Рішення

від 30.11.2023 по справі 420/11842/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11842/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 23.05.2023 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 08.05.2023 №ПШ019273.

29.05.2023 ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ», відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з оскаржуваною постановою позивач категорично не погоджується, вважає її такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України та винесеною з порушенням норм права. Вказує, що під час проведення рейдової перевірки у дату 31.03.2023 р. водієм ОСОБА_1 було надано старшим державними інспекторами Обиход Д.А. та Нагорському В.В. усі наявні у нього документи, які передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: документи, які підтверджують право користування транспортним засобом марки «VOLVO», номерний знак « НОМЕР_1 »; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 та причіпу марки «CRO№E», номерний знак « НОМЕР_3 »; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 ; посвідчення водія серії НОМЕР_5 , товарно-транспортну накладну № 38 від 31.03.2023 р., видану вантажовідправником TOB «ЗТК», що відображено у акті № 350265 від 31.03.2023 р. Зазначає, що у акті № 350265 від 30.03.2023 р„ який став основою для винесення оскаржуваної позивачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ019273 від 08.05.2023 р., не вказується, у чому саме було порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом. Вказує, що у транспортному засобі марки «VOLVO», номерний знак « НОМЕР_1 »: свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , на виконання вимог чинного законодавства України встановлено аналоговий тахограф марки ROBERT BOSCH GMHB, 1324, із заводським № 2001070475, 2001 року випуску, що підтверджується Протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ідентифікаційний номер UA 230 № 1421 від 02.12.2022 р. (див. додаток № 5). Під час проведення перевірки старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Укртрансбезпеки Обиход Д.А. та Нагорським В.В. у дату 31.03.2023 р. о 15 год. 45 хв. вказаний тахограф також перевірявся, зауваження щодо його роботи у акті № 350265 від 31.03.2023 р. відсутні. Водієм ОСОБА_1 також були надані для огляду тахокарти обліку режимів робочого часу і часу відпочинку водія, які свідчили про відсутність порушень Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв`язку України № 340 від 07.06.2010 р. Однак, зазначає позивач, жодної оцінки наданим документам з боку працівників Укртрансбезпеки, які проводили перевірку, надано не було, так само, як і не було зазначено про це у акті № 350265 від 31.03.2023 р.

05.06.2023 до суду від Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області за вх №ЕП/20828/23 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки тахокарти обліку режимів праці і відпочинку водія. Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 31.03.2023 № 350265. Вказано, що транспортний засіб позивача був обладнаний аналоговим тахографом та 31.03.2023 здійснював перевезення вантажу, згідно товарно-транспортної накладної від 31.03.2023 № 38 загальною масою 41,3 тонн, у зв`язку з чим, водій зобов`язаний вести облік режиму праці та відпочинку та надавати відповідні тахокарти посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки. Зазначено, що позивача притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності не за відсутність тахографа на транспортному засобі чи за його ненележну експлуатацію, а саме за відсутність заповнених тахокарт до зазначеного аналогового тахографа, які б підтверджували належне ведення обліку робочого часу та часу відпочинку водія транспортного засобу.

До суду від позивача 19.06.2023 за вх. №ЕП/23106/23 надійшла відповідь на відзив, а 23.06.2023 за вх. №ЕП/24074/23 від Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області - заперечення.

28.07.2023 ухвалою суду клопотання представника позивача про залучення співвідповідача задоволено та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39876845), визначено розгляд справи №420/11842/23 розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від Державної служби України з безпеки на транспорті за вх №ЕП/30773/3 надійшов відзив, за змістом аналогічний відзиву Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позов, відповіддю на відзив та запереченнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення і перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» зареєстроване в якості юридичної особи 08.07.2019 та має основним такий вид діяльності за КВЕД: 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Житомирській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №350265 від 31.03.2023, відповідно до якого перевірка була проведена на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» (км 131), відповідно до направлення на перевірку №013981 від 27.03.2023. Перевірка здійснена щодо транспортного засобу VOLVO/KRONE, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_6 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 та НОМЕР_7 , що належать ТОВ «ДОРОЖНИК КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ»; водій ОСОБА_1 . Автомобільний перевізник згідно ТТН №38 від 31.03.2023 ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ». Під час перевірки виявлені порушення, здійснення внутрішніх вантажних перевезень згідно ТТН №38 від 31.03.2023 без наявних на момент перевірки документів, передбачених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Також зазначено, що відсутні на момент перевірки щоденні реєстраційні листки тахокарти обліку режимів праці та відпочинку водія, порушено наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010, МТЗУ №388 від 24.06.2010.

На підставі Акту №350265 від 31.03.2023, відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ019273 від 08.05.2023, відповідно до якої враховуючи, що ТОВ «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт», цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення №103).

Відповідно до п.1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі Порядок - №1567).

Відповідно до пп. 2-4 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

За приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Суд зазначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи (ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»), зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Так, з оскаржуваного рішення вбачається, що до позивача штрафні санкції застосовано за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв`язку з відсутністю тахокарти.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Однак перелік документів, визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, застосовується саме до автомобільних перевізників.

Відповідно до Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі Інструкція) ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (п.1.2). Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів а/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п.1.3).

Згідно з п.1.4 Інструкції тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (п.3.1 Інструкції).

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (п.3.6 Інструкції).

Отже, з викладеного вбачається, що відповідальність, передбачена абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»,застосовується до автомобільних перевізників за умови саме відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, зокрема тахокарт.

Проте, як вбачається з наданої відповідачами до суду копії матеріалів перевірки, а також з відеозапису заходу контролю, у переліку її документів наявний аркуш з копією ТТН №38 від 31.03.2023 а також тахокарти, з наявним у ній автоматичним маркуванням, проте з незаповненими графами прізвища, імені та по батькові водія та кількості проїханих кілометрів шляху.

Отже, встановлене відповідачами порушення у вигляді «ненадання до перевірки тахокарти» не відповідає фактичним обставинам справи надання до перевірки неналежним чином заповненої водієм тахокарти.

Крім того суд приймає до уваги надані позивачем копії протоколу перевірки та адаптації тахографа та тахокарти водія ОСОБА_1 датовані (як стверджує позивач та не спростовує відповідач) 31.03.2023.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»»

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

На підставі викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про доцільність їх задоволення.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.05.2023 №ПШ019273 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви та заяви про забезпечення позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 2684,00 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути 2684,00 грн судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ019273 від 08.05.2023.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» (вул. Спиридонівська, 31, м. Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 43098924).

Відповідачі:

Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Успенська, 4, м.Одеса, 65014);

- Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39876845).

Суддя Вовченко O.A.