Постанова

від 21.11.2023 по справі 910/14552/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/14552/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Свернюк С. П. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 (колегія суддів: Євсіков О. О. - головуючий, Корсак В. А., Владимиренко С. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 (суддя Удалова О. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція"

про стягнення 1 472 894,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" (далі - ТОВ "Торгівельний дім РТД") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електростанція" (далі - ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція") про стягнення 1 472 894,42 грн, з яких 1 144 349,00 грн - основний борг, 80 104,49 грн - штраф, 28 128,31 грн - 3% річних та 220 311,73 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Торгівельний дім РТД" обґрунтовані неналежним виконанням ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" зобов`язань за договором від 21.09.2021 № 53-123-04-21-0714 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі № 910/14552/22, позов ТОВ "Торгівельний дім РТД" задоволено частково.

Вирішено стягнути з ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" на користь ТОВ "Торгівельний дім РТД" 1 144 349,88 грн - основного боргу, 28 128,31 грн - 3% річних, 220 311,73 грн - інфляційних втрат, а також 20 891,85 грн судового збору.

В іншій частині позову ТОВ "Торгівельний дім РТД" відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "Торгівельний дім РТД" поставило ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" товар, який відповідач прийняв (крім повернутого за накладними-вимогами від 27.06.2022 № 22-21 та від 28.01.2022 № 22-3); ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" не надало доказів про оплату товару на суму 1 144 349,88 грн.

Суд першої інстанції встановив, що договір між сторонами укладено та виконано до повномасштабної збройної агресії проти України з боку російської федерації. Тому суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на власне рішення про зупинення видаткових операцій з позивачем, обґрунтоване тим, що виробником поставлених позивачем товарів є російська федерація. Суд першої інстанції при цьому зазначив, що сторонами погоджено у специфікації до договору саме такий товар, який відповідач прийняв без зауважень. Враховуючи викладене, суд першої інстанції визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 144 349,88 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, зазначив, що такий розрахунок виконаний арифметично правильно, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 28 128,31 грн 3% річних та 220 311,73 грн втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем прострочено саме виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого товару, що унеможливлює нарахування відповідачу штрафу на підставі статті 231 Господарського кодексу України. При цьому суд першої інстанції зазначив, що в договорі сторонами не погоджено відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасне здійснення відповідачем як покупцем розрахунку за поставлений йому товару. Зважаючи на викладене, суд відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 80 104,49 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1 144 349,88 грн, зазначивши, що посилання відповідача на власне рішення про зупинення видаткових операцій з позивачем є безпідставним та в будь-якому разі не є передбаченою договором чи законом підставою, яка звільняє ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" від обов`язку оплатити товар. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що заперечення скаржника щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин, що вступили в силу після укладення цього договору, є безпідставними. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач не надав доказів на підтвердження форс-мажорних обставин та повідомлення про їх настання позивача.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати частково постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі № 910/14552/22, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Торгівельний дім РТД" до ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" залишити без задоволення.

3.2. ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція", посилаючись на положення Закону України "Про санкції", постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах. Скаржник також стверджує, що суди не дослідили докази, надані сторонами, зокрема ярлик від 07.02.2022 № 2-2874 (додаток № 14 до відзиву), та не взяли до уваги, що країною походження товару є російська федерація.

3.3. ТОВ "Торгівельний дім РТД" у відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 20.10.2023 через систему "Електронний суд", просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними. ТОВ "Торгівельний дім РТД" стверджує, що сторони погодили в специфікації товар, який ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" прийняло без зауважень. Як зазначає позивач, серед товару, поставленого відповідачу за договором від 21.09.2021, наявний товар походженням з російської федерації. Проте ТОВ "Торгівельний дім РТД" зауважує, що жодних поставок з російської федерації після початку військової агресії не здійснювало, грошові кошти, отримані позивачем під час господарської діяльності, використовуються для підтримання власної господарської діяльності, оплату заробітної плати працівників та сплату загальнообов`язкових платежів та зборів на території України.

4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 21.09.2021 між ТОВ "Торгівельний дім РТД" (постачальник) та ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" (покупець) було укладено договір № 53-123-04-21-07148, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець - прийняти та сплатити товар: код CPV 19510000 згідно з ДК 021:2015 - гумові вироби (рукави, пластини, шнури гумові) у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікації № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

4.2. Згідно з пунктом 2.1 договору від 21.09.2021 № 53-123-04-21-07148 загальна вартість товару є твердою та складає 1 060 000,00 грн, ПДВ 20% - 212 000,00 грн. Разом з ПДВ - 1 272 000, 00 грн.

4.3. Відповідно до пункту 2.2 цього договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару відповідно до специфікації № 1 та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 6.1 договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

4.4. Пунктом 3.1 договору від 21.09.2021 № 53-123-04-21-07148 передбачено, що постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 10.12.2021, крім позицій відповідно до зведеного переліку № з/п 5, 6, 28, 29, 30 на закупівлю товару, для яких термін постачання - 90 днів з дати підписання договору.

4.5. За змістом пункту 3.2 цього договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках); електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку; на техпластину марки МБС - паспорт (сертифікат) якості; протокол випробувань техпластин марок МБС; лист-згода заводу виробника про надання гарантії на якісну техпластину; на пластину вакуумну (сертифікат якості); на шнур шпринцований (паспорт); на шнури та рукави - документ, що підтверджує якість продукції.

4.6. Відповідно до пункту 3.3 договору № 53-123-04-21-07148 датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувачем з відміткою в накладній на відвантаження товару.

4.7. Договір № 53-123-04-21-07148 вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою зі сторони покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 13.1 цього договору).

4.8. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що укладений сторонами договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Крім того, додатковою угодою від 01.08.2022 № 1 сторони внесли зміни до договору № 53-123-04-21-07148 в частині зменшення ціни договору.

4.9. На виконання умов договору № 53-123-04-21-07148 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 301 431,02 грн, що підтверджується видатковими накладними від 20.06.2022 № РН-0000931, від 27.09.2021 № РН-00000549, від 28.09.2021 № РН-0000550, від 04.10.2021 № РН-0000553, від 04.10.2021 № РН-0000555, від 06.10.2021 № РН-0000566, від 11.10.2021 № РН-0000577, від 29.10.2021 № РН-0000604, від 05.11.2021 № РН-0000623, від 10.11.2021 № РН-0000627, від 16.11.2021 № РН-0000643, від 24.12.2021 № РН-0000713, від 28.12.2021 № РН-0000720, від 24.05.2022 № РН-0000904.

4.10. Відповідно до накладної-вимоги на відпуск матеріалів від 27.06.2022 № 22-21 відповідач повернув товари, поставлені за видатковою накладною від 10.11.2021 № РН-0000627, на загальну суму 88 900,95 грн.

4.11. За накладною вимогою від 28.01.2022 № 22-3 відповідач повернув шнур вакуумний квадратний 12*12 на загальну суму 42 000,00 грн, поставлений за видатковою накладною від 04.10.2021 № РН-0000555.

4.12. Судами встановлено, що повернення вказаного товару не включало в себе ПДВ, тобто відповідач повернув позивачу товару на загальну суму 157 081,14 грн з ПДВ.

4.13. Суди попередніх інстанцій зазначили, що, за твердженням позивача, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 1 144 349,88 грн (1 301 431,02 - 157 081,14).

4.14. Позивач звертався до відповідача з претензією від 05.09.2022 № 1/05-09 на суму 1 144 349,88 грн, яка отримана відповідачем 09.09.2022, відокремленим підрозділом відповідача - 13.09.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до позовної заяви.

4.15. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар, штраф, 3% річних та інфляційних втрат.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023 для розгляду справи № 910/14552/22 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2023 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі № 910/14552/22.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.10.2023 № 29.2-02/3094 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/14552/22 у зв`язку з відпусткою судді Берднік І. С.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 для розгляду справи № 910/14552/22 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2023 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б, Чумака Ю. Я.) оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі № 910/14552/22 до 21.11.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.11.2023 № 29.2-02/3305 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/14552/22 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 для розгляду справи № 910/14552/22 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Торгівельний дім РТД" до ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" про стягнення заборгованості, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням відповідачем договору в частині оплати за поставлений товар. Позивач звернувся з цим позовом, посилаючись на положення статей 11, 712, 629, 692 Цивільного кодексу України, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

5.5. За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.6. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5.7. Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.8. Відповідно до статей 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

5.9. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

5.10. Отже, особа, яка придбала товар за договором, зобов`язана сплатити його вартість продавцеві у порядку та строки, встановлені договором або законом.

5.11. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Торгівельний дім РТД", виходив із того, що ТОВ "Торгівельний дім РТД" поставило ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" товар, який відповідач прийняв (крім повернутого за накладними-вимогами від 27.06.2022 № 22-21 та від 28.01.2022 № 22-3); ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" не надало доказів про оплату товару на суму 1 144 349,88 грн.

