Ухвала

від 27.11.2023 по справі 760/18036/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_5

власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого суді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 08 серпня 2023 року в ході обшуку проведеного у домоволодінні (житловому будинку) та прилеглих територіях за адресою: АДРЕСА_1 (на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:04:002:5603), а саме:

-Грошові кошти загальної сумую 89800 дол. США (898 банкнот номіналом по 100 дол. США);

-Договір купівлі-продажу від 26.09.2022 №26/09/1 між ОСОБА_7 та ТОВ «АЗОВ Трейд Бердянськ» в особі ОСОБА_9 , на 8 арк. (2 примірники);

-Договір №26/09/2 купівлі-продажу транспортного засобу від 26.09.2022 між ОСОБА_7 та ТОВ «Азов Трейд Бердянськ», на 8 арк. (2 примірниках);

-Довіреність вих. № 15/03/22 Азов Трейд Бердянськ з відтиском печатки «Азов Трейд Бердянськ» та підписом ОСОБА_9 , на 2 арк.;

-Бухгалтерська довідка від 26.08.22 з підписом ОСОБА_9 та відтиском печатки «Азов Трейд Бердянськ», на 1 арк.;

-Видаткова накладна №1 від 26 вересня 2022 р. з підписом ОСОБА_9 і відтиском печатки «Азов Трейд Бердянськ», на 1 арк.;

-Копія наказу №17-К від 26.09.2022, на 1 арк.;

-Довіреність (копія) «Азов Трейд Бердянськ», на 1 арк.;

-Рішення власника ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» від 26.09.2022, на 1 арк.;

-Договір купівлі-продажу №8046/2022/3441345 від 05.10.2022, на 1 арк.;

-Чорнові записки, на 7 арк.;

-Iphone X, номер моделі MQAC2FS/A, S/N НОМЕР_1 , чорного кольору. IMEI: НОМЕР_2 , з sim-картою;

-Iphone 11 Pro, номер моделі HWCD2FS/A, S/N НОМЕР_3 , чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з sim-картою;

-Печатка «Войніков і Ко» НОМЕР_6 ;

-Печатка «Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Трейд Бердянськ. Для документів»;

-Печатка «Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянськ Шиппинг»;

-Печатка «№2 Агрофірма ОСОБА_13 НОМЕР_7».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року в частині арешту накладеного на грошові кошти загальною сумою 89 900 доларів США,постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті вказаного майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята за відсутності у клопотанні законних та обґрунтованих підстав для застосування арешту, а прокурором взагалі не наведено ознак речових доказів, яким зазначене майно нібито відповідає.

Так, обставини кримінального провадження № 22022101110001164 від 28.12.2022 є надуманими та не містять жодних ознак вчинення кримінального правопорушення.

Вилучення майна в ході обшуку було здійснено незаконно.

Також, апелянт звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу того, що вказане у клопотанні майно, зокрема грошові кошти в розмірі 89 900 доларів США, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

При цьому, додана до клопотання постанова про визнання грошових коштів речовим доказом не стосується спірних коштів.

Враховуючи, що копія оскаржуваної ухвали отримана 05.10.2023, а апеляційну скаргу подано протягом п`яти днів з моменту отримання копії рішення, тому апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 28.12.2022 за № 22022101110001164 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 110-2 КК України.

09.08.2023 прокурор Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого 08 серпня 2023 року в ході обшуку проведеного у домоволодінні (житловому будинку) та прилеглих територіях за адресою: АДРЕСА_1 (на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:04:002:5603), а саме:

-Грошові кошти загальної сумую 89800 дол. США (898 банкнот номіналом по 100 дол. США);

-Договір купівлі-продажу від 26.09.2022 №26/09/1 між ОСОБА_7 та ТОВ «АЗОВ Трейд Бердянськ» в особі ОСОБА_9 , на 8 арк. (2 примірники);

-Договір №26/09/2 купівлі-продажу транспортного засобу від 26.09.2022 між ОСОБА_7 та ТОВ «Азов Трейд Бердянськ», на 8 арк. (2 примірниках);

-Довіреність вих. № 15/03/22 Азов Трейд Бердянськ з відтиском печатки «Азов Трейд Бердянськ» та підписом ОСОБА_9 , на 2 арк.;

-Бухгалтерська довідка від 26.08.22 з підписом ОСОБА_9 та відтиском печатки «Азов Трейд Бердянськ», на 1 арк.;

-Видаткова накладна №1 від 26 вересня 2022 р. з підписом ОСОБА_9 і відтиском печатки «Азов Трейд Бердянськ», на 1 арк.;

-Копія наказу №17-К від 26.09.2022, на 1 арк.;

-Довіреність (копія) «Азов Трейд Бердянськ», на 1 арк.;

-Рішення власника ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» від 26.09.2022, на 1 арк.;

-Договір купівлі-продажу №8046/2022/3441345 від 05.10.2022, на 1 арк.;

-Чорнові записки, на 7 арк.;

-Iphone X, номер моделі MQAC2FS/A, S/N НОМЕР_1 , чорного кольору. IMEI: НОМЕР_2 , з sim-картою;

-Iphone 11 Pro, номер моделі HWCD2FS/A, S/N НОМЕР_3 , чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з sim-картою;

-Печатка «Войніков і Ко» 30694282;

-Печатка «Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Трейд Бердянськ. Для документів»;

-Печатка «Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянськ Шиппинг»;

-Печатка «№2 Агрофірма ОСОБА_13 НОМЕР_7», посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що існує достатня сукупність підстав та розумних підозр вважати що вказане майно є доказом злочину та містить ознаки речових доказів у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливості його приховування, псування, знищення, перетворення, відчуження, накладення арешту на це майно є необхідним.

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучене майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, зберегло на собі сліди кримінальних правопорушень та може бути використане, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні відповідною постановою, судом першої інстанції було задоволено зазначене клопотання про арешт майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Колегія суддів зазначає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Відомості клопотання про арешт майна, зокрема, мінеральних добрив (карбамід гранульований), яке знаходяться у біг-бегах об`ємом 500 кілограм або 1 тонна, в загальні кількості 281,5 тон, свідчать про відповідність вилученого майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, ознакам речового доказу і обставини провадження стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість приховування, пошкодження, знищення, передачі та відчуження цього майна до закінчення досудового розслідування.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення, відчуження цього майна -грошових коштів загальною сумою 89 900 доларів США, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, зокрема, грошових коштів, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім цього, відповідно до відомостей постанови старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_11 від 08.08.2023 зазначене майно визнано в кримінальному провадженні № 22022101110001164 від 28.12.2022 речовими доказами.

Доводи апелянта про те, що вказане майно не відповідає критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені стороною обвинувачення фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що це майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі представник власника майна також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна власниками майна не надано та колегією суддів не встановлено.

Крім цього, істотних порушень норм КПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 в частині арешту накладеного на грошові кошти загальною сумою 89 900 доларів США, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/6609/2023 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 760/18036/23

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12

Доповідач: ОСОБА_1