Рішення

від 23.11.2023 по справі 922/4124/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023м. ХарківСправа № 922/4124/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1) в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області (62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, площа Соборності, 2, код ЄДРПОУ 04058640) до Комунального закладу "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради (62103, Харківська область, Богодухівський район, с. Мусійки, вул. Поповича, 2, код ЄДРПОУ 30193508) , Селянського (фермерського) господарства "Промінь" (62310, Харківська область, Дергачівський район, с. Ветеринарне, вул. Квіткова, 37, код ЄДРПОУ 23910383) про визнання правочину недійсним та зобов`язання звільнити земельні ділянкиза участю учасників справи:

прокурора - Комісар О.О.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області, в якій просить суд:

- визнати недійсним договір про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023, укладений між Комунальним закладом "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради та Селянським (фермерським) господарством "Промінь";

- зобов`язати Селянське (фермерське) господарство "Промінь" звільнити займані ним земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 180,7379га, які воно займає на підставі договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023, укладеного між Комунальним закладом "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради та Селянським (фермерським) господарством "Промінь".

Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що дійсною метою укладення спірного договору є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися.

Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №922/4124/23 за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання. Відповідачам визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, процесуальні документи отримані позивачем та відповідачами, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень та довідки про доставку електронного листа до Електронного кабінету відповідачів.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов у визначений строк не скористались.

В судовому засіданні 09.11.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.11.2023.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити повністю.

Представники позивача та відповідачів у призначене судове засідання не з`явились.

Від позивача 13.11.2023 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Від першого та другого відповідача будь-яких заяв або пояснень по суті спору на адресу суду не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив наступне.

Комунальним закладом "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради (перший відповідач) на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою використовуються земельні ділянки, а саме:

- серії ЯЯ № 9313720 від 30.10.2009, кадастровий номер земельної ділянки 6320885000:01:000:0589, загальною площею 20,7729га;

- серії ЯЯ № 931919 від 30.10.2009, кадастровий номер земельної ділянки 6320885000:01:000:0590, загальною площею 131,8406га;

- серії ЯЯ № 9315981 від 11.08.2010, кадастровий номер земельної ділянки 6320810100:03:002:0107, загальною площею 7,0000га;

- серії ЯЯ № 9315980 від 11.08.2010, кадастровий номер земельної ділянки 6320810100:03:002:0108, загальною площею 21,1244га.

11.05.2023 між першим відповідачем та Селянським (фермерським) господарством "Промінь" (другий відповідач) укладено договір № 98 (далі - договір) про спільне вирощування сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якого учасники, уклавши договір без утворення юридичної особи, зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, право користування яким належить їм на законних підставах, співпрацювати для досягнення спільної мети - вирощування сільськогосподарської продукції, та її розподіл між сторонами, збереження та підвищення якісних характеристик, запобігання забур`яненню, деградації, ерозії земельних ділянок першого відповідача.

За умовами п.1.3 договору земельні ділянки першого відповідача або речові права на них не передаються другому відповідачу, а заходяться у постійному користуванні першого відповідача.

Кожен з учасників договору, відповідно до п.2.1, вносить свій внесок у спільну діяльність за цим договором.

Так, у п.2.2 договору сторони погодили, що внесок першого відповідача у спільну діяльність за договором виражається в наданні доступу для оброблення земельної ділянки другому відповідачу, а також може включати необхідну агрохімічну продукцію, насіння сільськогосподарських культур, сільськогосподарську техніку, матеріали для утримання такої техніки, добрива, паливно-мастильні матеріали, якими він може розпоряджатися на законних підставах та інші товари, роботи, знання та навички, трудові ресурси (працівники), необхідні для своєчасного та якісного співпрацювання для досягнення мети, викладеної у п.1.1 договору.

Внесок другого відповідача у спільну діяльність за договором, за умовами п.2.3, може включати необхідну агрохімічну продукцію, насіння сільськогосподарських культур, сільськогосподарську техніку, матеріали для утримання такої техніки, добрива, паливно-мастильні матеріали, якими він може розпоряджатися на законних підставах та інші товари, роботи, знання та навички, трудові ресурси (працівники), необхідні для своєчасного та якісного співпрацювання для досягнення мети, викладеної у п.1.1 договору.

У п.2.4 договору сторони погодили, що ціна договору дорівнює загальній вартості врожаю по всім видам сільськогосподарських культур, отриманих у якості результату спільної діяльності в рамках договору по середньостатистичних цінах на ці культури на момент розподілу врожаю.

Відповідно до п.4.1 договору місцем здійснення спільної ділянки сторони визначили земельні ділянки, які перебувають у постійному використанні першого відповідача та на які надається тимчасовий доступ другому відповідачу з метою, що зазначена в п.1.1 договору загальною площею 180,7379га:

- земельна ділянка площею 21,1244га (6320810100:03:002:0108);

- земельна ділянка площею 7,000га (6320810100:03:002:0107)

- земельна ділянка площею 131,8406га (6320885000:01:000:0590);

- земельна ділянка площею 20,7729га (6320885000:01:000:0589).

Після встановлення маси врожаю після доробки учасники отримують частку врожаю, вартість якої дорівнює вартості загальної суми витрат, які поніс кожен з учасників, відповідно до загального акту (п.7.2 договору).

Після компенсації витрат кожного з учасників, за умовами п.7.4 договору, результат від спільної діяльності розподіляється між учасниками в рівних частинах.

У п.11.1 договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на це особами сторін і діє до 31.12.2023, а в частині фінансових зобов`язань - до повного та належного їх виконання.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що зміст оспорюваного договору свідчить, що дійсною метою його укладення є приховування першим та другим відповідачами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися.

Як зазначає прокурор, зі змісту договору не вбачається наявності спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об`єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результатів спільної діяльності.

На думку прокурора, договір, який сторони приховали під договором про спільне вирощування сільськогосподарської продукції, укладений з грубим порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. За таких обставин право пред`явлення позову про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення безпідставно сплачених коштів, належить сільській раді.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Разом з тим, Богодухівською міською радою до цього часу не вжито, та не планується вживати заходи щодо визнання удаваного правочину недійсним та зобов`язання звільнити земельні ділянки, зайняті другим відповідачем на підставі договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023, тобто на протязі тривалого часу Богодухівською міською радою будь-які заходи, у тому числі перевірки, заходи представницького характеру, тощо, з приводу неправомірного використання земельних ділянок не вживаються.

Відповідно до положень ст.18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування, зокрема, має право звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Богодухівською окружною прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування із Богодухівською міською радою та 10.08.2023 повідомлено про встановлені порушення.

Листом від 16.08.2023 за вих. № 02-23/4857 Богодухівська міська рада зазначила, що відповідні заходи радою не вживались у зв`язку з відсутністю можливості зібрати необхідні документи для судового позову.

Відповідно, обґрунтованими є доводи прокурора, що у даному випадку у прокурора виникає обов`язок виконати субсидіарну функцію щодо захисту інтересів держави у земельній та освітній сферах.

У зв`язку з встановленням наявності порушень інтересів держави, Богодухівською окружною прокуратурою направлено повідомлення в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо звернення прокурора в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" до суду в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради з позовом про визнання недійсним договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023 та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

Аналізуючи вищенаведені обставини суд виходить з того, що Богодухівська міська рада не вжила належних заходів з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах достатніх фактичних та правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача.

Що стосується позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023 та звільнення земельних ділянок, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1-5 ст.203 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних наслідків визначені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ст.235 Цивільного кодексу України).

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких було оформлено відносини.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, у залежності від того, наскільки він відповідає вимогам до правочинів, що містяться в ст.203 Цивільного кодексу України.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі ч.2 ст. 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин.

Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.ст.1130-1131 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність мають передбачати у тому числі координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Зі змісту викладених приписів законодавства випливає, що основними елементами договору про спільну діяльність є:

- об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності, і відповідні частки мають бути визначеними;

- обов`язки сторін у правовідносинах спільної діяльності не мають зустрічного характеру, натомість кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі.

Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.

За приписами ч.1 ст.1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Слід зазначити, що змістом вказаних статей не передбачено створення простого товариства, проте, визначено можливість об`єднання сторонами договору простого товариства вкладів у спільну діяльність.

Таким чином, характер правовідносин, що регулюється договором про спільну діяльність, полягає у об`єднанні вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності.

Водночас, за змістом ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 цього Закону передбачено істотні умови договору оренди землі, а саме: що об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За приписами ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі, якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Наведені ознаки договору оренди в цілому притаманні оспорюваному договору № 98 від 11.05.2023 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції.

Суд зазначає, що наявність формальних умов оспорюваного договору (назви договору, його предмет тощо) необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин оренди земельних ділянок, а його укладення є лише способом, завдяки якому була досягнута мета - передача в оренду Селянському (фермерському) господарству "Промінь" земельних ділянок.

Так, за договором про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023 на Комунальний заклад "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради покладено обов`язок (внесок), зокрема, по наданню доступу Селянському (фермерському) господарству "Промінь" до земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Комунального закладу "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради.

Натомість, до внеску другого відповідача у спільну діяльність може включатися необхідна агрохімічна продукція, насіння сільськогосподарських культур, сільськогосподарська техніка, матеріали для утримання такої техніки, добрива, паливно-мастильні матеріали, якими він може розпоряджатися на законних підставах та інші товари, роботи, знання та навички, трудові ресурси (працівники). Також, в обов`язок другого відповідача, за умовами п.5.1.4 договору, входить ведення бухгалтерського обліку від імені всіх учасників.

Тобто, саме Селянське (фермерське) господарство "Промінь" за умовами спірного договору здійснює розподіл фактично отриманого прибутку та перераховує узгоджену частину на користь першого відповідача.

Отже, фактичний стан правовідносин між сторонами свідчить про те, що внаслідок укладення спірного договору перший відповідач передав у користування другому відповідачу визначені у договорі земельні ділянки, а другий відповідач, відповідно, отримав право їх використання та зобов`язався здійснювати розподіл отриманого прибутку, що фактично є орендною платою за користування наданими земельними ділянками.

За таких обставин, суд вважає, що за укладеним договором Селянське (фермерське) господарство "Промінь" фактично отримало на платній основі право користування земельними ділянками для вирощування сільськогосподарської продукції, а перший відповідач фактично отримував плату за користування цими земельними ділянками.

Також про удаваність даного договору свідчить не тільки мета, з якою його укладено, а також неможливість, відповідно до статутних завдань та законодавства здійснення першим відповідачем співпраці з другим відповідачем.

Так, відповідно до розділу 2 Статуту Комунального закладу "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради метою діяльності спеціальної школи є забезпечення реалізації права учнів (вихованців) з порушенням інтелектуального розвитку на здобуття ними загальної середньої освіти. Одним із головних завдань спеціальної школи є, зокрема: забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими стійкими психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, на здобуття початкової та базової загальної середньої освіти з урахуванням їх психофізичного розвитку (основна).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності другого відповідача відносяться: код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тощо.

Таким чином, діяльність другого відповідача ніяким чином не пов`язана з соціальною, навчальною або науковою діяльністю.

Також в матеріалах справи відсутні докази, що у закладі освіти першого відповідача створено та функціонують відділи (підрозділи), які займаються веденням підсобного сільського господарства. Навчальний заклад не здійснює навчальну підготовку за спеціальностями, пов`язаними з веденням сільського господарства, доказів того, що вчителі та учні залучаються до процесу обробки земельних ділянок матеріали справи також не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що серед основних видів економічної діяльності першого та другого відповідача не має однакових, спільних видів господарської діяльності, а тому наявна різниця в видах економічної діяльності першого та другого відповідача, відмінність мети їх діяльності, закріплених в статутних документах, виключає можливість спільно діяти для досягнення спільної мети (надання послуг, виконання робіт, тощо) в контексті положень ст.1130 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що укладений між сторонами договір приховує дійсні правовідносини, що склалися між ними, а саме, відносини пов`язані з платним користування другим відповідачем земельними ділянками, наданими першим відповідачем у користування для вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку, які за своїм змістом та суттю є відносинами з оренди землі, а тому спірний договір слід визнати удаваним.

Встановивши факт наявності між сторонами фактичних відносин з оренди земельних ділянок, суд переходить до з`ясування правомірності спірного договору з огляду на норми, що його регулюють.

Так, відносини пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, ЗУ "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами, а тому до спірного договору слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди (суборенди) земельної ділянки.

В силу ч.1 ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначені ст.124 Земельного кодексу України, відповідно до ч.1 та ч.2 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, або за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Аналогічна правова норма закріплена і у ст.16 Закону України "Про оренду землі".

Визначені договором земельні ділянки загальною площею 180,7379га на даний час належать до складу земель комунальної форми власності, які розташовані за межами населеного пункту, на території, розпорядником якої є Богодухівська міська рада Харківської області.

Відповідно до ч.8 ст.93 ЗК України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

За приписами ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 ст.95 Земельного кодексу України унормовано, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державні акти на право постійного користування не є тим документом, які надають право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 року у справі № 923/241/18 та від 21.05.2019 року у справі № 925/550/18.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року дійшов висновку, що постійні землекористувачі позбавлені права розпорядження земельними ділянками.

Таким чином, Комунальний заклад "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради, як землекористувач, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування та не наділений повноваженнями на надання земельних ділянок в оренду, оскільки останні належать йому на праві постійного користування.

Богодухівською міською радою Харківської області не приймалося жодного рішення про передачу земельних ділянок в оренду (суборенду) другому відповідачу.

Даний факт відповідачами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, перший відповідач фактично передав другому відповідачу в користування земельну ділянку за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, без права розпорядження нею, тобто в порушення вимог ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому, суд зауважує, що спірний договір укладено без дотримання вимог земельного законодавства, з їх істотним порушенням, сторонами не було визначено в договорі всіх істотних умов, а також не дотримано порядку його укладення, а тому він явно не був спрямований на реальне настання законних правових наслідків.

Зазначене також є порушення вимог ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч.5 ст.6 та ч.5 ст.8 Закону України "Про оренду землі" право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі").

Проте, державна реєстрація права користування земельними ділянками на умовах оренди здійснена не була.

Суд наголошує, що неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельних ділянок.

Крім того, за приписами п.а) ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Так, землями сільськогосподарського призначення, відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

З державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 9315981 від 11.08.2010, кадастровий номер земельної ділянки 6320810100:03:002:0107, загальною площею 7,0000га та серії ЯЯ № 9315980 від 11.08.2010, кадастровий номер земельної ділянки 6320810100:03:002:0108, загальною площею 21,1244га, судом вбачається, що цільовим призначенням зазначених земельних ділянок є їх використання для ведення дослідних та навчальних цілей, а тому земельні ділянки повинні використовуватися виключно за вказаним видом цільового використання.

Проте, фактично спірним договором земельні ділянки було надано у користування для виробництва сільськогосподарської продукції.

При цьому, виходячи з основоположної засади земельного права принципу цільового використання земель, нецільове використання земельних ділянок без його попередньої зміни не допускається.

Фактично земельні ділянки, які за видом цільового використання призначені для ведення дослідних та навчальних цілей, передано першим відповідачем у користування другого відповідача для виробництва сільськогосподарської продукції, використання яких для означених цілей у межах визначеного виду є неможливим без зміни їх дійсного та реального цільового призначення на інший.

Жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання земельних ділянок не ухвалювалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Даний фат відповідачами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, з огляду на належність земельних ділянок за цільовим видом використання до сільськогосподарських земель призначених для ведення дослідних та навчальних цілей, спірним договором допущено незаконну зміну цільового виду використання земельних ділянок, що свідчить про невідповідність цільового призначення земельних ділянок визначеному договором виду їх використання.

Відтак, обґрунтованими є доводи прокурора, що метою оспорюваного договору є користування Селянським (фермерським) господарством "Промінь" упродовж певного строку земельними ділянками, що перебувають у постійному користуванні Комунального закладу "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради, та як наслідок самостійна обробка земельних ділянок другими відповідачем загальною площею 180,7379га власною технікою, інвентарем та робочою силою, що свідчить про фактичне використання на умовах строковості та платності та в свою чергу дає можливість суду дійти висновку, що сторони оспорюваного правочину під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки оренда передбачає фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачами підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023, укладеного між Комунальним закладом "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради та Селянським (фермерським) господарством "Промінь" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання Селянського (фермерського) господарства "Промінь" звільнити займані ним земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 180,7379га, які останній займає на підставі договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023, укладеного між Комунальним закладом "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради та Селянським (фермерським) господарством "Промінь", суд зазначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Отже, земельні ділянки загальною площею загальною площею 180,7379га, доступ до яких Селянському (фермерському) господарству "Промінь" надав Комунальний заклад "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради на підставі визнаного недійсним судом договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023, підлягають звільненню Селянським (фермерським) господарством "Промінь", а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

За таких обставин позов прокурора є цілком обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладає на першого та другого відповідача порівну.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023, укладений між Комунальним закладом "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради (62103, Харківська область, Богодухівський район, с. Мусійки, вул. Поповича, 2, код ЄДРПОУ 30193508) та Селянським (фермерським) господарством "Промінь" (62310, Харківська область, Дергачівський район, с. Ветеринарне, вул. Квіткова, 37, код ЄДРПОУ 23910383).

Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство "Промінь" (62310, Харківська область, Дергачівський район, с. Ветеринарне, вул. Квіткова, 37, код ЄДРПОУ 23910383) звільнити займані ним земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 180,7379га, які воно займає на підставі договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 98 від 11.05.2023, укладеного між Комунальним закладом "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради та Селянським (фермерським) господарством "Промінь".

Стягнути з Комунального закладу "Богодухівська спеціальна школа" Харківської обласної ради (62103, Харківська область, Богодухівський район, с. Мусійки, вул. Поповича, 2, код ЄДРПОУ 30193508) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позову у розмірі 2 684,00грн.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Промінь" (62310, Харківська область, Дергачівський район, с. Ветеринарне, вул. Квіткова, 37, код ЄДРПОУ 23910383) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позову у розмірі 2 684,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "01" грудня 2023 р.

СуддяТ.А. Лавренюк