Ухвала

від 23.11.2023 по справі 761/32187/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року,

за участі: прокурора співвласника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023105100000950, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , з забороною проведення фасадних робіт та робіт з гідроізоляції.

Прокурор вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

На переконання прокурора, судом залишено поза увагою те, що повторне клопотання про арешт майна розглядалося по спливу 42 днів з моменту скасування минулого рішення, що є достатнім часом для проведення гідроізоляції приміщення та здійснення фасадних робіт з метою запобігання затопленню інших приміщень будинку.

Зауважує, що станом на 15 вересня 2023 року будівництво фактично завершується та роботи, які проводяться на об`єкті, не відповідають тим обмеженням, які визначені ухвалою суду від 01 серпня 2023 року, і явно виходять за межі фасадних робіт та робіт з гідроізоляції приміщення.

Зазначає, що фактично інженерні споруди, які розташовувалися на даху семиповерхового будинку, були зрізані та виведені на дах новозбудованого поверху, а завезена цегла свідчить про здійснення внутрішніх робіт щодо перепланування приміщень.

Вважає за необхідне накласти арешт в частині заборони проведення фасадних робіт та робіт з гідроізоляції нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , з метою проведення оглядів та інших слідчих і процесуальних дій.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, пояснення співвласника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, підрозділом дізнання Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2023 року під № 12023105100000950 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що з 28 квітня 2023 року невстановлені особи самовільно, всупереч установленому законом порядку, проводять незаконні будівельні роботи на даху будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

27 червня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року проведено огляд нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , за участю судового експерта.

Постановою старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Шевченківського управління поліції у місті Києві ОСОБА_7 від 24 травня 2023 року зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023105100000950.

06 вересня 2023 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вказане нежитлове приміщення із забороною проведення фасадних робіт та робіт з гідроізоляції.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що на даному етапі досудового розслідування накладення арешту на майно не є співрозмірним завданням кримінального провадження, з огляду на те, що прокурором не надано достатніх доказів на підтвердження того факту, що фасадні роботи, роботи з гідроізоляції не є необхідними для забезпечення цілісності майна, яке належить іншим особам, та що завершення вказаних робіт істотним чином може вплинути на хід кримінального провадження.

Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Частиною 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно доч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів судового провадження, 30 травня 2023 року слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва накладено арешт на нежитлове приміщення № 15/1 площею 187.1 кв.м., що розташоване на 8-му поверсі будинку АДРЕСА_2 з забороною розпорядження, користування та проведення будь яких будівельних робіт на даному майданчику.

01 серпня 2023 року слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва задоволено клопотання власника майна, про часткове скасування заходів забезпечення кримінального провадження - арешту на майно, в частині заборони проведення фасадних робіт та робіт з гідроізоляції нежитлового приміщення АДРЕСА_3 .

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено необхідність накладення арешту на майно з забороною проведення фасадних робіт та робіт з гідроізоляції, та те, що на даному етапі досудового розслідування заборона у проведенні таких робіт не є виправданою та співмірною завданням кримінального провадження.

Не спростовують таких висновків суду і доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора.

Колегія суддів погоджується з тим, що заборона проведення фасадних робіт та робіт з гідроізоляції нежитлового приміщення АДРЕСА_3 на даний час буде надмірним втручанням у права та інтереси власників майна і третіх осіб. При цьому враховується і те, що заборона або обмеження проведення фасадних робіт та робіт з гідроізоляції вказаного нежитлового приміщення може застосовувати лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Вказані обставини на переконання колегії суддів органом досудового розслідування не доведені.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, навівши належне обґрунтування своїх висновків в оскаржуваному рішенні.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, - без задоволення.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023105100000950, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 761/32187/23 Справа №11-сс/824/6039/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_8 Доповідач: ОСОБА_1