Рішення

від 23.11.2023 по справі 922/3601/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023м. ХарківСправа № 922/3601/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскрасофт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вариант+", м. Харків про стягнення 439693,63 грн. за участю представників:

позивача - Олексій СИТНІК (адвокат);

відповідача - Віталій РИСЬ (адвокат).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСКРАСОФТ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вариант+" про стягнення заборгованості у сумі 439 693,63 грн. за непоставку поставки плита ПДН-14 у кількості 84 шт., з яких: основна заборгованість у сумі 438 900,0 грн; 3 відсотки річних у сумі 793,63 грн. Нараховувати до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вариант+" рішення суду в частині основного боргу 3 відсотки річних за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365: 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення). Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою від 18.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3601/23 за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі №922/3601/23 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 26.10.2023 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2023 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2023 не заперечував проти існування заборгованості, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. В судовому засіданні пояснив, що неможливість виконання зобов`язання з поставки товару сталась через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, затримка в поверненні попередньої оплати виникла з аналогічних підстав та дебіторської заборгованості контрагентів відповідача перед ним.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідачем здійсненна пропозиція з поставки плита ПДН-14 у кількості 84 шт. шляхом направлення рахунку-фактури від 15.02.2022 року № 0204, у відповідь на яку ТОВ "Іскрасофт" платіжним дорученням від 18.02.2022 року № 4289 була здійснена попередня оплата у розмірі 438900,00рн.

Позивачем на адресу ТОВ "Вариант+" 15.06.2023 направлено вимогу щодо здійснення поставки плит ПДН-14 у десятиденний термін з моменту отримання листа, який 04.07.2023 був повернений, у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Оскільки виконання зобов`язання щодо поставки визначених рахунку-фактури від 15.02.2022 року № 0204 не відбулося, позивачем 05.07.2023р. на адресу відповідача направлено лист про відмову від прийняття виконання зобов`язання та вимогою у трьохденний термін з моменту отримання листа повернути грошові кошти.

Лист від 05.07.2022 був повернутий позивачу, у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Позивач вказує, що днем пред`явлення вимоги про повернення позивачу передоплати є 20.07.2023 року дата її повернення за зворотною адресою: "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Таким чином, за твердженнями позивача, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання сплинув 23.07.2023 року, а тому наявні підстави для стягнення з ТОВ "Вариант+" заборгованості у сумі 438900,0 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Отже, зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, на виконання положень ст. 530 ЦК України, позивачем на адресу ТОВ "Вариант+" 15.06.2023 направлено вимогу щодо здійснення поставки плит ПДН-14 у десятиденний термін з моменту отримання листа, який 04.07.2023 був повернений, у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Згідно п.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки виконання зобов`язання щодо поставки визначених рахунку-фактури від 15.02.2022 року № 0204 не відбулося, позивачем 05.07.2023р. на адресу відповідача направлено лист про відмову від прийняття виконання зобов`язання та вимогою у трьохденний термін з моменту отримання листа повернути грошові кошти. Лист від 05.07.2022 був повернутий позивачу, у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Так, днем пред`явлення вимоги про повернення позивачу передоплати є 20.07.2023 року дата її повернення за зворотньою адресою: "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання сплинув 23.07.2023 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 438900,00 грн, законні, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, а тому підлягає задоволенню в сумі 793,63 грн.

Позивач просить одночасно визначити в резолютивній частині рішення про нарахування відсотків річних.

Так, ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачається можливість зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені. Тобто, одночасне нарахування і відсотків річних, і пені в даному випадку є незаконним.

Враховуючи те, що позивач просить суду у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вариант+" (61044, м. Харків, пр-т Героїв Харкова 257, кв. 1007, код ЄДРПОУ 32149164) рішення суду в частині основного боргу 3 відсотки річних за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення), суд вважає, що дана вимога є законною та такою, що підлягає задоволенню судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на відповідача покладається судовий збір у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вариант+" (61044, м. Харків, пр-т Героїв Харкова 257, кв. 1007, код ЄДРПОУ 32149164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскрасофт" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна 3, код ЄДРПОУ 36818518) основну заборгованість у сумі 438900,00 грн, 3 % річних у сумі 793,63 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 5276,32 грн.

Нараховувати до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вариант+" (61044, м. Харків, пр-т Героїв Харкова 257, кв. 1007, код ЄДРПОУ 32149164) рішення суду в частині основного боргу 3 відсотки річних за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "01" грудня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко