Постанова

від 30.11.2023 по справі 420/24340/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/24340/23

Головуючий І інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 20.09.2023р.) про забезпечення позову Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

11.09.2023р. ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача від 30.06.2023р. №223-р «Про анулювання ліцензії».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.06.2023р. ГУ ДПС в Одеській області прийнято наказ №4892-П про проведення з 29.06.2023р. фактичної перевірки ПрАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» за період з 01.01.2021р. по дату закінчення перевірки. Однак, посадовими особами підприємства було відмовлено у допуску працівників контролюючого органу до проведення вказаної перевірки, а наказ №4892-П - оскаржено до суду (справа №420/15671/23). В свою чергу, відповідач ініціював звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умов адміністративного арешту майна платників податку з посиланням на факт не допуску податківців до проведення перевірки позивача на підставі наказу від 28.06.2023р. Проте, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023р. у задоволенні вказаного позову ГУ ДПС в Одеській області було відмовлено.

У той же час, оскаржуване розпорядження від 30.06.2023р., яким анульовано ліцензію на право зберігання пального, прийнято з підстав відмови без законодавчих підстав від допуску представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог ПК України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови. Позивач вважає, що на законних підставах відмовив працівникам ГУ ДПС в Одеській області, наразі оскаржує наказ про проведення перевірки у судовому порядку з підстав відсутності у податкового органу належних правових підстав для проведення фактичної виїзної перевірки.

19.09.2023р., разом з даним адміністративним позовом, позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 30.06.2023р. №223-р «Про анулювання ліцензії» до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заява мотивована тим, що факт анулювання ліцензії може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів», а вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду цієї справи тимчасово відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків.

Оскільки здійснення позивачем господарської діяльності залежить від наявності відповідних ліцензій, їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що, зокрема, зумовить втрату прибутку та неможливість здійснення основних видів його діяльності. У зв`язку з цим, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення цього позову матиме наслідком заподіяння шкоди як правам і інтересам підприємства, так і правам та інтересам третіх осіб, ускладнить їх відновлення або ж взагалі унеможливить. Тобто, на переконання позивача, на даний момент існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Комбінату до ухвалення остаточного рішення у цій справі, у зв`язку з чим, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року (постановленою в порядку письмового провадження) заяву ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» про забезпечення позову - задоволено. Зупинено дію розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 30.06.2023р. №223-р «Про анулювання ліцензії» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, представник ГУ ДПС в Одеській області 05.10.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2023р. та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

07.11.2023р. матеріали оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції із урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали даної справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних і достатніх підстав для її задоволення.

Так, ухвалюючи судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, суд 1-ї інстанції виходив з того, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам підприємства позивача до ухвалення рішення у цій справі, у зв`язку з чим, для їх ефективного відновлення ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Перевіривши повноту встановлення судом попередньої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає вказані висновки обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Так, положеннями ч.ч.1,2 ст.150 КАС України регламентовано, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Як чітко передбачено приписами ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або ж нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до п.4 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. за №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом Рекомендацій №R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989р., приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Разом із тим, відповідно до Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», які були прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 15.12.2004р., суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі «Джабарі проти Туреччини» (Jabari v. Turkey), 2000р., заява №40035/98 та рішення у справі «Чонка проти Бельгії» (Conka v. Belgium), 2002р., заява №51564/99). Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов`язання на адміністративні органи.

Цей принцип узгоджується з Рекомендацією № R(89)8 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», яка передбачає те, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходів щодо тимчасовий захист від адміністративного акта.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, заходи забезпечення, що вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див. «Джиніч проти Хорватії», заява №38359/13, п.п.61-62 та «Карагасаноглу проти Туреччини», заяви №21392/08 та 2 інші заяви, п.п.144-153).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист особи, який неможливий без негайного втручання суду.

