Рішення

від 01.12.2023 по справі 440/14370/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/14370/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНІМАКСІ" до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) та Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНІМАКСІ" /надалі позивач, ТОВ "МІНІМАКСІ"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) /надалі відповідач-1/ про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №022306 від 12 вересня 2023 року /а.с. 1-8/.

Позов обґрунтований тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №022306 від 12 вересня 2023 року підлягає скасуванню як протиправна, оскільки позивач не надає послуги з перевезення вантажів, а здійснював перевезення будівельних та оздоблювальних матеріалів для власних потреб. Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385, поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів. Оскільки позивач не здійснює таку діяльність, посилання на таку інструкцію в Акті проведення перевірки №019287 від 24 серпня 2023 року є неприйнятним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті /надалі відповідач-2/, витребувано докази.

Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 48-57/ зазначив, що згідно із Актом проведення перевірки №019287 від 24 серпня 2023 року посадовою особою виявлено порушення ТОВ «Мінімаксі» вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: «під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН від 23 серпня 2023 року у водія ТЗ ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи водія за 24 серпня 2023 року, чим порушено вимоги наказу МТЗУ №340 від 07 червня 2010 року та наказу МТЗУ №385 від 24 червня 2010», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. В одій транспортного засобу зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, що засвідчив власним підписом, однак жодних пояснень/заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки не надав. 12 вересня 2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №022306 про застосування до ТОВ «Мінімаксі» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ. Перелік документів, що наведений у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним. Формулювання «інші документи, передбачені законодавством» передбачає необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, якими регулюються ті чи інші суспільні відносини в сфері перевезень, для визначення необхідних для здійснення внутрішніх вантажних перевезень документів. В частині доводів позивача про те, що вимога щодо обладнання транспортних засобів тахографами не поширюється на осіб, які здійснюють перевезення власними транспортними засобами для власних потреб, то слід звернути уваги, що відповідна норма, яка передбачена пунктом 1.4 Положення №340, поширюється саме на фізичних осіб як громадян, які здійснюють перевезення не в рамках своєї підприємницької діяльності, та, відповідно, не поширюється на фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб у разі здійснення ними перевезень в рамках провадження підприємницької діяльності як суб`єкта господарювання. Перевізники відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385 забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий). Виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення до відповідальності здійснюється на саме під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) на основі пред`явлених водієм транспортного засобу документів. 24 серпня 2023 року позивач здійснював перевезення на підставі товарно-транспортної накладної від 23 серпня 2023 року, фотокопія якої була зроблена під час проведення перевірки та додається до даного відзиву. Відповідно до змісту даної товарно-транспортної накладної автомобільним перевізником, замовником та вантажоодержувачем зазначено ТОВ «Мінімаксі» (позивач по справі), вантажовідправником ПП Рустіка. В контексті зазначеного варто звернути увагу, що позивачем до позовної заяви додано копію зовсім іншої товарно-транспортної накладної, а саме: №4568 від 23 серпня 2023 року, відповідно до якої автомобільним перевізником та вантажоодержувачем зазначено ТОВ «Мінімаксі», замовником та вантажовідправником ТОВ «Компанія Керамхолл». Також відповідачем -1 заявлено клопотання про поновлення відповідачу-1 строку для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповіді на відзив /а.с. 72-76/ позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача-1 та наявність підстав для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №022306 від 12 вересня 2023 року як протиправної, оскільки в акті перевірки не вказана норма закону, яка позивачем порушена, а зазначені лише норми Наказу № 340 та Наказу № 385.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Беручи до уваги письмові пояснення відповідача-1 щодо причин пропуску встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву, а також ту обставину, що подання відзиву на позовну заяву поза межами встановленого судом строку не призвело до порушення прав позивача та позивачем до моменту прийняття судом рішення подано відповідь на відзив, яка врахована судом при розгляді справи, суд доходить висновку про визнання причин пропуску строку поважними та наявність підстав для поновлення відповідачу-1 строку для подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим клопотання відповідача-1 слід задовольнити.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

На підставі графіка проведення рейдових перевірок /а.с. 64/ та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008214 від 18 серпня 2023 року /а.с. 63-зворот/ 24 серпня 2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д М-30км316 проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 /а.с. 64-зворот/.

Згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 /а.с. 20-21/ маса транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2009, дата реєстрації 12 лютого 2016 року без навантаження становить 9840 кг, повна маса 26000,00 кг, власник транспортного засобу: ТОВ «МІНІМАКСІ».

Також відповідно до наданої водієм товарно-транспортної накладної б/н від 23 серпня 2023 року /а.с. 65/, замовником, автомобільним перевізником та вантажоодержувачем вантажу транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 є ТОВ «Мінімаксі» (ідентифікаційний код 39519437).

За результатами перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №019287 від 24 серпня 2023 року /а.с. 19, 64-зворот/, в якому зафіксовано, що 24 серпня 2023 року на ділянці дороги а/д М-30 Київ-Харків-Довжанський км316 проведено перевірку транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію: НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_3 ), що належить ТОВ "Мінімаксі" (м. Полтава, вул. Заводська, 10), та перевіркою виявлено порушення: під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН від 23 серпня 2023 року у водія ТЗ ОСОБА_1 відсутня роздруківка даних роботи водія за 24 серпня 2023 року, чим порушено вимоги наказу МТЗУ №340 від 07 червня 2010 року та наказу МТЗУ №385 від 24 червня 2010 року, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: роздруківки даних роботи водія ОСОБА_1 за 24 серпня 2023 року.

З вказаним актом водій ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис в акті перевірки.

Запис про наявність у водія роздруківки даних роботи водія за 24 серпня 2023 року та її неврахування посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки в акті відсутній.

Повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт вих. №66777/34/24-23 від 31 серпня 2023 року /а.с. 18, 66/, в якому зазначено дату, час та місце розгляду справи (у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області) з 10:00 до 15:00 12 вересня 2023 року), надіслано Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області на адресу ТОВ "Мінімаксі": 36007, Полтавська область, м. Полтава, вул. Заводська, 10, рекомендованим поштовим відправленням 0600042731614 та вручене адресату 05 вересня 2023 року /а.с. 66-зворот-67, 69/.

12 вересня 2023 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022306 /а.с.17, 63/, якою до ТОВ "Мінімаксі", місцезнаходження: 36007, Полтавська область, м. Полтава, вул. Заводська, 10, на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн за допущення порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно акту проведення перевірки від 24 серпня 2023 року №019287).

Примірник вказаної постанови разом із супровідним листом Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті №69664/34/24-23 від 13 вересня 2023 року /а.с. 16, 69-зворот/ надіслано на адресу ТОВ "Мінімаксі": 36007, Полтавська область, м. Полтава, вул. Заводська, 10, рекомендованим поштовим відправленням 0600042731703 та вручене адресату - 19 вересня 2023 року /а.с. 68, 70/.

Не погодившись із прийняттям постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №022306 від 12 вересня 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року /надалі Закон №2344-III (у відповідній редакції)/.

Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень /стаття 2 Закону №2344-III /.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) /надалі - Порядок №1567 (у відповідній редакції)/, який відповідно до пункту 1 Порядку №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

Відповідно до пунктів 14, 15, 21 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як свідчать матеріали справи, правом на розгляд справи про порушення за його участю позивач не скористався.

Надаючи правову оцінку постанові про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №022306 від 12 вересня 2023 року, яка винесена територіальним органом Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення, суд виходить з наступного.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Також за визначеннями, наведеними у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 /надалі - Правила № 363/, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

В пункті 11.1 розділу 11 Правил № 363 закріплено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З аналізу наведених норм слідує, що автомобільним перевізником є також юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів транспортними засобами за власний кошт. Відомості про автомобільного перевізника є обов`язковим реквізитом у товарно-транспортній накладній.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна б/н від 23 серпня 2023 року, яка надана водієм ОСОБА_1 під час проведення рейдової перевірки, містила відомості про автомобільного перевізника, а саме: ТОВ «Мінімаксі» /а.с.65/.

Стосовно доводу позивача про те, що він не є автомобільним перевізником, оскільки не здійснює господарську діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів та у спірному випадку здійснював перевезення будівельних та оздоблювальних матеріалів для власних потреб, суд зауважує, що приписи Закону №2344-III не обмежують набуття особою статусу автомобільного перевізника виключно випадками надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів спеціалізованим суб`єктом господарювання на підставі укладеного договору, а поширюються також і на випадки здійснення перевезень для власних потреб. Також статус автомобільного перевізника не вимагає реєстрації відповідного виду економічної діяльності. Діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів не належить до ліцензованої, крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів, для якого передбачена необхідність отримання ліцензії пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Крім того, згідно з відомостями ТТН б/н від 23 серпня 2023 року позивач виступав і перевізником, і замовником, і вантажоодержувачем, а відтак необхідність укладати договір про надання послуг з перевезення була відсутня, а перевезення здійснювалося власним коштом позивача.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що позивач під час здійснення перевезення вантажу згідно ТТН від 23 серпня 2023 року мав статус автомобільного перевізника у розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", а відтак є суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Тож відповідно до вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником та такий контроль не залежить ані від протяжності маршрутів, ані від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Зміст статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 /надалі Інструкція № 385/.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07 червня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 /надалі Положення № 340/, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

За змістом пункту 1.4 Положення № 340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Суд зауважує, що позивач не є фізичною особою, яка за власний рахунок для власних потреб здійснює перевезення вантажів без використання праці найманих водіїв, а тому довід позивача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Положення № 340 є юридично неспроможним.

За визначеннями, наведеними у пункті 1.5 Положення № 340, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); робоча зміна - період роботи водія відповідно до графіка змінності (зміна), який може бути як безперервним, так і розділеним на частини; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, наведеними нормами підтверджується обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон тахографом та відповідно ведення документації, пов`язаної з обліком робочого часу та відпочинку водіїв.

Чинним законодавством не передбачена відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.

Оскільки вантажний автомобіль MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 з повною масою понад 3,5 тонн, про що свідчать відомості у свідоцтві про реєстрацію НОМЕР_2 та товарно - транспортній накладній б/н від 23 серпня 2023 року /а.с. 78/, то згідно з вимогами пункту 6.1 Положення №340 вантажний автомобіль, яким виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а для водія такого автомобіля обов`язковою є наявність документів, передбачених Інструкцією № 385 та Положенням № 340, щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни, в яку керував транспортним засобом водій.

В акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №019287 від 24 серпня 2023 року зафіксовано, що перевезення вантажів здійснювалося за відсутності у водія ТЗ ОСОБА_1 роздруківки даних роботи водія за 24 серпня 2023 року, чим порушено вимоги наказу МТЗУ №340 від 07 червня 2010 року та наказу МТЗУ №385 від 24 червня 2010 року, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: роздруківки даних роботи водія ОСОБА_1 за 24 серпня 2023 року.

Вказаний акт перевірки підписано водієм ОСОБА_1 без жодних пояснень, зауважень та заперечень. Запису про наявність у нього роздруківки даних роботи водія за 24 серпня 2023 року та її неврахування посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки водієм у вказаному акті не зроблено.

За відсутності документів (в спірному випадку - роздруківки даних з цифрового тахографа щодо роботи водія), на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 та від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.

Таким чином, позивач як автомобільний перевізник, водій якого під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів не мав при собі документів, передбачених Положенням № 340 та Інструкцією №385, здійснював перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке (за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт") встановлена абзацом 3 частини першої статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки статтею 60 Закону № 2344-ІІІ встановлена відповідальність за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, які водій повинен мати при собі та надати особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, то надання суду в ході судового розгляду справи документів, які не пред`являлися під час здійснення самої перевірки або пред`являлися з іншим змістом, не може бути підставою для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Інші доводи позивача не спростовують вищевикладені висновки суду.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022306 від 12 вересня 2023 року прийнята відповідачем-2 на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України.

Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНІМАКСІ" (вул. Заводська, буд. 10, м. Полтава, Полтавська область, 36007, ідентифікаційний код 39519437) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) та Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008) про скасування постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу № 022306 від 12 вересня 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк