Рішення

від 30.11.2023 по справі 380/11548/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11548/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про скасування рішення Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та зобов`язання вчинити дії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- скасувати рішення Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.04.2023 звернувся до центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 за якою проживає більше року разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та її сином від першого шлюбу ОСОБА_3 які є власниками квартири та дали згоду на реєстрацію місця проживання.

Районною адміністрацією відмовлено у наданні права на реєстрацію місця проживання у зв`язку з відсутністю особистого звернення одного із власників житла, а саме ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що ОСОБА_3 проживає закордоном, тому його присутність, як одного з власників житла не є можлива, але він не заперечує проти реєстрації місця проживання. ОСОБА_2 також не проти реєстрації місця проживання.

Позивач вважає рішення про відмову у реєстрації місця проживання протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 30 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 09 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у даній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що 13.04.2023 до районної адміністрації надійшло звернення ОСОБА_1 про реєстрацію у квартирі АДРЕСА_3 , де він не є власником. Відповідальними працівниками встановлено, що співвласниками квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте їх підписи на заяві заявника, як підтвердження наявності їх згоди, не були належним чином завірені. На заявах, написані власноручно у присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, повинно бути засвідчуваний підпис вказаної посадової особи, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові, підпису посадової особи та дати, чого у даному випадку зроблено не було.

Законом України «Пpo надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 №265 та інформаційною карткою адміністративних послуг, затвердженою рішенням виконкому Львівської міської ради від 10.02.2023 №127, передбачено особисте звернення, або за зверненням законного представника через Центр надання адміністративних послуг. Адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (Додаток № 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання), у зв`язку з чим, на підставі відсутності згоди власників житла, куди мав намір зареєструватись ОСОБА_1 , районною адміністрацією відмовлено.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Треті особи у встановлений судом строк письмові пояснення щодо заявленого позову не подали, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 .

16.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб про що складено актовий запис №394, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 16.08.2022 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів). Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_5 .

Відповідно до реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 08.07.2002 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, жила квартира у АДРЕСА_2 в цілому зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 10.05.2002 в реєстрі за №2804 та зареєструвала в реєстрову книгу №33 за реєстровим №20900.

11.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до центру надання адміністративних послуг м. Львова із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) в якій просив зареєструвати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . В заяві були наявні підписи власників квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо надання ними згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .

Заява зареєстрована реєстратором Солук Олександрою Степанівною 13.04.2023 за №3-К-21511-36.

Згідно розділу «Службові відмітки» заяви про реєстрацію місця проживання (перебування), працівниками центру надання адміністративних послуг або районної адміністрації не заповнено графи:

- «Заяву прийняв, наявність та правильність необхідних документів перевірив»;

- «У реєстрації місця проживання (перебування) відмовлено»;

- «Місце проживання (перебування) зареєстровано».

Листом від 28.04.2023 №36-вих-51142 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила, що Законом України «Пpo надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 №265 та інформаційною карткою адміністративних послуг, затвердженою рішенням виконкому Львівської міської ради від 10.02.2023 №127, передбачено особисте звернення, або за зверненням законного представника через Центр надання адміністративних послуг. Адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (Додаток № 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання). Після усунення вище згаданих недоліків маєте право повторно звернутися з заявою до Шевченківської районної адміністрації через Центр надання адміністративних послуг м. Львова з документами, що посвідчують особу, або законного представника на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку та документами, що підтверджують право власності на житло.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи відмову в реєстрації місця проживання протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження (далі - Закон №1382-IV).

Згідно ч.1 ст.2 Закону №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

У статті 3 Закону №1382-IV визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг урегульовані Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-ІХ (далі - Закон №1871-ІХ).

Згідно ст.1 Закону №1871-ІХ дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, відповідно до їхніх прав та свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом (ч.2 ст.1 Закону №1871-ІХ).

Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила (ч.3 ст.1 Закону №1871-ІХ).

У розумінні п.п.7, 11, 12 ч.1 ст.2 Закону №1871-ІХ:

- орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи;

- реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи;

- реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Частиною 1 ст.5 Закону №1871-IX встановлено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

У силу ч.6 ст.5 Закону №1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Статтею 9 Закону №1871-IX встановлено, що у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник) (ч.1 ст.9 Закону №1871-IX).

Згідно ч.2 ст.9 Закону №1871-IX до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:

1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;

3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);

4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);

5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.9 Закону №1871-IX у разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.

Частиною 4 ст.9 Закону №1871-IX встановлено, що під час особистого відвідування особою органу реєстрації заява про реєстрацію місця проживання (перебування) формується посадовою особою органу реєстрації з використанням відповідних програмно-технічних засобів та відтворюється у паперовій формі.

У силу ч.7 ст.9 Закону №1871-IX забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.11 Закону №1871-IX особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано/задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

У разі декларування місця проживання особи згода власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла надається в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 8 цього Закону (ч.2 ст.11 Закону №1871-IX).

Статтею 12 Закону №1871-IX передбачено, що орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо:

1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування);

2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних;

3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі;

4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;

5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;

6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;

7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла;

8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини;

9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.

Відповідно до частини другої статті 4, частини першої статей 9 і 11, частини восьмої статті 18, частин п`ятої та сьомої статті 21, частини другої статті 22, частин четвертої та шостої статті 24 і частин третьої та сьомої статті 26 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок №265).

Порядок №265 визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Відповідно до п.3 Порядку №265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Згідно п.27 Порядку №265 реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності.

У разі коли особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник) (п.28 Порядку №265).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється в день отримання органом реєстрації документів (п.29 Порядку №265).

Пунктом 35 Порядку №265 встановлено, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:

1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8;

2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);

3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);

5) документи, що підтверджують:

право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах);

6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Відповідно до п.37 Порядку №265 заяви, зазначені у підпункті 1 пункту 35 цього Порядку, формуються посадовою особою органу реєстрації або адміністратором центру надання адміністративних послуг з використанням відповідних програмно-технічних засобів та відтворюються примірники у паперовій формі, після чого особа або законний представник (представник) підтверджують правильність внесених відомостей власним підписом. Відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в заяві, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно п.40 Порядку №265 посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особи особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання (перебування), про що робиться відповідний запис у заяві.

Пунктом 41 Порядку №265 передбачено, що посадова особа органу реєстрації з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання (перебування), відповідного житла на праві власності чи належності власнику (співвласникам), що надали згоду особі для реєстрації місця проживання (перебування), відповідного житла на праві власності, а також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.46 Порядку №265 посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення:

- приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;

- вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265;

- формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265;

- за зверненням особи, що декларує/реєструє/знімає задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), або її законного представника (представника) видає витяг з реєстру територіальної громади.

Якщо під час подання документів встановлено, що особа, яка є громадянином України, звернулася для реєстрації нового місця проживання після закінчення 30 календарних днів після зняття з реєстрації з попереднього місця проживання або подала для реєстрації місця проживання недійсний паспорт громадянина України, посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг складає протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 87 Порядку №265 встановлено, що орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли:

1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання);

2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;

3) особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;

4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (крім випадку, передбаченого пунктом 53цього Порядку), або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;

5) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;

6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;

7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла;

8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини;

9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною.

Не може бути підставою для відмови у реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про житло, в якому реєструється місце проживання (перебування) особи (п.88 Порядку №265).

Не може бути підставою для відмови у декларуванні/знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за декларацією (заявою), поданою в електронній формі, відсутність в особи окремого номера запису у Реєстрі військовозобов`язаних (п.89 Порядку №265).

Відповідно до п.90 Порядку №265 рішення про відмову в декларуванні/реєстрації/знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання приймається в день звернення особи, законного представника (представника), уповноваженої особи житла або уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», про що орган реєстрації інформує таких осіб із зазначенням підстав для відмови засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку, в тому числі засобами Порталу Дія.

Суд встановив, що квартира у АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 10.05.2002 в реєстрі за №2804 та зареєстрована в реєстрову книгу №33 за реєстровим №20900.

16.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане 16.08.2022 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів).

11.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до центру надання адміністративних послуг м. Львова із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) та відповідним пакетом документів, в якій просив зареєструвати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки, ОСОБА_1 не є власником житла в якому хотів зареєструватися, в заяві були наявні підписи власників квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо надання ними згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .

Заява зареєстрована реєстратором Солук Олександрою Степанівною 13.04.2023 за №3-К-21511-36.

Суд зазначає, що позивачем при зверненні до центру надання адміністративних послуг м. Львова подана заява про реєстрацію місця проживання (перебування) відповідно форми додатку 2 до Порядку №265 та долучені передбачені п.35 Порядку №265 документи, зокрема, квитанція про сплату адміністративного збору, проте з невідомих суду причин (сторони не зазначають та не повідомлять про причини не заповнення граф в розділі «Службові відмітки» заяви про реєстрацію місця проживання (перебування)) працівниками центру надання адміністративних послуг або районної адміністрації не заповнено графи в розділі «Службові відмітки», а саме: - «Заяву прийняв, наявність та правильність необхідних документів перевірив»; - «У реєстрації місця проживання (перебування) відмовлено»; - «Місце проживання (перебування) зареєстровано», що свідчить про протиправність дій, оскільки в силу вимог п.40, п.46, п.90 Порядку №265 - посадовою особою органу реєстрації або адміністратором центру надання адміністративних послуг не здійснено відповідний запис у заяві ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання (перебування) щодо належності паспортного документа особи особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання (перебування); - посадовою особою органу реєстрації в день звернення чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг не вчинено відповідні дії, які передбачені п.46 Порядку №265; - не прийнято рішення про відмову в реєстрації місця проживання в день звернення ОСОБА_1 або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг.

Проте, листом від 28.04.2023 №36-вих-51142 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила, що Законом України «Пpo надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 №265 та інформаційною карткою адміністративних послуг, затвердженою рішенням виконкому Львівської міської ради від 10.02.2023 №127, передбачено особисте звернення, або за зверненням законного представника через Центр надання адміністративних послуг. Адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (Додаток № 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання). Після усунення вище згаданих недоліків маєте право повторно звернутися з заявою до Шевченківської районної адміністрації через Центр надання адміністративних послуг м. Львова з документами, що посвідчують особу, або законного представника на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку та документами, що підтверджують право власності на житло.

З відзиву Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради підставою для відмови в реєстрації місця проживання (перебування) слугувала відсутність згоди власників житла, куди мав намір зареєструватись ОСОБА_1 .

Щодо відсутності згоди власників квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння слід розуміти, в передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (панувати над ним, зараховувати на свій баланс).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Основні засади здійснення права спільної часткової власності визначені у статті 358 ЦК України.

Частиною 1 ст.358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч.2 ст.358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Закріплена у п.35 Порядку №265 вимога про необхідність надання згоди на реєстрацію місця проживання особи співвласниками житла обумовлена особливостями реалізації правомочності володіння, користування та розпорядження майном (житлом), що перебуває у спільній частковій власності, суть яких полягає у тому, що здійснення будь-яких юридично значимих дій, пов`язаних із здійсненням права власності, вимагає отримання згоди інших осіб, яким належить це майно.

Отже, при реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов`язковою.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 27.02.2020 року по справі № 522/8166/17.

Суд зауважує, що у заяві про реєстрацію місця проживання зазначено про надання згоди від власників житла, а саме від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчать їх підписи в заяві про реєстрацію місця проживання (перебування), тому суд не приймає до уваги посилання відповідача про відсутність згоди власників житла, куди мав намір зареєструватись ОСОБА_1 .

Також, суд звертає увагу відповідача, що нормами Закону №1871-IX та положеннями Порядку №265 не передбачено вимоги, щодо завірення підписів власника (співвласників) житла, а тільки вимога щодо перевірки належності паспортного документа особи особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання (перебування), про що робиться відповідний запис у заяві.

Більш того, в листі від 28.04.2023 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради посилається на норму, яка стосується питання правильності заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявності необхідних документів для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, що ніякого відношення не має до питання реєстрації місця проживання (перебування). Також в листі зазначається про додаток №6 до Порядку №265, а позивачем подано заяву за формою згідно додатку №2 до Порядку №265.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 при зверненні до центру надання адміністративних послуг м. Львова подано заяву про реєстрацію місця проживання (перебування) відповідно форми додатку 2 до Порядку №265 та долучені передбачені п.35 Порядку №265 документи, зокрема, квитанція про сплату адміністративного збору, однак працівниками центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради не здійснено заповнення графи в розділі «Службові відмітки» заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) щодо прийняття заяви, наявності та правильності необхідних документів.

Суд зазначає, що ст.12 Закону №1871-IX та п.87 Порядку №265 передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації місця проживання (перебування), однак Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради не послалася та не зазначили жоден з перелічених підстав в листі від 28.04.2023 №36-вих-51142.

Отже, судом встановлено, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради протиправно відмовили ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки наявна згода власників квартири та додано необхідні документи передбачені п.35 Порядку №265.

Більш того, суд зазначає, що Шевченківською районною адміністрацію Львівської міської ради не прийнято рішення про відмову в реєстрації місця проживання (перебування) та не зазначено про його прийняття в заяві ОСОБА_1 від 11.04.2023 року, а протиправно без прийняття відповідного рішення відмовлено в реєстрації місця проживання (перебування) без посилання на відповідну норму Закону №1871-IX та положення Порядку №265.

Суд наголошує, що в сили вимог ч. 2 та 3 ст.1 Закону №1871-IX, дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом. Декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» констатував: «п.50. суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, з урахуванням чого в подальшому виникає публічно-правовий спір.

У спірних відносинах позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання, за результатами якої орган реєстрації надав відмову.

Тож, відповідач вчинив дії щодо відмови у реєстрації місця проживання позивача, які за вищевикладених обставин належить визнати протиправними, зобов`язавши Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства та гарантує, що спір буде вирішений по суті остаточно.

На підставі аналізу наведених вище норм, ураховуючи положення Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в України», з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) від 11.04.2023 року та зобов`язання Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) від 11.04.2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з урахуванням п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в сумі 1073,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) від 11.04.2023 року

3. Зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради (79019, м. Львів, вул. Липинського, буд. 11, код ЄДРПОУ 04056115) здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) від 11.04.2023 року.

4. Стягнути з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (79019, м. Львів, вул. Липинського, буд. 11, код ЄДРПОУ 04056115) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1073,60 гривень (одну тисячу сімдесят три гривні, 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30.11.2023.

Суддя Коморний О.І.