Суд першої інстанції встановив, що договір між сторонами укладено та виконано до повномасштабної збройної агресії проти України з боку російської федерації. Тому суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на власне рішення про зупинення видаткових операцій з позивачем, обґрунтоване тим, що виробником поставлених позивачем товарів є російська федерація. Суд першої інстанції при цьому зазначив, що сторонами погоджено у специфікації до договору саме такий товар, який відповідач прийняв без зауважень. Враховуючи викладене, суд першої інстанції визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 144 349,88 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, зазначив, що такий розрахунок виконаний арифметично правильно, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 28 128,31 грн 3% річних та 220 311,73 грн втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем прострочено саме виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого товару, що унеможливлює нарахування відповідачу штрафу на підставі статті 231 Господарського кодексу України. При цьому суд першої інстанції зазначив, що в договорі сторонами не погоджено відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасне здійснення відповідачем як покупцем розрахунку за поставлений йому товару. Зважаючи на викладене, суд відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 80 104,49 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1 144 349,88 грн, зазначивши, що посилання відповідача на власне рішення про зупинення видаткових операцій з позивачем є безпідставним та в будь-якому разі не є передбаченою договором чи законом підставою, яка звільняє ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" від обов`язку оплатити товар. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що заперечення скаржника щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин, що вступили в силу після укладення цього договору, є безпідставними. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач не надав доказів на підтвердження форс-мажорних обставин та повідомлення про їх настання позивача.

5.12. ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція", не погодившись із оскаржуваними рішенням та постановою, звернулося із касаційною скаргою, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.13. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.14. ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. При цьому скаржник посилається на положення Закону України "Про санкції", постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації". ДП "НАЕК" Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" також стверджує, що за договором був поставлений товар (частково) виробництва російської федерації, тому суди попередніх інстанцій не врахували, що здійснення видаткових операцій за договором в частині такого товару заборонено законодавством.

Скаржник також стверджує, що суди не дослідили докази, надані сторонами у справі, зокрема ярлик від 07.02.2022 № 2-2874 (додаток № 14 до відзиву), та не взяли до уваги, що країною походження товару (частини), поставленого позивачем, є російська федерація.

5.15. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України положення цієї норми спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Тому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.16. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.17. Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1- 3 статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

5.18. За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" видами санкцій згідно із цим Законом є, зокрема, обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.

5.19. Згідно із частиною 3 статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

5.20. В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про введення воєнного стану в Україні", запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Зокрема, згідно з підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань кредиторами (стягувачами), за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 22.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23.

5.21. Таким чином, за змістом Закону України "Про санкції" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" установлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Отже, у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", а також чи є позивач особою щодо якої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".

5.22. Колегія суддів також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 "Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заборонено до 31.12.2022 (включно) ввезення на митну територію України товарів, що походять з російської федерації, за переліком згідно з додатком.

Отже, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1147 заборонено ввезення на митну територію України товару, який згідно з УКТЗЕД міститься у Переліку товарів, заборонених до ввезення на митну територію України, що походять з російської федерації.

5.23. 09.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 426 "Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації", що набрала чинності з 11.04.2022, якою заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації. Товари, переміщення яких територією російської федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з російської федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24.02.2022 включно.

Таким чином, з 11.04.2022 - після набрання чинності цією постановою Кабінету Міністрів України встановлено заборону на ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації

5.24. Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві та в апеляційній скарзі посилався на те що Законом України "Про санкції" та підзаконними нормативно-правовими актами введено обмежувальні заходи (санкції) на будь-які видаткові операції як з контрагентами та в частині розрахунку за товар, країною походження якого є російська федерація. Відповідач також зазначав, що відповідно до протоколу засідання комісії ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану від 20.09.2022 № 8 було прийнято рішення про зупинення здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з ТОВ "Торгівельний дім РТД", в частині товару, країною походження якого є російська федерація.

5.25. Суд першої інстанції, спростовуючи доводи відповідача, встановив, що договір між сторонами укладено та виконано до повномасштабної збройної агресії проти України з боку російської федерації, тому суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на власне рішення про зупинення видаткових операцій з позивачем, обґрунтоване тим, що виробником поставлених позивачем товарів є російська федерація. Суд першої інстанції при цьому зазначив, що сторонами погоджено у специфікації до договору саме такий товар, який відповідач прийняв без зауважень.

5.26. Суди попередніх інстанцій зазначили, що договір є належною правовою підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін, тому дійшли висновку про стягнення заборгованості за цим правочином, оскільки встановили, що виконання цього правочину здійснено до повномасштабної збройної агресії проти України з боку російської федерації.

5.27. Проте суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, не перевірили та не встановили, чи є позивач стягувачем, стосовно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи належить позивач до осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України; а також не дослідили докази, на які посилається скаржник, та не надали відповідної правової оцінки обставинам наявності/відсутності підстав для запровадження щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України "Про санкції".

5.28. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

5.29. Отже, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

5.30. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували вимог норм матеріального права, не надали належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак, висновки цих судів про наявність правових підстав для часткового задоволення позову є передчасними.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно із частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі № 910/14552/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" та розподілу судових витрат, справу № 910/14552/22 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак