Рішення

від 29.11.2023 по справі 641/4807/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/2968/2023 Справа № 641/4807/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Музиченко В.О.

за участю секретаря - Подосокорської А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Філатова П.А.,

справа № 641/4807/23

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Дружба» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки, компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з січня 2022 року по вересень 2022 року у розмірі 30412,67 грн., компенсацію за не використану відпустку у розмірі 3379,18 грн., середній заробіток у розмірі 33791,80 грн., витрати на підготовку та складання позову у розмірі 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 25.12.2015 по 23.05.2023 року він працював на посаді електрика за сумісництвом в ГСК «Дружба». 23.05.2023 року він був звільнений, підстави звільнення ним не оскаржуються. 24.02.2022 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України у зв`язку з чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер. Увесь час він постійно виконував свої посадові обов`язки, перебував на робочому місці і підтримував електропостачання у гаражно-будівельному кооперативі «Дружба». Керівництво кооперативу для збереження свого життя виїхало за межі м. Харкова. У зв`язку з чим на підприємстві постійно були затримки з виплатою заробітної плати. При звільненні йому було виплачено заробітну плату за останні місяці, а заборгованість яка склалась за січень-вересень 2022 року виплачена не була. Таким чином за період з січня 2022 року по вересень 2022 року йому повинні були заплатити 30412,67 грн. Також він звертався до керівництва з проханням виплатити йому компенсацію за щорічну відпустку у розмірі 3379,18 грн., однак отримав відмову. Оскільки роботодавець вчасно не розрахувався із заборгованістю із заробітної плати, то повинен сплатити середній заробіток у розмірі 33791,80 грн. За підготовку позову до суду ним було сплачено 500,00 грн.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.08.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

11.10.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що заробітна плата позивачу була виплачена в повному обсязі, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати застрахованим особам за відповідні місяці 2022 року, яка є складовою електронної звітності відповідача до податкових органів. Наведене цілком відповідає ЗУ «Про оплату праці», що заробітна плата виплачується за виконану роботу. За відсутності факту виконання роботи є відсутньою підстава нарахування зарплати. Надані позивачем відомості нарахування заробітної плати, складені нібито головним бухгалтером відповідача ОСОБА_3 містять ознаки підроблення та отримані з невідомого джерела походження, оскільки остання з 01.03.2022 року перебуває за кордоном. Відомість за грудень 2022 року є однозначно підробленою, оскільки в ній головою правління відповідача зазначений ОСОБА_4 , який був звільнений з посади ще 30.11.2022 року. Жодних належних доказів про існування заборгованості із заробітної плати позивачем не надано. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. Просив у задоволенні позову відмовити.

19.10.2023 року позивачем подана відповідь на відзив в якій зазначено, що законодавство не встановлює жодних пільг для роботодавця у зв`язку із запровадженням воєнного стану, більше того, роботодавці повинні вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Чинне законодавство не забороняє надання працівнику щорічної відпустки за угодою сторін. Відповідач не надав належні і допустимі докази поважності не нарахування і не виплати йому заробітної плати.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Наказом голови кооперативу ГБК «Дружба» № 12-К від 23.05.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади електрика дільниці з 23.05.2023 р. за власним бажанням (ст. 38 КЗпПУ).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписамист.47 КЗпПвласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1ст.116 КЗпПпри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1ст.117 КЗпП).

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Відповідно до ч.3ст.15 Закону України «Про оплату праці»оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За приписами ч.6ст.24 Закону України «Про оплату праці»своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

В п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбаченаст.117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Правилами статей12,13 ЦПК Українивстановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до правилстатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд врахував, що сторони у справі не є фактично рівними учасниками спірних правовідносин, мають відмінні правові можливості, докази щодо наявності чи відсутності заборгованості із виплати заробітної плати знаходяться у відповідача, який є роботодавцем та повинен вести облік нарахування та виплати заробітної плати своїм працівникам. У позивача є об`єктивні труднощі й перешкоди у наданні таких доказів до суду, натомість відповідач на обґрунтування своєї позиції у справі зобов`язаний на спростування доводів позивача щодо існування заборгованості із заробітної плати надати належні та допустимі докази, якими є первинні розрахункові платіжні документи.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 296/4465/16-ц.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства про працю дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами виплати працівникові заробітної плати можуть вважатися письмові документи - первинні документи бухгалтерського обліку.

На підтвердження наявності заборгованості із заробітної плати позивачем надані: довідка про суми нарахованої заробітної плати та заборгованості із заробітної плати, в якій зазначено, що загальна сума нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період січень 2022 року грудень 2022 року складає 50292,29 грн., загальна сума заробітної плати, яка підлягає сплаті за період січень 2022 року грудень 2022 року складає 40726,78 грн., загальна сума заборгованості із заробітної плати, яка не сплачена за період січень 2022 вересень 2022 року становить 30412,73 грн. Надана довідка не має номера та дати, також неможливо встановити якою особою вона видана та підписана.

В довідці про доходи № 31/12 від 31.12.2022 р., яка підписана головним бухгалтером ОСОБА_5 зазначено, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за період січень 2022 року грудень 2022 року становить 50592,29 грн. Також позивачем надані відомості нарахування заробітної плати за період січень 2022 року грудень 2022 року з яких вбачається, що позивачу нараховувалась заробітна плата.

Згідно довідки Форма ОК-5 за кодом страхувальника 24127395 за спірний період відсутні нарахування заробітної плати.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надані відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам ГБК «Дружба» з яких вбачається, що за спірний період позивачу ОСОБА_1 заробітна плата не нараховувалась.

Протоколом № 13/11 загальних зборів членів ГБК «Дружба», головою кооперативу обрано ОСОБА_6 .

Наказом № 12-К від 01.12.2022 року ОСОБА_6 приступив до виконання обов`язків голови кооперативу ГБК «Дружба».

В доповідній записці головного бухгалтера ОСОБА_5 від 03.01.2023 року зазначено, що у зв`язку з веденням бойових дій на території України та військовою агресією проти України, з 01.03.2022 року вона перебуває у відсутці за свій рахунок та змушена була переїхати на нове місце проживання за кордон України. З цього моменту вона не може виконувати покладені на неї посадові обов`язки через відсутність можливості доступу до документів.

Аналізуючи у сукупності усі надані сторонами письмові докази у справі, суд дійшов до висновку, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість із заробітної плати. Надані відповідачем докази послідовні та узгоджуються між собою. В свою чергу надані позивачем докази викликають сумніви, оскільки довідка про існування заборгованості та відомості підписані головних бухгалтером ОСОБА_3 , однак остання згідно своєї доповідної записки з 01.03.2022 року переїхала за кордон України, а отже була відсутня на робочому місці та не могла фізично підписувати вказані документи. Відомість за грудень 2022 року підписана головою правління ОСОБА_4 , однак останній був звільнений з посади на той період та у ГБК «Дружба» був обраний новий голова кооперативу ОСОБА_6 . Інших належних доказів виконання роботи у спірний період позивачем не надано.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи недоведеність в межах цієї справи факту невиплати позивачу заробітної плати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги викладене вище, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь позивача відповідальності за затримку при звільненні, також не підлягають задоволенню з огляду на те, що вони є похідними від вимог, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, про відмову в задоволенні яких наведено вище.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, то таке клопотання до задоволення не підлягає, оскільки застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Відповідний правовий висновок викладено у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Оскільки в позові відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підстави викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 10-13,76-81,263-265,268,273,293,294,315-319 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Дружба» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки, компенсації за невикористану відпустку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Гаражно-будівельний кооператив «Дружба», код ЄДРПОУ: 24127395, адреса: м. Харків, вул. Заозерна.

Повний текст рішення суду складений 04.12.2023 року.

Суддя: В. О. Музиченко