Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/8871/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023Справа № 910/8871/23

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "Індустріалбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКА";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес"

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство Акціонерний Комерційний банк "Індустріалбанк" (далі - ПАТ АКБ "Індустріалбанк", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКА" (далі - ТОВ "ЮКА", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" (далі - ТОВ "Ліга-Прогрес", відповідач-2) про зобов`язання вчинити дії.

Позивач вказує, що він є власником нерухомого майна загальною площею 8 125,1 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14, право власності на яке ним було набуто 25.02.2023, як іпотекодержателем, відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку", внаслідок звернення стягнення на підставі укладеного з відповідачем-2, як іпотекодавцем договору застави. Як вказує банк, у травні 2023 ним був отриманий лист від відповідача-1, у якому останній стверджував, що він є орендарем вказаного нерухомого майна за укладеним із відповідачем-2 договором оренди № 250123 від 25.01.2023. Проте, оскільки банк, як іпотекодержатель згоди на передачу відповідачу-2 вказаного нежитлового приміщення не надавав, то цей договір є нікчемним, а у відповідача-1 відсутнє право оренди зазначеного нежитлового приміщення.

У позові позивач просить суд:

- встановити нікчемність договору оренди нежитлових приміщень від 25.01.2023 № 250123, укладеного між ТОВ "ЮКА" та ТОВ "Ліга-Прогрес";

- визнати відсутність у ТОВ "ЮКА" прав орендаря нерухомим майном, а саме: нежитловими приміщеннями, загальною площею 8 125,1 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14;

- вжити попереджувальних заходів захисту права власності ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та заборонити ТОВ "ЮКА" вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування нерухомим майном, а саме: нежитловими приміщеннями, загальною площею 8 125,1 м2, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14, а також будь-яким рухомим майном, яке розміщене в нежитлових приміщеннях, загальною площею 8 125,1 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач-1 у строк, визначений законом (25.07.2023), надав суду відзив, у якому проти задоволення позову заперечив, вказав, що зазначене нежитлове приміщення перебуває в оренді у ТОВ "ЮКА" з 2013 року відповідно до укладених з відповідачем-2 договорів оренди, строк оренди вказаного нерухомого майна за договором оренди № 010319 від 12.02.2019 сторони погодили до 31.01.2024. Отже, на думку відповідача-1, у останнього наявні усі підстави здійснювати господарську діяльність в орендованому приміщенні. При цьому, про існування цих договорів банк був обізнаний.

Щодо договору № 250123 від 25.01.2023 (останній договір оренди), то відповідач-1 вказав, що строк дії цього договору становить 3 роки, проте, оскільки цей договір відповідно до ст. 793 ЦК України не посвідчений нотаріально, то саме цей договір є нікчемним, натомість, з огляду на існування договору № 010319 від 12.02.2019 у відповідача-1 наявне право користуватись орендованим майном.

10.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій останній проти доводів відповідача-1 заперечив, вважав їх необґрунтованими.

25.08.2023 від відповідача-1 надійшло клопотання про надання додаткових доказів на підтвердження права власності на рухоме майно, що розміщене в нежитлових приміщеннях, загальною площею 8 125,1 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14. Розглянувши зазначене клопотання суд, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 05.09.2023, задовольнив вказані клопотання та до матеріалів справи долучив надані відповідачем-1 докази.

Також ухвалою Господарського сулу міста Києва від 05.09.2023 було залишено без розгляду позов в частині вимоги про вжиття попереджувальних заходів захисту права власності ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та заборони ТОВ "ЮКА" вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування будь-яким рухомим майном, яке розмішене в нежитлових приміщеннях, загальною площею 8 125,1 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.

Отже, на розгляді у суду залишились вимоги про:

- встановлення нікчемності договору оренди нежитлових приміщень від 25.01.2023 № 250123, укладеного між ТОВ "ЮКА" та ТОВ "Ліга-Прогрес";

- визнання відсутності у ТОВ "ЮКА" прав орендаря нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень, загальною площею 8 125,1 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14;

- вжиття попереджувальних заходів захисту права власності ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та заборони ТОВ "ЮКА" вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування нерухомим майном, а саме: нежитловими приміщеннями, загальною площею 8 125,1 м2, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.

31.10.2023 від відповідача-2 надійшли пояснення по суті спору, у яких останній проти позову заперечив, вказав про необґрунтованість вимог банку, зазначив, що банку достеменно було відомо про господарські відносини між відповідачами, що стосувались оренди нерухомого майна загальною площею 8 125,1 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14, та своєю "мовчазною згодою" банк погоджував такі відносини. Також вказав, що банком невірно обрано спосіб захисту, оскільки спір щодо дійсності договору оренди від 25.01.2023 відсутній, а права банку не порушені.

31.10.2023, представник відповідача-1 після початку розгляду справи по суті заявив клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді, а також про повернення судового засідання у підготовче провадження.

За результатами розгляду вказаних клопотань суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 07.11.2023, відмовив у їх задоволенні як у безпідставних, виходячи з того, що діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість процесуального повернення судового засідання на попередню стадію розгляду справи (зокрема, у підготовче засідання), якщо розгляд справи розпочато по суті, крім випадків зміни складу суду відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України.

Також відповідно до ст. 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Проте, як вбачається з заяви банку від 06.11.2023, позивач категорично заперечує проти проведення процедури про врегулювання спору за участю судді.

Також суд виходив з того, що після закриття підготовчого засідання, на стадії судового розгляду справи по суті не підлягають задоволенню заяви сторін про проведення процедури врегулювання даного спору за участю судді

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник ПАТ АКБ "Індустріалбанк" заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів-1, 2 проти позову заперечили, з підстав, викладених у своїх відзиві на позов та письмових поясненнях, просили відмовити у задоволенні позову.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 21 листопада 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2006 між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" (кредитор) та ТОВ "Меркурій" (позичальник) був укладений кредитний договір № КЛ/0100/25/06 (далі - договір), відповідно до якого позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредитні кошти, а також сплатити відсотки за його користування на умовах, передбачених кредитним договором.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором, 11.12.2006 між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Ліга-Прогрес" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки нерухомого майна № КЛЗ/0100/25/06 (з урахуванням внесених до нього змін) (далі - договір іпотеки), відповідно до умов якого в іпотеку передане наступне нерухоме майно: нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до п. 1 ч. 3 п. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, 25.02.2023 ПАТ АКБ "Індустріалбанк" в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" було звернуто стягнення на нерухоме майно: нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, та зареєстроване на нього право власності.

23.05.2023 банком був отриманий лист від ТОВ "ЮКА" № 77 від 12.05.2023, у якому останній повідомив позивача про укладення з ТОВ "Ліга-Прогрес" договору оренди № 250123 від 23.01.2023, предметом якого є нерухоме майно: нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14. Як зазначив відповідач-1 вказаний договір оренди є діючим, недійсним або нікчемним не визнаний. У цьому ж листі відповідач-1 просив позивача припинити перешкоджання працівниками банку у користуванні орендованим майном.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує про нікчемність зазначеного договору оренди № 250123 від 23.01.2023, оскільки банк, як іпотекодержатель зазначеного нерухомого майна згоди на оренду не надавав, тому у відповідача-1 відсутнє право орендаря на нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У силу положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення ст.ст. 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у період з квітня 2013 по лютий 2019 між ТОВ "ЮКА" та ТОВ "Ліга-Прогрес" були укладені наступні договори оренди нерухомого майна, а саме - нежилих приміщень (в літ. А) загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14. Зокрема:

- договір оренди нежилих приміщень та майна № 080413 від 08.04.2013, зі строком дії до 31.12.2015 (п. 7.1).

- договір оренди нежилих приміщень та майна № 010415 від 01.04.2015, зі строком дії до 01.03.2019, відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 від 08.02.2018;

- договір оренди нежилих приміщень та майна № 010319 від 12.02.2019, зі строком дії до 31.12.2024, відповідно до додаткової угоди № 5 від 01.12.2022.

Відповідно до п. 1.6 указаних договорів оренди на дату укладення цих договорів нежилі приміщення, які є предметом договору, обтяжені іпотекою відповідно до договору заставим нерухомого майна (іпотеки), укладеного між ТОВ "ЮКА" та АКБ "Індустріалбанк".

Згідно з п. 2.1 зазначених договорів вступ орендаря у користування приміщення відбувається з моменту підписання сторонами акта № 1 приймання-передачі приміщень в оренду та обладнання, та припиняється з моменту підписання сторонами акта № 2 приймання-передачі з оренди та обладнання, які є додатками до цих договорів.

Також судом встановлено, що 25.01.2023 між ТОВ "ЮКА" та ТОВ "Ліга-Прогрес" був укладений договір оренди нежилих приміщень та майна № 250123, предметом якого є оренда відповідачем-1 нежилих приміщень (в літ. А) загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, що на дату укладення цього договору обтяжені іпотекою відповідно до договору іпотеки (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 11.4 договору оренди № 250123 від 25.01.2023 права та обов`язки за цим договором виникають після закінчення строку дії договору оренди № 010319 від 12.02.2019 або його дострокового розірвання та підписання сторонами відповідного акту повернення майна орендодавцю.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначених договорів ТОВ "Ліга-Прогрес" неодноразово передавало в оренду ТОВ "ЮКА" приміщення загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, які останній повертав у зв`язку з закінченням договорів оренди (зокрема, договорів № 080413 від 08.04.2013 та № 010415 від 01.04.2015). Востаннє, на виконання договору № 010319 від 12.02.2019, відповідач-2 передав відповідачу-1 зазначене нежитлове приміщення на підставі акту приймання-передачі від 01.03.2019.

Водночас, як вже було встановлено судом, нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, що були предметом договорів оренди нежилих приміщень та майна № 080413 від 08.04.2013, № 010415 від 01.04.2015, № 010319 від 12.02.2019 були обтяжені іпотекою відповідно до договору іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Пунктом 3.2.2 договору іпотеки сторони передбачили, що іпотекодавець має право здавати предмет іпотеки в найм (оренду, лізинг) на строк не більше строку дії кредитного договору, без письмової згоди іпотекодержателя.

У матеріалах справи наявний лист ПАТ АКБ "Індустріалбанк" № 2 від 25.01.2023, адресований ТОВ "Меркурій" (боржнику) та відповідачу-2 (іпотекодавцю), у якому банк вказував про порушення позичальником умов кредитного договору № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 в частині несплати процентів за користування кредитом у період з 01.10.2022 по 31.10.2022 у сумі 115 822,20 дол. США. У цьому ж листі вимагав від боржника та іпотекодавця сплатити зазначену суму відсотків протягом 30 днів та вказував, що у разі несплати вказаних процентів протягом визначеного строку, кредитний договір є припиненим з наступного календарного дня. Цим же листом було попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Вказаний лист ТОВ "Меркурій" та відповідач-2 отримали 25.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та листом ТОВ "Меркурій" № 5 від 01.02.2023.

Зобов`язання, визначене у листі банку від 25.01.2023 позичальник та/або іпотекодавець не виконали, тому кредитний договір № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 припинив свою дію з 25.02.2023.

Таким чином саме з 25.02.2023 у відповідача-2 відсутнє право здавати приміщення загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14 в оренду третім особам без згоди іпотекодержателя (банку).

Як вже було встановлено судом, 12.09.2019 між відповідачами був укладений договір оренди нежилих приміщень та майна № 010319, зі строком дії до 31.12.2022 (п. 7.1 договору).

У подальшому строк дії вказаного договору оренди був неодноразово продовжений. Зокрема, додатковою угодою № 3 від 24.12.2021 - до 31.01.2023, а додатковою угодою № 5 від 01.12.2022 - з 01.02.2023 до 31.01.2024.

А у договорі оренди № 250123 від 25.01.2023 сторонами взагалі було погоджено, що права та обов`язки за цим договором виникають після дії договору оренди № 010319 від 12.02.2019 або його дострокового розірвання та підписання сторонами відповідного акту повернення майна орендодавцю.

Відповідно до ч. 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд, встановивши обставини у справі та дослідивши наявні у справі докази, вказує, що оскільки з 25.02.2023 передача в оренду нежитлового приміщення має відбуватись за згодою позивача, то договір оренди № 250123 від 25.01.2023 є нікчемним на підставі ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", враховуючи, що права та обов`язки за цим договором виникають після дії договору № 010319 від 12.02.2019, строк дії якого встановлений до 31.01.2024.

Також про нікчемність договору оренди № 250123 від 25.01.2023 свідчити наступне.

Так, згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше згідно з вимогами статті 793 ЦК України.

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено.

Як вже було встановлено судом, договір оренди № 250123 від 25.01.2023, вчинений у письмовій формі, є договором оренду (найму) нежитлового приміщення, норми закону якого вимагають нотаріального посвідчення, якщо він укладений строком на три роки і більше.

Відповідно до п. 11.4 договору № 250123 від 25.01.2023 права та обов`язки за цим договором виникають після дії договору оренди № 010319 від 12.02.2019.

А як вже було встановлено судом, договір оренди № 010319 від 12.02.2019 спочатку був укладений з 01.03.2019 по 31.01.2022, а потім продовжений згідно з додатковими угодами № 3 від 24.12.2021 та № 5 від 01.12.2022 - до 31.01.2024, тобто, більше, ніж на 3 роки.

Таким чином, договір № 010319 від 12.02.2019 мав бути нотаріально посвідчений згідно з вимогами ст. 793 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, оскільки договір № 010319 від 12.02.2019 (з урахуванням укладених до нього додаткових угод) фактично є нікчемним в силу закону, то і договір оренди № 250123 від 25.01.2023, права та обов`язки за яким виникають після дії цього договору оренди № 010319 від 12.02.2019, також є нікчемним.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснення, викладене у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі невизнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з оспоренням та невизнанням іншими особами.

Отже, з метою захисту прав власника (банку), суд вважає за можливе встановити нікчемність договору оренди нерухомого майна № 250123 від 25.01.2023, укладеного між ТОВ "ЮКА" та ТОВ "Ліга-Прогрес", тому у цій частині позов банку підлягає задоволенню.

Щодо вимоги банку визнати відсутність у ТОВ "ЮКА" прав орендаря нерухомим майном, а саме: нежитловими приміщеннями, загальною площею 8 125,1 м2, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14, суд зазначає наступне.

За твердженням Позивача, дії Відповідача, а саме зловживання ним правом та свідоме використання ним нікчемного Договору оренди, діють Банку підстави передбачати можливість порушення права власності Банку в майбутньому, що дає Позивачу право просити суд про превентивний захист такого права Банку та про визнання у Відповідача -1 відсутнім прав орендаря.

Так, як вже було зазначено, відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

У статті 285 ГК України передбачені основні права та обов`язки орендаря. Зокрема, орендар має переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди; орендар може бути зобов`язаний використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Оскільки судом встановлені обставини нікчемності договору № 010319 від 12.02.2019, на підставі якого відповідач-1 здійснює користування нерухомим майном - приміщенням загальною площею 8 125,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, то у відповідача-1 відсутнє право орендаря зазначеного нерухомого майна. Отже, у цій частині позов ПАТ АКБ "Індустріалбанк" також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про вжиття попереджувальних заходів захисту права власності ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та заборони ТОВ "ЮКА" вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування нерухомим майном, а саме: нежитловими приміщеннями, загальною площею 8 125,1 м2, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14, суд зазначає наступне.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Тобто, частиною 2 ст. 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

Таким чином, виходячи зі змісту частини 2 статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою. Вказана позиція викладене Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі № 910/5630/17.

Також Верховний Суд України в листі від 01.07.2013 «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» зазначив, що превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливого порушення, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушення його права.

Водночас у матеріалах справи взагалі немає доказів, які б свідчили, що відповідач-1 у майбутньому буде вчиняти активні дії щодо порушення права власності позивача на нерухоме майно: нежитлові приміщення, загальною площею 8 125,1 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14. Навпаки, як вбачається з листа відповідача-1 від 12.05.2023, "співробітниками банку готель (у якому знаходиться спірне нежитлове приміщення) був закритий з підстав його аварійності, було заблоковано роботу адміністраторів, тощо". У цьому ж листі відповідач-1 просив банк надати доступ до вказаного приміщення.

Також суд оцінює критично посилання позивача на лист відповідача-1 від 25.05.2023 стосовно відключення приміщень банку від електричної енергії, оскільки станом на час вирішення даного спору, доказів таким обставинам (вчинення відповідачем-1 відповідних дій) банком надано не було.

Крім того, банк не називає конкретних дій, утримання від вчинення яких він вимагає від відповідача-1.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, і тому потребують захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, Верховним Судом у постанові від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту можливого порушення відповідачем-1 права власності ПАТ АКБ "Індустріалбанк" на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 8 125,1 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14, то вимоги про "вжиття попереджувальних заходів" захисту права власності задоволенню не підлягають.

Отже, позов ПАТ АКБ "Індустріалбанк" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "Індустріалбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Встановити нікчемність договору оренди нежитлових приміщень від 25.01.2023 № 250123, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес".

Визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКА" прав орендаря нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень, загальною площею 8 125,1 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14.

У задоволенні вимог про вжиття попереджувальних заходів захисту права власності та заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування нерухомим майном - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКА" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 132, приміщення 1-А, ідентифікаційний код 32911203) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "Індустріалбанк" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, ідентифікаційний код 13857564) судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Прогрес" (08681, Київська обл., село Рославичі, вул. Юліанська, буд. 53, ідентифікаційний код 36285229) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "Індустріалбанк" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, ідентифікаційний код 13857564) судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 01 грудня 2023 року.

Суддя Борисенко І. І.