Одночасно також слід зазначити й про те, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті виключно лише тільки в межах заявлених позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

У даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Слід звернути увагу, що вказані вище висновки апеляційного суду повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у постановах від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

Також варто зазначити й про те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість адміністративного позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 30.09.2019р. у справі №420/5553/18, від 29.01.2020р. у справі №640/9167/19, від 20.05.2021р. у справі №640/29749/20, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

Так, як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні спірного питання про наявність належних і достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд 1-ї інстанції встановив, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.12.1997р., видами діяльності Товариства є післяурожайна діяльність (КВЕД 01.63) (основний); складське господарство (КВЕД 52.10); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29).

Також, судом 1-ї інстанції було встановлено, що 04.03.2020р. підприємством позивача було отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 15130414202000595; термін дії: з 04.03.2020р. до 04.03.2025р.; адреса місця зберігання: вул.Леніна (наразі Центральна),2, с.Новоборисівка, Великомихайлівський район, Одеська область, та сплачено за ліцензію відповідні суми до бюджету по 04.03.2024р. включно.

Як встановлено з матеріалів справи, предметом заявленого позову у цій справі - є визнання недійсним та скасування вказаного вище розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 30.06.2023р. №223-р про анулювання дії ліцензії на право зберігання пального за порушення ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995р. за №481/95-BP (зі змінами) в частині відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог ст.ст.80,81 ПК України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови позивача (реєстраційний номер: 15130414202000595).

Так, порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано Законом №481/95-BP (який підлягає застосуванню у редакції на час спірних правовідносин), шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмового розпорядження.

Згідно зі ст.3 Закону №481/95-BP, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Як вірно звернув увагу суд 1-ї інстанції, копія спірного розпорядження була надана позивачу разом із відповіддю від 05.09.2023р. на адвокатський запит представника ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» від 30.08.2023р. Отже, наразі дана ліцензія на право зберігання пального за реєстраційним номером 15130414202000595 є анульованою та вважається «недійсною».

За визначенням, наведеним у ст.1 цього Закону, анулюванням ліцензії вважається позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Отже, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про існування визначених у ст.150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. Суд попередньої інстанції вірно оцінив той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі дійсно може ускладнити або взагалі унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, суд, зважаючи на види діяльності позивача, обґрунтовано виходив з того, що анулювання цієї ліцензії фактично позбавить ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» (до ухвалення судом рішення по суті цього спору) права на подальше здійснення його основної діяльності, та може призвести до розриву господарських зв`язків Товариства, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення його господарської діяльності взагалі (у випадку ухвалення позитивного рішення суду).

Аналогічні висновки щодо подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.12.2021р. у справі №240/16920/21, від 31.01.2023р. у справі №140/8709/21 та від 15.02.2023р. у справі №160/9989/22.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, такі висновки Верховного Суду повинні обов`язково враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права.

При цьому, необхідно також зазначити й про те, що судом першої інстанції цілком вірно та обґрунтовано було враховано і той факт, що 22.08.2023р. позивач на підставі рахунку ТОВ «Портовик Оїл» сплатив 1 265 376 грн. за 28000 л ДП «Еuro5», однак в подальшому цей контрагент відмовився від постачання ДП у зв`язку із анулюванням у ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» ліцензії, про що повідомив позивача листом від 14.09.2023р. Тобто, такий вид статутної господарської діяльності як «після-урожайна діяльність», що потребує використання для власних потреб пального, фактично унеможливлюється фактом анулювання його ліцензії за спірним розпорядженням.

Отже, враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обраний ПрАТ «Весело-Кутський Комбінат Хлібопродуктів» спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття відповідних заходів не зумовлює фактичного вирішення даного спору по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та прийняття остаточного рішення.

До того ж, слід зазначити й про те, що зі змісту приписів ст.ст.9,77 КАС України слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Інші доводи апеляційної скарги на правомірність висновків суду 1-ї інстанції не впливають і не дають підстав для висновку, що судом 1-ї інстанції при розгляді справи було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, на думку судової колегії, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог процесуального законодавства, а тому, відповідно, відсутні законні підстави для її скасування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308,311,312,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 30.11.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко