Рішення

від 01.12.2023 по справі 127/15910/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/15910/23

Провадження № 2/127/1914/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гуменюк К.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника,

вимоги позивача:

1.стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 травня 2022 року по 16 квітня 2023 року в сумі 51930 грн. 30 коп.

в с т а н о в и в:

31 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Вимоги позову мотивовано тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року, визнано незаконним та скасовано наказ відповідача № 71-к від 14 грудня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновлено його на посаді сторожа комунального закладу та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2018 року по 24 грудня 2019 року, в розмірі 56 791,86 грн. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку було виконано, однак постанова Вінницького апеляційного суду в частині поновлення позивача на посаді сторожа відповідачем було виконано 14 квітня 2023 року, видавши наказ № 21-к від 14 квітня 20223 року, яким скасовано наказ № 71-к від 14 грудня 2018 року про звільнення позивача та поновлено на роботі з 17 квітня 2023 року.

Позивач уже звертався до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2021 року (справа № 127/20976/20), залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2021 року та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2022 року (справа № 127/10458/22), залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року з відповідача на його користь було стягнуто середній заробіток за період з 25 грудня 2019 до 31 грудня 2020 в сумі 56 128, 92 грн. (справа № 127/20976/20) та 76680 грн. 06 коп. за період з 01 січня 2021 року по 20 травня 2022 року (справа № 127/10458/22).

Посилаючись на вказані вище обставини, а саме на наявність рішення суду про поновлення позивача на роботі, яке відповідачем не виконувалось до 17 квітня 2023 року, в силу ст. 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

З підстав наведених вище, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначається про невизнання вимог позову з тих підстав, що викладена хронологія спору між відповідачем та позивачем щодо поновлення останнього на посаді сторожа та виплат йому належних сум компенсації за період вимушеного прогулу відповідають дійсності до моменту поновлення на роботі. Одразу після поновлення на роботі позивача було повідомлено про його скорочення, з дотриманням передбачених на цей випадок вимог чинного законодавства України. 21 квітня 2023 року на підставі заяви позивача йому була надана відпустка на 24 календарних дні з 05 по 28 травня 2023 року включно за період роботи з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2023 року про що видано наказ від 21 квітня 2023 року та проведено відповідний розрахунок. Після звільнення позивача з ним був проведений остаточний розрахунок з виплатою всіх належних йому сум. Отже, позивачу були нараховані та виплачені всі належні йому суми та компенсації, тому вимоги позивача є безпідставними.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом № 71-к від 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з посади сторожа згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року, визнано незаконним та скасовано наказ відповідача № 71-к від 14 грудня 2018 грудня «Про звільнення ОСОБА_1 » п. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивача поновлено на посаді сторожа та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2018 року по день ухвалення рішення 24 грудня 2019 року, в розмірі 56791 грн. 86 коп. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с. 11 - 19).

31 січня 2020 року Вінницьким апеляційним судом видано виконавчий лист про поновлення на роботі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2021 року (справа № 127/20976/20), яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2021 року (а.с. 28-35), де сторони були учасниками, встановлено ряд обставин, які мають значення для вирішення цієї справи, а саме: постановою державного виконавця від 20 лютого 2020 року за невиконання без поважних причин рішення суду на боржника КЗ «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» (ЄДРПОУ 13307071) було накладено штраф на користь держави 5 100 грн та зобов`язано боржника виконати судове рішення протягом 10 робочих днів, боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. 10 квітня 2020 року до Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниці Жовмір Ю.П. про невиконання КЗ «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» рішення суду від 24 грудня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа. За даною заявою було порушене кримінальне провадження № 12020020010001025 від 06.05.2020 року за ст. 382 ч. 1 КК України.

Постановою Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 12 вересня 2020 року кримінальне провадження № 12020020010001025 від 06 травня 2020 року закрито за відсутності у діях керівника КЗ «Інваспорт» ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 382 ч. 1 КК України.

26 жовтня 2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області постанова про закриття кримінального провадження від 12 вересня 2020 скасована (а.с. 24).

01 грудня 2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ ВВП ГУНП у Вінницькій області Рябцева І.В. у кримінальному провадженні №12020020010001025. Зобов`язано слідчого провести повне та об`єктивне досудове розслідування кримінального провадження (а.с. 25-27).

12 листопада 2020 року Центральним ВДВС у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) виконавче провадження № 61153802 про поновлення ОСОБА_1 на роботі завершене відповідно до п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 23).

Згаданим вище рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2021 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25 грудня 2019 року до 31 грудня 2020 року у сумі 56 128 грн 92 коп., вирішено питання про судові витрати. Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницької обласної ради від 26 вересня 2019 № 864 була проведена реорганізація КЗ «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». В новому штатному розписі від 17 березня 2020 року посади сторожа чи охоронця відсутні, про що листами було повідомлено позивача та вказано, що КЗ «Інваспорт» станом на 07 вересня 2020 року не може поновити позивача на посаді сторожа чи запропонувати альтернативну посаду відповідно до фаху позивача у зв`язку з їх відсутністю і, відповідно, провести виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, про що повідомлено відділ ДВС.

У зв`язку із невиконанням відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, останній повторно звернувся до суду з позовом.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2022 року (справа № 127/10458/22), залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року (а.с. 36-41) з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 січня 2021 року по 20 травня 2022 рок у сумі 76 680 грн. 06 коп.

Наказом відповідача № 21-К від 14 квітня 2023 року на виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року було скасовано наказ № 71-К від 14 грудня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено останнього на робочому місці сторожа з 17 квітня 2023 року (а.с. 42).

Між сторонами виник спір з приводу стягнення середнього заробітку, за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника (ст. 236 КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Аналогічні правові позиції, викладені Верховним Судом в постановах від 21 березня 2021 року у справі № 461/1303/19 та від 03 лютого 2021 року у справі № 757/37426/17-ц.

Судом встановлено, що в порушення вимог ч. 7 ст. 235 КЗпП України, а також принципу обов`язковості судового рішення, на день розгляду справи постанова Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року про поновлення позивача на роботі, відповідачем виконано 17 квітня 2023 року, із винесенням відповідачем наказу № 21-К від 14 квітня 2023 року, яким позивача поновлено на робочому місці сторожа з 17 квітня 2023 року (а.с. 42).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем постанова Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі була виконана 17 квітня 2023 року, тому в силу вимог статті 236 КЗпП України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, у період, який заявлений позивачем згідно позовних вимог (з 21 травня 2022 року по 16 квітня 2023 року).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Як зазначено в Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на кількість календарних днів за цей період.

Враховуючи наведені обставини суд вважає, що наявність рішення суду про поновлення позивача на роботі, яке відповідачем виконане лише 17 квітня 2023 року, в силу ст. 236 КЗпП України є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку в розмірі 51930 грн. 30 коп. за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 21 травня 2022 року по 16 квітня 2023 року (220,98 (середній заробіток) * 235 (кількість робочих днів ) = 51930,30).

Розподіл витрат на надання правничої допомоги вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 суду не надав доказів витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне відмовити у цій частині вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп., що був сплачений ОСОБА_3 за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 49, 81, 82, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 травня 2022 року по 16 квітня 2023 року у сумі 51930 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять) гривень 30 копійок.

Стягнути з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальний заклад «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт», місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Якова Шепеля, буд. 23, ідентифікаційний код юридичної особи 13307071.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК