Рішення

від 22.11.2023 по справі 924/756/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"22" листопада 2023 р. Справа № 924/756/23

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Загродській М.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.НАФТА", м. Хмельницький Хмельницької області

про стягнення 129 958,90грн, з яких: 100 000,00грн - основного боргу, 10 000,00грн - штрафу, 2 958,90грн - 30% річних, 17 000,00грн - упущеної вигоди

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

12.07.2023 до господарського суду області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.НАФТА", м.Хмельницький Хмельницької області про стягнення 129 958,90грн, з яких: 100 000,00грн - основного боргу, 10 000,00грн - штрафу, 2 958,90грн - 30% річних, 17 000,00грн - упущеної вигоди у зв`язку із неналежним виконанням вимог договору поставки №27.01/23-02 від 27.01.2023.

Ухвалою суду від 14.07.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/756/23 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті.

06.09.2023 суд ухвалив розгляд справи №924/756/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

08.11.2023 у підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою, відповідно до ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.11.2023.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м.Харків позовні вимоги підтримує. Посилається на неналежне виконанням відповідачем вимог договору поставки №27.01/23-02 від 27.01.2023.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "К.НАФТА", м.Хмельницький Хмельницької області відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, повноважних представників не направив, про причини неявки та неподання документів суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

27 січня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м. Харків (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.НАФТА", м. Хмельницький (надалі - покупець) укладено договір поставки №27.01/23-02 (надалі - договір).

Згідно п.1.1. вказаного договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця узгодженими партіями в погоджені строки скраплений газ (СГ), (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується на умовах цього договору прийняти та оплати товар.

Відповідно до п.1.3. договору загальна вартість товару за цим договором (ціна цього договору), визначається як сумарна вартість товару (його партій) згідно заявок до нього, або видаткових накладних на поставлений товар.

Згідно з п.5.1. договору, ціна і вартість партії товару узгоджується з покупцем та відображаються у відповідних заявках до договору та у відповідному рахунку-фактурі. Вартість кожної окремої партії товару зазначається в рахунку-фактурі, та у видаткових документах.

Відповідно до п.5.5. договору покупець здійснює оплату за кожну партію товару на умовах: або 100% (сто відсотків) передплати вартості товару, або за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п.7.5. договору, у разі невиконання покупцем, умов та термінів оплати вартості поставленої партії товару (п. 5.5, 5.6. договору), визначених у відповідній заявці до цього договору та/або рахунках-фактурах, за умови оплати покупцем вартості товару по факту поставки, або з відстрочкою чи розстрочкою оплати, покупець сплачує постачальнику крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості, а за прострочення понад 5 (п`ять) календарних днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно п.7.6. договору за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару понад 10 (десять) календарних днів, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний у 30-денний термін сплатити постачальнику суму боргу, що складається із суми основної заборгованості за поставлений товар та санкції відповідно до пункту 7.5. цього договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% (тридцять відсотків) річних від простроченої суми всієї заборгованості за весь час прострочення визначеного боргу, відповідно до ст.625 ЦК України.

Договір підписаний представниками сторін.

02 травня 2023 позивачем поставлено на адресу ТОВ "К.НАФТА", м.Хмельницький газ скраплений на загальну суму 53 167,20грн, що підтверджується видатковою накладною №020512 та ТТН №020512 від 02.05.2023.

03 травня 2023 року позивачем поставлено на адресу ТОВ "К.НАФТА", м.Хмельницький газ скраплений на загальну суму 132 197,71грн, що підтверджується видатковою накладною №030506 та ТТН №030506 від 03.05.2023.

За поставлений товар - газ скраплений ТОВ "К.НАФТА", м.Хмельницький було перераховано на рахунок позивача 08.05.2023 - 52 564,15грн, 12.05.2023 - 85 364,91грн, що підтверджується поданими позивачем до матеріалів справи виписками відділення №3 АТ "Перший Український міжнародний банк".

З врахуванням заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м.Харків, яка обліковувалась за ним за договором станом на 01.05.2023 в сумі 180 976,19грн та сплати 01.05.2023 - 128 412,02грн, станом на 12.05.2023 ТОВ "К.НАФТА", м.Хмельницький має заборгованість перед позивачем за поставлений товар, у розмірі 100 000,00грн.

Претензія позивача щодо виконання зобов`язань по сплаті існуючої заборгованості за договором поставки №27.01/23- 02 від 27 січня 2023 року залишена відповідачем без задоволення.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 січня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м.Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.НАФТА", м.Хмельницький укладено договір поставки №27.01/23-02.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п.1.3. договору погоджено, що загальна вартість товару за цим договором (ціна цього договору), визначається як сумарна вартість товару (його партій) згідно заявок до нього, або видаткових накладних на поставлений товар.

Згідно з п.5.1. договору, ціна і вартість партії товару узгоджується з покупцем та відображаються у відповідних заявках до договору та у відповідному рахунку-фактурі. Вартість кожної окремої партії товару зазначається в рахунку-фактурі, та у видаткових документах.

Відповідно до п.5.5. договору покупець здійснює оплату за кожну партію товару на умовах: або 100% (сто відсотків) передплати вартості товару, або за письмовою домовленістю сторін.

Зважаючи на викладене, судом враховано, що згідно умов договору між сторонами була передбачена попередня оплата, інших письмових домовленостей матеріали справи не містять.

Крім того, сторонами узгоджено оплату не пізніше факту поставки товару, тобто за умови оплати відповідачем вартості товару по факту поставки або з відстрочкою чи розстрочкою оплати, до відповідача застосовується відповідальність згідно договору, так, зокрема, відповідач сплачує позивачу крім суми основної заборгованості, штрафні санкції згідно умов п. 7.5 договору.

Здійснивши оплату (частково) за товар згідно договору №27.01/23-02 від 27.01.2023, що підтверджується банківськими виписками, відповідач підтвердив його поставку та отримання.

Судом враховано та матеріалами справи стверджується, що відповідачем не виконані зобов`язання з оплати заборгованості за договором поставки №27.01/23-02 від 27.01.2023 в сумі 100 000,00грн.

Таким чином учасниками судового розгляду не надано доказів оплати поставленого товару в повному обсязі, відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 100 000,00грн основного боргу є обґрунтованою.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 000,00грн - штрафу, 2 958,90грн - 30% річних, 17 000,00грн - упущеної вигоди.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.5. Договору, у разі невиконання Покупцем, умов та термінів оплати вартості поставленої партії Товару (п. 5.5, 5.6. Договору), визначених у відповідній заявці до цього Договору та/або рахунках-фактурах, за умови оплати Покупцем вартості Товару по факту поставки, або з відстрочкою чи розстрочкою оплати, Покупець сплачує Постачальнику крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості, а за прострочення понад 5 (п`ять) календарних днів з Покупця додатково стягується штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно п.7.6. Договору за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого Товару понад 10 (десять) календарних днів, Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний у 30-денний термін сплатити Постачальнику суму боргу, що складається із суми основної заборгованості за поставлений Товар та санкції відповідно до пункту 7.5. цього Договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% (тридцять відсотків) річних від простроченої суми всієї заборгованості за весь час прострочення визначеного боргу, відповідно до ст.625 ЦК України.

Під час перерахунку (за допомогою системи „Законодавство) заявлених до стягнення 30% річних та штрафу, судом взято до уваги визначений позивачем період із врахуванням проведених оплат та встановлено, що заявлені до стягнення річні в розмірі 2 958,90грн та штраф в розмірі 10 000,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на положення Договору поставки, позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м.Харків могло отримати вигоду (прибуток) в розмірі 17000,00грн. за наслідками своєчасного виконання відповідачем умов договору поставки щодо своєчасної та повної оплати ним поставленого товару. Але неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м.Харків можливості отримати прибуток за договором поставки. Тому розмір упущеної вигоди, внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки, позивач оцінює в 17 000,00грн.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування збитків необхідно встановлювати наявність у діях винної особи чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди врегульовано статтею 22 Цивільного кодексу України, за змістом якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Отже аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що позивачем не доведено можливість отримання вигоди (прибутку) в розмірі 17 000,00грн за наслідками своєчасного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "К.НАФТА", м.Хмельницький умов договору поставки щодо своєчасної та повної оплати ним поставленого товару, не доведено наявності безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача і упущеною вигодою. Позивачем також на вимогу суду не подано обґрунтованого розрахунку суми упущеної вигоди.

Суд вважає, що при зазначених обставинах покладення відповідальності за невиконання зобов`язання на відповідача порушуватиме визначені статтею 3 Цивільного кодексу України засади цивільного законодавства що стосуються судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості та добросовісності.

У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.НАФТА", м.Хмельницький Хмельницької області про стягнення 17 000,00грн - упущеної вигоди належить відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню на суми: 100 000,00грн - основного боргу, 10 000,00грн - штрафу, 2 958,90грн - 30% річних. В решті вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 16 828,50грн.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Загребельний Роман Валерійович та Адвокатське об`єднання „ЛЕГАЛ ІНВЕСТ ГРУП надавали послуги позивачу ТОВ "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД" на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1139822 від 28.07.2023 виданого АО „ЛЕГАЛ ІНВЕСТ ГРУП та відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №16/10-19 від 16.10.2019 і додаткової угоди №3 до договору від 23.05.2023.

Згідно акту наданих послуг за додатковою угодою №3 від 23.05.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги №16/10-19 від 16.10.2019 сторонами підтверджено факт належної та в повному обсязі надання виконавцем професійної правничої допомоги за додатковою угодою, а саме в розмірі 16 828,50грн.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.11.2020р. у справі №922/2869/19, від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19 та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Однак, судом також враховано, що поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як передбачено ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Судом також враховано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати ТОВ "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД" на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00грн.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.НАФТА" (29025, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 16; код ЄДРПОУ 43349867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ОІЛ ЛТД" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1, офіс 1; код ЄДРПОУ 42073076) 100 000,00грн (сто тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 10 000,00грн (десять тисяч гривень 00 коп.) штрафу, 2 958,90грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 90 коп.) 30% річних, 2 684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору, 6 000,00грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.11.2023.

СуддяС.І. Крамар

Віддрук. 4 прим.:

1- до справи;

2 - позивачу (вул. Іванівська, буд. 1, офіс 1, м. Харків, 61022) надісл. ел. кабінет в системі "ЕС"

3, 4 - відповідачу (вул. Р.Шухевича, 16, м. Хмельницький, 29025; вул. Подільська, 93/1, ТЦ "КУБ", 2-й поверх, м. Хмельницький, 29000) надісл. ел. кабінет в системі "ЕС"