номер 00000020, довжиною 390 погонних метрів 977 640, 00 грн;

- частина вугільного складу, інвентарний номер 00005376, площею 27000 кв. м 9 410 139,00 грн.

У пункті 2.1. договору встановлено, що передача об`єкта оренди орендарю, повернення об`єкта оренди орендарем за цим договором здійснюються виключно на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками сторін (за наявності).

Відповідно до п.2.3. договору об`єкт оренди вважається переданим орендарю з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Згідно із п.3.1. договору за користування об`єктом оренди, визначеним у п.1.1. цього договору, орендар сплачує орендодавцю плату, місячний розмір якої на момент укладання цього договору становить 29 847, 24 грн без ПДВ, а саме:

-за частину тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний номер 00000020, довжиною 390 погонних метрів - 12 220, 50 грн без ПДВ;

-за частину вугільного складу, інвентарний номер 00005376, площею 27000 кв. м 117 626, 74 грн без ПДВ.

Орендна плата, яка справляється з орендаря, складається з плати за користування об`єктом оренди і плати за користування земельною ділянкою відповідно до п.2.8. договору. Плата за користування земельною ділянкою сплачується у вигляді відшкодування орендодавцю земельного податку. Орендар сплачує відшкодування земельного податку пропорційно площі орендованого ним об`єкта оренди (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що розмір відшкодування земельного податку визначається розрахунковим методом та становить 4 858, 46 грн без ПДВ за місяць.

Відповідно до п.3.4. договору розмір орендної плати за перший календарний місяць оренди встановлюється в сумі 134 705, 70 грн крім того ПДВ в сумі 26 941, 14 грн, всього 161 646, 84 грн.

У пункті 3.5. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць, що передував попередньому.

(Орендна плата за місяць N) = (Орендна плата за місяць N-1) * (Індекс інфляції за місяць N-2) де

(Орендна плата за місяць N) - розмір орендної плати, що підлягає сплаті у звітному місяці (наприклад, березень 2020 року).

(Орендна плата за місяць N-1) - розмір орендної плати, що підлягав сплаті у попередньому від звітного місяця (за умовами прикладу - це лютий 2020року).

(Індекс інфляції за місяць N-2) - індекс інфляції за місяць, що передував попередньому (за умовами прикладу - це січень 2020 року).

У разі, якщо індекс інфляції у відповідному місяці (індекс інфляції за місяць N-2) мав від`ємне (мінусове) значення або дорівнював нулю, розмір орендної плати за звітний місяць (орендна плата за місяць N) встановлюється в розмірі орендної плати за попередній місяць (орендна плата за місяць N-1) (п.3.6. договору).

Відповідно до п.3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок орендодавця, реквізити якого визначені в цьому договорі або окремим письмовим повідомленням орендодавця, в наступному порядку:

3.7.1. орендна плата за перший місяць оренди сплачується орендарем в повному обсязі в день підписання акта приймання - передачі об`єкта оренди;

3.7.2. орендна плата, що підлягає сплаті в звітному місяці (місяць N), сплачується в повному обсязі авансом орендарем не пізніше останнього календарного дня місяця, що передує звітному (місяць N-1).

Датою початку строку нарахування орендної плати вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі під час передачі об`єкта оренди орендарю (п.3.8. договору).

Датою закінчення строку нарахування орендної плати вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі під час повернення об`єкта оренди орендодавцю (п.3.9. договору).

Відповідно до п.4.2.3. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату в розмірі та в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору. Своєчасно і в повному обсязі сплатити завдаток у розмірі та в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

Згідно із п.8.4. договору за несвоєчасну сплату орендної плати та відшкодування податку на майно за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками (за наявності), але не раніше отримання відповідного рішення Наглядової ради орендодавця, та діє до 13.06.2025 (п.11.1. договору).

14.07.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди до договору, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди, а саме: частину тимчасового вугільного причалу-залізобетонного, інвентарний номер 00000020, довжиною 390 погонних метрів, та частина вугільного складу, інвентарний номер 00005376, площею 27000 кв. м, які розташовані за адресою: вулиця Промислова 1Ґ, місто Українка, Обухівський район, Київська область.

Сторонами договору оренди підписано акти надання послуг на загальну суму 1 124 314, 10 грн, а саме: 31.07.2022 на суму 93 859, 45 грн, 31.08.2022 на суму 166 477, 15 грн, 30.09.2022 на суму 167 601, 68 грн, 31.10.2022 на суму 169 381, 18 грн, 30.11.2022 на у суму 172 488, 65 грн, 31.12.2022 на суму 176 655, 11 грн, 31.01.2023 на суму 177 850, 88 грн.

Вказані вище акти підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких заперечень чи зауважень.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою за вих. №10-2757 від 08.09.2022, в які просив оплатити орендну плату за липень та серпень 2022 року в загальній сум 260 336, 60 грн, що підтверджується описом вкладення та накладною № 0872002173953.

У свою чергу 26.10.2022 відповідачем здійснено оплату за договором в сумі 169 381, 18 грн.

11.02.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію, в якій просив оплатити заборгованість за договором у розмірі 1 301 863, 68 грн, з яких 1 133 987, 18 грн заборгованість з орендним платежів за період з липня 2022 року по лютий 2023 року та 167 875, 74 грн пеня. Направлення претензії підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення № 0872002221060.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

За розрахунком позивача розмір орендної плати за лютий 2023 року складає 179 055, 02 грн, а тому зазначає, що відповідачем не оплачено орендні платежі за період з липня 2022 року по лютий 2023 року в загальній сумі 1 133 987, 94 грн ((1 124 314, 10 грн (орендні платежі за період з липня 2022 року по січень 2023 року) + 179 055, 02 грн (орендні платежі за лютий 2023 року)) 169 381, 18 грн (оплата)

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором оренди, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 1 133 987, 94 грн основного боргу, 134 240, 75 грн пені, 39 499, 71 грн інфляційних втрат та 12 271, 34 грн 3% річних.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Із матеріалів справи (акти надання послуг від: 31.07.2022 на суму 93 859, 45 грн, 31.08.2022 на суму 166 477, 15 грн, 30.09.2022 на суму 167 601, 68 грн, 31.10.2022 на суму 169 381, 18 грн, 30.11.2022 на у суму 172 488, 65 грн, 31.12.2022 на суму 176 655, 11 грн, 31.01.2023 на суму 177 850, 88 грн) убачається, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з оренди за періоз з липня 2022 року по січень 2023 року за договором на загальну суму 1 124 314, 10 грн.

Суд зазначає, що вказані вище акт підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.7.1. договору сторонами погоджено, що орендна плата за перший місяць оренди сплачується орендарем у повному обсязі в день підписання акта приймання - передачі об`єкта оренди.

14.07.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди, а тому строк оплати за перший місяць оренди настав 14.07.2022.

Також відповідно до п.3.7.2. договору орендна плата, що підлягає сплаті у звітному місяці, сплачується в повному обсязі авансом орендарем не пізніше останнього календарного дня місяця, що передує звітному.

Перевіривши розрахунок орендної плати наданий позивачем за лютий 2023 року в сумі 179 055, 02 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Отже, розмір орендних платежів за період з липня 2022 року по лютий 2023 року складає 1 303 369, 12 грн (1 124 314, 10 грн + 179 055, 02 грн).

У свою чергу 26.10.2022 відповідачем здійснено оплату за договором в сумі 169 381, 18 грн.

Доказів оплати орендних платежів за період з липня 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 1 133 987, 94 грн (1 303 369, 12 грн - 169 381, 18 грн) матеріали справи не містять, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана сума заборгованості останнім у встановленому законом порядку не спростована.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання зі сплати на користь позивача суми заборгованості по орендним платежам за період з липня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 1 133 987, 94 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 15.07.2022 по 28.02.2023 у сумі 12 271, 34 грн та 39 499, 71 грн інфляційних втрат за період з липня 2022 року по січень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 12 271, 34 грн за загальний період з 15.07.2022 по 28.02.2023 судом встановлено, що він виконаний арифметично невірно, крім того позивачем не враховано, що день оплати не враховується при нарахування 3 % річних, а тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за загальний період з 15.07.2022 по 28.02.2023 обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, за розрахунком суду розмір 3 % річних за вказаний період складає 11 791, 36 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за загальний період з липня 2022 року по січень 2023 року в розмірі 39 499, 71 грн, встановив, що він виконаний арифметично невірно, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з липня 2022 року по січень 2023 року складає 40 609, 68 грн, тобто є більший, ніж визначено позивачем.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за загальний період з липня 2022 року по січень 2023 року, підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем 39 499, 71 грн.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 15.07.2022 по 15.01.2023 в розмірі 134 240, 75 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно із п.8.4. договору за несвоєчасну сплату орендної плати та відшкодування податку на майно за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 134 240, 75 грн за загальний період з 15.07.2022 по 15.01.2023, суд встановив, що він виконаний арифметично невірно, крім того позивачем не враховано, що день оплати не враховується при нарахування пені.

У зв`язку з викладеним, судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 15.07.2022 по 15.01.2023, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме наступним чином:

Місяць оплатиСума боргу (грн)Оплата (грн)Дата оплатиПеріод нарахування пеніПеня (грн)липень 2022 року93 859, 45 15.07.2022-15.01.202323 786, 30серпень 2022 року166 477, 15 01.08.2022-15.01.202338 312, 55вересень 2022 року167 601, 68 01.09.2022-15.01.202331 454, 01жовтень 2022 року169 381, 18 01.10.2022-25.10.20225 800,73 169 381, 1826.10.2022 листопад 2022 року172 488, 65 01.11.2022-15.01.202317 957, 72грудень 2022 року176 655, 11 01.12.2022-15.01.202311 131, 69січень 2023 року177 850, 88 01.01.2023-15.01.20233 654, 47Всього 132 097, 47За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 15.07.2022 по 15.01.2023 складає 132 097, 47 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 133 987, 94 грн основного боргу, 132 097, 47 грн пені, 39 499, 71 грн інфляційних втрат та 11 791, 36 грн 3% річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Приватного підприємства «Флемонс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Флемонс» (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30-В, ідентифікаційний код 35443265) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 1, ідентифікаційний код 00131334) 1 133 987 (один мільйон сто тридцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн 94 коп. основного боргу, 132 097 (сто тридцять дві тисячі дев`яносто сім) грн 47 коп. пені, 39 499 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 71 коп. інфляційних втрат, 11 791 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто одну) грн 36 коп. 3% річних та 19 760 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 65 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 01.12.2023

Суддя В.М. Антонова