Ухвала

від 28.11.2023 по справі 914/1682/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.11.2023 Справа № 914/1682/23

Господарський суд Львівської області в складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Яремко В.Я.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенерготехресурс» про розстрочення виконання рішення у справі № 914/1682/23

за позовом: Комунального підприємства «Тернопільелектротранс», м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенерготехресурс»,м. Львів,

про: визнання додаткових угод недійсними та стягнення 936 294,26 грн

за участю представників сторін:

від стягувача: Берегуляк В. Ф.;

від заявника: не з`явився;

встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.10.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди № 3 від 18.08.2022 та № 6 від 22.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 12/21к/394 від 25.12.2021 укладені між КП "Тернопільелектротранс" та ТОВ "Львівенерготехресурс" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенерготехресурс» на користь Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» 936 294,26 грн та 19412,42 грн судового збору.

13.11.23 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенерготехресурс» про розстрочення виконання рішення (Вх. №4533/23), в якій просить розстрочити виконання рішення у справі №914/1682/23 строком на шість місяців рівними частинами: до 30.11.2023 -147 617, 78 грн, до 31.12.2023 147 617, 78 грн, до 31.01.2024

147 617, 78 грн, до 29.02.2024 147 617, 78 грн, до 31.03.2024 147 617, 78 грн, до 30.04.2024 147 617, 78 грн.

Ухвалою суду від 16.11.2023 заяву розстрочення виконання рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 28.11.2023.

22.11.23 КП «Тернопільелектротранс» подано відзив на заяву про розстрочку виконання судового рішення (Вх. № 28571/23).

В судове засідання 28.11.2023 з`явився представник стягувача в режимі відеоконференції, заперечив щодо поданої заяви, просив у задоволенні такої відмовити. Заявник не з`явився, причин не явки не вказав. Враховуючи строки розгляду заяви про розстрочення виконання рішення, суд вирішив розглядати подану заяву у відсутності представника заявника.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що ТОВ «Львівенерготехресурс» на ринку електричної енергії є електропостачальником та здійснює свою діяльність у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії».

ТОВ «Львівенерготехресурс» не має на меті подальше оскарження прийнятого судом рішення та до набрання ним законної сили вже сплатило КП «Тернопільелектротранс» 70000,00 грн - частину стягнутих судовим рішенням коштів (копія платіжної інструкції від 13.11.2023).

ТОВ «Львівенерготехресурс» перебуває у складному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду. Основним чинником неможливості добровільної оплати коштів ТОВ «Львівенерготехресурс» на підставі судового рішення в повному обсязі є насамперед є війна в Україні.

Одним з найбільших споживачів ТОВ «Львівенерготехресурс» є МКП «Новояворівськводоканал», однак станом на сьогодні, заборгованість МКП «Новояворівськводоканал» становить більше 1,3 млн. грн. З метою збалансування (купівлі електричної енергії понад заявлені обсяги споживачами та продажу її залишків) ТОВ «Львівенерготехресурс» уклало обов`язковий на ринку електричної енергії договір про участь у балансуючій групі № 7 від 20.09.2021 з ТОВ «Енерджі 365».

Згідно з акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2023 - 28.09.2023 між ТОВ «Енерджі 365» і ТОВ «Львівенерготехресурс» за договором про участь у балансуючій групі № 7 від 20.09.2021 заборгованість ТОВ «Львівенерготехресурс» за куплену на балансуючому ринку електричну енергію 3 402 843,00 грн.

Невиконання обов`язкових на ринку електричної енергії договорів може призвести до призупинення діяльності ТОВ «Львівенерготехресурс» як постачальника електричної енергії та подальшого банкрутства, як суб`єкта господарської діяльності.

Тож в умовах постійного невиконання контрагентами своїх зобов`язань всі наявні кошти ТОВ «Львівенерготехресурс» наразі має спрямовувати на забезпечення функціонування підприємства як електропостачальника, чим фінансове становище ТОВ «Львівенерготехресурс» суттєво обтяжено.

Завадити таким негативним наслідкам у вигляді списання наявних коштів на користь стягувана, тим самим позбавлення можливості виконувати обов`язкові для учасника ринку договори, що призведе до введення постачальника в стани «Преддефолт» та «Дефолт» можливо за умови поступової сплати суми боргу протягом пів року.

Несприятлива фінансова ситуація ТОВ «Львівенерготехресурс» має тимчасовий характер, тому вважає, що за наслідками розгляду даної справи господарський суд Львівської області має підстави визначити порядок виконання судового рішення у даній справі, зокрема, надати Відповідачу розстрочення виконання рішення.

Заперечуючи щодо задоволення заяви про розстрочення виконання рішення представник позивача вказує на те, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання розстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про розстрочення виконання рішення суду та письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також суд наголошує на тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р., в Україні оголошено воєнний стан.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як встановлено судом, рішення у даній справі було ухвалено 24.10.2023р., а тому розстрочення виконання такого рішення можливе не довше ніж до 24.10.2024 р.

Господарський суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку, проаналізувавши доводи заявника наведені в обґрунтування важкого матеріального становища боржника, з метою реального виконання рішення суду, недопущення погіршення складного фінансового становища боржника врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та дотримання балансу інтересів сторін суд вважає, що заява про розстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню з огляду на часткову добровільну сплату заявником частини заборгованості в розмірі 70 000,00 грн, враховуючи матеріальне становище сторін, воєнний стан, що на обидві юридичні особи ліг непосильний тягар війни, відповідач не уникає відповідальності не подає безпідставних скарг для затягування терміну платежів.

З огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, зважаючи на те, що боржник не уникає від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про можливість надання розстрочення виконання рішення суду терміном на 3 місяці.

За таких обставин, виконання рішення господарського суду від 24.10.2023 у справі щодо сплати заборгованості в розмірі 885706,68 грн (з урахуванням на час розгляду заяви про розстрочку сплати відповідачем 70 000,00 грн), слід розстрочити на три платежі, шляхом сплати боржником на користь стягувача до 30.12.2023, до 30.01.2024 та до 28.02.2024 суми в розмірі 295 235,56 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що сплата боргу не відстрочується, а лише розстрочується на незначний період, що в свою чергу забезпечить реальне виконання боржником рішення суду у справі № 914/1682/23.

Керуючись статтями ст.ст. 13, 14, 15, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Ухвалив :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенерготехресурс» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 914/1682/23 задоволити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2023 у справі № 914/1682/23 в частині сплати заборгованості в розмірі 885 706,68 грн на 3 місяці за наступним графіком:

- до 30.12.2023 295 235,56 грн;

- до 30.01.2024 295 235,56 грн;

- до 28.02.2024 295 235,56 грн.;

Ухвала є виконавчим документом, який може бути пред`явлено до виконання протягом 3- х років.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Запотічняк О.Д.